Page Comparison

^{2:0.1 (33.1)} ОСКІЛЬКИ найвище можливе уявлення людини про Бога охоплюється людською ідеєю та ідеалом первинної та безмежної особистості, допустимим і помічним буде вивчення певних характеристик божественної природи, що формують характер Божества. Природу Бога можна краще зрозуміти через одкровення Отця, яке розкрив Михаїл Небадонський у своїх численних вченнях та у своєму незрівнянному земному житті в плоті. Також, людина може краще зрозуміти Божественну природу, якщо вона вважає себе дитиною Бога і відноситься до Райського Творця як до свого справжнього духовного Отця.

^{2:0.2 (33.2)} Природу Бога можна вивчати через отримані відкриття найвищих ідей, божественний характер можна уявити як зображення найвищих ідеалів, але найбільш просвітлююче та духовно повчальне з усіх одкровень божественної природи може бути знайдене в усвідомлені релігійного життя Ісуса з Назарету, як до, так і після досягнення ним повної свідомості своєї божественності. Якщо втілене життя Міхаїла розглядати в якості фону на якому Бог розкриває себе людинi, ми зможемо спробувати висловити певні ідеї та ідеали стосовно божественної природи, які можуть сприяти подальшому просвітленню та об'єднанню людського уявлення про природу та характер особистості Вселенського Отця.

^{2:0.3 (33.3)} У всіх наших зусиллях розширити та духовно збагатити людське уявлення про Бога, ми надзвичайно лімітовані обмеженими розумовими здібностями смертного розуму. Також серйозними перешкодами виконанню нашого завдання є обмеженість мови та бідність наявного матеріалу, що може використовуватися для ілюстрацій чи порівнянь в наших намаганнях зобразити божественні цінності та представити духовні значення кінцевому, смертному розуму людини. Всі наші зусилля розширити людське уявлення про Бога були б майже марними, якби не той факт, що в смертному розумі живе дарований Всесвітнім Отцем Настроювач і що ваш розум пронизаний Духом Істини Творчого Сина. Тому, спираючись на присутність цих божественних духів у серці людини, що надають вам допомогу в розширенні уявлення про Бога, я радо беруся за виконання свого мандату у спробі в подальшому зобразити природу Бога розуму людині.

1. Нескінченність Бога

^{2:1.1 (33.4)} "Торкаючись Нескінченного, ми не можемо знайти Його. Божественні кроки невідомі." "Його розуміння безмежне, а Його велич нездоланна." Засліплююче світло присутності Отця таке, що для його найнижчих створінь він, здається, "перебуває в густій темряві." Не тільки його думки та плани незбагненні, але й "Без числа робить він великі й дивовижні речі." "Бог великий; ми не можемо збагнути його, не злічити число років його." "Чи справді Богові жити на землі? Ось небо (всесвіт) і небо небес (всесвіт всесвітів) не можуть вмістити його." "Незбагненні судження Божі й шляхів його не з'ясувати!"

^{2:1.2 (34.1)} "Існує лише один Бог, нескінченний Отець, який також є істиним Творцем." "Божественний Творець також є Всесвітнім Розпорядником, джерелом і долею душ. Він є Верховною Душею, Первісним Розумом та Необмеженим Духом всього творіння." "Великий Володар не робить помилок. Він сяє величчю та славою." "Творець Бог абсолютно позбавлений страху та ворожості. Він є безсмертним, вічним, самодостатнім, божественним та щедрим." "Яким чистим та прекрасним, яким глибоким та незбагненним є божественний Пращур всіх речей!" "Безмежний є найпрекраснішим, оскільки він передає себе людям. Він є початком і кінцем, Отцем кожної доброї та справжньої мети." "З Богом усе можливо; вічний Творець є причиною причин."

^{2:1.3 (34.2)} Незважаючи на безмежність приголомшливих проявів вічної і всесвітньої особистості Отця, безумовно він в повній мірі усвідомлює свою безмежність та вічність; також він повністю обізнаний у своїй досконалості та силі. Він — єдина істота у всесвіті, окрім своїх божественних партнерів, яка володіє відчуттям ідеальної, правильної та повної самооцінки.

^{2:1.4 (34.3)} Отець постійно й безпомилково вдовольняє диференціал необхідності в присутності своєї божественної особистості, по мірі того, як час від часу він змінюються в різних місцях його головного всесвіту. Великий Бог знає та розуміє себе; він безмежно самосвідомий усіх своїх первинних атрибутів досконалості. Бог не є космічною випадковістю; також він не є вселенським експериментатором. Владики Всесвітів можуть займатися пошуками; Отці Сузір'їв можуть експериментувати; керівники систем можуть набувати досвіду; але Всесвітній Отець вбачає кінець від самого початку; його божественний план та вічна мета дійсно охоплюють і включають усі можливі експерименти та всі ризики всіх його підлеглих в кожному світі, системі та сузір'ї кожного всесвіту його величезних володінь.

^{2:1.5 (34.4)} Ніщо не є новим для Бога, і жодна космічна подія не настає для нього як несподіванка; він мешкає у колі вічності. Він не має початку чи кінця днів. Для Бога не існує минулого, теперішнього чи майбутнього; весь час він присутній в будь-який чинний момент. Він — великий і єдиний Я Є.

