Versions Compared

Key

  • This line was added.
  • This line was removed.
  • Formatting was changed.
Table of Contents
minLevel1
maxLevel6
outlinefalse
stylenone
typelist
printablefalse

0:0.1 (1.1) У РОЗУМАХ смертних Урантії — а саме так називається ваш світ — існує велика плутанина відносно значень таких понять, як Бог, божественність і божество. Ще більше людей спантеличують взаємозв'язки між божественними істотами, що позначаються цими численними найменуваннями. Через таку концептуальну скудність, пов’язану з мішаниною у формуванні понять, мені було доручено скласти цю передмову для пояснення суті, якої слід надавати значенням певних словесних символів, що використовуються надалі в цих документах, які корпус просвітителів істини Орвонтона був уповноважений перекласти на англійську мову Урантії.

0:0.2 (1.2) В нашому прагненні розширити космічне усвідомлення і підвищити духовну чутливість ми обмежені використанням недосконалої мови даного світу, що надзвичайно ускладнює виклад розширених понять і передових істин. Проте наш мандат зобов'язує нас зробити все можливе для передачі відповідних смислів і значень, використовуючи для цього словесні символи англійської мови. Нам було доручено вводити нові терміни тільки у випадку відсутності англійського еквіваленту, здатного виразити такі нові поняття частково або нехай навіть і з деяким викривленням їх значення.

0:0.3 (1.3)Ми вважаємо розумним включити в цю передмову коротке пояснення сенсу, що надається тим численним англійським словам, які позначають Божество і певні суміжні ідеї стосовно речей, значень і цінностей всесвітньої реальності, сподіваючись, що таке роз’яснення зможе допомогти усім смертним, які будуть вивчати ці документи полегшити їх розуміння й уникнути плутанини.

0:0.4 (1.4)Однак для того, щоб скласти цю Передмову із описом значень й обмеженням термінології, буде корисним попередньо визначити використання цих термінів у подальших представленнях. Отже, Передмова сама по собі не є закінченим цілим; це лише точний провідник, покликаний допомогти тим, хто буде читати наступні документи, що розповідають про Божество і всесвіт всесвітів, складені комісією Орвонтона, надісланою з цією метою на Урантію.

0:0.5 (1.5) Ваш світ — Урантія — являє собою одну з багатьох схожих заселених планет, з яких складається локальний всесвіт Небадон. Цей всесвіт, разом з подібними йому творіннями, утворює надвсесвіт Орвонтон, зі столиці якого, Уверси, прибула наша комісія. Орвонтон є одним із семи еволюційних надвсесвітів часу і простору, що обертаються довкола немаючого початку і кінця творіння божественної досконалості — центрального всесвіту Гавона. У серці цього вічного і центрального всесвіту знаходиться нерухомий Острів Рай — географічний центр нескінченності і місцеперебування вічного Бога.

0:0.6 (1.6)Сім еволюціонуючих надвсесвітів у сукупності з центральним і божественним всесвітом, називаються нами зазвичай великим всесвітом; наразі ці творіння сформовані і заселені живими істотами. Всі вони — частина головного всесвіту, який також обіймає незаселені, але мобілізовані всесвіти зовнішнього простору.

I. Божество і Божественність

0:1.1 (2.1)Всесвіт всесвітів демонструє феномени активності божества на різноманітних рівнях космічних реальностей, інтелектуальних значень і духовних цінностей, проте всі ці прояви турботи — особисті або виражені іншим чином — є божественно скоординовані.

0:1.2 (2.2) БОЖЕСТВО персоналізується як Бог; воно є доособистісним і надособистісним в значеннях не повністю доступних людському розумінню. Божество характеризується якістю єдності — актуальної або потенційної — на всіх надматеріальних рівнях реальності; і ця об'єднуюча властивість найкраще розуміється живими творіннями, як божественність.

0:1.3 (2.3)Божество функціонує на особистісному, доособистісному і надособистісному рівнях. Всеосяжне Божество функціонує на наступних семи рівнях:

0:1.4 (2.4) 1. Статичний — вміщаюче само себе та існуюче саме по собі Божество.

0:1.5(2.5)2. Потенційний — володіюче власною волею і ціллю Божество.

0:1.6 (2.6)3. Асоціативний — самоперсоналізоване і божественно братерське Божество.

0:1.7 (2.7) 4. Творчий — саморозподільне і божественно розкриваюче себе Божество.

0:1.8 (2.8) 5. Еволюційний — саморозповсюджуюче і ототожнене з живими істотами Божество.

0:1.9 (2.9)6. Верховний — Божество, що розвивається шляхом власного досвіду і об'єднує Творця і творіння. Божество, яке функціонує на першому рівні вираження — рівні, що ототожнюється зі створіннями — в якості просторово-часових надконтролерів великого всесвіту, іноді також позначається, як Верховність Божества.

0:1.10 (2.10)7. Остаточний — Божество, що проектує само себе й виходить за межі часу і простору. Всемогутнє, всевідаюче і всюдисуще Божество. Божество, яке функціонує на другому рівні прояву об'єднуючої божественності в якості ефективних надконтролерів та абсонітних вседержителів головного всесвіту. У порівнянні з функцією служіння Божеств великому всесвіту, ця абсонітна функція в головному всесвіті рівносильна всесвітньому надконтролю і суперпідтримці існування, іноді вона також називається Остаточністю Божества.

0:1.11 (2.11)Кінцевий рівень реальності характеризується життям створінь і обмеженнями часу-простору. Кінцеві реальності можуть не мати кінця, але у них завжди є початок — вони створені. Рівень Верховності Божества можна осмислити, як функцію по відношенню до кінцевого існування.

0:1.12 (2.12)Абсонітний рівень реальності характеризується речами та істотами, що не мають початку і кінця, а також — трансцендентністю часу і простору. Абсоніти не створені; вони виявлені — вони просто є. Рівень Остаточності Божества означає функцію по відношенню до абсонітних реальностей. Не має значення, у якій частині головного всесвіту і коли б не відбувався вихід за межі часу і простору, такий абсонітний феномен є актом Остаточності Божества.

0:1.13 (2.13) Абсолютний рівень не має початку, кінця, часу і простору. Наприклад: у Раю час і простір не існують; просторово-часовий статус Раю є абсолютним. Цей третій рівень вираження об'єднуючого Божества безпосередньо досяжний Райськими Божествами у Трійці, проте він не може бути цілком об'єднаним у досвіді. Незалежно від того де, коли і як функціонує абсолютний рівень Божества, його функціонування завжди супроводжується виявленням Райсько-абсолютних цінностей і значень.

0:1.14 (3.1) Божество може бути екзистенційним, як у Вічному Сині; таким, що розвивається з досвідом, як у Верховній Істоті; асоціативним, як у Бозі-Семикратному; неподільним, як у Райській Трійці.

0:1.15 (3.2)Божество — джерело всього, що є божественним. Божество є означно і незмінно божественним, однак все те, що божественне, не обов'язково є Божеством, залишаючись при цьому скоординованим з ним і проявляючи тенденцію до певної стадії поєднання з Божеством — духовної, інтелектуальної чи особистісної.

0:1.16 (3.3) БОЖЕСТВЕННІСТЬ — це характерна, об'єднуюча і координуюча властивість Божества.

0:1.17 (3.4) Божественність осягається створіннями, як істина, краса і доброта; корелюється в особистості, як любов, милосердя і служіння; розкривається на безособистісних рівнях, як правосуддя, могутність і суверенітет.

