...
144:4.2 (1621.1) Завзяте і палке повторення будь-якого прохання, якщо така молитва є щирим виразом прагнення Божого дитя й вимовляється у вірі, незалежно від того, наскільки необачною чи неможливою могла б бути безпосередня відповідь на це прохання, завжди розширює здатність душі до духовної сприйнятливостічутливості.
144:4.3 (1621.2) В будь-якій молитві пам'ятайте, що синівство є даром. Жодна дитина не має ніякої можливості заслужити статус сина чи дочки. Земна дитина з'являється на світ за волею своїх батьків. Так само і дитина Божа отримує нове духовне життя за волею й через благовоління Отця небесного. Тому царство небесне — божественне синівство — має бути прийнято так, як приймає нове життя мала дитина. Ви здобуваєте праведність через прогресивний розвиток характеру, однак синівство ви отримуєте через благовоління і завдяки вірі.
144:4.4 (1621.3) Молитва привела Ісуса, піднесши Піднесши його душу, молитва привела Ісуса до найвищої форми комунікації і взаємозв'язку з Верховними Правителями всесвіту всесвітів. Молитва приведе й піднесе земних смертних до рівня єднання істинного поклоніння. Духовна здатність душі до сприйнятливості чутливості визначає той обсяг небесного благословення, який що може бути особисто засвоєний й усвідомлений в якості відповіді на молитву.
144:4.5 (1621.4) Молитва та пов'язане з нею поклоніння є технікою відриву від щоденної рутини піднесення над щоденною рутиною життя, відокремлення від монотонної колотнечі матеріального існування. Це широкий шлях до духовного самопізнання і індивідуальності інтелектуальних і релігійних досягненьнаближення до одухотвореної самореалізації й індивідуальних інтелектуальних та релігійних звершень.
144:4.6 (1621.5) Молитва є протиотрутою від шкідливої інтроспекції. Принаймні, та молитва, як її якої навчав ВчительУчитель, є такою благотворною службою для саме цим благодійним служінням людини своїй власній душі. Ісус послідовно використовував благотворний вплив молитви моління за своїх ближніх. Вчитель зазвичай молився у множині, а не в однині. Лише у великих кризах тільки в найтяжчі кризові моменти свого земного життя Ісус коли-небудь молився за себе.
144:4.7 (1621.6) Молитва є подихом духовного життя серед в самому центрі кипіння матеріальної цивілізації людських рас. Поклоніння є спасінням для тих поколінь смертних, що шукають задоволеннязнаходяться у пошуку втіхи і розради.
144:4.8 (1621.7) Як молитву можна уподібнити до підзарядки порівняти із підзарядкою духовних батарей душі, так поклоніння можна порівняти само і поклоніння може бути порівняно з налаштуванням душі на прийом вселенських трансляцій нескінченного духу Всесвітнього Отця.
144:4.9 (1621.8) Молитва є щирим і палким поглядом дитини на й повним прагнення спогляданням дитиною свого духовного Отця; це психологічний процес обміну людської волі на волю божественну волю. Молитва є частиною божественного плану для перетворення того, що є, на те, що має бути.
144:4.10 (1621.9) Однією з із причин того, чому Петро, Яків та Іван, які так часто супроводжували Ісуса на в години його довгих нічних бдінняхчатувань, ніколи не чули, як Ісус молиться, було те, що їхній Учитель дуже рідко виголошував свої молитви вголос. Практично всі молитви Ісуса відбувалися в дусі та в серці—тихосерці — нечутно.
144:4.11 (1621.10) З усіх апостолів , Петро та Яків найбільше наблизилися підійшли найближче до розуміння вчення Учителя про молитву та поклоніння.
...