^{122:0.1 (1344.1)} НАВРЯД ЧИ буде можливо повністю пояснити багато з тих причин, що призвели до вибору Палестини в якості землі для уподібнення Михаїла, і особливо, чому саме родина Йосипа та Марії була обрана найближчим оточенням для появи Сина Бога на Урантії.

^{122:0.2 (1344.2)} Після вивчення спеціального звіту про стан ізольованих світів, підготовленого Мелхиседеками, у пораді з Гавриїлом, Михаїл нарешті обрав Урантію як планету, на якій він виконає своє фінальне втілення. Після цього рішення Гавриїл здійснив особистий візит на Урантію і, на основі свого вивчення людських груп, а також огляду духовних, інтелектуальних, расових та географічних особливостей світу і його народів, вирішив, що євреї мають ті відносні переваги, які виправдовують їх вибір в якості посвятного народу. Після затвердження Михаїлом цього рішення, Гавриїл призначив та відправив на Урантію — вибрану з числа вищих порядків особистостей всесвіту — Сімейну Комісію Дванадцяти, яка отримала завдання дослідити єврейське сімейне життя. Коли ця комісія завершила свою роботу, Гавриїл був присутній на Урантії та отримав їх звіт, який номінував три потенційні союзи, що, на думку комісії, були рівнозначні в якості посвятних сімей для запланованого втілення Михаїла.

^{122:0.3 (1344.3)} Із трьох пар, які були номіновані, Гавриїл сам обрав Йосипа та Марію, пізніше особисто з'явившись перед Марією та оголосивши їй радісну звістку про те, що саме вона була обрана стати земною матір'ю заповітної дитини.

^{122:1.1 (1344.4)} Йосип, людський батько Ісуса (Йошуа бен Йосип), був євреєм з євреїв, хоча до його предків з часу до часу долучалося багато неєврейських расових компонентів через жіночі лінії. По батькові, Йосип був нащадком Авраама, а через цього шанованого патріарха він був пов'язаний з більш ранніми лініями спадкування, що ведуть до Шумерів і Нодитів і, через південні племена давніх блакитних людей, до Андона і Фонти. Давид і Соломон не були у прямому ланцюзі Йосипових предків, і його родовід не йшов безпосередньо від Адама. Батьки Йосипа були механіками-будівельниками, теслями, мулярями та ковалями. Сам Йосип був теслею, а пізніше пішов у будівництво. Його родина належала до довгого та славетного роду шляхетних людей із середнього класу, що були час від часу видатними особами, які відзначилися у зв'язку з еволюцією релігії на Урантії.

^{122:1.2 (1345.1)} Марія, земна матір Ісуса, була нащадком довгого ряду непересічних предків, що включає у себе багатьох найвидатніших жінок в расовій історії Урантії. І хоча Марія була звичайною жінкою свого часу і покоління, з майже нормальним темпераментом, до її предків належали такі відомі жінки, як Аннон, Тамар, Рут, Ватшеба, Ансі, Клоа, Єва, Ента та Ратта. Жодна єврейська жінка того часу не мала такого славного роду спільних предків або такого роду, що мав більш сприятливі історичні початки. Родовід Марії, подібно до Йосипового, характеризувався переваганням сильних, але звичайних осіб, з яких періодично повставали численні видатні особистості, що долучалися до ходи цивілізації та робили вклад у прогресивну еволюцію релігії. З расової точки зору важко вважати Марію єврейкою. У культурі та віруваннях вона була єврейкою, але за своїм спадковим родовідом вона була обдарована сполученими Сирійськими, Хіттськими, Фінікійськими, Грецькими та Єгипетськими компонентами, її расова спадковість була більш різноманітною, аніж спадковість Йосипа.

^{122:1.3 (1345.2)} З усіх пар, що проживали в Палестині приблизно в той самий час, коли Михаїл планував своє втілення, Йосип та Марія мали найбільш ідеальну комбінацію широкого розмаїття расових зв'язків та вищого із нормальних особистісних обдарувань. До плану Михаїла входила поява на землі в якості звичайної людини, щоб простий народ зміг зрозуміти та прийняти його. Саме тому Гавриїл обрав таких людей, як Йосип та Марія, в якості його посвятних батьків.

^{122:2.1 (1345.3)} Працю усього життя Ісуса на Урантії насправді розпочав Іван Хреститель. Захарія, батько Івана, належав до єврейського священства, тоді як його мати, Єлизавета, була членом більш процвітаючого родинного клану, до якого належала також Марія, мати Ісуса. Захарія та Єлизавета, хоча і були одружені довгі роки, не мали дітей.

