78 Фіолетова Раса Після Днів Адама

78:0.1 (868.1) Другий Едем був колискою цивілізації протягом майже тридцяти тисяч років. Тут, у Межиріччі, Адамівські народи проживали, відправляючи своє потомство на край світу, і в останній час, як змішані з Нодітськими та Сангікськими племенами, були відомі як Андіти. З цього регіону йшли ті чоловіки та жінки, які розпочали події історичних часів та так значно прискорили культурний прогрес на Урантії.
78:0.2 (868.2) Цей розділ описує планетарну історію фіолетової раси, починаючи з часів невдалого Адама, приблизно 35 000 р. до н.е., і продовжуючи через їх злиття з Нодітськими та Сангікськими расами, приблизно 15 000 р. до н.е., щоб сформувати народ Андітів та їхнє кінцеве зникнення з Межиріччя, приблизно 2000 р. до н.е.
78:1.1 (868.3) Хоча розум і мораль рас були на низькому рівні в час прибуття Адама, фізична еволюція продовжувалась досить незалежно від труднощів повстання Калігастії. Внесок Адама в біологічний статус рас, незважаючи на частковий невдачу цього починання, значно підвищив рівень народів Урантії.
78:1.2 (868.4) Адам і Єва також внесли багато цінного для соціального, морального та інтелектуального прогресу людства; цивілізація була неймовірно прискорена присутністю їхнього потомства. Але тридцять п'ять тисяч років тому у світі взагалі було мало культури. Певні центри цивілізації існували тут і там, але більшість Урантії відстала в дикості. Расовий та культурний розподіл був таким:
78:1.3 (868.5) 1. Фіолетова раса - Адаміти та Адамсоніти. Основний центр адамівської культури знаходився у другому саду, розташованому в трикутнику між ріками Тигр і Євфрат; це дійсно була колиска Західної та Індійської цивілізацій. Вторинний, або північний, центр фіолетової раси був штаб-квартирою Адамсонітів, який знаходився східніше від південного узбережжя Каспійського моря біля гір Копет. Від цих двох центрів в окружні землі розходилася культура і життєва плазма, яка так швидко оживляла всі раси.
78:1.4 (868.6) 2. Дошумери та інші Нодіти. Також у Межиріччі, біля гирла рік, збереглися залишки давньої культури днів Даламатії. Протягом тисячоліть ця група повністю змішалася з Адамітами на півночі, але вони ніколи не втратили своїх Нодітських традицій. Різні інші групи Нодітів, які оселилися на Леванті, в цілому були поглинені пізніше розширюючою фіолетовою расою.
78:1.5 (869.1) 3. Андоніти зберегли п'ять або шість досить репрезентативних поселень на північ та схід від штаб-квартири Адамсона. Вони також розкидані по всьому Туркестану, тоді як ізольовані острівці зберігалися на всьому Євразійському континенті, особливо у гірських районах. Ці тубільці все ще володіли північними землями Євразійського континенту, а також Ісландією та Гренландією, але їх давно вигнали з рівнин Європи через синю расу та з долин рік далекої Азії через розширення жовтої раси.
78:1.6 (869.2) 4. Червоний люд займав Америку, бувши вигнаний з Азії понад п'ятдесят тисяч років до прибуття Адама.
78:1.7 (869.3) 5. Жовта раса. Китайські народи міцно контролювали східну Азію. Їх найбільш розвинені поселення знаходилися на північний захід від сучасного Китаю в районах, що межують з Тибетом.
78:1.8 (869.4) 6. Синя раса. Сині люди розкидані по всій Європі, але їх кращі центри культури знаходилися в тоді родючих долинах Середземноморського басейну та північно-західній Європі. Поглинання неандертальців значно сповільнило культуру синього чоловіка, але він, в іншому відношенні, був найбільш агресивним, авантюрним та дослідницьким серед усіх еволюційних народів Євразії.
78:1.9 (869.5) 7. Допредрайвідіанська Індія. Складне змішування рас в Індії, що охоплює всі раси на землі, але особливо зелену, помаранчеву та чорну, підтримувало культуру трохи вище, ніж в прилеглих регіонах.
