10:0.1 (108.1) САМЕ Райська Трійця вічних Божеств забезпечує визволення Отця з абсолютизму особистості. Трійця досконало поєднує необмежене вираження безмежної особистої волі Бога з абсолютністю Божества. Вічний Син й різноманітні Сини божественного походження разом зі Сполученим Діячем та його всесвітніми нащадками забезпечують ефективне звільнення Отця від обмежень, інакше притаманних первинності, досконалості, незмінності, вічності, універсальності, абсолютності та нескінченності.

10:0.2 (108.2) Райська Трійця ефективно забезпечує повне вираження й досконале відкриття вічної природи Божества. Окрім цього, незмінні Сини Трійці забезпечують повний та досконалий вияв божественної справедливості. Трійця є єдністю Божества, і ця єдність вічно ґрунтується на абсолютних основах божественної єдино-цілісності трьох первісних та координованих, спів-існуючих особистостей — Бога Отця, Бога Сина та Бога Духа.

10:0.3 (108.3) Оглядаючись назад у безкінечне минуле із поточного становища в колі вічності, ми вбачаємо лише одну направду неминучу річ, необхідність у справах всесвіту, що повинна була відбутися, і це є Райська Трійця. Я вважаю Трійцю неминучою. Оглядаючи минуле, теперішнє та майбутнє часу, я вважаю, що ніщо інше в усьому всесвіті всесвітів не було неминучим. Теперішній головний всесвіт, розглядаючи його в ретроспективі чи перспективі, є немислимим без Трійці. Враховуючи існування Райської Трійці, ми можемо постулювати альтернативні або навіть множинні способи творення речей всесвіту, але без Трійці Отця, Сина та Духа ми не можемо уявити, як Нескінченний міг би досягти потрійної та координованої персоналізації у протистоянні з абсолютною єдністю Божества. Жоден інший концепт творення не відповідає стандартам повноти абсолютності Трійці, властивої єдності Божества, разом з повнотою вольового вивільнення, що притаманна потрійній персоналізації Божества.

10:1.1 (108.4) Видається, що Отець у вічному минулому базовим методом своєї дії обрав повсемісне самопоширення. В притаманній Вселенському Отцю безкорисливій, відданій, люблячій та приязній природі є щось таке, що змушує його лишати за собою лише ті повноваження та владу, якими, як він очевидно вважає, неможливо наділити, делегувати чи передати.

10:1.2 (108.5) Вселенський Отець, наскільки це тільки можливо, відділив від себе усі ті свої частки, які можливо було передати будь-якому іншому Творцю чи створінню. Він делегував своїм божественним Синам та пов'язаним із ними інтелектам будь-яку владу та всі повноваження, які можна було делегувати. Він фактично передав своїм Суверенним Синам у їх відповідних всесвітах усі прерогативи адміністративної влади, які тільки було можливо передати. У справах локального всесвіту він зробив кожного Суверенного Сина-Творця так само досконалим, компетентним та повноважним, яким є Вічний Син у первісному та центральному всесвіті. Він віддав, фактично наділивши, з гідністю та святістю особистісного володіння, всього себе та всі свої атрибути, все, від чого він тільки міг би позбутися, у будь-який можливий спосіб, у всі часи, в будь-якому місці, буль-якій особистості та у всіх всесвітах, за винятком своєї власної оселі — свого центрального місця перебування.

10:1.3 (109.1) Божественна особистість не егоцентрична; саморозподіл та розповсюдження особистості є характеристиками суті божественної волі. Створіння прагнуть до відбудови відносин з іншими особистісними створіннями; Творці прагнуть розділяти божественність зі своїми вселенськими дітьми; особистість Нескінченного виявляється в якості Вселенського Отця, який ділиться реальністю буття та рівноцінною власною суттю з двома рівноправними особистостями — Вічним Сином та Сполученим Діячем.

