3:0.1 (44.1) БОГ присутній усюди; Вселенський Отець керує колом вічності. Він керує локальними всесвітами в особі своїх Райських Синів-Творців так само, як і дарує життя через цих Синів. "Бог подарував нам вічне життя, і це життя - у Його Синах." Ці Сини-Творці Бога є його особистим вираженням в секторах часу для дітей планет, що обертаються у еволюціонуючих всесвітах простору.
3:0.2 (44.2) Нижчі групи інтелектуальних створінь можуть чітко розрізняти надзвичайно уособлених Синів Божих; таким чином ці сини компенсують невидимість безмежного і тому менш помітного Отця. Райські Сини-Творці Вселенського Отця є виявленням інакше невидимої істоти, невидимої через абсолютність та нескінченність, притаманні колу вічності та особистостям Райських Божеств.
3:0.3 (44.3) Творчість важко вважати атрибутом Бога; це скоріше сукупність його діючої природи. І ця вселенська функція творчості вічно проявляється, оскільки вона зумовлена та контролюється всіма узгодженими атрибутами нескінченної та божественної реальності Першого Джерела та Центру. Ми маємо відверті сумніви в тому, чи можна вважати будь-яку з характеристик божественної природи першою серед інших, але якщо б таке було можливо, то творча природа Божества мала б перевагу над усіма іншими природами, діяльностями та атрибутами. І творчість Божества досягає апогею в універсальній істині Батьківства Бога.
1. Божа Повсюдність
3:1.1 (44.4) Здатність Вселенського Отця бути присутнім всюди і одночасно становить його повсюдність. Тільки Бог може бути в двох місцях, у неліченній кількості місць одночасно. Бог одночасно присутній "на небі вгорі та на землі внизу"; як вигукнув псалмоспівець: "Куди піду від Твого духа? або куди втечу від Твоєї присутності?"
3:1.2 (44.5) " 'Я Бог, що є поруч, так само як і вдалині', каже Господь. 'Чи не заповнюю я небо й землю?' " Вселенський Батько постійно присутній у всіх частинах і в усіх серцях свого далеко протяжного творіння. Він є "повнотою Того, хто наповнює все і в усьому" та "хто діє всім в усіх"; більше того, сама концепція його особистості свідчить про те, що "небо (всесвіт) і небо небес (всесвіт всесвітів) не можуть його умістити." Без перебільшення є істиною, що Бог є все і в усьому. Але навіть це ще не є увесь Бог. Нескінченного може бути врешті-решт виявлено лише в нескінченності; причину ніколи не можна повністю зрозуміти за допомогою аналізу наслідків; живий Бог невимірно більший за суму творіння, яке стало результатом творчих актів його незв'язаної вільної волі. Бог виявляється по всьому космосу, але космос ніколи не може умістити або охопити повноту нескінченності Бога.
3:1.3 (45.1) Присутність Отця безупинно патрулює головний всесвіт. "Він сходить із початку неба, і коло його до самого краю світу; і немає нічого прихованого від світла його."
3:1.4 (45.2) Створіння не лише існує в Богу, але також Бог живе в створінні. "Ми знаємо, що ми живемо в ньому, тому що він живе в нас; він дав нам свій дух. Цей дар від Райського Батька - невід'ємний супутник людини." "Він є всюдисутнім і всеосяжним Богом." "Дух вічного Батька прихований у розумі кожної смертної дитини." "Людина вирушає на пошуки друга, тоді як цей самий друг живе у її серці." "Справжній Бог не десь далеко; він є нашою часткою; його дух промовляє із нашого єства." "Батько живе в своїй дитині. Бог завжди з нами. Він — провідний дух нашої вічної долі."
3:1.5 (45.3) Справді, про людський рід було сказано: "Ви є від Бога", тому що "хто живе в любові, живе в Богу, і Бог є у ньому." Вчиняючи зло людина примушує до страждання ту частку Богу, той Божий дар, що перебуває у вас, адже нерозривно пов'язаному з вами Настроювачу Мислення також доводиться проходити крізь всі наслідки лихих задумів разом із людським розумом.