0:1.18 (3.5)Божественність може бути досконалою — завершеною — як на рівнях Райської досконалості безпосереднього існування творців; вона може бути недосконалою, як на досвідних рівнях створінь просторово-часової еволюції; або вона може бути відносною, ані досконалою, ні недосконалою, як на деяких рівнях екзистенційно-досвідних взаємовідносин Гавони.

0:1.19 (3.6) Намагаючись осягнути досконалість у всіх аспектах і формах відносності, ми зустрічаємося з сімома її можливими типами:

0:1.20 (3.7)1. Абсолютна досконалість у всіх аспектах.

0:1.21 (3.8) 2. Абсолютна досконалість у деяких аспектах і відносна досконалість у всіх інших.

0:1.22 (3.9)3. Абсолютні, відносні та недосконалі аспекти в різних поєднаннях.

0:1.23 (3.10) 4. Абсолютна досконалість в деяких відношеннях, недосконалість у всіх інших.

0:1.24 (3.11)5. Відсутність абсолютної досконалості в будь-якій сфері, відносна досконалість у всіх інших проявах.

0:1.25 (3.12)6. Відсутність абсолютної досконалості у будь-яких аспектах, відносна досконалість — у деяких, недосконалість — в інших.

0:1.26 (3.13) 7. Відсутність абсолютно досконалих атрибутів, недосконалість в усьому.

II. Бог

0:2.1 (3.14) Еволюціонуючі смертні відчувають непереборне бажання символічно зображати свої обмежені уявлення про Бога. Усвідомлення людиною морального обов’язку і її духовний ідеалізм представляють собою рівень цінностей — реальність, що пізнається з досвідом — який складно виразити за допомогою символів.

0:2.2 (3.15) Космічна свідомість припускає визнання Першопричини, однієї та єдиної реальності, яка не має причин. Бог — Отець Всього Сущого — функціонує на трьох рівнях Божественної особистості, рівнях субнескінченної цінності і відносного божественного вираження:

0:2.3 (3.16) 1. Доособистісному — наприклад, у служінні таких фрагментів Отця, як Настроювачі Мислення.

0:2.4 (3.17) 2. Особистісному — наприклад, як в еволюційному досвіді створених і породжених істот.

0:2.5 (3.18) 3. Надособистісному — наприклад, як у виявленому існуванні певних абсонітних і пов'язаних з ними істот.

0:2.6 (3.19) БОГ — це словесний знак, що означає всі персоналізації Божества. Цей термін вимагає різного тлумачення на кожному особистісному рівні функціонування Божества і до того ж вимагає подальшого уточнення значення в межах кожного з цих рівнів, оскільки цей термін може бути використаний для позначення різноманітних рівноправних та підпорядкованих персоналізацій Божества; наприклад, Райських Синів-Творців — отців локальних всесвітів.

0:2.7 (4.1) Термін "Бог" — так, як ми його використовуємо — може розумітися:

0:2.8 (4.2) За визначенням — як Бог-Отець.

0:2.9 (4.3) За контекстом — як тоді, коли він використовується під час обговорення одного з рівнів божества або союзу божеств. Якщо існують сумніви відносно точної інтерпретації слова Бог, буде доцільним співвідносити його з особистістю Отця Всього Сущого.

0:2.10 (4.4) Термін Бог завжди позначає особистість. Божество може або відноситись, або не відноситись до божественних особистостей.

0:2.11 (4.5)В цих документах слово БОГ використовується у наступних значеннях:

0:2.12 (4.6) 1. Бог Отець — Творець, Доглядач, і Вседержитель. Отець Всього Сущого, Перша Особа Божества.

0:2.13 (4.7)2. Бог Син — Рівноправний Творець, Доглядач Духу, і Духовний Управитель. Вічний Син, Друга Особа Божества.

0:2.14 (4.8) 3. Бог Дух — Спільний Вершитель, Всесвітній Об’єднувач, і Дарівник Розуму. Нескінченний Дух, Третя Особа Божества.

0:2.15 (4.9) 4. Бог Верховний — Бог часу і простору, що актуалізується або розвивається. Особистісне Божество, що асоціативно реалізує просторово-часове досвідне досягнення ідентичності творіння-Творця. Верховна Істота— це еволюціонуючий і пізнаючий на досвіді Бог еволюційних створінь часу і простору, який особисто переживає досвід досягнення єдності Божества.

0:2.16 (4.10) 5. Бог Семикратний — особистість Божества, реально діюча повсюди в часі і просторі. Особистісні Райські Божества та їх творчі партнери функціонують всередині і зовні меж центрального всесвіту й втілюються енергетично й особистісно на першому рівні творіння — рівні об'єднуючого одкровення Божества в часі і просторі, як Верховна Істота. Цей рівень — великий всесвіт — є сферою просторово-часового низхідного руху Райських особистостей у взаємо-зворотньому зв'язку з просторово-часовим висхідним рухом еволюційних створінь.

0:2.17 (4.11) 6. Бог Остаточний — виявлений Бог надчасу і позамежного простору. Другий досвідний рівень об'єднуючого вираження Божества. Існування Бога Остаточного означає досягнення реалізації синтезованих абсонітно-надособистісних, існуючих поза межами простору-часу і тих, що виникли в результаті досвіду, цінностей, скоординованих на заключних творчих рівнях реальності Божества.

0:2.18 (4.12) 7. Бог Абсолютний — такий, що розвивається в міру нагромадження досвіду, Бог позамежних надособистісних цінностей і значень божественності, наразі безпосередньо існуючий як Божественний Абсолют. Це — третій рівень об'єднуючого вираження Божества та його розповсюдження. На цьому надтворчому рівні Божество зазнає виснаження персоналізаційного потенціалу, стикається з завершенням божественності і вичерпує здатність самооткровення на подальших прогресивних рівнях будь-яких інших можливих форм персоналізації. Божество тепер досягає, зіштовхується й ототожнюється з Необмеженим Абсолютом.

III. Першоджерело і Центр

0:3.1 (4.13)Тотальна, нескінченна реальність споконвічно перебуває в семи фазах у якості семи рівноправних Абсолютів:

0:3.2 (5.1) 1. Перше Джерело і Центр.

0:3.3 (5.2) 2. Друге Джерело і Центр.

0:3.4 (5.3) 3. Третє Джерело і Центр.

0:3.5 (5.4) 4. Острів Рай.

0:3.6 (5.5) 5. Божественний Абсолют.

0:3.7 (5.6) 6. Всесвітній Абсолют.

0:3.8 (5.7) 7. Необмежений Абсолют.

0:3.9 (5.8)Бог, як Перше Джерело і Центр є первісним відносно тотальної реальності — ця істина беззаперечна. Перше Джерело і Центр безконечне й вічне, а відтак, обмежене або обумовлене тільки своїм власним волевиявленням.

0:3.10 (5.9)Бог — Отець Всього Сущого — є особистістю Першого Джерела та Центру, і як такий, він утримує особисті зв'язки безконечного контролю над усіма рівноправними скоординованими і підпорядкованими джерелами та центрами. Такий контроль є особистим і безконечним в потенціалі, хоча актуально він може ніколи не здійснюватися зважаючи на досконалість функціонування таких рівноправних скоординованих й підпорядкованих джерел, центрів, а також особистостей.

0:3.11 (5.10) Перше Джерело і Центр є, таким чином, головним у всіх областях — обожнених чи необожнених, особистісних чи неособистісних, актуальних чи потенційних, кінцевих чи нескінченних. Ніяка річ або істота, ніяка відносність або закінченість не може існувати інакше, як перебуваючи в прямому або непрямому зв'язку і залежності від первинності Першого Джерела та Центру.

