...
144:4.2 (1621.1) Завзяте і палке повторення будь-якого прохання, якщо така молитва є щирим виразом прагнення Божого дитя й вимовляється у вірі, незалежно від того, наскільки необачною чи неможливою могла б бути безпосередня відповідь на це прохання, завжди розширює здатність душі до духовної сприйнятливостічутливості.
144:4.3 (1621.2) В будь-якій молитві пам'ятайте, що синівство є даром. Жодна дитина не має ніякої можливості заслужити статус сина чи дочки. Земна дитина з'являється на світ за волею своїх батьків. Так само і дитина Божа отримує нове духовне життя за волею й через благовоління Отця небесного. Тому царство небесне — божественне синівство — має бути прийнято так, як приймає нове життя мала дитина. Ви здобуваєте праведність через прогресивний розвиток характеру, однак синівство ви отримуєте через благовоління і завдяки вірі.
144:4.4 (1621.3) Молитва привела Ісуса, піднесши Піднесши його душу, молитва привела Ісуса до найвищої форми комунікації і взаємозв'язку з Верховними Правителями всесвіту всесвітів. Молитва приведе й піднесе земних смертних до рівню єднання істинного поклоніння. Духовна здатність душі до сприйнятливості чутливості визначає обсяг небесного благословення, який може бути особисто засвоєний й усвідомлений в якості відповіді на молитву.
144:4.5 (1621.4) Молитва та пов'язане з нею поклоніння є технікою відриву від щоденної рутини піднесення над щоденною рутиною життя, відокремлення від монотонної колотнечі матеріального існування. Це широкий шлях до духовного самопізнання і індивідуальності інтелектуальних і релігійних досягненьнаближення до одухотвореної самореалізації й індивідуальних інтелектуальних та релігійних звершень.
144:4.6 (1621.5) Молитва є протиотрутою від шкідливої інтроспекції. Принаймні, та молитва, як її якої навчав ВчительУчитель, є такою благотворною службою для саме цим благодійним служінням людини своїй душі. Ісус послідовно використовував благотворний вплив молитви моління за своїх ближніх. Вчитель зазвичай молився у множині, а не в однині. Лише у великих кризах тільки в найтяжчі кризові моменти свого земного життя Ісус коли-небудь молився за себе.
144:4.7 (1621.6) Молитва є подихом духовного життя серед в самому центрі кипіння матеріальної цивілізації людських рас. Поклоніння є спасінням для тих поколінь смертних, що шукають задоволеннязнаходяться у пошуку втіхи і розради.
144:4.8 (1621.7) Як молитву можна уподібнити до підзарядки можливо порівняти із підзарядкою духовних батарей душі, так само поклоніння можна порівняти може бути порівняно з налаштуванням душі на прийом вселенських трансляцій нескінченного духу Всесвітнього Отця.
144:4.9 (1621.8) Молитва є щирим, палким і палким поглядом жадаючим спогляданням дитини на свого духовного Отця; це психологічний процес обміну людської волі на волю божественну волю. Молитва є частиною божественного плану для перетворення того, що є, на те, що має бути.
...
144:4.10 (1621.9) Однією з причин, чому Петро, Яків та Іван, які так часто супроводжували Ісуса на під час його довгих нічних бдінняхчатувань, ніколи не чули, як Ісус молиться, було те, що їхній Учитель дуже рідко виголошував свої молитви вголос. Практично всі молитви Ісуса відбувалися в дусі та в серці—тихо.
...