3:1.6 (45.4) Повсюдність Бога насправді є частиною його нескінченної природи; простір не становить перешкоди для Божества. Бог є, в досконалості та без обмежень, помітно присутнім тільки у Раю та у центральному всесвіті. Його присутність не настільки помітна у творіннях, що оточують Хавону, адже Бог обмежив свою безпосередню та актуальну присутність визнанням суверенітету та божественних прерогатив співтворців та правителів всесвітів часу та простору. Отже, концепція божої присутності повинна передбачати широкий діапазон методів і засобів його прояву, включаючи у себе присутність контуру Вічного Сина і контуру Нескінченного Духа, а також - існування Острову Рай. Не завжди можливо відрізнити присутність Вселенського Отця від дій його вічних скоординованих істот, органів і сил, настільки ідеально вони виконують усі нескінченні вимоги його незмінного наміру. Але з контуром особистісних Настроювачів все інакше; тут Бог діє унікально, безпосередньо і виключно.
3:1.7 (45.5) Всесвітній Управитель потенційно присутній у гравітаційних колах Острова Рай, у всіх частинах всесвіту й в усі часи в однаковій мірі, відповідно до маси, у відповідь на фізичні вимоги до його присутності і завдяки притаманній всьому створінню властивості, що змушує всі речі міститися в ньому та повертатися до нього. Таким же чином Перше Джерело та Центр потенційно присутній у Некваліфікованому Абсолюті, вмістилищі нестворених всесвітів вічного майбутнього. Отже, Бог потенційно пронизує фізичні всесвіти минулого, теперішнього та майбутнього. Він є первісною основою згуртованості так званого матеріального створіння. Цей не-духовний потенціал Божества стає актуальним повсюдно й на всіх рівнях фізичного існування через нез'ясненне втручання до сцени дії всесвіту деяких з його ексклюзивних сил.
3:1.8 (45.6) Розумова присутність Бога корелює з абсолютним розумом Сполученого Діяча, Нескінченного Духа, але в кінцевих творіннях вона може бути краще розрізнена у повсюдному функціонуванні космічного розуму Райських Верховних Духів. Так само, як Перше Джерело та Центр потенційно присутнє у колах розуму Сполученого Діяча, так і Сполучений Діяч потенційно присутній у колах напруги Вселенського Абсолюту. Але варто зазначити, що розум людського порядку завжди є даром Дочок Сполученого Діяча, Божественних Опікунів всесвітів, що розвиваються.
3:1.9 (46.1) Всюдисущий дух Вселенського Батька координується з функцією універсальної духовної присутності Вічного Сина та вічного божественного потенціалу Божественного Абсолюту. Однак ані духовна діяльність Вічного Сина та його Райських Синів, ані дари розуму Нескінченного Духа, здається, не виключають безпосередню дію Настроювачів Мислення — внутрішніх часток Бога, що проживають у серцях його дітей — його створінь.
3:1.10 (46.2) Стосовно присутності Бога на планеті, системі, сузір'ї чи всесвіті, ступінь такої присутності в будь-якій одиниці творіння є мірою ступеню еволюційної присутності Верховної Істоти: це в свою чергу визначається визнанням Бога та лояльністю щодо нього всередині величезної організаційної структури всесвіту, яка функціонує на рівні систем і планет. Тому іноді з надією зберегти та захистити ці аспекти дорогоцінної присутності Бога, коли деякі планети (або навіть системи) потрапляють у глибоку духовну темряву, вони у певному сенсі піддаються карантину або частковій ізоляції взаємного зв'язку із більшими одиницями творіння. Такі заходи, які наприклад, введені в дію на Урантії, є духовною оборонною реакцією зі сторони більшої кількості світів, які мають на меті врятувати себе, наскільки це можливо, від поширення страждань і наслідків розділяючих відчужувальних дій свавільної, злої та м'ятежної меншості.
3:1.11 (46.3) І хоча Отець й охоплює всіх своїх синів — всі особистісні створіння — своєю батьківською турботою, його вплив на них обмежений через віддаленість їх походження від Другої та Третьої Особи Божества, однак такий вплив збільшується в міру наближення життєвих досягнень створінь до цих рівнів. Сам факт присутності Бога в розумах створінь визначається тим, чи наділені вони присутністю такої частки Отця, як Таємничі Спостерігачі, але ефективна присутність Бога визначається тим ступенем співпраці, який можуть забезпечити сами розуми їхнього перебування цим внутрішнім Настроювачам.
