12 Всесвіт Всесвітів

12:0.1 (128.1) Несмірність широко розкинутого творіння Всесвітнього Батька абсолютно недоступна уяві кінцевого створіння; величезність головного всесвіту зводить на нівець поняття навіть мого порядку існування. Але смертний розум може зрозуміти багато про план та устрій всесвітів; ви можете знати дещо про їх фізичну організацію та дивовижне управління; ви можете дізнатися багато про різні групи розумних істот, які мешкають у семи сверхвселенных часу та центральній вселенній вічності.
12:0.2 (128.2) В принципі, тобто в вічному потенціалі, ми уявляємо матеріальне творіння як нескінченне, оскільки Всесвітній Батько насправді є нескінченним, але коли ми вивчаємо та спостерігаємо за загальним матеріальним творінням, ми знаємо, що в будь-який момент часу воно обмежене, хоча для вашого кінцевого розуму воно порівняно безмежне, практично нескінченне.
12:0.3 (128.3) Ми переконані, на основі вивчення фізичних законів та спостереження за зоряними царствами, що нескінченний Творець ще не виявився в кінцевому виразі космічного виявлення, що значна частина космічного потенціалу Нескінченного все ще самоутримується та не розкрита. Створеним істотам головна всесвітня сфера може здатися майже нескінченною, але вона ще далеко від завершення; матеріальному творінню все ще властиві фізичні обмеження, і досвідчене відкриття вічної мети все ще продовжується.

12:1.1 (128.4) Всесвіт всесвітів не є нескінченною площиною, безмежним кубом чи необмеженим колом; він безумовно має виміри. Закони фізичної організації та адміністрування доводять безперечно, що все огромное скопление силової енергії та потужності матерії в кінцевому рахунку функціонує як просторовий блок, як організоване та координоване ціле. Спостерігаєме поведінку матеріального творіння як свідоцтво про фізични
12:1.2 (128.5) Послідовні просторові рівні майстер-всесвіту становлять основні поділи пройденого простору - загальне створення, організоване та частково заселене або ще має бути організоване та заселене. Якби майстер-всесвіт не був серією еліптичних просторових рівнів зі зменшеним опором руху, чергуючись з зонами відносної спокійності, ми уявляємо, що деякі космічні енергії спостерігалися б як стріляючі на нескінченний діапазон, на прямолінійному шляху в безтрасовий простір; але ми ніколи не знаходимо сили, енергії чи матерії, які так поводяться; вони завжди крутяться, завжди гойдаючись вперед по шляхах великих просторових колісниць.
12:1.3 (129.1) Розширюючись з Парадізу через горизонтальне розширення пройденого простору, майстер-всесвіт існує у шести концентричних еліпсах, просторових рівнях, що оточують центральний острів:
12:1.4 (129.2) 1. Центральна Всесвіт — Хавона.

12:1.5 (129.3) 2. Сім Супервсесвітів.

12:1.6 (129.4) 3. Перший Зовнішньокосмічний Рівень.

12:1.7 (129.5) 4. Другий Зовнішньокосмічний Рівень.

12:1.8 (129.6) 5. Третій Зовнішньокосмічний Рівень.

12:1.9 (129.7) 6. Четвертий та Найзовнішніший Космічний Рівень.

12:1.10 (129.8) Хавона, центральна всесвіт, не є творінням часу; це вічне існування. Ця ніколи не починаюча та ніколи не закінчуюча всесвіт складається з мільярда сфер вищої досконалості та оточена величезними темними гравітаційними тілами. В центрі Хавони знаходиться стаціонарний та абсолютно стабільний Острів Раю, оточений своїми двадцятьма одними супутниками. Через величезні маси темних гравітаційних тіл, що оточують периферію центральної всесвіту, масовий вміст цього центрального творіння набагато перевищує загальний відомий масовий вміст усіх семи секторів великої всесвіту.

12:1.11 (129.9) Система Рай-Хавона, вічна всесвіт, що оточує вічний Острів, становить досконале та вічне ядро головної всесвіту; всі сім супервсесвітів та всі регіони зовнішнього космосу обертаються на встановлених орбітах навколо гігантського центрального зібрання супутників Раю та сфер Хавони.