^{122:2.2 (1345.4)} Це сталося наприкінці червня, 8 р. до н.е., близько трьох місяців після одруження Йосипа та Марії, в полудень одного дня Гавриїл з'явився перед Єлизаветою саме так, як він пізніше проявив свою присутність і перед Марією. Гавриїл сказав:

^{122:2.3 (1345.5)} "Поки твій чоловік, Захарія, стоїть перед жертовником у Єрусалимі, а зібрані люди моляться за прихід Спасителя, я, Гавриїл, прийшов оголосити, що скоро ти народиш сина, який буде передвісником цього Божественного Вчителя, і ти назвеш свого сина Іваном. Він зросте, відданий Господу Богу твоєму, і коли настане його повна зрілість, то зробить твоє серце щасливим, бо він зверне до Бога багато душ, і він також провіщатиме прихід зцілителя душ твого народу та духовного визволителя всього людства. Твоя родичка Марія стане матір'ю цієї обіцяної дитини, і я також з'явлюсь перед нею".

^{122:2.4 (1345.6)} Це видіння сильно налякало Єлизавету. Після відбуття Гавриїля вона довго обмірковувала цей досвід, довго думала про слова величного відвідувача, але не розповідала нікому окрім свого чоловіка про це одкровення аж до її подальшої зустрічі з Марією на початку лютого наступного року.

^{122:2.5 (1345.7)} Однак протягом п'яти місяців Єлизавета приховувала свою таємницю навіть і від свого чоловіка. Після того, як вона розповіла йому історію відвідування Гавриїла, Захарія перебував у дуже скептичному настрої і протягом кількох тижнів сумнівався в цьому досвіді, і лише тоді неохоче погодився повірити відвідуванню Гавриїла своєї дружини, коли вже не залишилось ніяких сумнівів у тому, що вона очікує народження дитини. Захарія був дуже розгублений перспективою материнства Єлизавети, але не сумнівався в чесності своєї дружини, незважаючи на свій вік. Тільки за шість тижнів до народження Івана, Захарія, у результаті вразившого його сну, повністю переконався в тому, що Єлизавета стане матір'ю сина долі, який мав підготувати шлях приходу Месії.

^{122:2.6 (1346.1)} Гавриїл з'явився перед Марією близько середини листопада 8 р. до н.е., коли вона працювала у своєму домі в Назареті. Пізніше, коли Марія усвідомила, що стане матір'ю, вона переконала Йосипа дозволити їй здійснити подорож до Міста Юди, що був розташований у горах за чотири милі на захід від Єрусалиму, щоб відвідати Єлизавету. Гавриїл повідомив кожну з цих майбутніх матерів про те, що з'являвся також іншій. Звичайно, вони бажали побачитися, поділитися своїм досвідом та обговорити ймовірні майбутні долі їх синів. Марія залишилася зі своєю дальньою кузиною три тижні. Єлизавета дуже допомогла зміцнити віру Марії в появу Гавриїла, так що вона повернулася додому більш відданою тому материнському поклику, що готував її стати матір'ю дитини долі, яку вона так скоро мала подарувати світові в якості беззахисного немовляти, звичайного та нормального земного малюка.

^{122:2.7 (1346.2)} Іван народився у Місті Юди 25 березня 7 р. до н.е. Захарія та Єлизавета дуже раділи усвідомлюючи, що син народився саме так, як і обіцяв Гавриїл, і коли восьмого дня вони привели дитину на обрізання, вони формально охрестили його Іваном, як їм було напередодні вказано. Племінник Захарія вирушив до Назарета, несучи повідомлення Марії від Єлизавети про те, що її син народився і його нарекли Іваном.

^{122:2.8 (1346.3)} Із самого дитинства батьки Івана розумно переконували його у тому, що він повинен стати духовним лідером та релігійним вчителем. І плодючий грунт його серця був завжди чутливий до цих стимулюючих роздуми посівів. Ще будучи дитиною Іван часто бував у храмі під час батьківської служби, і важливість усього побаченого ним надзвичайно вразила його.

^{122:3.1 (1346.4)} Одного вечора близько заходу сонця, до того, як Йосип повернувся додому, Гавриїл з'явився Марії біля низького кам'яного столу і, після того, як вона зібралася із самовладанням, сказав: "Я прийшов за наказом того, хто є моїм Господом, і того, кого ти будеш любити та вигодовувати. Тобі, Маріє, я несу гарну звістку, коли оголошую, що запліднення твоє, що ти несеш у собі, було висвячено небом, і що в свій час ти станеш матір'ю сина, якого ти наречеш Ісус, і він започаткує царство небесне на землі і серед людей. Не говори про це нікому, окрім Йосипа і Єлизавети, твоєї родички, до якої я також з'явився, і яка незабаром також народить сина, якому буде дане ім'я Іван, і який приготує шлях для послання визволення, що твій син з великою силою та глибокою переконливістю оголосить людям. І не сумнівайся в моєму слові, Маріє, бо саме цей дім було обрано місцем життя для дитини долі. Моє благословення є на тобі, сила волі Всевишніх зміцнить тебе, а Господь всієї землі буде охороняти тебе".

