^{81:0.1 (900.1)} Незалежно від успіхів і невдач у втіленні планів покращення світу, що беруть свій початок в місіях Калігастії та Адама, базова органічна еволюція людського виду продовжувала вести раси цього світу вперед шляхом людського прогресу та расового розвитку. Еволюцію можна затримати, але її не можна зупинити.

^{81:0.2 (900.2)} Вплив фіолетової раси, хоча й набагато менший, ніж було заплановано, призвів до такого прогресу в розвитку цивілізації, який, з часів Адама, значно перевищив увесь попередній прогрес людства здійснений протягом всього часу його існування, що становить майже мільйон років.

^{81:1.1 (900.3)} Приблизно через тридцять п'ять тисяч років після часів Адама, колискою цивілізації все ще була південно-західна Азія, а саме — територія, що простягалась від долини Нілу на схід й дещо на північ через північну Аравію, через Месопотамію, і далі в Туркестан. Варто зазначити, що клімат був вирішальним фактором у заснуванні цивілізації саме в цьому регіоні.

^{81:1.2 (900.4)} Саме великі кліматичні та геологічні зміни в північній Африці та західній Азії завершили ранні міграції Адамітів, відсікаючи їх від Європи в наслідок розширення Середземного моря й відхиляючи напрямок їхньої міграції до півночі та сходу, в Туркестан. В часи завершення цих піднесень земної поверхні та пов'язаних з ними кліматичних змін, що завершились приблизно 15,000 до н. е., цивілізація в усьому світі, за винятком культурного ферменту і біологічного резерву Андітів, що були досі обмежені Азійськими горами на сході та Європейськими лісами, що розширювались на заході, зайшла в глухий кут.

^{81:1.3 (900.5)} Тепер кліматична еволюція була готова зробити те, чого раніше не вдалось досягнути усіма іншими засобами, а саме — змусити євразійську людину відмовитись від полювання на користь більш прогресивних методів — випасання худоби та землеробства. Еволюція може бути повільною, але вона надзвичайно ефективна.

^{81:1.4 (900.6)} Оскільки в первинному сільському господарстві широко застосовувались робітники-раби, землеробів зневажали як мисливці, так і пастухи. Протягом віків вважалося принизливим орати землю; тому в ті дні виникла ідея про те, що праця на землі — це прокляття, хоча насправді це найбільше з усіх благословень. Навіть за часів Каїна та Авеля усі жертви пастушого життя цінувалися набагато більше, ніж дари землеробства.

^{81:1.5 (900.7)} Звичайно людина еволюціонувала із мисливця в землероба проходячи через еру пастуха, так сталося і з Андітами, однак дуже часто еволюційний тиск кліматичної необхідності змушував цілі племена переходити безпосередньо від мисливства до успішного землеробства. Але такий феномен негайного переходу від полювання до землеробства відбувався лише в тих регіонах, що мали високий ступінь змішування еволюційних рас із фіолетовою.

^{81:1.6 (901.1)} Люди, що належали до еволюційних рас (особливо китайці) навчились висівати насіння і вирощувати урожай ще за давніх часів; в цьому їм допомогли спостереження за процесом проростання зерна, що випадково потрапляло до вологого середовища або того, яке вони клали у могили в якості їжі для померлих. На всій території південно-західної Азії, на теренах родючих річкових долин та прилеглих до них рівнин, Андіти використовували поліпшені сільськогосподарські техніки, успадковані ними від їхніх предків, що зробили землеробство та садівництво своїми основними заняттями в межах другого саду.

^{81:1.7 (901.2}) Протягом тисяч років нащадки Адама вирощували пшеницю та ячмінь по всіх високогір'ях верхньої частини Месопотамії використовуючи методи, розроблені і впроваджені в Саду. Тут зустрілися, торгували та соціально змішувалися нащадки Адама та Адамсона.

^{81:1.8 (901.3)} Саме ці вимушені зміни умов життя змусили велику частку людської раси стати всеїдною в своїй дієтичній практиці. Поєднання дієти з пшениці, рису та овочів із м'ясом, яке приносив випас худоби, стало великим кроком вперед, поліпшивши здоров'я й збільшивши життєву силу цих древніх народів.