10:1.4 (109.2) Наше знання особистості Отця та його божественних атрибутів завжди залежатиме від одкровень Вічного Сина, оскільки в момент здійснення спільного акту творіння, коли Третя Особа Божества виникла як особистість та втілила поєднані концепції своїх божественних батьків, Отець перестав існувати в якості безумовної особистість. З появою Сполученого Діяча та матеріалізацією центрального ядра творіння відбулися певні вічні зміни. Бог віддав себе, як абсолютну особистість своєму Вічному Сину. Таким чином, Отець дарує "особистість нескінченності" своєму єдинородному Синові, у той час як вони обидва дарують "спільну особистість" свого вічного об'єднання Безмежному Духові.

10:1.5 (109.3) З цих та інших причин, що перевершують можливості уяви кінцевого розуму, людському створінню надзвичайно важко зрозуміти безмежну особистість Отця, за тим виключенням, коли вона універсально виявлена у Вічному Сині та, поряд із Сином, є універсально активною у Безмежному Духові.

10:1.6 (109.4) Оскільки Райські Божі Сини відвідують еволюційні світи, й іноді навіть проживають на них в подобі смертного тіла, а також через те, що їхні посвяти дають змогу смертній людині реально здобувати деякі знання про природу та характер божественної особистості, отже, для надійної та достовірної інформації щодо Отця, Сина та Духа створіння планетарних сфер повинні звертати свою увагу саме на такі посвячення цих Райських Синів.

10:2.1 (109.5) Отець використовуює техніку тринітізації, щоб відокремити від себе ту необумовлену духовну особистість, якою є Син, і, вчиняючи так, він стає Отцем цього самого Сина тим самим наділяючи себе необмеженою здатністю бути божественним Отцем усіх надалі створених, виявлених або інших персоналізованих типів інтелектуальних волевих істот. Як абсолютна та необумовлена особистість, Отець може діяти лише як Син і з Сином, але в якості Отеця особистості він продовжує надавати саму особистість різноманітним групам різнорівневих інтелектуальних вольових істот, а також вічно і особисто підтримувати люблячий зв'язок і близькі відносини з цією численною родиною дітей Всесвіту.

10:2.2 (109.6) Після того, як Отць наділив особистість свого Сина повнотою себе самого; коли цей акт самовіддачі був завершений в його досконалості; з безмежної сили та природи, що виникли таким чином й існують у єдності Отця і Сина; вічні партнери разом забезпечують, виділяють і надають ті якості та атрибути, які разом установлюють іще одну подібну до них істоту; і ця спільна особистість, Безмежний Дух, завершує екзистенціальну персоналізацію Божества.

10:2.3 (110.1) Син є невід'ємною частиною батьківства Бога. Дух є невід'ємним для братерства Другої та Третьої Особи. Три особи є мінімальною соціальною групою, але це найменша з усіх численних причин вірити в неминучість Спільного Діяча.

10:2.4 (110.2) Перше Джерело та Центр є нескінченною батьківською особистістю, необмеженим джерелом особистості. Вічний Син є безумовною особистістю-абсолютом, тією божественною істотою, що видима і існує протягом всього часу та вічності в якості ідеального відкриття особистісної природи Бога. Нескінченний Дух є спільною об'єднаною особистістю, унікальним особистісним наслідком вічного союзу Отця та Сина.

10:2.5 (110.3) Особистість Першого Джерела та Центру є особистістю нескінченності, за винятком абсолютної особистості Вічного Сина. Особистість Третього Джерела та Центру є надлишковим наслідком об'єднання звільненої особистості Отця та абсолютної особистості Сина.

10:2.6 (110.4) Всесвітній Отець, Вічний Син та Нескінченний Дух є унікальними особистостями; жодна з них не є дублікатом; кожна є оригінальною; всі вони є об'єднаними.