^{122:3.2 (1346.5)} Довгі тижні Марія у тайні розмірковувала про цей візит, тримаючи його в своєму серці, аж допоки вона впевнилася у своїй вагітності, перш ніж відважилась повідомити про ці надзвичайні події своєму чоловікові. Дізнавшись про все це Йосип, хоча він і мав велику довіру до Марії, був дуже стурбований, так, що навіть не міг спати протягом багатьох ночей. Спочатку Йосип мав сумніви щодо візиту Гавриїла. Потім, коли він майже переконався, що Марія дійсно чула голос і бачила форму божественного посланця, його розуму було дуже важко уявити, як такі речі можуть статися. Як може нащадок людини стати дитиною божественного призначення? Йосип няк не міг узгодити ці суперечливі ідеї, аж коли після кількох тижнів роздумів, разом — він і Марія, дійшли висновку, що вони були обрані, для того, щоб стати батьками Месії, хоча й це навряд чи і була єврейська концепція, що очікуваний спаситель буде божественної природи. Як тільки цей знаменний висновок було досягнуто Марія поквапливо вирушила відвідати Єлизавету.

^{122:3.3 (1347.1)} Після свого повернення Марія відправилася відвідати своїх батьків, Йоахима і Ганну. Її двоє братів та дві сестри, а також її батьки завжди мали дуже скептичне ставлення щодо божественної місії Ісуса, хоча, звичайно, в той час вони нічого не знали про візит Гавриїла. Але Марія довірилася своїй сестрі Саломії у тому, що вважає свого сина призначеним стати великим учителем.

Оголошення Гавриїла Марії було зроблене наступного дня після зачаття Ісуса і стало єдиною надприродною подією, пов'язаною із її досвідом виношування та народження обіцяного дитя.

^{122:4.1 (1347.3)} Йосип не міг примиритися з уявленням про те, що Марія має народити надзвичайну дитину, аж допоки не пережив дуже вразивший його сон. У цьому сні йому з'явився сяючий небесний вісник, який серед іншого, сказав: «Йосипе, я з'явився за наказом Того, хто нині править на небесах, і мені наказано розповісти тобі про твого сина, якого народить Марія, і який стане великим світлом у цьому світі. В ньому буде життя, і його життя стане світлом для усього людства. Напочатку він прийде до свого власного народу, але ж вони навряд чи зможуть прийняти його; але всім, хто прийме його, він покаже те, що вони є діти Бога». Після цього досвіду Йосип більше не мав цілковитих сумнівів в історії Марії про візит Гавриїла та в обітниці, що досі ненароджений син стане божественним посланцем світу.

^{122:4.2 (1347.4)} У всіх цих явленнях не було сказано нічого про дім Давида. Ніколи не було зроблено жодних не натяків на те, що Ісус стане "визволителем євреїв", навіть про те, що він буде довгоочікуваним Месією теж нічого не було сказано. Ісус не був таким Месією, якого очікували євреї, але він був визволителем світу. Його місія була для всіх рас і народів, а не тільки для якоїсь однієї групи.

^{122:4.3 (1347.5)} Йосип не був із роду Царя Давида. У Марії було більше від роду Давиду, ніж у Йосипа. Хоча це і є правдою, що Йосип разом з Марією вирушили до міста Давида — Вифлеєму — для реєстрації за римським переписом, але приналежність Йосипа до "дому Давида" визначалась тим, що за шість поколінь до Йосипа, його предок за батьківською лінією, будучи сиротою, був усиновлений певним Задоком, прямим нащадком Давида.

^{122:4.4 (1347.6)} Більшість з так званих Месіанських пророцтв Старого Завіту було підлаштовано відповідати Ісусу багато років потому, як він жив на землі. Протягом століть єврейські пророки проголошували про прихід визволителя, і ці обіцянки було витлумачено наступними поколіннями в якості відсилки до нового єврейського правителя, який займе трон Давида і, за допомогою вигаданих чудесних методів Мойсея, відновить у Палестині потужну націю, яка буде вільна від будь-якої іноземної домінації. Знову ж таки, багато метафорічних пасажів, знайдених у святому Письмі, були пізніше спотворені, щоб відповідати місії життя Ісуса. Багато Старозавітних пророцьких висловів були також спотворені для того, щоб здавалося, що вони відносяться до якогось з епізодів земного життя Майстра. Сам Ісус одного дня публічно відкинув будь-який зв'язок із царською родиною Давида. Навіть пасаж «діва народить сина» був змінений на «незаймана народить сина». Це також стосується багатьох генеалогій як Йосифа, так і Марії, які були створені після закінчення життєвого шляху Михаїла на землі. Багато із цих родових ліній містять багатьох предків Майстра, але в цілому вони не є достовірними і не можуть бути підтверджені фактами. Ранні послідовники Ісуса занадто часто піддавалися спокусі привести всі старі висловлювання пророків у відповідність до життя свого Господа та Майстра.

