...
158:0.2 (1752.2) Загалом, Ісус знав заздалегідь те, що мало трапитися на горі й дуже хотів, щоб усі його апостоли могли розділити з ним цей досвід. Саме для того, щоб підготувати апостолів до цього відкриття їм самого себе Ісус затримався із ними біля підніжжя гори. Однак, апостоли не могли досягнути тих духовних рівнів, які б виправдовували пізнання ними повного досвіду спілкування з небесними істотами, які мали невдовзі з'явитися перед ними на землі. Й оскільки Ісус не міг взяти з собою усіх своїх товаришів, він вирішив взяти лише тих трьох, які зазвичай супроводжували його протягом таких особливих нічних вартувань. Отже, лише Петро, Яків та Іван мали можливість частково набути цього унікального досвіду разом із їх Вчителем.
1. Преображення Господнє
158:1.1 (1752.3) Рано вранці у понеділок, 15 серпня, Ісус та троє апостолів розпочали свій підйом на гору Гермон, й це сталося рівно через шість днів після того пам'ятного обіднього визнання Петра біля дороги під тутовими деревами.
...
158:1.10 (1753.6) Й у той момент, коли Петро іще говорив свої слова, срібляста хмарина наблизилась до них й огорнула їхню четвірку. Тепер апостоли злякались дуже сильно, й, коли вони впали долі, щоб поклонитися, вони почули голос, той самий голос, що говорив під час хрещення Ісуса: "Це мій Син возлюблений; слухайтесь його." І коли хмарина розсіялась біля трьох апостолів залишився лише Ісус; простягнувши свою руку та торкнувшись їх, він сказав: "Встаньте і не бійтесь; ви побачите ще більш величні речі, ніж те, що сталось сьогодні." Однак апостоли й насправді боялися; й до часу початку їхнього спуску з гори, який вони розпочали близько опівночі, їхня трійця була мовчазна і замислена.
2. Спускаючись з Гори
158:2.1 (1754.1) Спускаючись донизу ніхто не промовив жодного слова допоки вони не пройшли приблизно половину відстані донизу гори. Потому Ісус розпочав розмову, сказавши: "будьте певними, що ви не скажете жодній людині, навіть вашим братам, про те, що ви бачили та чули на цій горі, допоки Син Людський не воскресне із мертвих." Троє апостолів були шоковані та розгублені словами Учителя: "Допоки Син Людський не воскресне з мертвих." Лише нещодавно вони вкотре ствердились в своїй вірі у нього, як у Визволителя, Сина Божого, тільки но вони спостерігали, як він перед їхніми очима перетворюється у славі своїй, й тепер він почав говорити про "воскресіння із мертвих"!
...
158:2.5 (1754.5) Ісус взяв Петра, Якова та Івана з собою на гору преображення не тому, що вони були краще ніж інші апостоли підготовлені до того, щоб стати свідками події, яка сталося на горі, і також не тому, що вони могли б бути краще за інших підготовлені духовно до того, щоб скористатися цим рідкісним привілеєм. Зовсім ні. Він добре знав, що жоден з дванадцяти не був достатньо духовно кваліфікованим для сприйняття цього досвіду; саме тому тому він і взяв з собою лише тих трьох апостолів, які звичайно супроводжували його в часи, коли він бажав побути наодинці для самотнього духовного спілкування.
3. Значення Преображення Господнього
158:3.1 (1755.1) Та подія, свідками якої стали Петро, Яків та Іван на горі преображення, була лише швидкоплинним поглядом на яскравий небесний світ, який їм було проявлено того доленосного дня на горі Гермон. Преображення стало нагодою для:
...
158:3.6 (1755.6) Після офіційної частини під час візиту Гавриїла і Отця Мелхіседека Ісус провів зі своїми Синами служіння неофіційну розмову, в якій він говорив з ними про справи всесвіту.
4. Хлопчик-
...
Епілептик
158:4.1 (1755.7) Невдовзі перед сніданком рано вранці у вівторок Ісус та його товариши прибули до табору апостолів. Наближаючись, вони помітили великий натовп, який зібрався навколо апостолів й незабаром вони почули голосну розмову і суперечку, що мала своїм джерелом цю групу із приблизно п'ятдесяти осіб, до якої входили дев'ять апостолів і зібрання, що порівну складалося з книжників з Єрусалиму та віруючих учнів, які слідували за Ісусум та його товаришами під час їхньої подорожі із Магдали.
...
158:4.3 (1755.9) Протягом майже двох тижнів цей занепокоєний батько, другорядний чиновник Ірода Антипи, шукав Ісуса вздовж західних кордонів володінь Філіпа для того, щоб благати його вилікувати свого хворого сина. Він наздогнав групу апостолів лише близько полудня того дня, коли Ісус пербував перебував на горі із трьома своїми апостолами.
...