3:1.12 (46.4) Зміни у ступіні присутності Отця відбуваються не тому, що Бог мінливий, він не такий. Отець не усамітнюється від створінь якщо його зневажили; його прихильність не відчужується і не зникає через гріхи чи провини створіння. Натомість, наділені силою і можливістю вибору (стосовно Бога самого), його діти, здійснюючи такий вибір, безпосередньо визначають ступінь та обмеження божественного впливу Отця у їхніх власних серцях і душах. Батько безкорисно дарує себе нам без обмежень та не вибірково. Він не надає перевагу особам, планетам, системам чи всесвітам. В секторах і світах часу він диференціює свою шану лише у подобі Райських особистостей Бога Семикратного, коодринованих співтворців кінцевих всесвітів.
2. Нескінченна Сила Бога
3:2.1 (46.5) Всі всесвіти знають, що "Всемогутній Господь Бог царює." Справи цього світу та інших світів знаходяться під божественним наглядом. "Він діє за своєю волею у війську небесному та серед жителів землі." Це вічно правдиво: "немає влади, окрім влади Божої."
3:2.2 (46.6) В межах того, що є узгодженим з божественною природою, дослівно істинно, що "з Богом усе можливо." Довготривалі еволюційні процеси народів, планет та всесвітів знаходяться під повним контролем творців та адміністраторів всесвіту і розвиваються відповідно до вічної мети Вселенського Отця, у гармонії та порядку та відповідно до всерозумного плану Бога. Є лише один законодавець. Він підтримує світи у просторі та забезпечує циклічний рух всесвітів нескінченним колом вічного кругообігу.
3:2.3 (47.1) З усіх божественних атрибутів, його всемогутність, особливо так, як вона виявляється у матеріальному всесвіті, зрозуміла найкраще за інші. Якщо розглядати Бога як не духовне явище, то він є енергією. Ця декларація фізичного факту ґрунтується на незбагненній істині того, що Перше Джерело та Центр є первинною причиною всіх універсальних фізичних явищ усього простору. Саме із цієї божественної активності походить уся фізична енергія та інші будь-які матеріальні маніфестації. Світло, тобто світло без тепла, — це ще один з не духовних проявів Божеств. Також існує ще одна форма недуховної енергії, яка практично невідома на Урантії; вона поки що не розпізнана.
3:2.4 (47.2) Бог контролює всі сили; Він проклав "шлях для блискавки"; Він започаткував контури і кола всієї енергії. Він визначив час та спосіб прояву всіх форм енергії-матерії. І всі ці речі усталені навіки в Його вічних обіймах — в центрі гравітаційного контролю, що зосереджений у нижньому Раю. Таким чином, світло та енергія вічного Бога продовжують обертатися його величним колом, безкінечною, але впорядкованою процесією безлічі зоряних світів, що складають всесвіт всесвітів. Все творіння обертається вічно навколо Райського Особистісного центру всіх речей та всіх істот.
3:2.5 (47.3) Всемогутність Батька властива повсюдно домінуючому рівню абсолюту, на якому три типи енергії — матеріальна, енергія розуму та духовна енергія — нерозрізненно і безпосередньо поєднані з ним — Джерелом всіх речей. Розум створіння, який не є ані Райською монотою, ані райським духом, не реагує безпосередньо на Всесвітнього Отця. Бог узгоджується із недосконалим розумом — розумом смертних Урантії — за допомогою Настроювачів Мислення.
3:2.6 (47.4) Всесвітній Отець не є швидкоплинною, випадковою чи тимчасовою силою, змінною потугою або флуктуацією енергії. Сила та мудрість Отця абсолютно достатні для того, щоб впоратися з будь-якими та усіма потребами всесвіту. Він передбачив усі можливі виникаючі і надзвичайні ситуації людського досвіду, саме тому він не реагує на події, що відбуваються у всесвіті відокремленим чином, але замість цього він реагує на них відповідно до вимог вічної мудрості та мандатів нескінченного судження. Незалежно від зовнішнього прояву, сила Бога не функціонує у всесвіті як сліпа сила.
3:2.7 (47.5) Дійсно, іноді виникають ситуації, коли здається, що були прийняті надзвичайні рішення, дію природних законів було припинено, були втілені невідповідні адаптації, здійснено спробу виправити деяку ситуацію; але насправді така інтерпретація не є вірною. Такі чи схожі уявлення про Бога походять із обмеженості вашого кругозору, із кінцевості вашого сприйняття та звуженості вашого світогляду; таке неправильне розуміння Бога є результатом глибокого невігластва стосовно існування вищих законів світу, величності характеру Отця, безмежності його характеристик та того факту, що він володіє вільною волею.
