Page Comparison

^{2:0.1 (33.1)} ОСКІЛЬКИ найвище можливе уявлення людини про Бога охоплюється людською ідеєю та ідеалом первинної та безмежної особистості, допустимим і помічним буде вивчення певних характеристик божественної природи, що формують характер Божества. Природу Бога можна краще зрозуміти через одкровення Отця, яке розкрив Михаїл Небадонський у своїх численних вченнях та у своєму незрівнянному земному житті в плоті. Також, людина може краще зрозуміти Божественну природу, якщо вона вважає себе дитиною Бога і відноситься до Райського Творця як до свого справжнього духовного Отця.

^{2:0.2 (33.2)} Природу Бога можна вивчати через отримані відкриття найвищих ідей, божественний характер можна уявити як зображення найвищих ідеалів, але найбільш просвітлююче та духовно повчальне з усіх одкровень божественної природи може бути знайдене в усвідомлені релігійного життя Ісуса з Назарету, як до, так і після досягнення ним повної свідомості своєї божественності. Якщо втілене життя Міхаїла розглядати в якості фону на якому Бог розкриває себе людинi, ми зможемо спробувати висловити певні ідеї та ідеали стосовно божественної природи, які можуть сприяти подальшому просвітленню та об'єднанню людського уявлення про природу та характер особистості Вселенського Отця.

^{2:0.3 (33.3)} У всіх наших зусиллях розширити та духовно збагатити людське уявлення про Бога, ми надзвичайно лімітовані обмеженими розумовими здібностями смертного розуму. Також серйозними перешкодами виконанню нашого завдання є обмеженість мови та бідність наявного матеріалу, що може використовуватися для ілюстрацій чи порівнянь в наших намаганнях зобразити божественні цінності та представити духовні значення кінцевому, смертному розуму людини. Всі наші зусилля розширити людське уявлення про Бога були б майже марними, якби не той факт, що в смертному розумі живе дарований Всесвітнім Отцем Настроювач і що ваш розум пронизаний Духом Істини Творчого Сина. Тому, спираючись на присутність цих божественних духів у серці людини, що надають вам допомогу в розширенні уявлення про Бога, я радо беруся за виконання свого мандату у спробі в подальшому зобразити природу Бога розуму людині.

1. Нескінченність Бога

^{2:1.1 (33.4)} "Торкаючись Нескінченного, ми не можемо знайти Його. Божественні кроки невідомі." "Його розуміння безмежне, а Його велич нездоланна." Засліплююче світло присутності Отця таке, що для його найнижчих створінь він, здається, "перебуває в густій темряві." Не тільки його думки та плани незбагненні, але й "Без числа робить він великі й дивовижні речі." "Бог великий; ми не можемо збагнути його, не злічити число років його." "Чи справді Богові жити на землі? Ось небо (всесвіт) і небо небес (всесвіт всесвітів) не можуть вмістити його." "Незбагненні судження Божі й шляхів його не з'ясувати!"

^{2:1.2 (34.1)} "Існує лише один Бог, нескінченний Отець, який також є істиним Творцем." "Божественний Творець також є Всесвітнім Розпорядником, джерелом і долею душ. Він є Верховною Душею, Первісним Розумом та Необмеженим Духом всього творіння." "Великий Володар не робить помилок. Він сяє величчю та славою." "Творець Бог абсолютно позбавлений страху та ворожості. Він є безсмертним, вічним, самодостатнім, божественним та щедрим." "Яким чистим та прекрасним, яким глибоким та незбагненним є божественний Пращур всіх речей!" "Безмежний є найпрекраснішим, оскільки він передає себе людям. Він є початком і кінцем, Отцем кожної доброї та справжньої мети." "З Богом усе можливо; вічний Творець є причиною причин."

^{2:1.3 (34.2)} Незважаючи на безмежність приголомшливих проявів вічної і всесвітньої особистості Отця, безумовно він в повній мірі усвідомлює свою безмежність та вічність; також він повністю обізнаний у своїй досконалості та силі. Він — єдина істота у всесвіті, окрім своїх божественних партнерів, яка володіє відчуттям ідеальної, правильної та повної самооцінки.