0:3.12 (5.11) Перше Джерело та Центр пов'язане зі всесвітом наступним чином:

0:3.13 (5.12) 1. Сили гравітації матеріальних всесвітів збігаються в гравітаційному центрі нижнього Раю. Саме тому географічне місцезнаходження його особистості навічно й абсолютно зафіксовано відносно центра сили-енергії нижнього, або матеріального рівня Раю. Але абсолютна особистість Божества існує на верхньому, або духовному рівні Раю.

0:3.14 (5.13)2. Сили розуму збігаються в Нескінченному Духові; диференційований і різноманітний космічний розум — у Семи Головних Духах; фактуалізуючий розум Верховного, як просторово-часовий досвід — в Маджестоні.

0:3.15 (5.14)3. Духовні сили всесвіту збігаються у Вічному Сині.

0:3.16 (5.15)4. Безмежна здатність до божественної дії перебуває в Божественному Абсолюті.

0:3.17 (5.16) 5. Безмежна здатність до безконечної реакції існує в Необмеженому Абсолюті.

0:3.18 (5.17) 6. Два Абсолюти — Обмежений і Необмежений — узгоджуються і об'єднуються у Всесвітній Абсолют ним же.

0:3.19 (5.18) 7. Потенційна особистість еволюціонуючої смертної істоти, або будь-якої моральної істоти, централізована в особистості Отця Всього Сущого.

0:3.20 (5.19) РЕАЛЬНІСТЬ, як вона розуміється кінцевими істотами, є частковою, відносною і туманною. Максимальна Божественна реальність, повністю доступна розумінню еволюціонуючих кінцевих створінь, осягається у Верховній Істоті. Тим не менше, існують первісні і вічні реальності, надкінцеві реальності, які є попередниками по відношенню до Верховного Божества еволюціонуючих створінь простору-часу. Намагаючись змалювати виникнення і природу всесвітньої реальності ми змушені використовувати метод просторово-часового пояснення, щоб досягнути рівня кінцевого розуму. Тому багато одночасних подій вічності повинні бути представлені, як послідовні події.

0:3.21 (6.1)Створіння простору-часу могли б розглядати виникнення і диференціацію Реальності так: вічне і нескінченне Я Є досягло звільнення Божества від кайданів необмеженої нескінченності через виявлення природженої і вічної вільної волі, і таке його відокремлення від необмеженої нескінченності породило першу абсолютну божественну напругу. Ця напруга нескінченної відмінності врегульовується Всесвітнім Абсолютом, який діє так, щоб об'єднати і узгодити динамічну нескінченність Тотального Божества із статичною нескінченністю Необмеженого Абсолюту.

0:3.22 (6.2) В цій первісній операції теоретичне Я Є досягло реалізації особистості, ставши Вічним Отцем Первісного Сина і одночасно Вічним Джерелом Острова Рай. В співіснуванні розмежування Сина від Отця й у присутності Раю з'явились особистість Нескінченного Духа і центральний всесвіт Гавона. З появою співіснуючих особистісних Божеств, Вічного Сина і Нескінченного Духа, Отець, як особистість, уникнув в іншому випадку неминучого розчинення в потенціалі Тотального Божества. З того часу лише в Трійчастому союзі з рівними йому двома іншими Божествами Отець охоплює увесь Божественний потенціал, тоді як все більше й більше досвідне Божество актуалізується на божественних рівнях Верховності, Остаточності і Абсолютності.

0:3.23 (6.3) Концепція Я Є — це філософська поступка, яку ми робимо для зв'язаного часом і скованого простором, обмеженого людського розуму, поступка неможливості живих створінь усвідомити вічні існування – реальності та взаємозв’язки без початку і без кінця. Для просторово-часової істоти всі речі повинні мати початок, за винятком ОДНІЄЇ БЕЗПРИЧИННОЇ — первісної причини причин. Тому ми концептуалізуємо цей філософський ціннісний рівень, як Я Є, в той же час навчаючи всі живі істоти, що Вічний Син і Нескінченний Дух співвічні із Я Є; іншими словами, ніколи не існувало такого часу, коли б Я Є не був Отцем Сина і, з ним, Духа.

0:3.24 (6.4) Термін Нескінченний використовується для позначення повноти — завершеності — означаючи первинність Першого Джерела та Центру. Теоретичне Я Є — це навмисне й необхідне створеним істотам філософське розширення поняття "нескінченість волі", але Нескінченний — це дійсний рівень цінностей, що відображає вічний намір істинної нескінченності абсолюту і необмежену вільну волю Отця Всього Сущого. Ця концепція іноді позначається як Отець-Нескінченний.

0:3.25 (6.5) Велика частина того збентеження, яке відчувають істоти усіх категорій — високих і низьких — у своїх намаганнях пізнати Отця-Нескінченного є наслідком обмежень властивих їм розумових здібностей. Абсолютна первинність Отця Всього Сущого не наочне на суббесконечних рівнях; таким чином ймовірно, що лише Вічний Син і Нескінченний Дух дійсно знають Отця, як нескінченність; від усіх інших особистостей така концепція потребує віри.

IV. Всесвітня Реальність

0:4.1 (6.6) Реальність різним чином актуалізується на різноманітних всесвітніх рівнях; реальність виникає в і у результаті нескінченного вольового акту Отця Всього Сущого; на багатьох різних рівнях всесвітньої актуалізації реальність здатна реалізовуватись у трьох основних фазах:

0:4.2 (6.7)1. Небожественна реальність простягається від сфер домінування енергій не-особистісного до сфер реальності, що містять неперсоналізовані цінності всесвітнього існування, і навіть до присутності Необмеженого Абсолюту.

0:4.3 (7.1) 2. Божественна реальність обіймає всі нескінченні Божественні потенціали, що простягаються вгору через усі сфери існування особистості від найнижчих кінцевих до найвищих нескінченних, таким чином охоплюючи все те, що здатне персоналізуватися, і навіть більше того — божественна реальність розповсюджується до присутності Божественного Абсолюту.

0:4.4 (7.2) 3. Взаємопов'язана реальність. Можна вважати всесвітню реальність божественною або небожественною, але для суббожественних істот існує велика область взаємопов'язаної реальності, потенційної і актуальної, яку важко ідентифікувати. Значна частина цієї координованої реальності належить до сфер домінування Всесвітнього Абсолюту.

0:4.5 (7.3)Ось основна концепція первісної реальності: Отець започатковує і підтримує Реальність. Основні відмінні характеристики реальності — божественність і небожественність — Божественний Абсолют і Необмежений Абсолют. Головним взаємозв'язком є напруга між ними. Ця ініційована Отцем божественна напруга увічнюється як Всесвітній Абсолют, будучі одночасно досконало врегульованою ним же.

0:4.6 (7.4)З точки зору часу і простору, у подальшому реальність може бути розділена наступним чином:

0:4.7 (7.5)1. Актуальна і Потенційна. Реальності, що існують у всій повноті вираження, на противагу тим, які містять нерозкритий потенціал розвитку. Вічний Син є абсолютною духовною реальністю; смертна людина є, в дуже значній мірі, нереалізованою духовною потенційністю.

0:4.8 (7.6) 2. Абсолютна і Субабсолютна. Абсолютні реальності є вічні існування. Субабсолютні реальності спроектовані на двох рівнях: Абсоніти — реальності, відносні як до часу, так і до вічності; Кінцеві — реальності, спроектовані у просторі і актуалізовані у часі.