78:1.10 (869.6) 8. Цивілізація Сахари. Найкращі елементи індиго-раси мали свої найбільш прогресивні поселення в тому, що зараз є велика пустеля Сахара. Ця індиго-чорна група мала значні домішки затопленої помаранчевої та зеленої рас.
78:1.11 (869.7) 9. Середземноморський басейн. Найбільш змішана раса за межами Індії займала те, що зараз є Середземноморським басейном. Тут сині люди з півночі та сахаранці з півдня зустрічалися та змішувалися з Нодітами та Адамітами зі сходу.
78:1.12 (869.8) Таким був стан світу до початку великого розширення фіолетової раси, приблизно двадцять п'ять тисяч років тому. Надія майбутньої цивілізації полягала у другому саду між ріками Межиріччя. Тут, на південному заході Азії, існувала потенційна велика цивілізація, можливість поширення на світ ідей та ідеалів, які були врятовані з днів Даламатії та часів Едему.
78:1.13 (869.9) Адам та Єва залишили позаду своє обмежене, але потужне потомство, і небесні спостерігачі на Урантії з нетерпінням чекали, щоб дізнатися, як саме ці нащадки блудного Матеріального Сина та Дочки впораються зі своїми справами.
78:2.1 (869.10) Протягом тисяч років сини Адама працювали вздовж рік Межиріччя, вирішуючи свої проблеми з орошенням та контролем повеней на південь, удосконалюючи свої захисти на північ та намагаючись зберегти свої традиції слави першого Едему.
78:2.2 (869.11) Героїзм, продемонстрований у керівництві другого саду, становить одну з дивовижних та надихаючих епопей в історії Урантії. Ці відмінні душі ніколи повністю не втрачали з огляду мету місії Адама, і тому вони відважно протистояли впливам оточуючих та нижчих племен, у той час як вони добровільно відправляли своїх найкращих синів та дочок у стабільному потоці як послів до рас землі. Іноді це розширення було виснажливим для домашньої культури, але завжди ці вищі народи відновлювали себе.
78:2.3 (870.1) Цивілізація, суспільство та культурний статус Адамітів були значно вищими за загальний рівень еволюційних рас Урантії. Лише серед старих поселень Вана та Амадона та Адамсонітів існувала цивілізація, що якимось чином можна порівняти. Однак цивілізація другого Едему була штучною структурою - вона не була розвиненою - і тому була засуджена на занепад, поки не досягла природного еволюційного рівня.
78:2.4 (870.2) Адам залишив за собою велику інтелектуальну та духовну культуру, але вона не була розвинена в механічних пристроях, оскільки кожна цивілізація обмежена доступними природними ресурсами, природним генієм та достатнім дозвіллям для забезпечення винахідливого розвитку. Цивілізація фіолетової раси ґрунтувалася на присутності Адама та традиціях першого Едему. Після смерті Адама та з тим, як ці традиції стали згасати з плином тисячоліть, культурний рівень Адамітів постійно погіршувався, поки не досяг стану взаємної рівноваги зі статусом оточуючих народів та природно розвиваючимися культурними можливостями фіолетової раси.
78:2.5 (870.3) Але приблизно у 19 000 р. до н. е. Адаміти були справжньою нацією, налічуючи понад чотири з половиною мільйони людей, і вже вони відправили мільйони свого потомства серед сусідніх народів.
78:3.1 (870.4) Фіолетова раса зберігала едемські традиції миролюбства протягом багатьох тисячоліть, що пояснює їх тривалу затримку у здійсненні територіальних завоювань. Коли вони зазнавали тиску населення, замість того, щоб розпочати війну за забезпечення більшої території, вони відправляли своїх надлишкових мешканців учителями до інших рас. Культурний ефект цих ранніх міграцій не був тривалим, але засвоєння адамітських вчителів, торгівців та дослідників було біологічно поживним для оточуючих народів.