3:2.8 (47.6) Планетарні створіння, в яких є Божий дух, розсіяні тут і там по всьому всесвіту; вони майже безмежні числом і порядком, а їхні інтелекти настільки різноманітні, їхні розуми настільки обмежені, а іноді й дуже грубі, їхнє бачення настільки стисле і локалізоване, що майже неможливо сформулювати адекватні узагальнення законів, що описують безмежні атрибути Отця, які б були в достатній мірі зрозумілі для цим створеним інтелектам. Тому для вас, створених істот, багато дій всемогутнього Творця здаються довільними, відокремленими, а іноді й безжалісними і жорстокими. Але знову і знову я запевняю вас, що це не так. Божі вчинки мають визначений сенс, вічну мету, розумні й мудрі, обумовлені добрим ставленням Бога до створінь, незмінно виважені приносити найбільше благо і користь, не завжди для окремої істоти, окремої раси, окремої планети чи навіть окремого всесвіту; але такі Божі рішення несуть добробут та найбільшу кількість можливих благих результатів для усіх зацікавлених сторін, від найнижчих до найвищих. В епохах часу добробут частини іноді може здаватися відмінним від добробуту цілого; у колі вічності такі видимі відмінності неіснуючі.
3:2.9 (48.1) Ми всі є частинами родини Божої, і тому іноді повинні розділяти і поважати дисципліну у нашій родині. Багато з тих Божих дій, які турбують, спантеличють та заплутують нас, є результатом рішень та остаточних вироків всесвітньої мудрості; ці вироки і рішення надають повноваження Сполученому Діячу на виконання вибору несхибної волі нескінченного розуму, на забезпечення втілення рішень досконалої особистості, чий погляд, бачення та турбота охоплюють найвищий можливий та вічний добробут усього його величезного, нескінченно далеко простягнутого творіння.
3:2.10 (48.2) Отже, маючи відірвану, сегментарну, кінцеву, грубу і вельми матеріалістичну точку зору, а також обмеження, притаманні природі вашого існування, що становлять для вас перешкоду, ви не можете бачити, розуміти чи усвідомлювати мудрість та благодійність багатьох із тих божественних актів, які, з вашої точки зору, сповнені руйнівної жорстокості, і які, як вам здається, відзначаються абсолютною байдужістю до комфорту та добробуту, до планетарного щастя та особистого процвітання ваших смертних товаришів. Це відбувається через обмеження, притаманні людському баченню, через ваше лімітоване розуміння та кінцеве сприйняття реальності, що приводить до неправильно розуміння мотивів та спотворення намірів Божих. Але пам'ятайте, що в еволюційних світах відбувається також багато різних подій, які не є особистими діяннями Вселенського Отця.
3:2.11 (48.3) Божественна всемогутність ідеально узгоджена з іншими атрибутами особистості Бога. Сила Бога, зазвичай, обмежена в своєму всесвітньому духовному прояві тільки трьома умовами або ситуаціями:
3:2.12 (48.4) 1. Природою Бога, особливо — його нескінченною любов'ю, істиною, красою та добродійністю.
3:2.13 (48.5) 2. Волею Бога, його милосердним служінням та батьківськими відносинами з особистостями у всесвіті.
3:2.14 (48.6) 3. Законом Бога, праведністю та справедливістю вічної Трійці Раю.
3:2.15 (48.7) Бог є необмежений у владі, божественний за природою, остаточний у волі, безмежний у атрибутах, вічний у мудрості та абсолютний у реальності. Всі ці характеристики Вселенського Батька об'єднуються в Божестві та універсально виражаються в Райській Трійці та божественних Синах Трійці. В іншому разі, поза Раєм та центральною вселенною Хавона, все, що стосується Бога, обмежене еволюційною присутністю Верховного, зумовлене виникаючою присутністю Кінцевого та координовано трьома екзістенціальними Абсолютами — Абсолютом Божественним, Універсальним та Необмеженим. І отже, присутність Бога обмежена тому, що такою є Божа воля.