12:1.12 (129.10) Сім Супервсесвітів не є первинними фізичними організаціями; ніде їхні кордони не ділять небулярну родину, вони також не перетинають локальний всесвіт, первинну творчу одиницю. Кожен супервсесвіт просто є географічним просторовим кластером приблизно однієї сьомої організованого та частково населеного по-Хавонському створіння, і кожен має приблизно рівну кількість локальних всесвітів та обіймає простір. Небадон, ваш локальний всесвіт, є одним

12:1.13 (129.11) Велика Всесвіт - це сучасне організоване та населене створення. Він складається з семи надвсесвітів, з загальним еволюційним потенціалом близько семи трильйонів населених планет, не згадуючи вічні сфери центрального створення. Але ця умовна оцінка не враховує архітектурних адміністративних сфер, а також не включає окраїнні групи неорганізованих всесвітів. Сучасний нерівний край великого всесвіту, його нерівний та незавершений периферій, разом із надзвичайно нестабільним станом усього астрономічного сюжету, натякає нашим зірковим студентам, що навіть сім надвсесвітів поки що не завершені. Коли ми рухаємося зсередини, з божественного центру назовні в будь-якому напрямку, ми, врешті-решт, дійдемо до зовнішніх меж організованого та населеного створення; ми дійдемо до зовнішніх меж великого всесвіту. І саме біля цього зовнішнього кордону, у далекому кутку такого величного створення, ваш місцевий всесвіт має своє драматичне існування.

12:1.14 (129.12) Рівні Зовнішнього Космосу. Далеко у космосі, на величезній відстані від семи населених надвсесвітів, збираються величезні та неймовірно грандіозні схеми сил та матеріалізуючих енергій. Між енергетичними колами семи надвсесвітів та цим гігантським зовнішнім поясом активності сил є зона порівняної тиші у космічному просторі, яка міняється за шириною, але в середньому становить близько чотирьохсот тисяч світлових років. Ці космічні зони вільні від зіркового пилу - космічного туману. Наші студенти, що вивчають ці явища, сумніваються щодо точного статусу космічних сил, що існують у цій зоні відносної тиші, яка оточує сім надвсесвітів. Але приблизно на півмільйона світлових років за периферією сучасного великого всесвіту ми спостерігаємо початок зони неймовірної енергетичної активності, яка збільшується в об'ємі та інтенсивності на відстані понад двадцять п'ять мільйонів світлових років. Ці величезні колеса енергізуючих сил розташовані на першому рівні зовнішнього космосу, безперервний пояс космічної активності, який оточує весь відомий, організований та населений світ створення.
12:1.15 (130.1) Ще більші події відбуваються за межами цих регіонів, адже фізики з Уверси виявили ранні свідчення проявів сил на відстані понад п'ятдесят мільйонів світлових років за найвіддаленішими межами явищ на першому рівні зовнішнього космосу. Напевно, ці діяльності передвіщують організацію матеріальних створінь другого рівня зовнішнього космосу майстер-всесвіту.

12:1.16 (130.2) Центральна всесвіт – це створіння вічності; сім супервсесвітів є створіннями часу; чотири рівні зовнішнього космосу, без сумніву, призначені зійти-розвитися в остаточність створіння. І є ті, хто стверджує, що Нескінченний ніколи не може досягти повного виявлення коротше, ніж нескінченність; і тому вони ставлять на порядок денний додаткове та нерозкрите створіння за четвертим і найвіддаленішим рівнем космічного простору, можливу постійно розширювану, безкінечну всесвітність. З теоретичної точки зору ми не знаємо, як обмежити або нескінченність Творця, або потенційну нескінченність створіння, але наскільки воно існує та керується, ми розглядаємо майстер-всесвіт як обмежений, як точно обмежений та обмежений на своїх зовнішніх межах відкритим простором.