10:2.7 (110.5) Вічний Син самостійно переживає досвід повноти божественних особистісних стосунків, свідомість як синівства з Отцем, так і батьківства по відношенню до Духа, а також свідомість божественної рівності з обома — своїм предком-Отцем та партнером-Духом. Отець свідомий того, що має Сина, який є йому рівний, але Отець не знає предків. Вічний Син має досвід синівства, визнання особистісного походження, і одночасно Син усвідомлює себе спільним батьком, творцем, родителем Нескінченного Духа. Нескінченний Дух усвідомлює подвійне особистісне походження, але не має батьківського відношення щодо іншої, рівноправної божественної особистості. З Духом екзистенційний цикл божественної персоналізації досягає завершення; первинні особистості Третього Джерела та Центра є досвідними й усього їх — семеро.

10:2.8 (110.6) Я походжу від Райської Трійці. Я знаю Трійцю як єдине Божество; я також знаю, що Отець, Син і Дух існують та діють в межах своїх визначених особистісних сфер. Я достеменно знаю, що вони не лише діють особисто і колективно, але що вони також координують свої дії, об'єднуючись в різних комбінаціях, таким чином, що зрештою вони функціонують у семи різних однинних та множинних конфігураціях. Й оскільки ці їх сім асоціацій вичерпують можливості такого божественного поєднання, реальності всесвіту неминуче з'являються у семи варіаціях цінностей, значень та типів особистості.

10:3.1 (110.7) Незважаючи на те, що є лише одне Божество, існує три позитивні та божественні особистісні прояви цього Божества. Стосовно наділення людини божественними Узгоджувачами, Отець сказав: "Створімо смертну людину за нашою подобою". Урантійські твори неодноразово згадують про акти та діяння множинного Божества, що чітко вказує на визнання існування та діяльності трьох Джерел та Центрів.

10:3.2 (110.8) Нас вчать, що Син та Дух підтримують однакові та рівні відносини з Отцем в Трійці. У вічності й в якості Божеств, вони, безсумнівно, поводять себе так — як рівні, однак у часі та в якості особистостей, вони, безсумнівно, проявляють різний характер своїх відносин. Споглядаючи всесвіти з Раю, ці відносини, здаються дуже схожими, але якщо дивитись на них зі світів простору, вони видаються цілком відмінними.

10:3.3 (111.1) Божественні Сини направду є "Словом Бога", проте діти Духа є істинно "Божею Дією". Бог говорить через Сина і, разом з Сином, діє через Нескінченного Духа, у той час, як у всіх своїх всесвітніх діях Син та Дух надзвичайно злагоджені, працюючи, як два рівних брати з захопленням та любов'ю до поважаного та божественно шановного ними свого спільного Отця.

10:3.4 (111.2) Отець, Син і Дух безумовно рівні за природою, у своєму бутті скоординовані, однак в їхніх всесвітніх вчинках є безсумнівні відмінності, й дуже скидається на те, що діючи окремо кожна особистість Божества обмежена в абсолютності.

10:3.5 (111.3) До свого добровільного позбавлення від тієї особистості, сили та атрибутів, що їх становлять Син та Дух, Всесвітній Отець, здавалося б (з філософської точки зору), був безумовним, абсолютним та нескінченним Божеством. Але таке теоретичне Перше Джерело та Центр без Сина, ніяк не можна вважати Всесвітнім Отцем; батьківство не реальне без синівства. Більше того, Отець, аби бути абсолютним в повному розумінні цього слова, колись, в якомусь вічно віддаленому моменті минулого, мусів існувати наодинці. Але він ніколи не мав такого усамітненого існування; Син і Дух співвічні з Отцем. Перше Джерело та Центр завжди було і завжди буде вічним Отцем Первісного Сина і, разом із Сином, вічним прабатьком Нескінченного Духа.