3. Всезнання Боже
3:3.1 (48.8) "Бог знає все." Божественний розум усвідомлює і знайомий з думками всього творіння. Його знання подій є універсальним і досконалим. Божественні сутності, що походять від нього, є частиною його; той, хто "зрівноважує хмари", також є "досконалим у знаннях". "Очі Господа є в кожному місці". Ваш великий учитель сказав ці слова про маловажного горобця: "Жоден з них не впаде на землю щоб Батько мій не знав про це", а також: "Навіть волосся на вашій голові все злічене". "Він рахує число зірок; він називає їх усі своїми іменами".
3:3.2 (49.1) Всеохопний Батько — єдина особистість у всесвіті, яка насправді знає кількість зірок і планет космосу. Усі світи кожного всесвіту постійно перебувають у свідомості Бога. Він також каже: "Направду я бачив страждання мого народу, я чув їхній крик і знаю їхні скорботи". Бо "Господь дивиться з небес; він бачить усіх синів людських; з місця свого перебування він дивиться на всіх мешканців землі". Кожне створене дитя Боже може правдиво сказати: "Він знає шлях, яким я йду, і коли він випробовує мене, проходячи ці випробування, я перетворююсь на золото". "Бог знає наші падіння та підйоми; він розуміє наші думки здалеку і знайомий з усіма нашими шляхами". "Всі речі оголені й відкриті для очей того, з ким ми маємо справу". І це повинно бути справжньою розрадою для кожної людини, розуміння того, що "він знає вашу природу; він пам'ятає, що ви — порох". Ісус, говорячи про живого Бога, сказав: "Ваш Батько знає, те, що вам потрібно, навіть перш ніж ви питаєте його за це".
3:3.3 (49.2) Бог має необмежену здатність знати все; його свідомість є універсальною. Його власне персональне коло охоплює всі особистості, і навіть його знання щодо створінь, які знаходяться на низьких щаблях у всесвіті доповнюються опосередковано через низхідний порядок божественних Синів, а також безпосередньо — через перебуваючих у розумах створінь Настроювачів Мислення. Більше того, Безмежний Дух незмінно присутній повсюдно.
3:3.4 (49.3) Ми не зовсім впевнені у тому, чи бажає Бог знати і чи передбачає він гріховні події. Але навіть якщо Бог передбачає волевиявлення і діяння свободної волі своїх дітей, таке передзнання зовсім не скасовує їхню свободу. Одне є безсумнівним: Бог ніколи не діє непродумано і імпульсивно.
3:3.5 (49.4) Всемогутність не передбачає можливість робити нездійсненне, якісь дії, які не є божественними. Також всезнання не передбачає знання того, що не може бути збагненним. Але такі твердження важко зрозуміти кінцевому розуму. Створіння навряд чи зможе зрозуміти діапазон та обмеження волі Творця.
4. Безмежність Бога
3:4.1 (49.5) Послідовне самоприсвячення Божества всесвітам у міру їх створення ніяк не зменшує потенціал сили чи запас мудрості Божества, які зосереджені і так само незмінно продовжують перебувати у центральній особистості Божества. В потенціалі сили, мудрості та любові Отець навіть на найменшу краплину ніколи не зменшував своє самовладання; навіть тоді, коли Отець необмежено присвячує себе своїм Райським Синам, своїм підпорядкованим творінням, і внаслідок цього відповідним різноманітним істотам, навіть тоді в результаті таких присвячень він ніколи не відмовлявся від будь-яких атрибутів своєї славної особистості.
3:4.2 (49.6) Створення кожного нового всесвіту потребує нового узгодження гравітації; але навіть якщо творення всесвітів буде продовжуватися невизначено довго, нескінченно, і навіть вічно, так, що врешті-решт матеріальне творіння існуватиме без обмежень, усе ж навіть тоді та потужність контролю і координації, яка міститься в Райському Острові, буде достатньою для опанування, контролю та координації такого нескінченного всесвіту. Навіть після присвячення нескінченної сили та потуги безмежному всесвіту, Безмежний все ще буде перенасичений тією самою мірою сили та енергії; Необмежений Абсолют усе ще буде так само незменшеним; Бог все ще матиме той самий нескінченний потенціал так само, як ніби жодна сила, енергія чи потуга ніколи не виходили із нього для обдарування ними всесвіту за всесвітом.
3:4.3 (50.1) Те саме стосується й мудрості: той факт, що розум настільки щедро розповсюджується для поширення мислення у світах, анітрохи не збіднює центрального джерела божественної мудрості. У міру того, як всесвіти примножуються, й істоти що населяють світи зростають у числі аж до межі усвідомлення, навіть якщо розум буде продовжувати безкінечно даруватися цим істотам високого та низького становища, центральна особистість Бога все ще продовжуватиме обіймати той самий вічний, нескінченний та всемудрий розум.