78:3.2 (870.5) Деякі Адаміти рано відправилися на захід до долини Нілу; інші проникли на схід до Азії, але це була меншина. Масовий рух пізніших днів мав широкий напрямок на північ, а потім на захід. В основному це було поступове, але не припинне північне просування, більшість дісталися на північ, а потім огинали на захід навколо Каспійського моря до Європи.
78:3.3 (870.6) Близько двадцяти п'яти тисяч років тому багато більш чистих елементів Адамітів активно рухалися на північ. І просуваючись на північ, вони ставали все менш і менш адамічними, доки, за часів їх поселення в Туркестані, вони не змішалися з іншими расами, особливо з Нодітами. Дуже небагато представників фіолетової раси в чистому вигляді проникли далеко в Європу чи Азію.
78:3.4 (870.7) З приблизно 30 000 до 10 000 р. до н. е. відбувалися епохальні расові змішування на південному заході Азії. Високогірні мешканці Туркестану були енергійними та життєрадісними людьми. На північний захід від Індії багато культури часів Вана збереглося. Північніше цих поселень були збережені найкращі з ранніх андонітів. І обидві ці вищі раси культури та характеру поглиналися північними Адамітами. Це змішування призвело до прийняття багатьох нових ідей; воно сприяло прогресу цивілізаці
78:3.5 (871.1) Коли закінчився період ранніх адамічних міграцій, близько 15 000 р. до н. е., у Європі та центральній Азії вже було більше нащадків Адама, ніж де-небудь ще у світі, навіть у Месопотамії. Європейські блакитні раси були значно проникнені. Землі, які зараз називають Росією та Туркестаном, на протязі своїх південних частин були зайняті великим резервуаром адамітів, змішаних з нодітами, андонітами та червоними та жовтими сангіками. Південна Європа та прибережжя Середземного моря були заселені змішаною расою андонітів та сангіків - помаранчевих, зелених і синіх - з домішкою адамітського насіння. Мала Азія та центрально-східні європейські землі були зайняті племенами, що переважно належали до андонітів.
78:3.6 (871.2) Змішана кольорова раса, приблизно в цей час значно підсилені прибуттям з Месопотамії, тримала позиції в Єгипті та готувалася до засвоєння зниклої культури долини Євфрату. Чорні народи пересувалися далі на південь в Африці і, як і червона раса, були практично відокремлені.
78:3.7 (871.3) Сахарська цивілізація була порушена посухою, а цивілізація Середземноморського басейну - повенями. Сині раси ще не розвинули високу культуру. Андоніти все ще розкидані по північному полярному регіоні та Центральній Азії. Зелена та помаранчева раси були знищені як такі. Індиґо-раса рухалася на південь в Африці, де мала розпочатися її повільна, але тривала расова деградація.
78:3.8 (871.4) Народи Індії залишалися стагнантними, з нерозвиваючоюся цивілізацією; жовта раса консолідувала свої володіння в Центральній Азії; коричневий чоловік ще не розпочав свою цивілізацію на недалеких островах Тихого океану.
78:3.9 (871.5) Ці расові розподіли, пов'язані зі значними кліматичними змінами, готували світову арену для розпочатку ери андітської цивілізації на Урантії. Ці ранні міграції тривали протягом десяти тисяч років, з 25 000 до 15 000 р. до н. е. Пізніші андітські міграції тривали з приблизно 15 000 до 6000 р. до н. е.
78:3.10 (871.6) Ранні хвилі адамітів потребували стільки часу, щоб пройти через Євразію, що їх культура в основному загубилась під час переїзду. Лише пізніші андіти пересувалися з достатньою швидкістю, щоб зберегти еденську культуру на значній відстані від Месопотамії.
78:4.1 (871.7) Андітські раси були первинними сумішами чистої фіолетової раси та нодітів, а також еволюційних народів. Взагалі кажучи, про андітів слід думати як про тих, у кого більший відсоток адамічної крові, ніж у сучасних рас. В основному, термін "андіт" використовується для позначення тих народів, чия расова спадщина була від одної восьмої до одної шостої фіолетової. Сучасні урантійці, навіть північні білі раси, містять набагато менше відсотків крові Адама.