^{122:5.1 (1348.1)} Йосип був людиною м'якої вдачі, надзвичайно сумлінною, і в усьому був вірний релігійним установам і практикам свого народу. Він мало говорив, але думав багато. Жалкий стан єврейського народу дуже турбував Йосипа. В юності серед його восьми братів і сестер він був більш веселим, але під час ранніх років подружнього життя (під час дитинства Ісуса) він періодично страждав від легкої духовної розгубленості. Ці прояви його темпераменту були значно поліпшені незадовго до його передчасної смерті після покращення економічного стану його родини, яке відбулося завдяки його підвищенню зі статусу столяра до ролі успішного підрядника.

^{122:5.2 (1348.2)} Темперамент Марії був доволі протилежним темпераменту її чоловіка. Вона зазвичай була веселою, дуже рідко засмучувалась і завжди мала сонячний настрій. Марія часто виражала свої почуття емоційно і ніколи не виглядала засмученою, аж поки не настала раптова смерть Йосипа. І вона навряд чи встигла відновитися від цього шоку, коли на неї впали турботи та виклики, пов'язані з надзвичайним життєвим шляхом її старшого сина, що так швидко розгортався перед її здивованим поглядом. Але на протязі всього цього незвичайного досвіду Марія була спокійною, мужньою та досить мудрою у своїх взаєминах зі своїм дивним і мало зрозумілим старшим сином та його братами та сестрами, що продовжували жити з ними.

^{122:5.3 (1348.3)} Від свого батька Ісус успадкував більшу частину своєї надзвичайної м’якості та дивовижного співчуття до людської природи; він також успадкував свій дар видатного вчителя та свою вражаючу здатність до праведного гніву від своєї матері. У своїх реакціях на доросле життєве середовище Ісус одного дня міг бути, подібно до свого батька, медитативним та поклонним, іноді відрізняючись виразною сумністю, але частіше він йшов до своєї мети в манері оптимістичної та рішучої диспозиції своєї матері. Загалом, темперамент Марії мав тенденцію домінувати в житті божественного Сина в його дорослі роки, у час, коли він робив важливі кроки свого дорослого життя. У деяких аспектах Ісус поєднував риси своїх батьків; в інших ситуаціях він проявляв риси одного на контрасті із рисами іншого.

^{122:5.4 (1348.4)} Від Йосипа Ісус отримав його вимогливість у вивченні і виконанні єврейських церемоній, а також незвично глибоке знання єврейських священних писань; від Марії він одержав ширший погляд на релігійне життя та більш ліберальні погляди на особисту духовну свободу.

^{122:5.5 (1349.1)} Родини як Йосипа, так і Марії були добре освічені для свого часу. Для свого часу і свого соціального становища Йосип і Марія мали набагато вищий за середній рівень освіти. Він був мислителем, вона вміла гарно планувати, була майстринею адаптації, а також практичною у безпосередньому виконанні справ. Йосип був людиною з чорними очима та темним волоссям, а Марія мала брунатні очі та була майже блондинкою.

^{122:5.6 (1349.2)} Якби Йосип продовжував жити, він, безсумнівно, став би людиною, що непохитно вірить у божественну місію свого старшого сина. Марія коливалася між вірою та сумнівом; на неї сильно впливала позиція, яку займали її інші діти, а також її друзі та родичі, але впевнитись в остаточному ставленні їй завжди допомагали спогади про явлення до неї Гавриїла, що сталося одразу після зачаття дитини.

^{122:5.7 (1349.3)} Марія була вправною ткалею і мала більший, ніж середній рівень вправності у більшості побутових ремесел того часу; вона була доброю господинею та чудовою домогосподаркою. Як Йосип, так і Марія були добрими вчителями і дбали про те, щоб їхні діти були добре знані на науках того часу.

^{122:5.8 (1349.4)} Коли Йосип був молодим, він працював на батька Марії в будівництві прибудови до будинка батька, і саме тоді, коли Марія принесла Йосипу кубок води під час обіду, почалася історія кохання пари, якій судилося стати майбутніми батьками Ісуса.

^{122:5.9 (1349.5)} Йосип і Марія одружилися за єврейським звичаєм у домі Марії на околиці Назарету коли Йосипу був двадцять один рік. Цей шлюб завершив звичайний період залицяння тривалістю майже два роки. Незабаром вони переїхали в свій новий будинок у Назареті, який був побудований Йосипом із допомогою двох його братів. Будинок розташовувався біля підніжжя пагорба, з якого так відкривався такий чарівний вид на навколишню місцевість. В цьому спеціально побудованому домі молоді батьки очікували на обіцяну дитину навіть не уявляючи, що ця знаменна у всесвіті подія станеться не в їхньому домі, а в той момент, коли вони будуть у Вифлеємі Юдейськім.