^{81:2.1 (901.4)} Розвиток культури базується на вдосконаленні знарядь цивілізації. Й інструменти, які людина використовувала в процесі свого зростання починаючи зі стану дикуна, були ефективні лише доти, допоки вони вивільняли сили людини для виконання інших, вищих завдань.

^{81:2.2 (901.5)} Ви, ті хто наразі живе в період сучасного розквіту культури і початку прогресу в соціальному житті, ті, хто насправді має деякий вільний час на те, щоб мислити про суспільство та цивілізацію, не повинні забувати, що ваші древні предки мали дуже небагато або й взагалі не мали вільного часу, який вони могли б присвятити вдумливій рефлексії та роздумам на суспільні теми.

^{81:2.3 (901.6)} Першими чотирма великими досягненнями людської цивілізації стали:

^{81:2.4 (901.7)} 1. Використання вогню.

^{81:2.5 (901.8)} 2. Приручення тварин.

^{81:2.6 (901.9)} 3. Перетворення полонених у рабів.

^{81:2.7 (901.10)} 4. Приватна власність.

^{81:2.8 (901.11)} Хоча й вогонь, перше велике відкриття, врешті-решт відкрив двері до світу науки, він становив невелику цінність в цьому аспекті для первісної людини. Древні люди відмовлялись визнавати природні причини в якості пояснень звичайних і повсякденних феноменів.

^{81:2.9 (901.12)} Коли їх питали про те, звідкіля взявся вогонь, проста історія про Андона та кремінь була швидко замінена легендою про те, як якийсь Прометей вкрав його на небі. Давні люди шукали надприродні пояснення всім тим природним явищам, які вони не були у змозі зрозуміти особистого; нажаль багато сучасних людей продовжують так робити. Деперсоналізація так званих природних явищ тривала багато віків, і цей процес ще досі не завершено. Однак відвертий, чесний і безстрашний пошук справжніх причин породив сучасну науку: вона перетворила астрологію в астрономію, алхімію в хімію, а магію в медицину.

^{81:2.10 (901.13)} В епоху, що передувала появі машин, єдиним способом виконати роботу, не роблячи її самостійно було використання тварин. Приручення тварин надало людині живі інструменти, розумне використання яких запроторило шлях подальшому розвитку сільського господарства і транспорту. Без цих тварин людина не могла б піднятися зі свого первісного стану до наступних рівнів цивілізації.

^{81:2.11 (902.1)} Більшість тварин, що найкраще підходили для їх приручення, були розповсюджені в Азії, особливо її центральних та південно-західних регіонах. Це була одна з тих причин, завдяки яким цивілізація розвивалась швидше в цьому регіоні, порівняно з іншими частинами світу. Багато з цих тварин були приручені двічі раніше, й в епоху андітів вони були приручені знову. Однак собака залишався з мисливцями ще з того самого часу, як його приручила синя людина, і це сталось набагато раніше до цього.

^{81:2.12 (902.2)} Андіти з Туркестану були першими народами, які приручили і широко використовували коня, й це було ще однією із тих причин, завдяки яким їх культура так довго була домінуючою. 5000 р. до н. е. месопотамські, туркестанські та китайські фермери вже почали розводити вівці, кіз, корів, верблюдів, коней, птахів та слонів. Вони використовували биків, верблюдів, коней та яків в якості тяглових тварин. До цього сама людина була тягловою твариною. Колись один із правителів синьої раси тримав в своїй колонії сто тисяч тяглових людей.

^{81:2.13 (902.3)} Інституції рабства та приватної власності на землю народились разом іх з землеробством. Рабство покращувало рівень життя господаря і надавало більше вільного часу для соціальної культури.