3:4.4 (50.2) Той факт, що він відсилає духовних посланців від себе, щоб вони мешкали в чоловіках і жінках вашого світу та інших світів, анітрохи не зменшує його здатності функціонувати в якості божественної та всемогутньої духовної особистості; не існує абсолютно ніякого ліміту в обсязі чи кількості таких духовних Наглядачів, які може вислати Бог. Це дарування себе самого своїм власним створінням породжує безмежну, майже незбагненну майбутню перспективу прогресу та послідовних життєвих існувань для таких божественно наділених смертних. Щедре розподілення себе в якості духовних сутностей, що опікуються створіннями, ніяк не зменшує мудрості чи досконалості істини та знання, які покояться всередині особистості всемудрого, всезнаючого та всемогутнього Отця.
3:4.5 (50.3) Для смертних часу існує майбутнє, але Бог живе в вічності. Навіть походячи із місця, де перебуває Божество, я не можу претендувати на повне розуміння безмежності багатьох божественних атрибутів. Тільки безмежність розуму може повністю зрозуміти безмежність існування та вічність дії.
3:4.6 (50.4) Смертний не може знати безмежності небесного Батька. Кінцевий розум не може осмислити таку абсолютну істину чи факт. Однак та сама кінцева людина може дійсно відчути — буквально пережити — повний та незменшений вплив такої безмежної ЛЮБОВІ Отця. Ця любов може бути направду пережита, і хоча глибина прожиття такого досвіду не є обмеженою, сама можливість досягнення цього переживання суворо обмежена людською здібністю до духовного сприйняття і пов'язаною з цим здатністю любити Отця навзаєм.
3:4.7 (50.5) Можливості кінцевого чутливого розрізнення безкінечних якостей значно перевищують логічно обмежені розумові здібності створіння через те, що смертна людина створена за образом Божим — в ній живе фрагмент безмежності. Саме тому найближчим й найбільш любим для людини шляхом до Бога є шлях любові, оскільки Бог і є любов. І всі ці унікальні відносини є фактичним досвідом космічної соціології, це є відносини Творця зі створінням — це є прихильністю Батька до своєї дитини.
5. Найвищий Закон Отця
3:5.1 (50.6) У своєму контакті з постгавонськими творіннями Вселенський Батько не здійснює свою безмежну силу та остаточну владу безпосередньо, але через своїх Синів та їх підпорядкованих особистостей. І Бог робить все це за власним вільним вибором. Будь-які делеговані повноваження, якщо виникне потреба, якщо це стане вибором божественного розуму, можуть бути здійснені безпосередньо; але, як правило, такі дії відбуваються лише в результаті невдалого виконання делегованої особистості божественного довірення. У таких випадках та у випадку такого протидіяння, і в межах застереження божественної сили та потенціалу, Батько діє незалежно та відповідно до мандатів свого власного вибору; і цей вибір завжди є одним з невідворотної досконалості та безмежної мудрості.
3:5.2 (51.1) Батько керує через своїх Синів; на всьому шляху через організацію всесвіту існує неперервний ланцюг правителів, що закінчується Планетарними Князями, які спрямовують долі еволюційних сфер величезних владарств Батька. Це не просто поетичний вираз, що вигукує: "Земля належить Господу, і все, що її наповнює." "Він усуває царів і встановлює царів." "Всевишні керують у царствах людей."
3:5.3 (51.2) У справах сердець людей Вселенський Батько може не завжди домагатися своєї волі; але в управлінні та долі планети божественний план перемагає; вічна мета мудрості та любові торжествує.
3:5.4 (51.3) Ісус сказав: "Мій Отець, який дав мені їх, є величніший за всіх; і ніхто не може вирвати їх з руки Мого Отця." Оглядаючи різноманітність дій та спостерігаючи за заворажливою безмежністю майже нескінченного творіння Божого, ви можете вагатися в своєму уявленні його первинності, але ви не повинні відмовлятися від прийняття його як надійно і вічно втіленого на райському центрі всіх речей та як милостивого Отця всіх розумних істот. Є лише "один Бог і Отець всіх, що над усіма та в усіх", "і він перед усіма, і в ньому всі речі складаються".