^{122:5.10 (1349.6)} Більша частина родини Йосипа повірила у вчення Ісуса, але дуже небагато з родичів Марії вірили в нього допоки він не пішов із цього світу. Йосип більше схилявся до духовної концепції очікуваного Месії, але Марія та її родина, особливо її батько, вірили в Месію, як у земного визволителя та політичного правителя. Незадовго до того предки Марії виразно ідентифікували себе із діяльністю Маккавея.

^{122:5.11 (1349.7)} Йосип рішуче притримувався східного (вавилонського) погляду на іудейську релігію; Марія була схильна до більш ліберального та ширшого західного (грецького) тлумачення закону та пророків.

^{122:6.1 (1349.8)} Дім Ісуса був розташований недалеко від високого пагорба в північній частині Назарета; він був дещо віддалений від джерела (води) селища, яке знаходилося на сході. Сім'я Ісуса жила на окраїні міста, і це спростило і надало йому змогу в подальшому насолоджуватися частими прогулянками сільською місцевістю та підйомами на верхівку цього близького високогір'я, найвищого з усіх пагорбів південної Галілеї окрім масиву Гори Тавор на сході та пагорба Наїн, що був приблизно тієї ж самої висоти. Їхній дім розташовувався трохи на південь і схід від південного відступу цього пагорба й близько середини відстані між основою цієї височини та дорогою, що виводила з Назарета до Кани. Окрім підйому на пагорб, улюбленим місцем прогулянок Ісуса була вузька й звивиста стежка, що огортала нижню частину пагорба з північно-східного напрямку до місця, де вона поєднувалася з дорогою на Сепфоріс.

^{122:6.2 (1350.1)} Дім Йосипа та Марії був одноповерховою кам’яною будівлею з плоским дахом та прилеглим до нього приміщенням для тварин. Із меблів вони мали низький кам’яний стіл, посуд з глини та каменю, горщики, ткацький станок, підсвічник, кілька невеликих табуретів і м’які матраци для спання на кам’яній підлозі. На задньому дворі, біля приміщення для тварин, був навіс, що накривав піч та млин для перемелювання зерна. Для роботи з цим типом млина потрібні були дві людини: одна перемелювала зерно, а інша його подавала. Ще будучи маленьким хлопчиком, Ісус часто подавав зерно до млина, тим часом як мати Ісуса його перемелювала.

^{122:6.3 (1350.2)} У більш дорослі роки, коли їхня родина збільшилась, вони часто всі разом сиділи за збільшеним кам’яним столом під час трапези, розділяючи спільну їжу, частуючи себе із одного загального блюда або горщика. На вечерю взимку стіл освітлювався невеликою плоскою глиняною лампою, яку заповнювали оливковою олією. Після народження Марти, Йосип зробив прибудову до будинку, одну велику кімнату, що використовувалась вдень як столярна майстерня, а вночі як спальня.

^{122:7.1 (1350.3)} В березні 8 р. до н. е. (місяць одруження Йосипа та Марії) Цезар Август наказав зробити перепис всіх мешканців Римської імперії, щоб удосконалити оподаткування. Євреї завжди були сильно упередженими проти будь-якої спроби "перелічити народ", і це, разом з іншими серйозними внутрішніми труднощами Ірода, царя Юдеї, спричинило відкладення цього перепису в єврейському царстві на один рік. У всій Римській імперії цей перепис був здійснений в 8 році до н. е., крім палестинського царства Ірода, де він був проведений в 7 р. до н. е., на рік пізніше.

^{122:7.2 (1350.4)} Не було ніякої необхідності у тому, щоб Марія їхала до Вифлеєма для реєстрації — Йосип був уповноважений зареєструвати свою сім'ю, — але Марія, яка була відважною та енергійною особою, настояла на супроводженні Йосипа. Вона боялася залишатися сама у випадку, якщо дитина народиться під час відсутності Йосипу. Крім того, оскільки Вифлеєм не був далеко від Міста Юди, Марія передбачала можливу радісну зустріч зі своєю родичкою Єлизаветою.

^{122:7.3 (1350.5)} Йосип фактично заборонив Марії супроводжувати його, але ця заборона не мала успіху; коли їжа була спакована для подорожі на три або чотири дні, Марія підготувала подвійні порції і приготувалась до поїздки. Перед самою поїздкою Йосип змирився з тим фактом, що Марія все ж таки поїде з ним, і вони радісно вирушили з Назарету на ранок.

^{122:7.4 (1350.6)} Йосип та Марія були бідними, а так як в них була тільки одна тварина для перевезення вантажу, Марія, яка була вже вагітна, їхала на ній з провізією, тоді як Йосип йшов, ведучі її. Будівництво та обладнання дому було великим навантаженням на Йосипа, якому також доводилось робити внесок у підтримку своїх батьків, оскільки його батько нещодавно захворів. Саме так ця єврейська пара вийшла зі свого скромного дому рано вранці 18 серпня 7 року до н. е. й стала на шлях до Вифлеєма.