78:4.2 (871.8) Найдавніші андітські народи з'явилися в районах, прилеглих до Месопотамії, більше двадцяти п'яти тисяч років тому і складалися зі змішування адамітів та нодітів. Другий сад оточувався концентричними колами спадаючої фіолетової крові, і саме на периферії цього расового тигля народилася андітська раса. Пізніше, коли мігруючі адаміти та нодіти потрапили до тоді родючих регіонів Туркестану, вони швидко змішалися з переважаючими мешканцями, і в результаті такого расового змішування андітський тип поширився на північ.
78:4.3 (872.1) Андіти були найкращим універсальним людським матеріалом, який з'явився на Урантії з часів чистокровних фіолетових народів. Вони охоплювали більшість найвищих типів збережених залишків адамітської та нодітської рас, а пізніше — деякі з найкращих штамів жовтих, блакитних і зелених людей.
78:4.4 (872.2) Ці ранні андіти не були арійцями; вони були передарійцями. Вони не були білими; вони були передбілими. Вони не були ані західними, ані східними народами. Але саме андітська спадщина надає поліглотній суміші так званих білих рас цю узагальнену однорідність, яку називають кавказоїдною.
78:4.5 (872.3) Більш чисті штамми фіолетової раси зберегли адамічну традицію пошуку миру, що пояснює, чому раніші расові переселення були більше мирними міграціями. Але оскільки адаміти об'єдналися з нодітськими расами, які вже тоді були воєнним народом, їхні андітські нащадки стали, для свого часу та епохи, найбільш вправними та розсудливими військовими стратегами, які коли-небудь жили на Урантії. Звідси й далі рухи месопотамців стали все більш воєнними за характером і стали схожими на справжні завоювання.
78:4.6 (872.4) Ці андіти були відважними; вони мали мандрівний склад характеру. Збільшення як сангікської, так і андонітської крові сприяло їхній стабілізації. Але, навіть так, їхні нащадки не зупинилися, поки не оглоблили земну кулю і не відкрили останній віддалений континент.
78:5.1 (872.5) Протягом двадцяти тисяч років культура другого раю тривала, але вона переживала постійний спад до більш-менш 15,000 р. до н.е., коли відродження сетітського священства та лідерство Амосада започаткували блискучу епоху. Масивні хвилі цивілізації, які пізніше розповсюдилися по Євразії, відразу ж настали після великого возрождения Сада, який став наслідком широкого об'єднання Адамітів з оточуючими змішаними нодітами, щоб сформувати андітів.
78:5.2 (872.6) Андіти започаткували нові поступи по всій Євразії та Північній Африці. Від Месопотамії через Сіньцзян андітська культура була домінуючою, і постійна міграція до Європи постійно компенсувалася новими прибуттями з Месопотамії. Але важко говорити про андітів як про расу в самій Месопотамії до початку кінцевих міграцій змішаних нащадків Адама. На цей час навіть раси у другому саду стали настільки змішаними, що їх вже не можна вважати адамітами.
78:5.3 (872.7) Цивілізація Туркестану постійно оновлювалася та відновлювалася завдяки новим мешканцям з Месопотамії, особливо пізнішим андітським кавалерістам. Так звана арійська материнська мова формувалася у високогір'ї Туркестану; це була суміш андонічного діалекту цього регіону з мовою Адамсонітів та пізніших андітів. Багато сучасних мов походить від цього раннього мовлення центральноазійських племен, які завоювали Європу, Індію та верхів'я Месопотамських рівнин. Ця давня мова надала західним мовам усю ту схожість, яка називається арійською.
78:5.4 (872.8) До 12,000 до н. е. три чверті андітського населення світу проживали в північній та східній Європі, і коли відбулися пізніші та останні відселення з Месопотамії, шістдесят п'ять відсотків цих останніх хвиль еміграції потрапили до Європи.
78:5.5 (873.1) Андіти не лише мігрували до Європи, але й до північного Китаю та Індії, в той час як багато груп проникли до кінця світу як місіонери, вчителі та торгівці. Вони значною мірою сприяли північним групам сахарських сангіків. Але лише кілька вчителів і торгівців проникли далі на південь в Африці, ніж джерела Нілу. Пізніше, змішані андіти та єгиптяни рушили вниз по обох узбережжях Африки значно нижче екватора, але вони не дісталися Мадагаскару.