158:4.8 (1756.5) Отже, в той час, коли Ісус спускався з гори у супроводі радісних та екстатичних Петра, Якова та Івана, їхні дев'ять братів також не спали через свою збентеженість та пригнічене почуття приниження. Вони були понурою й протвереженою групою. Але Яків із Сафеду не здавався. Хоча апостоли не змогли сказати йому того, коли саме Ісус може прийти з гори, він вирішив залишитись допоки Учитель не повернеться.
5. Ісус зцілює хлопчика
158:5.1 (1757.1) З великим полегшенням дев'ять апостолів зустрічали Ісуса, що наближався до них, також їх потужно підбадьорив гарний настрій та незвичайний ентузіазм, який вони угледіли на обличчях Петра, Якова та Івана. Вони всі кинулися вперед, щоб привітати Ісуса та своїх трьох братів. Поки вони вітали оин одного, натовп підійшов до них, і Ісус запитав: "Про що ви так сперечались, коли ми наближалися до вас?" Але перш ніж розгублені та принижені апостоли змогли відповісти на це запитання Майстра, стурбований батько хворого хлопчика вийшов вперед і, ставши на коліна перед ногами Ісуса, сказав: "Майстере, в мене є син, єдина дитина, яким оволодів злий дух. Він не тільки кричить від жаху, піна спадає з його рота, він падає долі, як мертвий під час хворобливого нападу; але також цей злий дух, що опанував його, часто розривається у ньому в конвульсіях, іноді кидаючи його у воду та навіть у вогонь. З сильним скреготом зубів, внаслідок багатьох поранень моя дитина втрачає сили. Його життя гірше смерті; в його матері і у мене сумне серце та зламаний дух. Вчора близько полудня, шукаючи тебе, я наздогнав твоїх учнів, й поки ми чекали, твої апостоли спробували вигнати цього демона, але не змогли. А тепер, Учителю, чи зробиш ти це для нас, чи зцілиш мого сина?”
158:5.2 (1757.2) Після того, як Ісус вислухав це прохання, він доторкнувся стоячого на колінах батька і велів йому піднятися, оночасно одночасно він опитав апостолів, що стояли поруч. Потім Ісус сказав всім, хто стояв перед ним: "О, безвірне та порочне покоління, як довго я буду терпіти вас? Як довго я буду з вами? Як довго це ще буде, перш ніж ви зрозумієте, що справи віри не можуть проявитись вашим сумнівним невір’ям?" А потім, вказуючи на збентеженого батька, Ісус сказав: "Приведи свого сина". І коли Яків привів хлопця до Ісуса, він запитав: "Скільки часу хлопець так мучиться?". Батько відповів: "З самого дитинства". І саме під час цієї розмови юнак впав проміж них, охоплений сильним нападом, скрегочучи зубами та з піною у роті. Після низки сильних конвульсій він завмер, лежачи перед ними, як мертвий. Тепер батько знову впав на коліна біля ніг Ісуса, благаючи Учителя, промовляючи: "Якщо ти можеш вилікувати його, я благаю тебе, змилосердися над нами і позбав нас від цієї біди". І коли Ісус почув ці слова, він подивився в стурбоване обличчя батька, сказавши: "Не ставте під сумнів силу любові мого Отця, а лише щирість і глибину вашої віри. Усе можливе для того, хто насправді вірує". І тоді Яків з Цфату сказав ті пам'ятні слова, в яких змішалась віра та сумніви: "Господи, я вірю. Я молюся, щоб ти допоміг моєму невірству".
...
158:5.4 (1757.4) Дійсно, раптове повернення й споглядання цієї сцени поразки та розгубленості своїх братів апостолів після нещодавньої насолоди духовним екстазом в моменти переживанння переживання преображення Ісуса, призвело до позбуття зайвих ілюзій тих трьох апостолів, що супроводжували Ісуса на горі. І так було завжли завжди з цими дванадцятьма посланцями царства. Вони ніколи не могли уникнути постійного чергування періодів піднесення та занепаду у своєму життєвому досвіді.
158:5.5 (1758.1) Ця подія була випадком справжнього зцілення від подвійної хвороби, від фізичного та духовного недугу. Від тієї самої години хлопець був назавжди вилічений. Після того, як Яків покинув їх зі своїм відновленим сином, Ісус сказав: "Тепер ми вирушимо до Кесарії-Філіппійської; готуйтеся негайно". Й під час своєї подоріжі подорожі на південь вся їхня група зберігала мовчання, а натовп слідував за ними позаду.
6. В саду Кельса
158:6.1 (1758.2) Вони лишилися на ніч у Кельса; того вечора, після того як вони поїли та відпочили, дванадцять зібралися навколо Ісуса у саду, й Фома сказав: “Учителю, хоча ми, ті, хто залишився юіля біля підніжжя гори, досі не знаємо про те, що сталося на горі, що так сильно підбадьорило тих з наших братів, які були з тобою, й також оскільки те, що сталося на горі, не може бути розголошене тепер, ми хочемо, щоб ти поговорив з нами про нашу невдачу і дав нам інструкції щодо цього”.