^{2:1.4 (34.3)} Отець постійно й безпомилково вдовольняє диференціал необхідності в присутності своєї божественної особистості, по мірі того, як час від часу він змінюються в різних місцях його головного всесвіту. Великий Бог знає та розуміє себе; він безмежно самосвідомий усіх своїх первинних атрибутів досконалості. Бог не є космічною випадковістю; також він не є вселенським експериментатором. Владики Всесвітів можуть займатися пошуками; Отці Сузір'їв можуть експериментувати; керівники систем можуть набувати досвіду; але Всесвітній Отець вбачає кінець від самого початку; його божественний план та вічна мета дійсно охоплюють і включають усі можливі експерименти та всі ризики всіх його підлеглих в кожному світі, системі та сузір'ї кожного всесвіту його величезних володінь.

^{2:1.5 (34.4)} Ніщо не є новим для Бога, і жодна космічна подія не настає для нього як несподіванка; він мешкає у колі вічності. Він не має початку чи кінця днів. Для Бога не існує минулого, теперішнього чи майбутнього; весь час він присутній в будь-який чинний момент. Він — великий і єдиний Я Є.

^{2:1.6 (34.5)} Всесвітній Отець абсолютно та без будь-яких обмежень є нескінченним у всіх своїх властивостях, і саме цей факт сам по собі автоматично виключає можливість його безпосереднього і особистого зв'язку із кінцевими матеріальними істотами та іншими інтелектами, що створені і функціонують на низьких рівнях.

^{2:1.7 (34.6)} Все вищезгадане вимагає від Отця особливих упорядкувань для контакту та спілкування з його численними створіннями; такі упорядкування, насамперед, були визначені через особистості Райських Божих Синів, які, хоча і є досконалими у божественності, часто набувають природи плоті та крові планетарних рас, стаючи одними із вас та об'єднуючись із вами; таким чином, так би мовити, Бог стає людиною, як це сталося за втілення Михаїла, якого називали поперемінно Сином Божим і Сином Людським. По-друге, існують особистості Нескінченного Духа, різноманітні порядки груп серафімів та інших небесних розумних створінь, які наближаються до матеріальних істот низького рівня походження та багатьма способами служать і допомагають їм. По-третє безособистісні Таємні Наглядачі, Настроювачі Думки, є справжнім даром самогó великого Бога; без будь-якого оголошення та без пояснення вони надсилаються Богом, щоб жити у таких істотах, як люди Урантії. У нескінченному розмаїтті вони зійшли з висот райської слави, щоб облагородити ваш розум, щоб жити в скромних розумах тих смертних, які володіють здатністю до Богосвідомості або мають потенціал для цього.

^{2:1.8 (35.1)} Саме таким чином, а також і багатьма іншими способами, невідомими вам і абсолютно незрозумілими обмеженій свідомості, Райський Отець охоче та з любов'ю зменшує й іншим чином модифікуючі, послаблює та пом'якшує вплив своє нескінченності, аби мати змогу наблизитися до кінцевих розумів створених дітей своїх. Отже, завдяки такій низці особистісних розподілень, що стають все менш і менш абсолютними, нескінченний Отець може брати участь у тісному контакті із різними інтелектами багатьох світів у своєму далекосяжному всесвіті.

^{2:1.9 (35.2)} Все це він зробив і продовжує робити, і вічно буде робити ані трохи не зменшуючи факту і реальності своєї нескінченності, вічності та первинності. Всі ці процеси є абсолютно істиними незважаючи на складність їх сприйняття, таємницю, що їх оточує, а також на неможливість їх повного усвідомлення такими істотами, як мешканці Урантії.