10:3.6 (111.4) Ми бачимо, що Отець позбавив себе всіх прямих проявів абсолютності, окрім абсолютного батьківства й абсолютної волі. Ми не знаємо, чи є воля невід'ємним атрибутом Отця; ми можемо лише спостерігати, що він не позбавив себе сили волі. Така нескінченність волі мусить бути вічно притаманна Першому Джерелу та Центру.

10:3.7 (111.5) Наділяючи абсолютністю персону Вічного Сина, Вселенський Отець позбавляється кайданів абсолютізму особистості, але, зробивши це, він здійснює крок, що назавжди робить неможливим його самостійну діяльність в якості абсолютної особистості. Із остаточною персоналізацією співіснуючої Божественності — Спільного Діяча — виникає критична триєдина взаємозалежність трьох божественних особистостей щодо повноти функціонування Божественності в абсолюті.

10:3.8 (111.6) Бог є Отцем-Абсолютом усіх особистостей у всесвіті всесвітів. Отець є особисто абсолютним в свободі дії, але повсюду у всесвітах часу та простору, створених, тих, що створюються, й тих, які іще лише будуть створені, Отець не є виразно абсолютним в якості тотального Божества, за виключенням його проявлення у Райській Трійці.

10:3.9 (111.7) Поза Гавоною, у проявлених феноменальних всесвітах, Перше Джерело та Центр діє наступним чином:

10:3.10 (111.8) 1. Як творець, через Синів-Творців, своїх “онуків”.

10:3.11 (111.9) 2. Як всесвітня керюча особистість, через гравітаційний центр Раю.

10:3.12 (111.10) 3. Як дух, через Вічного Сина.

10:3.13 (111.11) 4. Як розум, через Спільного Творця.

10:3.14 (111.12) 5. Як Отець він підтримує батьківський контакт зі усіма створіннями через свій контур особистості.

10:3.15 (111.13) 6. Як особистість в усьому творінні він діє безпосередньо через свої ексклюзивні частки або фрагменти — для смертних людей ними є Узгоджувачі Мислення.

10:3.16 (111.14) 7. Як тотальне Божество він функціонує лише в Райській Трійці.

10:3.17 (112.1) Всі такі делегації повноважень і сфер діяльності, самостійно здійснені Всесвітнім Отецем й виконані ним цілком і повністю відповідно своєї власної волі. Всемогутній Отець цілеспрямовано допускає такі обмеження щодо влади у всесвіті.

10:3.18 (112.2) Виглядає так, що Вічний Син в усіх духовних аспектах діє з Отцем як одне ціле, якщо не брати до уваги наділення Божественними фрагментами та іншу до-особистісну діяльність. Крім цього, Син не пов'язаний безпосередньо із інтелектуальною діяльністю матеріальних створінь, і також не задіяний в процесах, пов'язаних з перетворенням сили і енергії матеріальних всесвітів. В якості абсолютної особистості Син діє лише у сфері духовного всесвіту.

10:3.19 (112.3) Нескінченний Дух є дивовижно універсальним і неймовірно різноманітним у всіх своїх діях. Він творить у сферах розуму, матерії та духа. Сполучений Діяч представляє собою асоціацію Отця-Сина, але він також функціонує самостійно. Він не пов'язаний безпосередньо з фізичною гравітацією, духовною гравітацією або з контуром особистості, однак він певною мірою бере участь у всіх інших активностях всесвіту. Й хоча може здаватись, що він залежить від цих трьох екзистенційних і абсолютних сил тяжіння і контролю, виглядає так, що Нескінченний Дух здатен вправлятися з ними. Він здатен використовувати це обдарування троїчною здібністю багатьма різними шляхами, навіть для подолання і видимої нейтралізації проявів первинних сил та енергій, аж до остаточних меж абсолютності. В певних ситуаціях ці три сили тяжіння і надконтролю долаються абсолютно, включаючи навіть первинні прояви космічної реальності.