^{122:7.5 (1351.1)} Перший день подорожі привів їх по підніжжя гори Гілбоа, де вони переночували біля річки Йордан, провівши багато часу у роздумах про те, яким буде син, що так скоро народиться у них. Йосип тримався концепції духовного вчителя, а Марія вірила в ідею єврейського Месії, спасителя єврейського народу.

^{122:7.6 (1351.2)} Рано на світанку 19 серпня Йосип і Марія знову вирушили в дорогу. Вони перекусили біля гори Сартаба, звідки відкривався вид на долину Йордану, і продовжили свій шлях, діставшись до Єрихона на ніч. Там вони зупинилися в готелі біля головного шляху на околиці міста. Після вечері і довгої дискусії про гноблення римського управління, Ірода, перепис населення та порівняння впливу Єрусалиму і Александрії як центрів єврейської науки та культури, мандрівники з Назарету відійшли до сну. Ранком 20 серпня вони знову вирушили в дорогу, діставшись Єрусалиму до полудня, де вони відвідали храм і після цього вирушили до Вифлеєму, куди прибули після середини дня.

^{122:7.7 (1351.3)} Готель був переповнений, тому Йосип шукав житло у їхніх далеких родичів, але кожна кімната у Вифлеємі в ті дні була переповнена. Коли він повернувся на двір готелю, його повідомили, що караванні конюшні, висічені в скелі і розташовані якраз за готелем, вже звільнені від тварин та прибрані з метою розміщення пожильців. Залишивши осла на дворі, Йосип підняв на плечі мішки зі своїм одягом та припасами та разом із Марією спустився по кам'яних сходах до їхнього нового тимчасового житла. Вони знайшли собі місце в кімнаті перед стайнями і яслами, яка до цього слугувала сховищем зерна. Тут були підвішені шатрові завіси, і вони вважали собі за щастя, що змогли отримати таке зручне приміщення.

^{122:7.8 (1351.4)} Йосип планував вийти і пройти процес реєстрації одразу після їхнього заселення, але Марія була виснажена; вона була помітно стривожена і благала його залишитися поруч, що він і зробив.

^{122:8.1 (1351.5)} Усю ту ніч Марія була безсонною, так що ніхто з них не спав багато. Перед світанком почалися перейми, а у південь, 21 серпня 7 р. до н.е., із доброю допомогою інших жінок, що також подорожували і зупинились неподалік, Марія народила сина. Ісус з Назарету народився на світ, був загорнутий у рушник, який Марія взяла з собою на такий випадок, і покладений у найближчі ясла.

^{122:8.2 (1351.6)} Так само, як і всі інші діти приходили до того дня і будуть приходити після у цей світ, народилась і обіцяна дитина; і на восьмий день, згідно єврейської традиції, він був обрізаний і офіційно отримав ім'я Ієшуа (Ісус).

^{122:8.3 (1351.7)} Наступного дня після народження Ісуса Йосип здійснив їх реєстрацію. Зустрівши чоловіка, з яким вони розмовляли дві ночі тому в Єрихоні, Йосип був відведений ним до заможного друга, у якого була кімната в готелі, і той з радістю обмінявся помешканням із парою з Назарету. Того пополудня вони переїхали до готелю, де жили майже три тижні, доки не знайшли притулок в домі далекого родича Йосипа.

^{122:8.4 (1351.8)} Другого дня після народження Ісуса Марія послала повідомлення Єлизаветі про те, що її дитина народилася, і у відповідь отримала повідомлення, в якому Йосипа запрошували до Єрусалима, щоб обговорити всі їхні справи із Захарієм. Наступного тижня Йосип поїхав до Єрусалима, щоб порадитися з Захарієм. Захарій і Єлизавета були у захваті від віри у те, що Ісус дійсно мав стати єврейським спасителем, Месією, а їхній син Йоан мав стати його головним помічником, його “правою рукою” визначеною долею. І оскільки Марія розділяла ці ідеї, було нескладно переконати Йосипа залишатися у Вифлеємі, місті Давида, для того, щоб Ісус зріс тут і став спадкоємцем Давида на троні всього Ізраїлю. Відповідно, вони пробули в Вифлеємі більше року, а тим часом Йосип підробляв там своїм ремеслом столяра.

^{122:8.5 (1352.1)} У полудень під час народження Ісуса серафими Урантії, зібрані своїми керівниками, заспівали гімни слави над колискою у яслах в Вифлеємі, але ці слова хвали не були чутні людському вуху. Ані пастухи, ані будь-які інші смертні створіння не приходили до ясел, щоб віддати свою шану немовляті з Вифлеєму аж до самого дня приїзду певних священнослужителів із Ура, направлених з Єрусалиму Захарієм.