78:5.6 (873.2) Ці Андіти були так званими дравідійськими та пізнішими арійськими завойовниками Індії; їх присутність у Центральній Азії значно підвищила предків туранців. Багато представників цієї раси потрапили до Китаю через Сіньцзян і Тибет та додали бажаних якостей до пізніших китайських народів. Час від часу невеликі групи потрапляли до Японії, Тайваню, Східних Індій та південного Китаю, хоча дуже мало з них потрапили до південного Китаю прибережним шляхом.
78:5.7 (873.3) Стодвадцять дві особи цієї раси, сівши на флот невеликих човнів з Японії, врешті-решт потрапили до Південної Америки та через шлюб із місцевими жителями Анд встановили предків пізніших правителів Інків. Вони перетнули Тихий океан легкими етапами, затримуючись на багатьох островах, які знаходили на своєму шляху. Острови полінезійської групи
78:5.8 (873.4) Міграційні завоювання андітів тривали аж до їхнього кінцевого розсіювання, з 8000 до 6000 р. до н. е. Виходячи з Месопотамії, вони безперервно зменшували біологічні резерви своєї батьківщини, водночас значно зміцнюючи оточуючі народи. І до кожної держави, в яку вони подорожували, вони долучали гумор, мистецтво, пригоди, музику та виробництво. Вони були вправними домашніми тваринниками та експертами-агрономами. Принаймні на той час їхня присутність зазвичай покращувала релігійні вірування та моральні звичаї старіших рас. І так культура Месопотамії тихо поширилася по Європі, Індії, Китаї, північній А
78:6.1 (873.5) Останні три хвилі андітів вирушили з Месопотамії між 8000 та 6000 р. до н. е. Ці три великі хвилі культури були виштовхнуті з Месопотамії під тиском гірських племен на сході та переслідуванням мешканців рівнин на заході. Мешканці долини Євфрату та прилегл
78:6.2 (873.6) Шістдесят п'ять відсотків увійшли до Європи через Каспійське море, щоб завоювати та змішатися з новоствореними білими расами - сумішшю блакитних людей та ранішніх андітів.
78:6.3 (873.7) Десять відсотків, включаючи велику групу священиків Сетіта, переселилися східніше через височини Еламу на Іранське плато і Туркестан. Багато їхніх нащадків пізніше були відтіснені до Індії разом з їхніми арійськими братами з північних районів.
78:6.4 (874.1) Десять відсотків месопотамців повернулися східніше у своєму північному поході, вступивши до Сіньцзяну, де вони змішалися з жителями-андітами-жовтошкірами. Більшість здібних нащадків цього расового союзу пізніше увійшли до Китаю та значною мірою сприяли негайному поліпшенню північного відділу жовтої раси.
78:6.5 (874.2) Десять відсотків цих втечливих андітів проклали собі шлях через Аравію та потрапили до Єгипту.
78:6.6 (874.3) П'ять відсотків андітів, дуже високорозвинена культура прибережного району біля гирел Тигру та Євфрату, які утрималися від шлюбів з менш цінними сусідніми племенами, відмовилися залишати свої домівки. Ця група представляла виживання багатьох вищих нодітських та адамітських рас.
78:6.7 (874.4) Близько 6000 р. до н. е. андіти майже повністю евакуювали цей регіон, хоча їхні нащадки, які в значній мірі змішалися з оточуючими сангікськими расами та андонітами Малої Азії, згодом дали бій загарбникам з півночі та сходу.
78:6.8 (874.5) Культурний вік другого саду завершився через посилення інфільтрації оточуючих нижчих рас. Цивілізація пересувалася західним напрямом до Нілу та Середземноморських островів, де вона продовжувала процвітати та розвиватися набагато довше, ніж її джерело в Месопотамії занепало. І цей неконтрольований потік інферіорних народів готував ґрунт для пізнішого завоювання всієї Месопотамії північними варварами, які вигнали залишки родів здібностей. Навіть у пізніші роки культурний залишок досі обурювався присутністю цих невігласних та невихованих загарбників.