3:5.5 (51.4) Невизначеності життя та перипетії існування зовсім не суперечать концепції всесвітнього суверенітету Бога. Все еволюційне життя створінь стикається з певними неминучостями. Розгляньте наступне:
3:5.6 (51.5) 1. Чи бажана мужність - сила характеру? Тоді людина має виростати в оточенні, яке вимагає боротьби з труднощами та реагування на розчарування.
3:5.7 (51.6) 2. Чи бажаний альтруїзм - служіння своїм ближнім? Тоді життєвий досвід має передбачати зіткнення з ситуаціями соціальної нерівності.
3:5.8 (51.7) 3. Чи бажана надія - велич довіри? Тоді людське існування має постійно зіткатися з невизначеністю та періодичними невпевненостями.
3:5.9 (51.8) 4. Чи бажана віра - верховне ствердження людської думки? Тоді розум людини повинен опинитися в тому складному становищі, коли він завжди знає менше, ніж може повірити.
3:5.10 (51.9) 5. Чи бажане кохання до істини та готовність йти за нею, куди б не вела? Тоді людина повинна вирости у світі, де помилка присутня, а брехня завжди можлива.
3:5.11 (51.10) 6. Чи бажаний ідеалізм - наближення концепції божественного? Тоді людина повинна боротися в оточенні відносного добра та краси, оточенні, яке стимулює неприборкане прагнення до кращих речей.
3:5.12 (51.11) 7. Чи бажана вірність - відданість найвищому обов'язку? Тоді людина повинна продовжувати життя серед можливостей зради та відмови. Мужність відданості обов'язку полягає в припущенні небезпеки невиконання.
3:5.13 (51.12) 8. Чи бажане альтруїстичне ставлення — дух самозабуття? Тоді смертний повинен жити лицем до лиця з неперервним примусом неминучого "я" до визнання та поваги. Людина не могла б динамічно обрати божественне життя, якби не існувало саме життя, якому треба відмовитись. Людина ніколи не могла б урятувати себе, взявшись за праведність, якби не було потенційного зла, яке возвеличує та відрізняє добро контрастом.
3:5.14 (51.13) 9. Чи бажане задоволення — відчуття щастя? Тоді людина повинна жити у світі, де альтернатива болю та ймовірність страждань завжди є можливостями життєвого досвіду.
3:5.15 (52.1) У всесвіті кожна одиниця розглядається як частина цілого. Виживання частини залежить від співпраці з планом і метою цілого, щирого бажання і абсолютної готовності виконувати божественну волю Отця. Єдиний еволюційний світ без помилок (можливості немудрого судження) був би світом без вільного інтелекту. У всесвіті Хавона є мільярд ідеальних світів з їхніми ідеальними мешканцями, але еволюційна людина повинна бути схильною до помилок, якщо вона має бути вільною. Вільний та необтяжений досвідом інтелект не може бути спочатку однорідно мудрим. Можливість помилкового судження (зло) стає гріхом лише тоді, коли людська воля свідомо підтримує та знаючи обіймає умисне аморальне судження.
3:5.16 (52.2) Повне оцінювання правди, краси та добра притаманне досконалості божественного всесвіту. Мешканцям світів Хавона не потрібен потенціал відносних рівнів цінності як стимул для вибору; такі досконалі істоти можуть визначати та обирати добро навіть при відсутності всіх контрастних та думки-примушуючих моральних ситуацій. Але всі такі досконалі істоти є, з моральної природи та духовного статусу, тим, ким вони є, внаслідок факту існування. Вони досягли досвіду просування лише у межах свого природного статусу. Смертний людина заробляє навіть свій статус кандидата на вознесіння своєю вірою та надією. Все божественне, що людський розум вхоплює, і людська душа здобуває, є досвідним досягненням; це реальність особистого досвіду і тому є унікальним надбанням на противагу природній доброті та праведності бездоганних особистостей Хавона.