10:4.1 (112.4) З усіх абсолютних об'єднань, Райська Трійця (перша триєдність) є унікальною, як виняткове об'єднання особистісної Божественності. Бог діє як Бог тільки у відношенні до Бога та до тих, хто може знати Бога, але як абсолютне Божество — тільки в Райській Трійці та у відношенні до всесвітньої тотальності.

10:4.2 (112.5) Вічне Божество є ідеально об'єднаним; водночас, існує три абсолютно індивідуалізовані особи Божества. Райська Трійця дає можливість одночасного виявлення всього різноманіття характерних рис і нескінченних сил Першого Джерела та Центру та його вічних рівноправних партнерів, а також усієї божественної єдності всесвітніх функцій неподільного Божества.

10:4.3 (112.6) Трійця є об'єднанням нескінченних осіб, які функціонують у неособистому статусі, але не всупереч особистості. Наступний приклад є примітивним, однак ілюстративним: Отець, син та онук можуть створити спільну установу, яка буде неособистісною, але все ж-таки підконтрольною виявленню кожної їньої особистої волі.

10:4.4 (112.7) Райська Трійця є реальною. Вона існує як Божественне об'єднання Отця, Сина і Духа; однак Отець, Син або Дух, або ж будь-яке їх парне об'єднання можуть діяти відносно до цієї самої Райської Трійці. Отець, Син та Дух можуть взаємодіяти чином, відмінним від їхнього методу дії в Трійці, однак не в якості трьох Божеств. Як особистості, вони можуть взаємодіяти як завгодно, але таке об'єднання не буде еквівалентно їх об'єднанню в Трійці.

10:4.5 (112.8) Завжди пам'ятайте — те, що робить Нескінченний Дух, є функцією Сполученого Діяча. Як Отець, так і Син діють через нього, в ньому і так, як він. Але було б марною справою намагатися ще більше прояснити таємницю Трійці: три як один і в одному, й один як двоє, що діє за двох.

10:4.6 (112.9) Трійця настільки пов'язана із всіма справами всесвіту, що її слід враховувати у наших спробах прояснити цілісність будь-якої окремої космічної події або ж відносин між особистостями. Трійця функціонує на всіх рівнях космосу, смертна ж людина обмежена кінцевим рівнем; тому людині доведеться вдовольнитися її кінцевою концепцією — Трійці як Трійці.

10:4.7 (113.1) Будучи смертними у плоті, ви повинні сприймати Трійцю відповідно до вашого індивідуального рівню просвіти у гармонії з реакціями вашого розуму та душі. Вам може бути відомо дуже мало про абсолютність Трійці, але сходячи в напрямку до Раю, багато разів ви будете вражені послідовними одкровеннями і несподіваними відкриттями того, наскільки довершеною та остаточною, якщо не абсолютною є Трійця.