0:4.9 (7.7) 3. Екзистенційна і Емпірична. Райське Божество є екзистенційним — існуючим безпосередньо, однак виникаючі Верховне і Остаточне є емпіричними — досвідними Божествами.

0:4.10 (7.8) 4. Особистісна і Неособистісна. Поширення Божества, вираження особистості та еволюція всесвіту назавжди обумовлені добровільним вчинком Отця, який назавжди відокремив інтелектуально-духовно-особистісні значення і цінності актуальності та потенційності, що зосереджені у Вічному Сині, від речей, притаманних і зосереджених у вічному Острові Рай.

0:4.11 (7.9)Термін РАЙ охоплює особистісні та неособистісні центральні Абсолюти всіх фаз всесвітньої реальності. Рай, кваліфікований належним чином, може означати будь-яку та всі форми реальності, Божества, божественності, особистості та енергії — духовної, інтелектуальної або матеріальної. Всі вони розділяють Рай, як місце виникнення, функціонування і призначення в тому, що стосується цінностей, значень і фактичного існування.

0:4.12 (7.10) Острів Рай — а Рай неможливо визначити іншим чином — є Абсолютом матеріально-гравітаційного контролю Першого Джерела та Центру. Рай є нерухомим, перебуваючи єдиною стаціонарною річчю у всесвіті всесвітів. Острів Рай має всесвітнє місцеперебування, але він не має позиції в просторі. Цей вічний Острів є актуальним джерелом фізичних всесвітів — минулих, нинішніх і майбутніх. Ядро всесвіту — Острів Світла — походить від Божества, але навряд чи він є Божеством; так само як матеріальні творіння не є частиною Божества; вони – лише наслідок.

0:4.13 (7.11) Рай — не творець; він — унікальний контролер багатьох всесвітніх дій, набагато більшою мірою він контролює ці дії, ніж реагує на них. У всіх матеріальних всесвітах Рай впливає на реакції і поведінку всіх істот, що мають справу з силою, енергією і владою, але сам Рай є унікальним, винятковим та ізольованим у всесвітах. Рай не представляє нічого, і ніщо не представляє Рай. Він — ні сила, ні присутність; він просто — Рай.

V. Особистісні Реальності

0:5.1 (8.1) Особистість — це рівень обожненої реальності; вона простягається від смертного і проміжного рівня вищої розумової активації богопоклоніння і мудрості, через моронтійний і духовний рівень аж до досягнення завершеності особистісного статусу. Таким є еволюційне сходження смертних і споріднених з ними особистісних створінь, але існує також безліч інших чинів всесвітніх особистостей.

0:5.2 (8.2) Реальність схильна до всесвітнього розширення, особистість — до нескінченного різноманіття; і та, й інша здатні до майже безмежного Божественного узгодження та вічної стабілізації. Тоді як діапазон видозмінення неособистісної реальності виразно обмежений, ми не знаємо нічого, що могло б обмежувати прогресивну еволюцію особистісних реальностей.

0:5.3 (8.3) На досягнутих досвідних рівнях всі атрибути й цінності особистості здатні до взаємного узгодження, або й навіть до спільного творіння. Навіть Бог і людина можуть співіснувати в об'єднаній особистості, що так вишукано продемонстровано нинішнім статусом Христа Михаїла — Сина Людини і Сина Бога.

0:5.4 (8.4) Всі субнескінченні категорії й аспекти особистості є асоціативно досяжними і потенційно співтворчими. Доособистісне, особистісне та надособистісне — все пов'язане одне з одним взаємною можливістю узгодженого досягнення, прогресивного успіху і співтворчого потенціалу. Але ніколи неособистісне не може безпосередньо перетворитися в особистісне. Особистість ніколи не з'являється спонтанно, вона є даром Райського Отця. Особистість накладається на енергію і зв'язується тільки з живими енергетичними системами; індивідуальність може бути пов'язана і з конфігураціями неживої енергії.

0:5.5 (8.5) Отець Всього Сущого є таємницею реальності особистості, даром особистості і призначенням особистості. Вічний Син є абсолютною особистістю, таємницею духовної енергії, моронтійних духів і вдосконалених духів. Спільний Вершитель є духовно-розумова особистість, джерело інтелекту, мислення і всесвітнього розуму. Але Острів Рай є неособистісним і позадуховним, він є сутність фундаменту всесвіту, джерело й осереддя фізичної матерії, абсолютний основний зразок всесвітньої матеріальної реальності.

0:5.6 (8.6)Ці властивості всесвітньої реальності виражаються в людському досвіді на Урантії на наступних рівнях:

0:5.7 (8.7) 1. Тіло. Матеріальний чи фізичний організм людини. Живий електрохімічний механізм тваринної природи і походження.

0:5.8 (8.8)2. Розум. Думаючий, сприймаючий і відчуваючий механізм людського організму. Весь свідомий і несвідомий досвід. Інтелект, пов'язаний з емоційним життям, що прагне досягти рівня духу через богопоклоніння і мудрість.

0:5.9 (8.9) 3. Дух. Божественний дух, який поселяється у розумі людини, — Настроювач Мислення. Цей безсмертний дух є доособистісним — він не є особистістю, проте призначений стати частиною особистості збереженої смертної істоти.

0:5.10 (8.10)4. Душа. Душа людини — це надбання, отримане шляхом досвіду. Як тільки смертна істота приймає рішення "виконувати волю Отця небесного", тоді перебуваючий в ній дух стає батьком нової реальності в людському досвіді. Смертний і матеріальний розум є матір'ю цієї самої виникаючої реальності. Субстанція цієї нової реальності не є ні матеріальною, ні духовною — вона моронтійна. Це є виникаюча і безсмертна душа, якій призначено пережити фізичну смерть і почати Райське сходження.

0:5.11 (9.1)Особистість. Особистість смертної людини не є ні тілом, ні розумом, ні духом; як не є вона і душею. Особистість — це єдина незмінна реальність у всьому іншому постійно змінному досвіді створіння; й вона об'єднує всі інші пов'язані фактори індивідуальності. Особистість — унікальний дар, яким Отець Всього Сущого наділяє живі і пов'язані з ними енергії матерії, розуму і духу; дар, який зберігається разом із збереженням моронтійної душі.

0:5.12 (9.2) Моронтія — це термін, що позначає широкий проміжний рівень реальності, яка знаходиться між матеріальним і духовним. Цей термін може позначати особистісні і неособистісні реальності, живі чи неживі енергії. Основа моронтії духовна; її тканина матеріальна.

VI. Енергія і Модель

0:6.1 (9.3) Будь-яку і всі речі, що реагують на особистісний контур Отця, ми називаємо особистісними. Будь-яку і всі речі, що реагують на духовний контур Сина, ми називаємо духовними. Будь-що і все, що реагує на інтелектуальний контур Спільного Вершителя ми називаємо розумом — розумом, як атрибутом Нескінченного Духа, розумом у всіх його аспектах. Будь-що і все, що реагує на матеріально-гравітаційний контур, зосереджений в нижньому Раю, ми називаємо матерією — енергією-матерією у всіх її метаморфічних станах.

0:6.2 (9.4) Термін ENERGY ми використовуємо, як всеосяжне позначення енергії стосовно духовної, інтелектуальної та матеріальної сфер. Таким же чином широко використовується термін Force. Термін Power зазвичай ми використовуємо в обмеженому сенсі тоді, коли це стосується фізичної сили або енергії на електронному рівні організації речовини; або ж будь-якої матерії у великому всесвіті, що реагує на лінійну гравітацію. Також термін Power використовується нами для позначення могутності — суверенітету, верховної влади. Ми не можемо дотримуватися ваших загальноприйнятих визначень сили, енергії і могутності. Можливості мови настільки обмежені, що ми вимушені надавати цим термінам множинних значень.