^{2:1.10 (35.3)} Оскільки Первинний Отець є нескінченним у своїх планах та вічним у своїх намірах, для будь-якої кінцевої істоти принципово неможливо у повній мірі зрозуміти чи осягнути ці божественні плани та наміри. Смертна людина може лише приблизно розгледіти наміри Отця і то лише час від часу, тут і там, в тій мірі, як ці плани розкриваються їй у зв'язку із виконанням певних частин плану сходження створінь на своїх послідовних рівнях прогресу у всесвіті. Хоча людина не може охопити значення нескінченності, нескінченний Отець безумовно повністю розуміє, наповнюючи своєю любов'ю всі кінцеві аспекти усіх своїх дітей в усіх всесвітах.

^{2:1.11 (35.4)} Отець розділяє божественність і вічність з великою кількістю вищих істот Раю, але навіть ми не певні в тому, чи дійсно нескінченність та, в результаті, всесвітня першість повністю розділяється із будь-ким іще, окрім його координованих компаньйонів по Райській Трійці. Нескінченність особистості обов'язково має охоплювати всю кінцевість особистості; отже, істиною — буквальною істиною — є вчення, яке заявляє, що "в Ньому ми живемо, рухаємося і існуємо." Та частка чистої Божественності Всесвітнього Отця, яка живе в смертній людині, є часткою нескінченності Першого Великого Джерела і Центру, Отця всіх Отців.

...

2:5.5 (39.4) Зрештою, найбільший доказ доброчинності доброчесності Бога та найвагоміша з причин любити його — це внутрішній дар Отця — Настроювач свідомості, який так терпляче чекає того часу, коли ви обидва нарешті об'єднаєтесь навіки. Ви не зможете знайти Бога лише шукаючи його самостійно, однак якщо ви підкоритесь керівництву внутрішнього духа, крок за кроком, життя за життям, він безпомилково проведе вас всесвіт за всесвітом та вік за віком, аж доки врешті не ви разом опинитесь у присутності Райської особистості Всесвітнього Отця.

...

2:6.1 (40.5) У фізичному всесвіті ми можемо спостерігати божественну красу, у світі інтелекту можемо розпізнавати вічну істину, але доброчинність Бога може бути знайдено і доброчесність Бога ми можемо знайти лише в духовному світі особистого релігійного досвіду. За своєю суттю релігія є одночасно віра в доброчинність Бога і довіра цій самій доброчинності. Бога можливо визначити якостями величності і абсолютності, з філософської точки зору майже напевно його можна назвати інтелигентним і особистісним, але з точки зору релігії Бог крім цього також повинен бути моральним; він має бути добрим. Людина може боятися великого Бога, але довіряє та любить вона лише Бога доброго. Ця доброта Бога є частиною його особистості, і її повне виявлення можливе лише у особистому релігійному досвіді віруючих синів Бога.

...

2:6.9 (42.1) У всесвіті особистостей Бог виявляє себе в якості люблячої особи; у духовному всесвіті він є уособленою любов'ю; в релігійному досвіді він є тим і іншим. Любов визначає незалежну волю Бога. Доброчинність Доброчесність Бога спирається на фундамент божественної вільної волі — універсального наміру любити, проявляти милосердя, виказувати терпіння та піклуватися, пробачаючи.

...

2:7.7 (42.8) Вічний пошук полягає в об'єднанні, в божественній узгодженості. Обширний фізичний всесвіт сходиться, воєдино в Острові Рай; інтелектуальний всесвіт сходиться в Бозі розуму, Сполученому ДіячіДіячу; духовний світ сходиться в особистості Вічного Сина. Але ізольований смертний часу та простору співвідноситься об'єднується з Богом-Батьком через прямі відносини між внутрішнім Налаштувальником Думки та Всесвітнім Батьком. Налаштувальник Отцем через безпосередній зв'язок внутрішнього Настроювача Мислення зі Всесвітнім Отцем. Настроювач людини є фрагментом Бога і , що вічно прагне до божественного об'єднання; він співвідноситься об'єднується з Першим Джерелом і Центром Райського Божества та всередині нього, зливаючись з ним і в ньому.

2:7.8 (43.1) Розпізнавання найвищої краси полягає у відкритті та інтеграції реальності: у розпізнаванні божественного добра вічної істини, що є кінцевою Розпізнати найвищу красу означає відкрити й інтегрувати реальність: впізнання божественної доброти у вічній істині, ось що є найвищою красою. Навіть чарівність людського мистецтва полягає у гармонії його єдності.