12:2.1 (130.3) Коли астрономи Урантії дивляться через свої все більш потужні телескопи у таємничі простори зовнішнього космосу та спостерігають дивовижну еволюцію майже безлічі фізичних всесвітів, вони повинні усвідомити, що вони спостерігають за могутнім втіленням недосліджуваних планів Архітекторів Майстер-Всесвіту. Дійсно, ми маємо докази, які свідчать про наявність певного впливу раїської особистості тут і там у великих проявах енергії, що зараз характеризують ці зовнішні регіони, але з більшої точки зору космічні регіони, що розташовані за зовнішніми кордонами семи супервсесвітів, загалом визнаються як домен Некваліфікованого Абсолюту.
12:2.2 (130.4) Хоча без допомоги телескопа людське око може побачити лише дві або три туманності за межами супервсесвіту Орвонтон, ваші телескопи буквально відкривають мільйони і мільйони цих фізичних всесвітів, що перебувають у процесі формування. Більшість зоряних областей, відкритих для пошуку вашими сучасними телескопами, знаходяться в Орвонтоні, але завдяки фотографічній техніці, більші телескопи проникають далеко за кордони великої всесвіту в домени зовнішнього космосу, де неміряна кількість всесвітів перебуває в процесі організації. І є ще інші мільйони всесвітів за межами досягнення вашого сучасного обладнання.
12:2.3 (130.5) У недалекому майбутньому нові телескопи відкриють дивовижному погляду астрономів Урантії не менше ніж 375 мільйонів нових галактик у віддалених просторах зовнішнього космосу. Водночас ці потужніші телескопи розкриють, що багато острівних всесвітів, які раніше вважалися знаходження у зовнішньому космосі, насправді є частинами галактичної системи Орвонтон. Сім супервсесвітів продовжують рости; периферія кожного з них поступово розширюється; нові туманності постійно стабілізуються та організовуються; і деякі туманності, які астрономи Урантії вважають зовнішньогалактичними, насправді знаходяться на окраїні Орвонтону і рухаються разом з нами.
12:2.4 (131.1) Студенти зірок Уверси спостерігають, що великий всесвіт оточений предками серії зіркових та планетарних кластерів, які повністю оточують теперішнє населене творіння у вигляді концентричних кілець зовнішніх всесвітів на всесвітах. Фізики Уверси розраховують, що енергія та матерія цих зовнішніх і невивчених регіонів вже дорівнюють у кілька разів загальній матеріальній масі та енергетичному заряду, які охоплюють усі сім супервсесвітів. Нам повідомляють, що метаморфоза космічної сили на цих рівнях зовнішнього космосу є функцією організаторів сил Раю. Ми також знаємо, що ці сили є предками тих фізичних енергій, які зараз активують великий всесвіт. Однак директори сил Орвонтону не мають нічого спільного з цими далекими областями, також рухи енергії там не сприймаються як пов'язані з енергетичними колами організованих та населених творінь.
12:2.5 (131.2) Ми знаємо дуже мало про значення цих величезних явищ зовнішнього космосу. Більше творіння майбутнього формується. Ми можемо спостерігати його незаперечну велич, вловлювати його розміри та відчувати його величні розміри, але в іншому ми знаємо про ці області мало більше, ніж астрономи Урантії. На скільки нам відомо, жодні матеріальні істоти на порядку людей, жодні ангели чи інші духовні створіння не існують у цьому зовнішньому кільці туманностей, сонць та планет. Ця далека область знаходиться поза юрисдикцією та управлінням урядів супервсесвітів.
12:2.6 (131.3) У всьому Орвонтоні вважається, що в процесі створення нового типу, порядок всесвітів, призначених стати місцем майбутньої діяльності збираючогося Корпусу Фіналітету; і якщо наші припущення вірні, то нескінченне майбутнє може зберігати для всіх вас такі ж захоплюючі видовища, які нескінченне минуле зберігало для ваших старших та попередників.

12:3.1 (131.4) Усі форми силової енергії - матеріальні, розумові чи духовні - підлягають тим силам, тим універсальним присутностям, які ми називаємо гравітацією. Особистість також чутлива до гравітації - до виключного кола Батька; але хоча це коло є виключно Батьківським, він не виключений з інших кол; Універсальний Батько є нескінченним і діє через всі чотири абсолютно-гравітаційні кола у майстер-всесвіті:
12:3.2 (131.5) 1. Особистісна Гравітація Універсального Батька.
12:3.3 (131.6) 2. Духовна Гравітація Вічного Сина.
12:3.4 (131.7) 3. Розумова Гравітація Спільного Діяча.
12:3.5 (131.8) 4. Космічна Гравітація Острова Раю.
12:3.6 (131.9) Ці чотири циркуляції не пов'язані з нижнім центром сили Раю; вони не є циркуляціями сили, енергії чи потужності. Вони є абсолютними циркуляціями присутності і, як Бог, незалежні від часу та простору.
12:3.7 (132.1) У зв'язку з цим цікаво зафіксувати деякі спостереження, зроблені на Уверсі протягом останніх тисячоліть корпусом дослідників гравітації. Ця експертна група працівників дійшла таких висновків щодо різних гравітаційних систем майстер-всесвіту:
12:3.8 (132.2) 1. Фізична гравітація. Сформулювавши оцінку суми всієї фізичної гравітаційної ємності великого всесвіту, вони невтомно провели порівняння цих результатів з оцінкою загальної присутності абсол
12:3.9 (132.3) 2. Духовна гравітація. Використовуючи ту саму методику порівняльного оцінювання та розрахунків, ці дослідники вивчили поточну реакційну здатність духовної гравітації і, за співпраці Одиноких Посланців та інших духовних особистостей, визначили суму активної духовної гравітації Другого Джерела і Центру. І дуже навчально відзначити, що вони знаходять приблизно те ж значення для фактичного і функціонального присутності духовної гравітації у великому всесвіті, яке вони припускають для сьогоднішньої загальної активної духовної гравітації. Іншими словами: на сьогоднішній день практично вся духовна гравітація Вічного Сина, обчислена за цією теорією цілісності, спостерігається як функціонування у великому всесвіті. Якщо ці результати надійні, ми можемо зробити висновок, що всесвіти, які зараз розвиваються у зовнішньому просторі, наразі є цілком недуховними. І якщо це правда, то це задовільно пояснює, чому духовно наділеним істотам доступно мало чи взагалі немає інформації про ці величезні енергетичні прояви, окрім знання факту їх фізичного існування.
12:3.10 (132.4) 3. Гравітація розуму. Використовуючи ті ж принципи порівняльного обчислення, ці фахівці займалися проблемою присутності та реакції гравітації розуму. Одиниця оцінки розуму була отримана шляхом усереднення трьох матеріальних і трьох духовних типів ментальності, хоча тип розуму, який знайшли у керівниках сили та їхніх партнерах, виявився збурюючим фактором у спробі визначити базову одиницю для оцінки гравітації розуму. Мало що заважало оцінці поточної здатності Третього Джерела та Центру для функції гравітації розуму відповідно до цієї теорії цілісності. Хоча результати в цьому випадку не настільки безперечні, як у випадку з оцінками фізичної та духовної гравітації, вони, порівняно, дуже навчальні, навіть захоплюючі. Ці дослідники виводять, що приблизно вісімдесят п'ять відсотків реакції на гравітацію розуму на інтелектуальне притягання Сумішного Діяча бере початок у наявному великому всесвіті. Це би вказувало на можливість того, що ментальні дії пов'язані з спостережними фізичними діями, які зараз тривають у владарствах зовнішнього простору. Хоча ця оцінка, мабуть, далека від точної, вона відповідає, у принципі, нашій вірі в те, що розумні організатори сил наразі керують еволюцією всесвіту на рівнях простору за межами нинішн
12:3.11 (133.1) Проте всі ці обчислення є в кращому випадку оцінками, заснованими на припущеннях законів. Ми вважаємо, що вони досить надійні. Навіть якби кілька духовних істот були розташовані у зовнішньому космосі, їхня колективна присутність не суттєво вплинула б на обчислення, що включають такі величезні виміри.
12:3.12 (133.2) Гравітація особистості не піддається обчисленню. Ми визнаємо цю схему, але ми не можемо виміряти ні якісні, ні кількісні реальності, які реагують на неї.