10:5.1 (113.2) Особисті Божества мають свої атрибути, але навряд чи буде доречним говорити про атрибути у Трійці. Це об'єднання божественних істот доцільно розглядати як таке, що має функції — управління правосуддям, відношення до всеосяжності, координація подій, та космічний верховний контроль. Ці функції поточно найвищi, остаточні та (у межах Божественності) абсолютні щодо всіх живих реальностей особистісної цінності.
10:5.2 (113.3) Функції Райської Трійці не є просто сумою очевидного божественного забезпечення Отця плюс ті спеціалізовані атрибути, які є унікальними в особистому існуванні Сина та Духа. Об'єднання трьох Райських Божеств у Трійці призводить до еволюції, здійснення та обоження нових значень, цінностей, сил та можливостей для всесвітнього відкриття, дії та адміністрування. Живі об'єднання, людські сім'ї, соціальні групи або Райська Трійця не збільшуються просто за арифметичним додаванням. Груповий потенціал завжди значно перевищує просту суму атрибутів складових осіб.
10:5.3 (113.4) Трійця зберігає унікальне ставлення як Трійця до всього всесвіту минулого, сьогодення та майбутнього. І функції Трійці краще розглядати у зв'язку зі всесвітніми ставленнями Трійці. Такі ставлення є одночасними і можуть бути множинними щодо будь-якої ізольованої ситуації чи події:
10:5.4 (113.5) 1. Ставлення до Кінечного. Максимальне самообмеження Трійці полягає у її ставленні до кінечного. Трійця не є особою, і Верховне Буття не є виключною персоналізацією Трійці, але Верховне є найближчим підходом до фокусування сили-особистості Трійці, яке можуть зрозуміти кінечні створіння. Отже, Трійця у відношенні до кінечного іноді називається Трійцею Верховності.
10:5.5 (113.6) 2. Ставлення до Абсонітного. Райська Трійця ставиться до тих рівнів існування, які є більшими за кінечні, але меншими за абсолютні, і це відношення іноді позначається як Трійця Ультиматності. Ні Ультимат, ні Верховне не є повністю представницькими для Райської Трійці, але у кваліфікованому сенсі і щодо їх відповідних рівнів кожен, здається, представляє Трійцю протягом доперсональних ер розвитку досвідчення-сили.
10:5.6 (113.7) 3. Абсолютне ставлення Райської Трійці відноситься до абсолютних існувань і досягає кульмінації у діях повної Божественності.
10:5.7 (113.8) Безмежна Трійця включає в себе координовану дію всіх відносин триєдності Першого Джерела та Центру - небожественних, так і зобоженних - і тому є дуже складною для розуміння особистостями. Розглядаючи Трійцю як безмежну, не ігноруйте сім триєдностей; таким чином, можна уникнути певних труднощів у розумінні і частково вирішити певні парадокси.
10:5.8 (114.1) Але я не володію мовою, яка дозволила б мені передати обмеженому людському розуму повну правду та вічне значення Райської Трійці та природи незакінченного взаємопов'язання трьох істот незмінної досконалості.

10:6.1 (114.2) Весь закон бере свій початок у Першому Джерелі та Центрі; він є законом. Адміністрування духовного закону властиве Другому Джерелу та Центру. Офіційне викладення закону, проголошення та тлумачення божественних статутів, є функцією Третього Джерела та Центру. Застосування закону, справедливість, потрапляє в ділянку Райської Трійці і здійснюється певними Синами Трійці.
10:6.2 (114.3) Справедливість притаманна універсальному суверенітету Райської Трійці, але добро, милосердя та істина є всесвітнім служінням божественних особистостей, чиє об'єднання в Божестві становить Трійцю. Справедливість не є ставленням Батька, Сина чи Духа. Справедливість є ставленням Трійці цих особистостей любові, милосердя та служіння. Жодна з Райських Божественностей не сприяє здійсненню справедливості. Справедливість ніколи не є особистим ставленням; це завжди множинна функція.
10:6.3 (114.4) Докази, основа справедливості (справедливість у гармонії з милосердям), надаються особистостями Третього Джерела і Центру, спільним представником Батька та Сина в усіх сферах і для розуму інтелектуальних істот всього створіння.
10:6.4 (114.5) Суд, кінцеве застосування справедливості відповідно до доказів, наданих особистостями Нескінченного Духа, є завданням Станціонарних Синів Трійці, істот, що мають властивості Трійці об'єднаного Батька, Сина та Духа.
10:6.5 (114.6) Ця група Синів Трійці включає наступні особистості:
10:6.6 (114.7) 1. Трійцезовнані Секрети Верховності.
10:6.7 (114.8) 2. Вічні Днів.
10:6.8 (114.9) 3. Древні Днів.
10:6.9 (114.10) 4. Досконалості Днів.
10:6.10 (114.11) 5. Нещодавні Днів.
10:6.11 (114.12) 6. Об'єднання Днів.
10:6.12 (114.13) 7. Вірні Днів.
10:6.13 (114.14) 8. Удосконалювачі Мудрості.
10:6.14 (114.15) 9. Божественні Радники.
10:6.15 (114.16) 10. Універсальні Цензори.
10:6.16 (114.17) Ми є дітьми трьох Райських Божеств, що діють як Трійця, оскільки я випадково належу до десятого порядку цієї групи, Універсальних Цензорів. Ці порядки не є представниками ставлення Трійці в універсальному сенсі; вони представляють це колективне ставлення Божества лише у сферах виконавчого суду - справедливості. Вони були спеціально створені Трійцею для точної роботи, до якої вони призначені, і представляють Трійцю лише у тих функціях, для яких вони були персоналізовані.
10:6.17 (115.1) Древні Днів та їхні асоціати походження від Трійці вимірюють справедливий суд верховної справедливості семи надвсесвітам. У центральному всесвіті такі функції існують лише в теорії; там справедливість очевидна у досконалості, а досконалість Хавони виключає будь-яку можливість розладу.
10:6.18 (115.2) Справедливість - це колективна думка праведності; милосердя є її особистим виявом. Милосердя - це ставлення любові; точність характеризує дію закону; божественний суд - душа справедливості, завжди відповідає справедливості Трійці, завжди здійснює божественну любов Бога. Коли повністю сприйнята та повністю зрозуміла, праведна справедливість Трійці та милосердна любов Всесвітнього Батька збігаються. Але людина не має такого повного розуміння божественної справедливості. Таким чином, у Трійці, як би людина це сприймала, особистості Батька, Сина та Духа налаштовані на координоване служіння любові та закону в досвідчених всесвітах часу.