^{122:8.6 (1352.2)} Деякий час до того ці священики з Месопотамії дізналися від одного дивного вчителя зі своєї країни про те, що у нього був сон, в якому йому повідомили, що "світло життя" з'явиться на землі, як немовля серед євреїв. І ці три вчителі вирушили шукати це "світло життя". Після багатьох тижнів безрезультатного пошуку в Єрусалимі, вони майже вирішили повертатися до Уру, коли Захарія зустрів їх і повідомив, що він вірить в те, що саме Ісус є об'єктом їхнього пошуку, та направив їх до Вифлеєма, де вони знайшли немовля і залишили свої дари Марії, його земній матері. Немовля майже виповнило три тижні на момент їхнього візиту.

^{122:8.7 (1352.3)} Ці мудреці не бачили жодної зірки, що вела їх до Вифлеєма. Прекрасна легенда про зірку народження Ісуса з'явилася наступним чином: Ісус народився 21 серпня о 12 годині дня 7 року до нашої ери. 29 травня того ж року сталася незвичайна кон'юнкція Юпітера та Сатурна в сузір'ї Риб. Цікавий астрономічний факт полягає в тому, що подібні кон'юнкції сталися також 29 вересня та 5 грудня того ж року. На основі цих незвичайних, але абсолютно природних подій плідна уява наступних поколінь створила привабливу легенду про зірку народження Ісуса та паломників-Волхвів, яких зірка привела до ясел, де вони побачили та вшанували новонародженого Ісуса. Східні та близькі ним за світоглядом люди люблять казки, і вони постійно творять такі прекрасні міфи про життя своїх релігійних лідерів та героїв держави. За умов відсутності друку, коли більшість людських знань передавались з покоління у покоління лише словом, міфам було дуже просто ставати традиціями, а в подальшому бути сприйнятими у якості фактів.

^{122:9.1 (1352.4)} Мойсей вчив євреїв, що кожний першонароджений син належить Господу, а також що, як зазвичай це роблять в язичницьких народах, такий син може жити за умови, коли його батьки викуплять його, заплативши п'ять сиклів будь-якому уповноваженому священику. Також існував закон Мойсея, який вказував, що мати, після певного періоду часу, повинна з'явитися в храмі для очищення(або мати когось, хто зробить правильну жертву за неї). Зазвичай обидві ці церемонії виконували в один й той самий час. Відповідно, Йосип та Марія прибули до Єрусалимського храму особисто, щоб представити Ісуса священикам, викупити його і також зробити відповідну жертву для забезпечення церемоніального очищення Марії від номінального нечистоплотства народження дитини.

^{122:9.2 (1353.1)} В ті дні дві незвичайні видатні фігури майже постійно перебували поруч із храмом: Симеон, співак, та Анна, поетеса. Симеон був мешканцем Юдеї, а Анна — галілеянка. Ця пара часто була разом, і обидва вони були знайомі зі священиком Захарієм, який відкрив їм таємницю Йоана та Ісуса. Симеон та Анна сподівалися на приход Месії, а їхня впевненість у Захарії надала їм віру в те, що Ісус є очікуваним визволителем єврейського народу.

^{122:9.3 (1353.2)} Захарія знав, в який день Йосип і Марія мали з'явитися у храмі з Ісусом, і заздалегідь домовився з Симеоном та Анною про те, що він підніме свою руку в знак вітання, щоб позначити який саме із першонароджених дітей і є Ісус.

^{122:9.4 (1353.3)} Для цієї нагоди Анна написала вірш, який Симеон почав співати, що дуже здивувало Йосипа, Марію та всіх, хто зібрався на подвір'ї храму. Такою була їхня пісня про викуп першонародженого сина:

^{122:9.5 (1353.4)} Благословенний Господь, Бог Ізраїлю,

^{122:9.6 (1353.5)} Бо він відвідав нас і здійснив викуп свого народу.

^{122:9.7 (1353.6)} Він підняв горн спасіння для усіх нас

^{122:9.8 (1353.7)} У домі свого слуги Давида.

^{122:9.9 (1353.8)} І тоді, як провіщав він устами своїх святих пророків —

^{122:9.10 (1353.9)} Спасіння від ворогів наших та від рук усіх, хто ненавидить нас;

^{122:9.11 (1353.10)} Віддати милостливу шану батькам нашим і нагадати про свою святу обіцянку,

^{122:9.12 (1353.11)} Клятву, якою він присягав нашому батькові Аврааму,

^{122:9.13 (1353.12)} Обіцянка що ми, будучи спасеними від ворогів наших,

^{122:9.14 (1353.13)} Будемо служити йому без страху,

^{122:9.15 (1353.14)} Будемо в святості та праведності перед ним усі дні наші.

