...
134:9.1 (1494.4) Це був час наприкінці літа, День Спокути день спокути та свято наметів були незабаром. У суботу Ісус зустрівся зі своєю родиною в Капернаумі, а наступного дня він вирушив до Єрусалима з Іваном, сином Зеведеєвим, прямуючи туди на схід від озера, через Гераса та вниз по долині Йордану. Під час подорожі Іван помітив значні зміни в поведінці Ісуса.
134:9.2 (1494.5) Ісус та Іван провели ніч в Віфанії у Лазаря та його сестер, а наступного ранку вирушили до Єрусалиму. Вони провели майже три тижні в місті та його околицях, принаймні, це стосувалось Івана. Багато днів Іван відправлявся в Єрусалим наодинці, тоді як Ісус крокував найближчими горами, віддаючись духовному спілкуванню із Отцем своїм небесним.
134:9.3 (1494.6) Обидва — Ісус та Іван — були присутні на урочистих службах дня спокути. Іван був дуже вражений церемоніями цього дня, найважливішого дня в єврейському релігійному ритуалі, але Ісус залишався задумливим і тихим спостерігачем. Для Сина Людського цей перформанс був жалюгідним і патетичним. Він сприймав його як спотворення характеру та атрибутів свого Отця Небесного. Він розглядав події цього дня, як глузування над фактами божественної справедливості та істинами безмежного милосердя. Він прагнув висловити справжню істину про люблячий характер свого Батька та його милосердну поведінку у всесвіті, але вірний Настроювач Ісуса попередив його про те, що його час ще не прийшов. Однак тієї ночі, у Віфанії, Ісус висловив численні зауваження, які сильно збентежили Івана; Іван ніколи повністю не розумів справжньої ваги того, що Ісус сказав в його присутності того вечора.
134:9.4 (1495.1) Ісус планував лишитися з Іваном протягом усього тижня святкувань свята наметів. Це свято було щорічним в усій Палестині; це був єврейський час відпочинку. Хоча Ісус і не брав участі у веселощах з цієї нагоди, було очевидно, що він отримував задоволення, йому було приємно спостерігати за безтурботністю та радісною невимушеністю молоді і людей старшого віку.
134:9.5 (1495.2) В середині тижня святкувань, ще до закінчення всіх урочистостей, Ісус попрощався з Іваном, сказавши, що він бажає відвідати гори, де він зможе краще поспілкуватися зі своїм Райським Отцем. Іван хотів піти з ним, але Ісус наполягав, щоб він залишився до кінця святкувань, зауваживши: “Тобі не потрібно нести тягар Сина Людського; лише сторожу потрібно стерегти поки місто спить в мирі.” Після цього Ісус не повертався до Єрусалиму. Провівши майже тиждень самотньо в горах біля Віфанії, він відправився до Капернауму. Дорогою додому Ісус провів день та ніч на схилах Гілбої, недалеко від місця, де король Саул вкоротив собі життя; і прибувши до Капернауму, він був більш радісним, ніж тоді, коли він лишав Івана в Єрусалимі.
134:9.6 (1495.3) Наступного ранку, підійшовши до скрині, де зберігалися його особисті речі, що залишились в майстерні Зеведея, одягнувши фартух і зібравшись до роботи, Ісус сказав: "Мені слід лишатися зайнятим роботою допоки я чекаю на свій час." Таким чином, в майстерні човнів, поруч із своїм братом Яковом він працював кілька місяців, аж до січня наступного року. Вподальшому, після цього періоду роботи поруч із Ісусом, які б сумніви не виникали у Якова стосовно його розуміння життєвої мети Сина Людського, він насправді більше ніколи не втрачав своєї віри в місію Ісуса.
134:9.7 (1495.4) Під час цього останнього періоду роботи Ісуса в майстерні човнів більшість часу він провів за роботою над внутрішнім оздобленням деяких із більших човнів. Він вкладав багато сил в усю свою ручну роботу і, здавалося, отримував велике задоволення від чисто людського досягнення, коли він завершував вдалий виріб. І хоча Ісус витрачав мало свого часу на дрібниці, він був дуже сумлінним майстром тоді, коли йшлося про суттєві моменти в будь-якому починанні.
134:9.8 (1495.5) З часом, до Капернаума почали доходити чутки про деякого Івана, який проповідував, христивши покутників в Йордані; Іван проповідував: "Царство небесне наблизилось; покайтеся і христіться." Ісус вислуховував ці повідомлення мірою того, як Іван повільно просувався долиною Йордану від річної переправи, найближчої до Єрусалиму. Однак Ісус продовжував працювати, працюючи над човнами доти, допоки Іван не дійшов рікою до одного місця біля Пелли в січні наступного року, 26 р.н.е, коли він поклав свої інструменти, заявивши: "Мій час настав," і незабаром представ перед Іваном до хрещення.
134:9.9 (1495.6) Великі зміни відбувались із Ісусом. Мало хто з тих людей, які раніше мали можливість насолодитися його візитами та служінням в період усіх з його світових подорожей, в подальшому впізнали у цьому громадському вчителі ту ж саму особу, яку вони знали та любили в минулі роки, як особу приватну. Така неможливість його попередніх знайомих впізнати його у новій ролі авторитетного громадського вчителя мала вагому причину. Протягом багатьох років трансформація духу та розуму Ісуса тривала; цю трансформацію було завершено під час його знаменного перебування на горі Гермон.