2:7.9 (43.2) Велика помилка єврейської релігії полягала в нездатності пов'язати доброту Бога з фактичними істинами науки та привабливою красою мистецтва. З Із розвитком цивілізації і через те, а також завдяки тому, що релігія продовжувала слідувати тому самому нерозумному курсу перебільшення доброти Бога на відносне виключення істини та знехтування красою, з'явилася зростаюча схильність для певних типів людей відвертатися від одним і тим самим нерозумним курсом, перебільшуючи доброту Бога, й одночасно до певної міри применшуючи вагу істини та нехтуючи красою, серед людей певного складу з'явилась зростаюча тенденція відвертатися від такого Бога, що був втіленням абстрактної та розділеної концепції ізольованої доброти. Перебільшена Перевантажена та ізольована мораль сучасної релігії, яка що не може утримати втримати прихильність та вірність багатьох людей двадцятого століття, могла б відродитися, якби, на додачу до своїх моральних вимог, вона надавала б рівну рівносильну увагу істинам науки, філософії та духовного досвіду, а також красам красі фізичного створіннятворіння, чару привабливості інтелектуального мистецтва та величі справжнього досягнення справжніх досягнень характеру.

2:7.10 (43.3) Релігійний виклик цієї епохи полягає у зверненні до тих прозорливих та прогресивних чоловіків і жінок з духовним проникненням, які наважаться створити нову та привабливу кинутий тим далекоглядним і прогресивним чоловікам і жінкам, які, володіючи духовною проникливістю і спираючись на розширені і бездоганно інтегровані сучасні уявлення про космічну істину, вселенську красу і божественну чесноту, зважилися б створити нову і привабливу для людей філософію життя на основі розширених та витончено інтегрованих сучасних понять концепцій щодо космічної правдиістини, всесвітньої універсальної краси та божественного добрабожественної доброчесності. Таке нове та праведне й правдиве бачення моралі залучить зможе привабити до себе все добре в розумі людини та викликатиме найкраще в її душі. Правда, краса та добро є божественними реальностями, і як людина піднімається по сходах , що містить людський розум й кинути виклик усьому найкращому, що існує в людській душі. Істина, краса та доброчесність — це божественні реальності, і в міру того, як людина піднімається сходами духовного життя, ці найвищі якості Вічного стають все більше координуються більш скоординованими та об'єднуються єднаними в БогуБогові, який і є любов'ю.

2:7.11 (43.4) Вся істина — матеріальна, філософська чи духовна — одночасно прекрасна та добра. Вся справжня краса — матеріальне мистецтво чи духовна симетрія — одночасно і істинна та , і добра. Вся справжня доброта доброчесність — будь то особиста мораль, соціальна справедливість чи божественне служіння — однаково істинна та прекрасна. Здоров'я, розумність та щастя є інтеграціями — це результат взаємопроникнення істини, краси та доброти, які що змішуються в людському досвіді. Такі рівні ефективного життя виникають через об'єднання систем енергії, систем ідей та духовних систем.

2:7.12 (43.5) Істина є послідовноюоб'єднаною, краса — привабливою, добро стабілізуючимдоброта — стабілізуючою. І коли ці цінності реального цінності, цінності того, що є реальним, узгоджуються в особистісному досвіді, результатом є високий порядок любові, обумовлений мудрістю та кваліфікований вірністю. Справжньою метою всього освіти всесвіту є досягнення в результаті з'являється любов найвищого порядку, обумовлена мудрістю та високо кваліфікована відданістю. Справжня мета усієї космічної освіти полягає в досягненні кращої координації ізольованої дитини світів з більш широкими реальностями його розширюваного із зростаючими реальностями її нового досвіду. Реальність на На людському рівні реальність є кінцевою, нескінченною та вічною ; реальність нескінченна та вічна на вищих та божественних рівнях.

...

2:7.13 (43.6) [Подано Божественним Радником, що діє за дозволом дорученням Древніх Днів на Уверсі.]