158:6.2 (1758.3)І Ісус відповів Фомі, кажучи: “Все те, що ваші брати почули на горі буде вам відкрито в належний час. Але зараз я вкажу вам на причину вашої поразки у тому, що ви так нерозумно намагалися зробити. Під час, коли ваш Учитель і його товариши, ваші брати, вчора піднімались на гору з метою шукати і знайти глибше розуміння волі Отця й просити його про дари більшої мудрості, для того, щоб ефективніше виконувати його божественну волю, ви, ті, хто лишився тут на варті з моїми настановами прагнути набути більшого розуму й духовного усвідомлення та молитися з нами за більш повне одкровення волі Отця, не змогли проявити віру за вашим наказом, а натомість піддались спокусі й вашим старим негідним нахилам шукати собі кращіого кращого місця у царстві небесному — матеріальному та тимчасовому царстві, про яке ви досі мрієте. Ви чіпляєтесь за ці хибні концепції, незважаючи на мої численні ствердження про те, що царство моє не від світу цього.
...
158:6.6 (1759.2)Сумні, вони відійшли до сну. Вони були спантеличені; вони не могли зрозуміти цих слів. І хоча вони боялись питати ще щось про те, що він сказав, вони направду згадали все це після його воскресіння.
7. Протест Петра
158:7.1 (1759.3) Рано вранці цієї середи Ісус та дванадцять апостолів відправились з Кесарії Філіппової до парку Магдали біля Віфсаїди-Юлії. Апостоли спали дуже мало цієї ночі, й прокинувшись рано вони були готові йти в путь. Навіть флегматичні близнюки Алфеєві були шоковані цією розмовою про смерть Ісуса. В дорозі на південь, десь за Водами Мерому, Ісус вирішив пройти до Капернаума дамаською дорогою що проходить через Галілею, на яку вони натрапили; він зробив це, оскільки бажав уникнути книжників та інших людей, які, як знав Ісус, незабаром будуть слідувати за ними. Ісус вирішив зробити так, бо знав, що ті, хто йшли за ним, підуть на схід від Йорданської дороги, оскільки вони вважали що Ісус і апостоли будуть боятися йти територією Ірода Антипи. Ісус намагався уникнути своїх критиків і натовпу, який йшов за ними для того, щоб він міг залишитись наодинці зі своїми апостолами в цей день.
...
158:7.9 (1761.1) У тиші Ісус та дванадцять вирушили через Капернаум до свого табору в парку Магдали. Згодом настав південь, й хоча апостоли не розмовляли з Ісусом, вони багато говорили між собою, лише тільки Андрій говорив з Учителем.
8. В Домі Петра
158:8.1 (1761.2) Увійшовши до Капернаума в сутінках, вони пройшли малолюдними шляхами безпосередньо до дому Симона Петра до вечері. Вони затримались в домі Симона на час, коли Давид Заведей готув їх перевезення через озеро, й тоді Ісус, поглянувши на Петра та інших апостолів, запитав: "Коли ви йшли разом сьогодні вдень, про що ви так палко розмовляли між собою?" Апостоли мовчали, бо багато з них продовжували ту саму дискусію, розпочату на горі Гермон, про те, які посади вони повинні будуть мати в майбутньому царстві; хто буде більш величним і так далі. Ісус, знаючи, про що вони думали цього дня, звернувся до одного з малих дітей Петра і, посадивши дитину серед них, сказав: "Істинно, істинно, кажу вам, якщо ви не зміните своє ставлення й не станете більше подібними до цієї дитини, ваші досягнення у царстві небесному будуть лише посередніми. Хто упокориться й стане, як це мале дитя, той буде найвеличнішим у царстві небесному. І хто приймає у собі такого мелечюмалечу, отримує і мене. І ті, хто отримують мене, отримують також і Його — того, хто послав мене. Якщо ж ви хочете бути першими у царстві, прагніть служити цими добрими істинами своїм братам у плоті. Однак тому, хто спокушає й вводить в оману цю малечю, краще б йому було, якби навісили йому жорновий камінь на шию й закинули його у море. Якщо ж ті речі, які ви робите своїми руками, або те, що ви бачите своїми очима, віддаляє вас від прогресу у царстві, відкиньте ці свої омріяні ідоли, пожертвуйте ними, бо краще увійти в царство, позбувшись багатьох улюблених земних речей, ніж триматися цих кумирів й несподівано стати вигнанцями з царства. Але найбільше за все пильнуйте за тим, щоб не зневажати жодного з цих малих, бо ангели їхні завжди пильнують за ними, й небесні воїнства боронять їх."
...