10:7.1 (115.3) Перша, Друга та Третя Особи Божества рівні один одному, і вони є одним. "Господь наш Бог - єдиний Бог". Існує досконалість мети та єдність виконання у божественній Трійці вічних Божеств. Отець, Син і Співдіючий Актор справді та божественно одні. І справді написано: "Я перший і останній, і поряд зі мною немає Бога".
10:7.2 (115.4) Як речі виглядають для смертного на кінцевому рівні, Райська Трійця, як і Верховне Всебуття, стосується лише загального - загальної планети, загального всесвіту, загального надвсесвіту, загального великого всесвіту. Це ставлення до загального існує, тому що Трійця є сукупністю Божества та з багатьох інших причин.
10:7.3 (115.5) Верховне Всебуття є дещо меншим та дещо іншим, ніж Трійця, що діє у кінцевих всесвітах; але в межах певних меж та протягом сучасної епохи неповної персоналізації сили, це еволюційне Божество здається відображати ставлення Трійці Верховенства. Отець, Син і Дух не особисто діють з Верховним Всебуттям, але протягом сучасного віку всесвіту вони співпрацюють з ним як Трійця. Ми розуміємо, що вони підтримують схожі стосунки з Ультимативним. Ми часто здогадуємося, яким буде особисте ставлення між Райськими Божествами та Богом Верховним, коли він нарешті розвинеться, але ми насправді не знаємо.
10:7.4 (115.6) Ми не вважаємо надконтроль Верховенства повністю передбачуваним. Більше того, ця непередбачуваність, здається, відрізняється певною незавершеністю розвитку, безсумнівно, відмінною рисою незавершеності Верховного та незавершеності кінцевої реакції на Райську Трійцю.
10:7.5 (115.7) Смертний розум може відразу ж пригадати тисячу і одну річ - катастрофічні природні події, жахливі нещасні випадки, страшні лиха, болісні хвороби та всесвітні лиха - і запитати, чи пов'язані такі візитації з невідомим маневруванням цієї ймовірної дії Верховного Всебуття. Відверто кажучи, ми не знаємо; ми не дійсно впевнені. Але ми спостерігаємо, що з часом усі ці складні та більш чи менш таємничі ситуації завжди приводять до благополуччя та прогресу всесвітів. Можливо, обставини існування та незрозумілі відміни життя все переплітаються у значущий візерунок високої цінності за допомогою функції Верховного та надконтролю Трійці.
10:7.6 (116.1) Як син Божий, ви можете розпізнати особисте ставлення любові в усіх діях Бога-Батька. Але ви не завжди зможете зрозуміти, як багато актів всесвітньої Райської Трійці сприяють добру окремого смертного на еволюційних світах простору. В ході розвитку вічності дії Трійці будуть розкриті як абсолютно значущі та обережні, але вони не завжди так здаються істотам часу.