^{2:1.6 (34.5)} Всесвітній Отець абсолютно та без будь-яких обмежень є нескінченним у всіх своїх властивостях, і саме цей факт сам по собі автоматично виключає можливість його безпосереднього і особистого зв'язку із кінцевими матеріальними істотами та іншими інтелектами, що створені і функціонують на низьких рівнях.

^{2:1.7 (34.6)} Все вищезгадане вимагає від Отця особливих упорядкувань для контакту та спілкування з його численними створіннями; такі упорядкування, насамперед, були визначені через особистості Райських Божих Синів, які, хоча і є досконалими у божественності, часто набувають природи плоті та крові планетарних рас, стаючи одними із вас та об'єднуючись із вами; таким чином, так би мовити, Бог стає людиною, як це сталося за втілення Михаїла, якого називали поперемінно Сином Божим і Сином Людським. По-друге, існують особистості Нескінченного Духа, різноманітні порядки груп серафімів та інших небесних розумних створінь, які наближаються до матеріальних істот низького рівня походження та багатьма способами служать і допомагають їм. По-третє безособистісні Таємні Наглядачі, Настроювачі Думки, є справжнім даром самогó великого Бога; без будь-якого оголошення та без пояснення вони надсилаються Богом, щоб жити у таких істотах, як люди Урантії. У нескінченному розмаїтті вони зійшли з висот райської слави, щоб облагородити ваш розум, щоб жити в скромних розумах тих смертних, які володіють здатністю до Богосвідомості або мають потенціал для цього.

^{2:1.8 (35.1)} Саме таким чином, а також і багатьма іншими способами, невідомими вам і абсолютно незрозумілими обмеженій свідомості, Райський Отець охоче та з любов'ю зменшує й іншим чином модифікуючі, послаблює та пом'якшує вплив своє нескінченності, аби мати змогу наблизитися до кінцевих розумів створених дітей своїх. Отже, завдяки такій низці особистісних розподілень, що стають все менш і менш абсолютними, нескінченний Отець може брати участь у тісному контакті із різними інтелектами багатьох світів у своєму далекосяжному всесвіті.

^{2:1.9 (35.2)} Все це він зробив і продовжує робити, і вічно буде робити ані трохи не зменшуючи факту і реальності своєї нескінченності, вічності та первинності. Всі ці процеси є абсолютно істиними незважаючи на складність їх сприйняття, таємницю, що їх оточує, а також на неможливість їх повного усвідомлення такими істотами, як мешканці Урантії.

^{2:1.10 (35.3)} Оскільки Первинний Отець є нескінченним у своїх планах та вічним у своїх намірах, для будь-якої кінцевої істоти принципово неможливо у повній мірі зрозуміти чи осягнути ці божественні плани та наміри. Смертна людина може лише приблизно розгледіти наміри Отця і то лише час від часу, тут і там, в тій мірі, як ці плани розкриваються їй у зв'язку із виконанням певних частин плану сходження створінь на своїх послідовних рівнях прогресу у всесвіті. Хоча людина не може охопити значення нескінченності, нескінченний Отець безумовно повністю розуміє, наповнюючи своєю любов'ю всі кінцеві аспекти усіх своїх дітей в усіх всесвітах.

^{2:1.11 (35.4)} Отець розділяє божественність і вічність з великою кількістю вищих істот Раю, але навіть ми не певні в тому, чи дійсно нескінченність та, в результаті, всесвітня першість повністю розділяється із будь-ким іще, окрім його координованих компаньйонів по Райській Трійці. Нескінченність особистості обов'язково має охоплювати всю кінцевість особистості; отже, істиною — буквальною істиною — є вчення, яке заявляє, що "в Ньому ми живемо, рухаємося і існуємо." Та частка чистої Божественності Всесвітнього Отця, яка живе в смертній людині, є часткою нескінченності Першого Великого Джерела і Центру, Отця всіх Отців.

...

2:7.4 (42.5) Хибна наука матеріалізму засуджує смертну людину на вигнання у Всесвіті. Таке часткове знання є потенційним злом; матеріалізм — це знання, що складається як із добра, так і зі зла. Істина прекрасна, тому що вона є одночасно повною та симетричною. Коли людина шукає істину, вона прагне божественної реальності.

2:7.5 (42.6) Філософи скоюють свою найсерйознішу помилку, коли їх вводять в оману абстракції - практику зосередження уваги вдаються дуже серйозної помилки, дозволяючи собі перебувати в омані абстракції, практикуючи зосередження своєї уваги тільки лише на одному аспекті реальності, а потім проголошення такого ізольованого аспекту за абсолютну істинупроголошуючи такий ізольований аспект абсолютною істиною. Мудрий філософ завжди шукатиме творчий замисел, який стоїть за всіма явищами Всесвіту всесвіту та передує їм. Творча думка неминуче Творчий задум незмінно передує творчій дії.

2:7.6 (42.7) Інтелектуальна самосвідомість може відкрити красу істини, її духовну якість, не лише завдяки філософській послідовності своїх понять, але набагато впевненіше та безпомилково завдяки нестримній відповіді вічно присутнього Духа Істини. Щастя випливає з визнання істини, оскільки воно може бути втілене в житті. Розчарування та смуток супроводжують помилку, оскільки вона не є реальністю, і тому не може бути реалізована в досвіді. Божественна істина найкраще відома своїм духовним смаком.

...