0:6.3 (9.5)Фізична енергія — це термін, що позначає всі фази і форми феноменів руху, дії і потенціалу.

0:6.4 (9.6)При обговоренні фізично-енергетичних проявів зазвичай ми використовуємо терміни космічна сила, виникаюча енергія та всесвітня сила-могутність. Вони часто вживаються наступним чином:

0:6.5 (9.7) 1. Космічна сила охоплює всі види енергії, що походять від Необмеженого Абсолюту, але які поки ще не реагують на гравітацію Раю.

0:6.6 (9.8)2. Виникаюча енергія охоплює види енергії, що реагують на гравітацію Раю, але все ще не реагують на локальну або лінійну гравітацію. Це — до-електронний рівень енергії-матерії.

0:6.7 (9.9)3. Всесвітня сила-могутність включає всі форми енергії, які усе ще виявляють реакцію на гравітацію Раю, але безпосередньо реагують саме на лінійну гравітацію. Це рівень електронної енергії-матерії, а також усіх її подальших еволюцій.

0:6.8 (9.10) Розум є феноменом, що окрім наявності різних енергетичних систем, також означає присутність й активність живого служіння; і це справедливо для всіх рівнів інтелекту. В особистості розум завжди функціонує, лишаючись посередником між духом і матерією; таким чином всесвіт освітлюється трьома видами світла: матеріальним світлом, інтелектуальною проникливістю та сяйвом духу.

0:6.9 (10.1)Світло — сяйво духу — є словесний символ, мовний шаблон, що означає характерну рису персональної прояви духовних істот різних категорій. Таке світоносне опромінення ні в якій мірі не пов'язане ні з проявами інтелектуальної проникливості, ні з випроміненням фізичного світла.

0:6.10 (10.2) МОДЕЛЬ може проеціюватися, як матеріальна, духовна, інтелектуальна енергія, або ж як довільна комбінація цих енергій. Вона може поширюватися на особистості, індивідуальності, сутності, чи неживу матерію. Але модель є модель і завжди залишається моделлю; лише копії множаться.

0:6.11 (10.3) Модель може визначати конфігурацію енергії, але вона не контролює її. Гравітація — єдиний винятковий контролер енергії-матерії. Ні простір, ні модель не реагують на гравітацію, не існує взаємозв'язку між простором і моделлю; простір не є ні моделлю, ні потенційною моделлю. Модель — це конфігурація реальності, яка вже віддала усе належне гравітації; реальність будь-якої моделі складається з її енергій, її розуму, духу або матеріальних компонентів.

0:6.12 (10.4) На противагу аспекту тотальності, модель розкриває індивідуальний аспект енергії та особистості. Форми особистості або індивідуальності — це моделі, що виникають з енергії (фізичної, духовної чи інтелектуальної), але вони ні в якому разі не притаманні їй. Така властивість енергії або особистості, в завдяки якій спричиняється поява моделі, може бути приписана Богові — Божеству — дару Райської сили, співіснуванню особистості і енергії.

0:6.13 (10.5) Модель — це первинний шаблон, проект, з якого робляться всі інші копії. Вічний Рай є абсолютом усіх моделей; Вічний Син — зразкова модель особистості; Отець Всього Сущого являє собою безпосереднє джерело, він є прабатьком їх обох. Але Рай не присвячує, не наділяє, не обдаровує моделлю, як і Син не може дарувати особистість.

VII. Верховна Істота

0:7.1 (10.6) Божественний механізм головною всесвіту є двояким щодо зв'язків вічності. Бог Отець, Бог Син і Бог Дух є вічні, екзистенційні істоти, в той час як Бог Верховний, Бог Остаточний і Бог Абсолютний є Божественними особистостями, що актуалізуються в епохи після виникнення Гавони у часово-просторових й таких, що виходять за межі часу-простору сферах еволюційного розширення головною всесвіту. Ці Божественні особистості, що актуалізуються, є майбутніми вічностями з того часу, коли і як у зростаючих всесвітах вони енергетично й особистісно втілюються через техніку досвідної актуалізації творчих асоціативних потенціалів вічних Райських Божеств.

0:7.2 (10.7) Отже, присутність Божества є двоякою:

0:7.3 (10.8) 1. Екзистенційна — істоти, що існують вічно, в минулому, сьогоденні і майбутньому.

0:7.4 (10.9) 2. Досвідна — істоти, що актуалізуються в епохи після виникнення Гавони, але існування яких є нескінченним у всій майбутній вічності.

0:7.5 (10.10) Отець, Син і Дух є екзистенційними — безпосередньо існуючими у стані актуальності (не зважаючи на те, що всі потенціали припустимо мають досвідну природу). Верховний і Остаточний є цілком емпіричними — зростаючими на основі досвіду. Божественний Абсолют є емпіричним в актуалізації, але екзистенційним в потенційності. Суть Божества є вічною, але тільки три первісних особи Божества є необмежено вічними. Всі інші Божественні особистості мають походження, але їх доля — вічність.

0:7.6 (10.11) Досягнувши екзистенційного самовираження Божества в Сині і в Духові, Отець тепер досягає досвідного вираження, як Бог Верховний, Бог Остаточний і Бог Абсолютний на до цього часу неособистісних і нерозкритих божественних рівнях; але ці досвідні Божества не мають в даний час повноти існування; вони знаходяться в процесі актуалізації.

0:7.7 (11.1) Бог Верховний у Гавоні являє собою персоналізоване духовне відображення триєдиного Райського Божества. Такі асоційовані Божественні стосунки в подальшому творчим чином розширюються на все інше творіння у Бозі Семикратному і синтезуються в могутності досвіду Всемогутнього Верховного у великому всесвіті. Оскільки Райське Божество споконвічно існує у якості трьох осіб, воно зазнає досвідної еволюції у двох фазах Верховності, в той час, як ці двоїсті фази енергетично й особистісно об’єднуються в одному Бозі, Верховній Істоті.

0:7.8 (11.2) Отець Всього Сущого досягає добровільного вивільнення з кайданів нескінченності й оков вічності через техніку тринітизації, потроєної Божественної персоналізації. Навіть зараз Верховна Істота продовжує свою еволюцію у якості об’єднаної субнескінченної особистості семичасного проявлення Божества у просторово-часових сегментах великого всесвіту.

0:7.9 (11.3) Верховна Істота — об’єднаний Бог досвідної еволюції — не виступає у ролі безпосереднього творця, за виключенням того, що він є отцем Мажестона; він функціонує у якості комплексного координатора усієї всесвітньої активності, що відбувається між створінням і Творцем. Верховна Істота, яка наразі актуалізується в еволюційних всесвітах — це Божество, що взаємопов’язує — корелює й синтезує просторово-часову божественність — божественність, що виникає завдяки досвідному взаємозв’язку триєдиного Райського Божества й Вищих творців часу і простору. Після своєї остаточної актуалізації це еволюційне Божество буде являти собою зразок одвічного злиття кінцевого й нескінченного — довічний неподільний союз досвідної могутності й духовної особистості.

0:7.10 (11.4) Уся просторово-часова кінцева реальність, відповідно до безпосередньої настанови еволюціонуючої Верховної Істоти, бере участь у безперервній висхідній мобілізації і вдосконалюючій уніфікації (енергетично-особистісний синтез) усіх аспектів, граней і значень кінцевої реальності у взаємозв’язку з різноманітними фазами існування Райської реальності, аж до остаточного завершення і з метою у подальшому розпочати намагання сягнути абсонітних рівнів досягнень над-створінь.