^{122:9.16 (1353.15)} Так, і тебе, дитино обіцяна, будемо називати ми пророком Всевишнього;

^{122:9.17 (1353.16)} Бо ти підеш перед лицем Господнім, щоб заснувати його царство,

^{122:9.18 (1353.17)} Щоб дати знання про спасіння його народу

^{122:9.19 (1353.18)} У звільненні від їхніх гріхів.

^{122:9.20 (1353.19)} Радійте ж у тендітному милосерді Бога нашого, бо вже відвідав нас денниця з небес.

^{122:9.21 (1353.20)} Щоб осяяти тих, хто перебуває у темряві й у тіні смерті,

^{122:9.22 (1353.21)} Щоб наставити наші стопи на шляхи миру.

^{122:9.23 (1353.22)} І тепер, о Господи, дозволь своєму слузі піти в мирі так, як ти наказав,

^{122:9.24 (1353.23)} Бо очі мої бачили твоє спасіння,

^{122:9.25 (1353.24)} Яке ти приготував перед лицем всіх людей,

^{122:9.26 (1353.25)} І світло це просвітить навіть народи язичницькі

^{122:9.27 (1353.26)} І слава народу твоєму Ізраїля.

^{122:9.28 (1353.27)} Під час повернення до Вифлеєма Йосип і Марія мовчали — збентежені і здивовані. Марію дуже стурбувало це прощальне привітання Анни, старої поетеси, а Йосип відчував деяку дисгармонію в цій передчасній спробі зробити Ісуса очікуваним Месією єврейського народу.

^{122:10.1 (1353.28)} Проте люди, які доповідали Іроду не були бездіяльні. Коли вони повідомили йому про візит священиків з Ура до Вифлеєма, Ірод запросив цих халдеїв до себе. Він запитував цих мудреців про нового «царя євреїв», проте вони не дали йому очікуваних відповідей, пояснивши, що немовля народилося від жінки, яка прибула до Вифлеєма зі своїм чоловіком для перепису. Ірод, будучи незадоволеним цією відповіддю, відправив їм наказ із гаманцем знайти цю дитину, щоб і він міг поклонятися їй, оскільки вони заявили, що його царство повинно бути духовним, а не світським. Але коли мудреці не повернулися, Ірод почав щось підозрювати. І коли він обмірковував ці речі в своїй свідомості, його інформатори повернулися та зробили повний звіт про недавні події в храмі, принісши йому запис деяких частин пісні Симеона, що була заспівана під час церемонії викупу Ісуса. Ірод був дуже розлючений, бо інформатори не змогли повідомити йому, куди поділася пара з малюком, оскільки вони не слідували тоді за Йосипом і Марією. Після цього він вислав своїх людей на пошуки Йосипа та Марії. Знаючи, що Ірод переслідує родину з Назарету, Захарій та Єлизавета тримались далі від Вифлеєма. Дитина ж була захована у родичів Йосипа.

^{122:10.2 (1354.1)} Йосип боявся шукати роботу, а їхні невеликі заощадження зникали швидко. Навіть під час обряду очищення в храмі Йосип вважав себе достатньо бідним для того, щоб принести в якості плати за очищення Марії двох молодих голубів, як було наказано діяти Мойсеєм для очищення матерів серед бідних.

^{122:10.3 (1354.2)} Коли, після більше ніж року пошуків, шпигуни Ірода не знайшли Ісуса, і через підозру, що немовля все ще переховується у Вифлеємі, Ірод підготував наказ про здійснення систематичного пошуку у кожному будинку Вифлеєму. Відповідно до цього наказу всі маленькі хлопчики віком до двох років повинні були бути вбиті. Таким чином Ірод сподівався переконатись, що ця дитина, яка повинна була стати "царем євреїв", буде знищена. І так за один день у Вифлеємі Юдейськім за один день загинуло шістнадцять хлопчиків. Але інтриги та вбивства, навіть у власній сім’ї, були звичайними явищами при дворі Ірода.

^{122:10.4 (1354.3)} Розправа над цими дітьми відбулася біля середини жовтня 6 р. до н.е., коли Ісусу було трохи більше одного року. Але навіть серед прибічників Ірода існували люди, які вірили у прихід Месії, і один із них, дізнавшись про наказ вбити немовлят в Вифлеємі, сповістив про це Захарія, який, у свою чергу, направив вісника до Йосипа. Таким чином, у ніч перед розправою, Йосип, Марія і дитина покинули Вифлеєм і вирушили до Олександрії в Єгипет. Щоб не привертати до себе увагу, вони подорожували до Єгипту лише удвох із Ісусом. Вони вирушили до Александрії на кошти, надані Захарієм, а там Йосип працював своїм ремеслом, допоки Марія та Ісус проживали з багатими родичами із родини Йосипа. Вони пробули в Александрії два повні роки і повернулися до Вифлеєма тільки після смерті Ірода.