...
158:0.1 (1752.1)ЦЕ СТАЛОСЯ близько заходу сонця у п'ятницю ввечері, 12 серпня, 29 р. н. е., коли Ісус та його сподвижники дійшли підніжжя гори Хермон Гермон й досягли того самого місця, де колись хлопчик Тіглат чекав, поки Вчитель самотужки піднімався на гору, щоб вирішити духовну долю Урантії та формально завершити повстання Люцифера. В цьому місці вони пробули два дні, готуючись в дусі до тих подій, що мали настати.
...
158:1.1 (1752.3) Рано вранці у понеділок, 15 серпня, Ісус та троє апостолів розпочали свій підйом на гору ХермонГермон, й це сталося рівно через шість днів після того пам'ятного обіднього визнання Петра біля дороги під тутовими деревами.
...
158:1.3 (1752.5) Пообіді вони дійшли свого пункту призначення, що знаходився приблизно на півгорі, й під час обіду Ісус розповів трьом апостолам дещо про свій досвід, отриманий у горах на сході від Йордану відразу після свого хрещення, а також дещо більше стосовно свого попереднього досвіду на горі Хермон Гермон у зв'язку з його минулим візитом в це місце усамітнення.
158:1.4 (1752.6)Будучи хлопчиком, Ісус піднімався на пагорб біля свого дому й фантазував про битви, які б вели армії імперій на рівнині Ездрелон; тепер він піднімався на гору ХермонГермон, щоб отримати дари, які б мали підготувати його зійти на рівнини Йордану для того, щоб зіграти заключні сцени драми свого втілення на Урантії. Цього дня на горі Хермон Гермон Майстер міг би поступитися боротьбою й повернутися до свого правління над володіннями свого всесвіту, однак він вирішив не лише виконати всі вимоги порядку свого божественного синівства, які включено у доручення Вічного Сина в Раю, також він вирішив вдовольнити остаточну й повну міру актуальної волі свого Райського Отця. В цей серпневий день троє його апостолів побачили, як він відмовився отримати своє повновладдя у всесвіті. Із великим дивуванням вони спостерігали за тим, як небесні посланці повертаються, лишаючи його самого для того, щоб він міг завершити своє земне життя в якості Сина Людського і Сина Божого.
...
158:3.1 (1755.1) Та подія, свідками якої стали Петро, Яків та Іван на горі преображення, була лише швидкоплинним поглядом на яскравий небесний світ, який їм було проявлено того доленосного дня на горі ХермонГермон. Преображення стало нагодою для:
...
158:8.1 (1761.2) Увійшовши до Капернаума в сутінках, вони пройшли малолюдними шляхами безпосередньо до дому Симона Петра до вечері. Вони затримались в домі Симона на час, коли Давид Заведей готув їх перевезення через озеро, й тоді Ісус, поглянувши на Петра та інших апостолів, запитав: "Коли ви йшли разом сьогодні вдень, про що ви так палко розмовляли між собою?" Апостоли мовчали, бо багато з них продовжували ту саму дискусію, розпочату на горі ХермонГермон, про те, які посади вони повинні будуть мати в майбутньому царстві; хто буде більш величним і так далі. Ісус, знаючи, про що вони думали цього дня, звернувся до одного з малих дітей Петра і, посадивши дитину серед них, сказав: "Істинно, істинно, кажу вам, якщо ви не зміните своє ставлення й не станете більше подібними до цієї дитини, ваші досягнення у царстві небесному будуть лише посередніми. Хто упокориться й стане, як це мале дитя, той буде найвеличнішим у царстві небесному. І хто приймає собі такого мелечю, отримує і мене. І ті, хто отримують мене, отримують також і Його — того, хто послав мене. Якщо ж ви хочете бути першими у царстві, прагніть служити цими добрими істинами своїм братам у плоті. Однак тому, хто спокушає й вводить в оману цю малечю, краще б йому було, якби навісили йому жорновий камінь на шию й закинули його у море. Якщо ж ті речі, які ви робите своїми руками, або те, що ви бачите своїми очима, віддаляє вас від прогресу у царстві, відкиньте ці свої омріяні ідоли, пожертвуйте ними, бо краще увійти в царство, позбувшись багатьох улюблених земних речей, ніж триматися цих кумирів й несподівано стати вигнанцями з царства. Але найбільше за все пильнуйте за тим, щоб не зневажати жодного з цих малих, бо ангели їхні завжди пильнують за ними, й небесні воїнства боронять їх."
...