78:7.1 (874.6) Річкові мешканці звикли до того, що ріки виходять з берегів у певні сезони; ці періодичні повені були щорічними подіями у їхньому житті. Однак нові небезпеки загрожували долині Месопотамії внаслідок поступових геологічних змін на півночі.
78:7.2 (874.7) Протягом тисяч років після затоплення першого Едему гори біля східного узбережжя Середземного моря та ті, що на північний захід і північний схід від Месопотамії, продовжували підніматися. Підйом височин значно прискорився близь
78:7.3 (874.8) Майже через п'ять тисяч років пізніше, коли єврейські священики вавилонського полону намагалися простежити народ Ізраїлю аж до Адама, вони зіткнулися з великими труднощами, намагаючись скласти цю історію; і одному з них спало на думку відмовитися ві
78:7.4 (875.1) Традиції про час, коли вода покривала всю поверхню Землі, є універсальними. Багато рас мають історію про всесвітній потоп у минулому. Біблійна історія про Ноя, ковчег та потоп є вигадкою єврейського священства під час вавилонського полону. На Урантії ніколи не було всесвітнього потопу з моменту появи життя. Єдиний час, коли поверхня землі була повністю вкрита водою, був протягом археозойських епох до появи суходолу.
78:7.5 (875.2) Але Ной справді існував; він був виноробом з Араму, річкового поселення біля Ереху. Він вів письмовий запис про дні підйому річки з року в рік. Він ґвалтував на себе багато насмішок, ходячи вгору й вниз по долині річки та рекомендуючи будувати всі будинки з дерева, на зразок човна, і що сімейні тварини повинні бути посаджені на борт кожної ночі, коли наближався сезон повеней. Він ходив до сусідніх річкових поселень щороку та попереджав їх, що за стільки-то днів прийдуть повені. Нарешті настав рік, коли щорічні повені значно зросли через надзвичайно сильні дощі, так що раптове підняття води знищило всю деревню; тільки Ной і його найближча родина врятувалися у своєму будинку-човні.
78:7.6 (875.3) Ці повені завершили руйнування цивілізації андітів. З закінченням цього періоду повеней, другий сад вже не існував. Тільки на південному сході та серед шумерів збереглися якісь сліди колишньої слави.
78:7.7 (875.4) Рештки однієї з найдавніших цивілізацій можна знайти в цих регіонах Месопотамії та на північний схід і північний захід. Але ще давніші залишки днів Даламатії існують під водами Перської затоки, а перший Едем знаходиться під водами східної частини Середземного моря.
78:8.1 (875.5) Коли останнє розсіювання андітів зламало біологічну основу месопотамської цивілізації, невелика меншина цієї вищої раси залишилась у своїй батьківщині біля гирл рік. Це були шумери, і до 6000 р. до н. е. вони в основному стали андітами за походженням, хоча їх культура була більш винятково нодітською за характером, і вони твердо трималися стародавніх традицій Даламатії. Проте ці шумери прибережних районів були останніми андітами в Месопотамії. Але раси Месопотамії вже були тісно змішані на цю пізню дату, як це свідчать типи черепів, знайдені в могилах цієї епохи.
78:8.2 (875.6) Саме під час повеней Суса так сильно процвітала. Перше та нижче місто було затоплене, тому друге або вище місто замінило нижче як центр особливих художніх ремесел того часу. З наступним зменшенням цих повеней, Ур став центром керамічної промисловості. Близько семи тисяч років тому Ур знаходився на Перській затоці, відтоді річкові відклади збудували землю до її нинішніх меж. Ці поселення менше стр
78:8.3 (875.7) Мирні землероби долин Євфрату та Тигру довгий час страждали від набігів варварів з Туркестану та Іранського плато. Але тепер спільне вторгнення до долини Євфрату відбулося через збільшення посухи у високогірних пасовищах. І це вторгнення було ще серйознішим, оскільки у сусідів, що мешкають навколо скотарів та мисливців, було велика кількість приручених коней. Володіння кіньми дало їм величезну військову перевагу над своїми багатими сусідами на південь. За короткий час вони охопили весь Месопотамію, виганяючи останні хвилі культури, які поширилися по всій Європі, західній Азії та північній Африці.