3:5.17 (52.3) Створіння Хавони від природи відважні, але вони не мужні в людському розумінні. Вони є вроджено добрими та уважними, але важко назвати їх альтруїстичними в людський спосіб. Вони очікують приємного майбутнього, але не сповнені надії в тонкій манері довірливого смертного на нестабільних еволюційних сферах. Вони мають віру в стабільність всесвіту, але абсолютно чужі для тієї спасительної віри, завдяки якій смертний людина піднімається від статусу тварини до порталів Раю. Вони люблять правду, але не знають нічого про її якості, які спасають душу. Вони ідеалісти, але народилися такими; вони абсолютно не знають екстазу ставати такими в результаті піднесеного вибору. Вони лояльні, але ніколи не зазнавали захоплення від щирого та розумного віддання обов'язку у випадку спокуси на злочин. Вони безкорисливі, але ніколи не досягали таких рівнів досвіду шляхом величезного завоювання ворожого себе. Вони насолоджуються задоволенням, але не розуміють солодкості втечі від задоволення від потенційного болю.
3:6.1 (52.4) З божественним альтруїзмом та високою щедрістю Всеодиний Батько відмовляється від влади та делегує силу, але він все ще первинний; його рука лежить на могутньому важелі обставин універсальних сфер; він залишив за собою всі остаточні рішення та безпомилково має владу над всемогутнім вето-скіптром своєї вічної мети з неперевершеною владою над добробутом та долею розтягнутого, обертового та вічно кружляючого творіння.
3:6.2 (52.5) Суверенітет Бога не має меж; це фундаментальний факт всього створіння. Всесвіт не був неминучим. Всесвіт не є випадковістю, а також не є самоіснуючим. Всесвіт є ділом створіння і тому повністю підпорядкований волі Творця. Воля Бога є божественною правдою, живою любов'ю; отже, вдосконалюючі створіння еволюційних всесвітів характеризуються добром - близькістю до божественності; потенційним злом - віддаленістю від божественності.
3:6.3 (53.1) Вся релігійна філософія, рано чи пізно, приходить до концепції єдиного управління всесвітом, до одного Бога. Причини всесвіту не можуть бути нижчими за наслідки всесвіту. Джерело потоків життя всесвіту та космічного розуму має бути вищим за рівні їх прояву. Людський розум не може послідовно пояснюватися в термінах нижчих порядків існування. Людський розум може бути справді зрозумілим лише за умови визнання реальності вищих порядків думки та цілеспрямованої волі. Людина як моральна істота є неспроможною пояснити, якщо не визнавати реальності Вселенського Батька.
3:6.4 (53.2) Механістичний філософ стверджує, що він відкидає ідею універсальної та всевладної волі, саме тієї всевладної волі, діяльність якої в розробці законів всесвіту він так дуже шанує. Яку непередбачену шану механіст віддає Творцю законів, коли уявляє, що такі закони діють самі по собі та є самовичерпними!
3:6.5 (53.3) Великою помилкою є людське уявлення про Бога, за винятком концепції внутрішнього Налаштувальника Думки, але навіть це не таке дурне, як повне механічне уявлення про Першоджерело та Центр.
3:6.6 (53.4) Страждає Райський Отець? Я не знаю. Творці-Сини, безумовно, можуть і іноді дійсно страждають, так само як і смертні. Вічний Син і Безкінечний Дух страждають у модифікованому розумінні. Я думаю, що Всесвітній Отець також страждає, але я не можу зрозуміти, як саме; можливо, через коло особистості або через індивідуальність Налаштувальників Думки та інші дарування Його вічної природи. Він сказав про смертні раси: "У всіх ваших стражданнях я страждаю". Без сумніву, Він переживає батьківське і співчутливе розуміння; можливо, він дійсно страждає, але я не можу збагнути суті цього.
3:6.7 (53.5) Безмежний та вічний Владар Всесвіту всесвітів є сила, форма, енергія, процес, шаблон, принцип, присутність та ідеалізована реальність. Але Він є ще більшим; Він є особистістю; Він здійснює суверенну волю, переживає самосвідомість божественності, виконує мандати творчого розуму, прагне задоволення від реалізації вічної мети та проявляє батьківську любов та прихильність до своїх дітей у Всесвіті. І всі ці більш особисті риси Отця можна краще зрозуміти, спостерігаючи за тим, як вони виявлялися у житті відданості Міхаїла, вашого Сина-Творця, під час його воплощення на Урантії.
3:6.8 (53.6) Бог Отець любить людей; Бог Син служить людям; Бог Дух надихає дітей Всесвіту на постійно піднімаючу пригоду знаходження Бога Отця шляхами, визначеними Богом Синами через служіння благодаті Бога Духа.
3:6.9 (53.7) [Будучи Божественним Радником, призначеним для представлення відкровення Всесвітнього Отця, я продовжую з цим викладом атрибутів Божества.]