12:4.1 (133.3) Всі одиниці космічної енергії знаходяться в первинному обертанні, виконують своє завдання, обертаючись навколо універсальної орбіти. Всесвіти простору та їх складові системи та світи є обертовими сферами, що рухаються по безкінечним колами просторових рівнів майстер-всесвіту. Абсолютно ніщо не залишається нерухомим у майстер-всесвіті, окрім самого центру Гавони, вічного Острова Раю, центру гравітації.
12:4.2 (133.4) Необмежений Абсолют функціонально обмежений простором, але ми не впевнені щодо відношення цього Абсолюту до руху. Чи є рух притаманний у ньому? Ми не знаємо. Ми знаємо, що рух не є притаманним простору; навіть рухи простору не є вродженими. Але ми не впевнені щодо відношення Необмеженого до руху. Хто або що насправді відповідає за гігантські активності трансформацій сили-енергії, що зараз відбуваються за межами сучасних семи сверхвселенных? Щодо походження руху, у нас є такі думки:
12:4.3 (133.5) 1. Ми вважаємо, що Спільнодіючий Актор започатковує рух у просторі.
12:4.4 (133.6) 2. Якщо Спільнодіючий Актор породжує рухи у просторі, ми не можемо цього довести.
12:4.5 (133.7) 3. Універсальний Абсолют не породжує початкового руху, але вирівнює і контролює всі напруги, що виникають внаслідок руху.
12:4.6 (133.8) У зовнішньому космосі організатори сил, схоже, відповідають за створення гігантських коліс всесвіту, які зараз перебувають у процесі зоряної еволюції, але їх здатність так функціонувати, мабуть, стала можливою завдяки якійсь модифікації просторової присутності Некваліфікованого Абсолюту.
12:4.7 (133.9) Простір, з людської точки зору, ніщо - негативне; він існує лише у відношенні до чогось позитивного та непросторового. Однак простір реальний. Він містить і обумовлює рух. Він навіть рухається. Рухи простору можна приблизно класифікувати наступним чином:
12:4.8 (133.10) 1. Первинний рух — просторове дихання, рух самого простору.

12:4.9 (133.11) 2. Вторинний рух - чергові зміни напрямків наступних рівнів простору.
12:4.10 (133.12) 3. Відносні рухи - відносні в тому сенсі, що вони не оцінюються з Райським як базовою точкою. Первинні та вторинні рухи є абсолютними, рух у відношенні до нерухомого Раю.
12:4.11 (133.13) 4. Компенсаційний або кореляційний рух, признач