10:8.1 (116.2) Багато істин та фактів, що стосуються Райської Трійці, можна лише частково зрозуміти, визнаючи функцію, яка перевищує кінцеве.
10:8.2 (116.3) Було б нерозумно обговорювати функції Трійці Ультимативної, але можна розкрити, що Бог Ультимативний є проявом Трійці, що сприймається Трансценденталерами. Ми схильні вірити, що об'єднання головного всесвіту є наслідком дії Ультимативного та, ймовірно, відображає деякі, але не всі, аспекти абсонітного надконтролю Райської Трійці. Ультимативний є кваліфікованим проявом Трійці стосовно абсонітного лише в тому сенсі, що Верховний таким чином частково представляє Трійцю стосовно кінцевого.
10:8.3 (116.4) Всесвітній Отець, Вічний Син та Безмежний Дух, у певному розумінні, є складовими особистостями загального Божества. Їх об'єднання у Райській Трійці та абсолютна функція Трійці еквівалентні функції загального Божества. І таке завершення Божества перевищує як кінцеве, так і абсонітне.
10:8.4 (116.5) Хоча жодна з осіб Райських Божеств фактично не втілює всі можливості Божества, усі троє вони роблять це колективно. Здається, що три безмежні особи - це мінімальна кількість істот, необхідних для активації доперсонального та існуючого потенціалу загального Божества - Абсолютного Божества.
10:8.5 (116.6) Ми знаємо Всесвітнього Батька, Вічного Сина та Безмежного Духа як осіб, але я особисто не знаю Абсолютного Божества. Я люблю і поклоняюся Богу-Отецьві; я поважаю та шаную Абсолютне Божество.
10:8.6 (116.7) Я колись перебував у всесвіті, де певна група істот вчила, що у вічності фіналітери з часом стануть дітьми Абсолютного Божества. Але я не хочу приймати цього розв'язку таємниці, яка охоплює майбутнє фіналітерів.
10:8.7 (116.8) Корпус Фіналітерів, серед інших, об'єднує смертних часу та простору, які досягли досконалості в усьому, що стосується волі Божої. Як створіння та у межах можливостей створіння, вони повною мірою і справді знають Бога. Знайшовши таким чином Бога як Батька всіх істот, ці фіналітери повинні колись почати пошуки надскінченного Батька. Але ці пошуки передбачають зрозуміння абсонітної природи остаточних атрибутів та характеру Райського Батька. Вічність покаже, чи можливе таке досягнення, але ми переконані, що навіть якщо фіналітери зрозуміють цю остаточність божественності, вони, швидше за все, не зможуть досягти надостаточних рівнів абсолютного Божества.
10:8.8 (116.9) Можливо, фіналітери частково досягнуть Абсолютного Божества, але навіть якщо вони це зроблять, все одно в вічності вічностей проблема Всесвітнього Абсолюту буде і надалі захоплювати, загадковою, дратувати та ставити виклик сходящим та просуваючимся фіналітерам, оскільки ми помічаємо, що нездоланність космічних відносин Всесвітнього Абсолюту матиме тенденцію зростати пропорційно розширенню матеріальних всесвітів та їх духовного управління.
10:8.9 (117.1) Тільки нескінченність може розкрити Батька-Нескінченного.
10:8.10 (117.2) [Забезпечено Універсальним Цензором, який діє за повноваженням від Древніх Днів, що проживають на Уверсі.]