VIII. Бог Семикратний

0:8.1 (11.5) Щоб відшкодувати кінцевість стану створіння й компенсувати його концептуальні обмеження, Всесвітній Отець встановив семичасний еволюційний план наближення створінь до Божества:

0:8.2 (11.6) 1. Райські Сини Творці.

0:8.3 (11.7) 2. Од Віку Древні.

0:8.4 (11.8) 3. Сім Головних Духів.

0:8.5 (11.9)4. Верховна Істота.

0:8.6 (11.10) 5. Бог-Дух.

0:8.7 (11.11) 6. Бог-Син.

0:8.8 (11.12) 7. Бог-Отець.

0:8.9 (11.13) Така семичасна персоналізація Божества у часі і просторі для семи надвсесвітів надає смертним створінням шанс досягти присутності Богу, який є дух. Це семичасне Божество, що для смертних іноді енергетично й особистісно виражається у Верховній Істоті, являє собою функціональне Божество моральних еволюційних створінь, що стали на шлях сходження до Раю. Реалізація Бога — шлях нових відкриттів, що базується на досвіді –– розпочинається з визнання божественності Сина Творця локального всесвіту, пролягає через пізнання Од Віку Древніх надвсесвіту й прямує дорогою усвідомлення особисті одного з Семи Головних Духів — аж до досягнення, відкриття й визнання божественної особистості Отця Всього Сущого в Раю.

0:8.10 (12.1) Великий всесвіт є тричасним Божественним володінням Трійці Верховності, Бога Семикратного і Верховної Істоти. Бог Верховний є потенціалом у Райській Трійці, від якої він отримує свою особистість і духовні атрибути; але наразі він актуалізується у Синах-Творцях, Од Віку Древніх та головних Духах, від яких він одержує свою владу-Всемогутність у надвсесвітах часу і простору. Форми прояву такої влади безпосереднього Бога еволюціонуючих створінь фактично еволюціонують у часі й просторі одночасно із ним самим. Всемогутній Верховний, що розвивається на ціннісному рівні неперсональної активності, а також духовна особа Бога Верховного, являють собою одну реальність — Верховну Істоту.

0:8.11 (12.2) У Божественному об’єднанні Бога Семикратного Сини-Творці забезпечують існування механізму, що дозволяє смертному перетворитися на безсмертне й кінцевому досягти обіймів нескінченності. У свою чергу Верховна Істота забезпечує техніку для здійснення енергетично-особистісної мобілізації — методу божественного синтезу всіх тих численних взаємодій, що дають можливість кінцевому досягнути абсонітного і, через інші ймовірні майбутні актуалізації, спробувати досягнути Остаточного. Сини-Творці разом зі своїми Божественними Піклувальницями, беруть участь у цій верховній мобілізації, однак Од Віку Древні й Сім Головних Духів ймовірно навічно закріплені у якості постійних адміністраторів великого всесвіту.

0:8.12 (12.3) Діяльність Бога Семикратного розпочинається з часів формування семи надвсесвітів, й вона, ймовірно, буде розширюватися в зв'язку з майбутньою еволюцією творінь зовнішнього простору. Формування цих майбутніх всесвітів первинного, вторинного, третинного і четвертинного просторових рівнів прогресивної еволюції у майбутньому безсумнівно ознаменує собою настання трансцендентального та абсонітного наближення до Божества.

IX. Бог Остаточний

0:9.1 (12.4) Так само, як Верховна Істота розвивається з первісного божественного дару — потенціалу енергії та особистості, що знаходиться у межах великого всесвіту, так само й Бог Остаточний з'являється з потенціалів божественності, що перебувають в позамежних просторово-часових областях головного всесвіту. Актуалізація Остаточного Божества означає абсонітне об'єднання першої Трійці досвіду і знаменує об'єднуюче розширення Божества на другому рівні творчої самореалізації. Цей процес є енерго-особистісним еквівалентом всесвітньої досвідно-Божественної актуалізації абсонітних реальностей Раю на виникаючих рівнях позамежних просторово-часових значень і цінностей. Такий процес досвідного розкриття сплановано, щоб забезпечити можливість остаточного служіння й виконання свого остаточного призначення для усіх просторово-часових створінь, які досягли абсонітних рівнів через завершення реалізації Верховної Істоти і завдяки служінню Бога Семикратного.

0:9.2 (12.5)Призначення Бога Остаточного — в особистісному функціонуванні Божества на божественних рівнях абсонітного й у всесвітніх сферах надчасу і позамежного простору. Остаточний є надверховним проявленням Божества. Верховний — це об'єднання Трійці, збагненне кінцевими створіннями; Остаточний — об'єднання Райської Трійці, збагненне абсонітними створіннями.

0:9.3 (13.1)Через механізм еволюціонуючого Божества Отець Всього Сущого реально й актуально залучається до дивовижного й величного акту — процесів зосередження особистості й енергетичної мобілізації, які відбуваються на відповідних ним всесвітніх значущих рівнях й охоплюють цінності божественної реальності кінцевого, абсонітного і навіть абсолютного.

0:9.4 (13.2)Перші три й вічні у минулому Райські Божества — Отець Всього Сущого, Вічний Син і Нескінченний Дух — у вічності майбутнього будуть особистісно доповнені в результаті досвідної актуалізації пов'язаних з ними еволюціонуючих Божеств — Бога Верховного, Бога Остаточного і, можливо, Бога Абсолютного.

0:9.5 (13.3) Бог Верховний і Бог Остаточний, що еволюціонують наразі у всесвітах досвіду, не є екзистенційними — безпосередньо існуючими у вічності минулого; вони вічні лише в майбутньому — вони є вічності, обумовлені часом і простором, а також обумовлені трансцендентально — обмежені своїми можливостями подолання нескінченності. Вони є Божества, наділені даром верховного, остаточного і, можливо, верховно-остаточного, але вони історично виникли у всесвітах. Вони ніколи не будуть мати свого кінця, але вони мають початок — витоки своєї особистості. Вони дійсно являють собою актуалізації вічних і нескінченних Божественних потенціалів, але вони особисто не є ні безумовно вічними, ані нескінченними.

Х. Бог Абсолютний

0:10.1 (13.4) Вічна реальність Божественного Абсолюту містить у собі багато аспектів, що не можуть бути повністю пояснені кінцевому й обмеженому часом і простором розуму, тим не менш відомо, що актуалізація Бога Абсолютного була б наслідком об'єднання другої Трійці досвіду — Абсолютної Трійці. Таке об'єднання явило б собою досвідну реалізацію абсолютної божественності, об'єднання абсолютних значень на абсолютних рівнях; але ми не певні стосовно можливості охоплення всіх абсолютних цінностей, оскільки нам ніколи не повідомляли, що Обмежений Абсолют є еквівалентом Нескінченного. Надостаточні призначення інтегровані в абсолютні значення і нескінченну духовність, тож ми не можемо встановити абсолютні цінності, допоки ці обидві реальності залишаються недосягнуті.

0:10.2 (13.5)Усвідомлення і досягнення Бога Абсолютного — мета всіх надабсонітних істот, однак могутнісний й особистісний потенціал Божественного Абсолюту виходить за межі нашого усвідомлення, отже ми не наважуємося обговорювати ці реальності, настільки віддалені від досвідної актуалізації.