78:8.4 (876.1) Завойовники Месопотамії мали у своїх рядах багато кращих андітських штамів змішаних північних рас Туркестану, включаючи деякі з нащадків Адамсона. Ці менш розвинені, але більш енергійні племена з півночі швидко та охоче асимілювали залишки цивілізації Месопотамії та незабаром розвинулися в ті змішані народи, що мешкали в долині Євфрату на початку історичних аналів. Вони швидко відродили багато аспектів минущої цивілізації Месопотамії, взявши на себе мистецтво племен долини та багато з культури шумерів. Вони навіть намагалися побудувати третю Вавилонську вежу та пізніше взяли цей термін за свою національну назву.
78:8.5 (876.2) Коли ці варварські кіннота з північного сходу охопили всю долину Євфрату, вони не завойовували залишки андітів, які проживали біля гирла річки на Перській затоці. Ці шумери змогли захистити себе через вищий рівень розуму, кращу зброю та їх розгалужену систему військових каналів, які були додатком до їхньої системи зрошення міжпов'язаних басейнів. Вони були єдиним народом, оскільки мали єдину групову релігію. Таким чином, вони змогли зберегти свою расову та національну цілісність на довгий час після того, як їхні сусіди на північному заході розпалися на ізольовані міські держави. Жодна з цих міських груп не змогла под
78:8.6 (876.3) І зовсім скоро загарбники з півночі навчилися довіряти та цінувати цих миролюбивих шумерів як відмінних вчителів та адміністраторів. Вони користувалися великою повагою та були затребуваними як вчителі мистецтва та промисловості, керівники торгівлі та цивільні правителі всіма народами на півночі та від Єгипту на заході до Індії на сході.
78:8.7 (876.4) Після розпаду ранньої шумерської конфедерації пізніші міські держави очолювали відступницькі нащадки священиків сетітів. Тільки коли ці священики здійснювали завоювання сусідніх міст, вони називали себе царями. Пізніші міські царі не змогли сформувати потужні конфедерації до часів Саргону через ревнощів до божеств. Кожне місто вважало свого муніципального бога кращим за всіх інших богів, і тому вони відмовлялися підкорятися спільному лідеру.
78:8.8 (876.5) Кінець цього тривалого періоду слабкого правління міських священиків було завершено Саргоном, священиком Кіш, який проголосив себе царем і розпочав завоювання всієї Месопотамії та прилеглих земель. І на певний час це завершило існування міських держав, якими правили священики і які були під владою священиків, кожне місто мало свого власного муніципального бога та свої власні
78:8.9 (876.6) Після розпаду цієї конфедерації Кіш настала тривала епоха постійної війни між цими долинними містами за превалювання. І верховенство переходило від Сумеру, Аккаду, Кіш, Ереху, Уру та Суси.
78:8.10 (876.7) Близько 2500 р. до н. е. сумери зазнали важких втрат від рук північних сутів та гутів. Лагаш, столиця сумерів, побудована на пагорбах від повеней, впала. Ерех втримувався протягом тридцяти років після падіння Аккаду. З часом встановлення правління Хаммурапі сумери були поглинуті пі
78:8.11 (877.1) З 2500 до 2000 р. до н. е. кочівники були на шляху руйнування від Атлантики до Тихого океану. Неріти становили останнє спалахування каспійської групи месопотамських нащадків змішаних рас андонітів та андітів. Те, чого варвари не змогл
78:8.12 (877.2) І це історія фіолетової раси після днів Адама та доля їхньої батьківщини між Тигром та Євфратом. Їх давня цивілізація згорнулася через еміграцію вищих народів та імміграцію їх менш вдатних сусідів. Але задовго до того, як варварськ
78:8.13 (877.3) [Подано Архангелом Небадону.]