XI. Три Абсолюти

0:11.1 (13.6) Коли об'єднаний намір Отця Всього Сущого і Вічного Сина, функціонуючи через і в Богові Дії, втілився у створенні божественного і центрального всесвіту, Отець послідував за вираженням своєї думки в слові свого Сина і в дії їх Спільного Виконавця, відокремивши свою присутність в Гавоні від потенціалів нескінченності. І ці нерозкриті потенціали нескінченності залишаються просторово сховані у Необмеженому Абсолюті й божественно замасковані у Божественному Абсолюті, тоді як вони удвох перетворюються на одне ціле в функціонуванні Всесвітнього Абсолюту — нерозкритій нескінченній єдності Райського Отця.

0:11.2 (13.7) Зі збагаченням усієї реальності, яке зумовлено накопиченням досвіду, й через зв'язок досвідного з екзистенційним, який здійснює Всесвітній Абсолют, в реальності відбувається неперервний процес прогресивного одкровення й реалізації потенціалу космічної і духовної сили. Внаслідок врівноважувальної присутності Всесвітнього Абсолюту Перше Джерело і Центр здійснює розширення своєї досвідної могутності, вдовольняється ототожненням зі своїми еволюціонуючими створіннями і досягає поширення досвідного Божествa на рівнях Верховності, Остаточності і Абсолютності.

0:11.3 (14.1) У випадках, коли неможливо повністю розрізнити Божественний Абсолют і Необмежений Абсолют, їх ймовірно сполучена функція або скоординована присутність приписується дії Всесвітнього Абсолюту.

0:11.4 (14.2) 1. Божественний Абсолют розглядається нами як всемогутній активатор, у той час, як Необмежений Абсолют бачиться нам над-ефективним механізатором верховно об'єднаного і остаточно скоординованого всесвіту всесвітів, і навіть всесвітів поза всесвітами, що вже створені, створюються та ще будуть створеними.

0:11.5 (14.3)Божественний Абсолют не може, або, принаймні, не реагує на жодну ситуацію, що трапляється у всесвіті, субабсолютним чином. Кожна реакція цього Абсолюту на будь-яку конкретну ситуацію постає благом для всього творіння речей та істот, не лише в їхньому нинішньому стані існування, але також в перспективі нескінченних можливостей усієї майбутньої вічності.

0:11.6 (14.4) Божественний Абсолют — це той потенціал, який був виділений із тотальної, нескінченної реальності безпосереднім вибором Отця Всього Сущого, він є потенціалом, у межах якого відбувається вся інша божественна діяльність — екзистенційна і досвідна. Це — Обмежений Абсолют на противагу Необмеженому Абсолюту; однак слід зазначити, що Всесвітній Абсолют є нададитивним до них обох в охопленні всього абсолютного потенціалу.

0:11.7 (14.5) 2. Необмежений Абсолют є неособистісним, позабожественним і необожненим. Внаслідок цього Необмежений Абсолют позбавлений особистості, божественності і всіх прерогатив творця. Ні факт ані істина, ні досвід ані одкровення, ні філософія ані абсонітність не здатні проникнути в природу і характер цього Абсолюту без одночасного виникнення всесвітнього обмеження.

0:11.8 (14.6) Нехай вам буде чітко зрозуміло, що Необмежений Абсолют є позитивна реальність, яка заповнює великий всесвіт і, вочевидь, розширюється з такою ж самою просторовою присутністю далі назовні — в зони силових проявів і доматеріальних еволюцій колосальних за своєю протяжністю просторових областей поза межами семи надвсесвітів. Необмежений Абсолют — це не просто негативізм філософської концепції, що ґрунтується на припущеннях метафізичної софістики стосовно універсальності, домінування й верховенства необумовленого і необмеженого. Необмежений Абсолют являє собою позитивний всесвітній надконтроль у нескінченності; надконтроль, що ніскільки не обмежений у просторово-силовому аспекті, однак, безсумнівно, зумовлений присутністю життя, розуму, духу та особистості, й у подальшому обумовлений вольовими реакціями та цілеспрямованими мандатами Райської Трійці.

0:11.9 (14.7)Ми переконані, що Необмежений Абсолют не є тим недиференційованим й усепроникним впливом, який можна порівняти з пантеїстичними ідеями метафізиків, або з гіпотезою ефіру, що існувала колись в науці. Необмежений Абсолют не обмежений силою і обумовлений Божеством, однак ми не повністю убачаємо зв'язок цього Абсолюту з духовними реальностями всесвітів.

0:11.10 (14.8) 3. Ми робимо логічний висновок, що виникнення Всесвітнього Абсолюту було неминучим наслідком абсолютного добровільного вчинку Отця Всього Сущого, який розділив всесвітні реальності на обожнені і необожнені, а цінності і значення — на здатні бути особистісними й не здатні до персоналізації. Всесвітній Абсолют є Божественним феноменом, орієнтованим на зняття напруги, виниклої в результаті цієї добровільної дії, яка розділила всесвітню реальність; також він функціонує у якості асоціативного координатора цієї загальної суми виниклих екзистенційних потенціалів.

0:11.11 (15.1)Напруга-присутність Всесвітнього Абсолюту означає врегулювання відмінності, що існує між божественною реальністю і необожненою реальністю; відмінності, властивої відділенню динаміки добровільної божественності від статики необмеженої безконечності.

0:11.12 (15.2) Завжди пам'ятайте: Потенційна безконечність є абсолютною і невіддільною од вічності. Актуальна нескінченність в часі не може бути ніякою іншою, крім як частковою, і мусить таким чином бути неабсолютною; так само і нескінченність актуальної особистості не може бути абсолютною, окрім як в необмеженому Божестві. І це є саме та відмінність потенціалу нескінченностей Необмеженого Абсолюту і Божественного Абсолюту, яка увічнює Всесвітній Абсолют, і таким чином робить космічно можливим існування матеріальних всесвітів в просторі і духовно можливим — існування кінцевих особистостей у часі.

0:11.13 (15.3) Кінцеве може одночасно співіснувати в космосі з Нескінченним тільки завдяки тому, що асоціативна присутність Всесвітнього Абсолюту так досконало вирівнює напруженість між часом і вічністю, кінцевим і нескінченним, потенціальною реальністю й актуальною реальністю, Раєм і простором, людиною і Богом. Асоціативно Всесвітній Абсолют являє собою ототожнення сфери прогресуючої еволюційної реальності, що існує у часі і просторі й що існує у перевершуючих простір і час всесвітах субнескінченного прояву Божества.

0:11.14 (15.4)Всесвітній Абсолют — це потенціал статично-динамічного Божества, здатний до функціональної реалізації на рівнях як часу, так і вічності у якості кінцево-абсолютних цінностей і значень, а також у формі можливостей досвідно-екзистенційного підходу до реальності. Цей незбагненний аспект Божества може бути статичним, потенційним, а також асоціативним, але він не є досвідно-творчим або еволюційним по відношенню до особистостей, наділених розумом, які функціонують на даний час у головному всесвіті.

0:11.15 (15.5) Абсолют. Незважаючи не те, що для смертного розуму два Абсолюти — обмежений і необмежений — настільки очевидно різняться за своїми функціями, фактично вони ідеально і божественно об'єднані у Всесвітньому Абсолюті ним самим. Зрештою, в кінцевому рахунку й остаточному розумінні, всі три є одним Абсолютом. На субнескінченних рівнях вони функціонально різні, але в нескінченності вони є ОДНИМ ЄДИНИМ.

0:11.16 (15.6)Ми ніколи не використовуємо термін Абсолют, як заперечення чого-небудь або для спростування будь-чого. Так само ми не розглядаємо Всесвітній Абсолют, як самовизначне, свого роду пантеїстичне й безособистісне Божество. Абсолют, у всьому, що має відношення до всесвітньої особистості, суворо обмежено Трійцею і підпорядковано домінуванню Божества.

XII. Трійці

0:12.1 (15.7) Первинна, оригінальна і вічна Райська Трійця є екзистенційна — існуюча безпосередньо; її виникнення було неминуче. Цю Трійцю, що ніколи не мала початку, було невід'ємно пов'язано з фактом розділення особистісного й безособистісного, диференціації, яка сталася в результаті виявлення нічим не обмеженої волі Отця; одвічна Трійця стала реальністю, коли його особиста воля скоординувала ці дуальні реальності за допомогою розуму. Трійці, що з'явилися після Гавони є емпіричними — виниклими — й притаманними процесу творення двох субабсолютних і еволюційних рівнів енергетичного й особистісного прояву в головному всесвіті.

0:12.2 (15.8)Райська Трійця — вічний Божественний союз Отця Всього Сущого, Вічного Сина і Нескінченного Духа — екзистенційна в реальності, але всі її потенціали є досвідні. Саме тому ця Трійця являє собою одну-єдину реальність Божества, що охоплює нескінченність, і саме тому у всесвіті відбуваються феномени актуалізації Бога Верховного, Бога Остаточного і Бога Абсолютного.

0:12.3 (15.9) Перша і друга Трійці досвіду — трійці, що актуалізуються після виникнення Гавони — не можуть бути нескінченними тому, що вони охоплюють похідні Божества — Божества, еволюціонуючі через досвідну актуалізацію реальностей, створених екзистенційною Райською Трійцею або реальностей, виниклих унаслідок її існування. Нескінченність божественності постійно збагачується, якщо не розширюється, завдяки кінцевості та абсонітності досвіду створіння і Творця.

0:12.4 (16.1)Трійці — це істини взаємозв’язків і фактів узгодженого проявлення Божества. Сфера функціонування Трійць охоплює Божественні реальності, а Божественні реальності завжди прагнуть реалізації й проявлення через персоналізацію. Таким чином Бог Верховний, Бог Остаточний, і навіть Бог Абсолютний представляють собою божественну неминучість. Ці три досвідні Божества були потенціалами в екзистенційній Трійці, Райській Трійці, проте їх виявлення у всесвіті у якості особистостей, наділених могутністю, частково залежить від їх власного досвіду функціонування у всесвітах енергії й особистості, а частково — від досвідних досягнень пост-Гавонських Творців і Трійць.

0:12.5 (16.2) Дві пост-Гавонські Трійці, Остаточна й Абсолютна досвідні Трійці, наразі проявлені лише частково; вони перебувають у процесі всесвітньої реалізації. Ці Божественні об’єднання можуть бути зображені наступним чином:

0:12.6 (16.3) 1. Еволюціонуюча в даний час Остаточна Трійця зрештою буде складатись з Верховної Істоти, Особистостей Верховних Творців і абсонітних Зодчих Центрального Всесвіту, цих унікальних проектувальників всесвіту, які не є ні творцями, ні створіннями. В кінці кінців Бог Остаточний неминуче персоналізується й увічниться в силі, енергії і владі як Божественний наслідок об’єднання цієї досвідної Остаточної Трійці на арені майже безмежного головного всесвіту, який і досі продовжує своє розширення.

0:12.7 (16.4) 2. Абсолютна Трійця — друга досвідна Трійця — нині знаходиться в процесі актуалізації й буде складатися з Бога Верховного, Бога Остаточного й нерозкритого Консуматора Всесвітньої Долі. Ця Трійця функціонує як на особистісному, так і на понад-особистісному рівнях, сфера її функціонування розширюється навіть до меж не-персонального; її об’єднання завдяки своїй універсальності й всезагальності зможе наповнити досвідом Абсолютне Божество.

0:12.8 (16.5)У своїй завершеності Остаточна Трійця досягає емпіричного — досвідного — об'єднання, але ми дійсно вагаємось щодо можливості настільки ж повного об’єднання Абсолютної Трійці. Однак наше розуміння концепції вічної Райської Трійці незмінно нагадує нам, що тринітизація Божества може досягти усього недосяжного іншим чином; отже, виходячи з цього, ми у змозі постулювати прийдешнє виникнення Вищого-Остаточного й можливу тринітизацію-фактуалізацію Бога Абсолютного.

0:12.9 (16.6) Філософи всесвітів постулюють Трійцю Трійць, екзистенційно-емпіричну Нескінченну Трійцю, але вони не в змозі уявити собі її персоналізацію; можливо її особистість буде еквівалентна особистості Отця Всього Сущого на концептуальному рівні Я Є. Однак безвідносно до усього цього, первісна й оригінальна Райська Трійця є нескінченною тільки потенційно, оскільки дійсно й актуально нескінченним є лише Отець Всього Сущого.

Примітка

0:12.11 (16.8) У формулюванні подальших представлень, що будуть мати відношення до зображення характеру Отця Всього Сущого й природи його Райських партнерів, так само як і у наших спробах навести опис вічного центрального всесвіту й семи надвсесвітів, що обертаються навколо нього, ми незмінно будемо дотримуватись мандату управителів надвсесвіту, який призначає нам у всіх наших намаганнях розкривати істину й координувати суттєві знання, надаючи перевагу вищим існуючим людським концепціям, властивим відповідній темі, що повинна бути висвітлена. Ми маємо право звертатися до чистого одкровення тільки у випадку, коли суть зображуваного не мала адекватного попереднього вираження у людському розумі.

0:12.12 (17.1) Послідовні планетарні одкровення божественної істини, як частина нового і розширеного узгодження планетарного знання, незмінно охоплюють найвищі існуючі в людському досвіді поняття про духовні цінності. Відповідно, для подання цієї інформації про Бога та його всесвітніх партнерів ми відібрали у якості основи таких документів більше тисячі людських понять, що містять у собі найвищі й найбільш прогресивні планетарні знання про духовні цінності і всесвітні значення. Там, де цих людських ідей, зібраних серед смертних минулого й сьогодення, які пізнали Бога, недостатньо для адекватного зображення істини в тому вигляді, як нам було призначено її розкрити, ми будемо без коливань доповнювати їх, використовуючи для цього наше власне вище знання про реальність і божественність Райських Божеств, а також про місце їх перебування — незрівнянний трансцендентальний всесвіт.

0:12.13 (17.2) Ми повністю усвідомлюємо труднощі нашого завдання; ми розуміємо неможливість повного пояснення й перекладу концептуальної мови божественності і вічності мовою символів, яка оперує кінцевими поняттями смертного розуму. Але ми також знаємо, що в людському розумі перебуває частка Бога, а в душі людини живе Дух Істини; окрім того ми знаємо, що ці духовні сили узгоджено діють, намагаючись допомогти людині осмислити реальність духовних цінностей й осягнути філософію всесвітніх значень. Й навіть більш того — ми достеменно обізнані, що ці духи Божественної Присутності здатні допомогти людині в її духовному пізнанні усієї тієї істини, яка сприяє вдосконаленню Бого-свідомості — незмінно прогресуючій реальності особистого релігійного досвіду.

0:12.14 (17.3) [Складено Божественним Радником Орвонтона, Головою Корпусу Надвсесвітніх Особистостей, призначених описати на Урантії істину стосовно Райських Божеств і всесвіту всесвітів.]