^{81:2.14 (902.4)} Дика людина є рабом природи, однак цивілізація, заснована на науці повільно надає людству все більше свободи. Завдяки допомозі тварин, вогню, вітру, води, електрики та інших досі не відкритих джерел енергії, людина визволила, і буде продовжувати визволяти себе від необхідності безкінечної тяжкої праці. Незважаючи на тимчасові проблеми, спричинені плодоносним винаходом машин, кінцеві вигоди, що їх можна отримати від таких механістичних винаходів, є неоціненними. Цивілізація ніколи не зможе процвітати, не кажучи вже про те, що її неможливо встановити доти, допоки у людини немає вільного часу для того щоб думати, планувати, уявляти собі нові та кращі способи робити речі і вдовольняти потреби.

^{81:2.15 (902.5)} Спочатку людина просто присвоювала собі притулок, жила під виступами скель або в печерах. Далі вона навчилась використотвувати такі природні матеріали, як дерево і камінь для створення сімейних хат. Й нарешті людина вступила в свою творчу епоху будівництва будинків, навчившись виробляти цеглу та інші будівельні матеріали.

^{81:2.16 (902.6)} Народи височин Туркестану були першими з числа тих більш сучасних рас, які будували свої домівки з дерева, будинки, що зовсім не відрізнялись від ранніх дерев'яних хат американських піонерів-переселенців. На рівнинах людське житло будували із цегли; пізніше — з випаленої цегли.

^{81:2.17 (902.7)} Древні раси людей, які жили вздовж рік будували свої хати, встановлюючи високі стовпи в землі по колу; після цього верхівки збирались докупи, створюючи каркас хати, який уподальшому переплітався поперечними очеретами, повністю така конструкція нагадувала величезний перевернутий кошик. Потім цю структуру можна було обмазати глиною і, після висихання на сонці, вона становила собою цілком придатну для проживання оселю, що захищала від негоди.

^{81:2.18 (902.8)} Ідея виплітати різноманітні корзини з гілок виникла незалежно саме завдяки цим давнім типам хат. В однієї з груплюдей ідея виготовляти гончарі вироби виникла в результаті спостереження за наслідками мащення таких каркасів зі стовпів вологою глиною. Практика закалювання гончарних виробів шляхом їх випалювання була відкрита тоді, коли одна з цих примітивних хат, обмазаних глиною, випадково згоріла. Мистецтва давніх днів у багатьох випадках виникали завдяки випадковим подіям, що траплялись під час щоденного звичайного життя ранніх народів. Принаймні, в тому, що стотсується еволюційного прогресу людства до приходу Адамата, так було майже завжди.

^{81:2.19 (903.1}) Хоча гончарство і було вперше запроваджене персоналом Планетарного Принца близько півмільйона років тому, протягом більш ніж ста п'ятдесяти тисяч років виготовлення глиняного посуду практично припинилось. Лише тільки нодіти-попередники шумерів, що жили в затотках і на узбережжях продовжували виготовляти глиняні вироби. Мистецтво гончарства у подальшому було відроджене в часи Адама. Поширення цього мистецтва відбувалось одночасно із розширенням пустель Африки, Аравії та Центральної Азії, й воно розповсюджувалось послідовними хвилями поліпшення гончарної техніки з Месопотамії по всій Східній півкулі.

^{81:2.20 (903.2)} Розвитотк цих цивілізацій епохи андітів не завжди можна відстежити за стадіями розвитку їх гончарства чи інших мистецтв. Поступовий розвиток еволюції людства був неймовірно ускладнений як режимом Даламатії, так і Едему. Часто трапляється, що пізніші вази та знаряддя праці мають гіршу якість виконання, порівняно із ранніми виробами більш чистоткровних Андітських народів.

^{81:3.1 (903.3)} Через зміни клімату зникли простотрі і плодовиті пасовища й мисливські угіддя Туркестану; починаючи з 12 000 р. до н. е. кліматичні зміни змусили мешканців цих регіонів перейти до нових форм важкої ручної праці та примітивного виробництва. Дехто з них почав розводити отари одомашнених тварин, інші стали землеробами або ж збирали ту їжу, що надавали їм водні угіддя, однак ті люди, що володіли вищим типом Андітського інтелекту обрали для себе торгівлю і ремесло. Для цілих племен стало звичаєм присвячувати себе розвитку одного обраного ними типу виробництва. Від долини Нілу до Гіндукушу та від Гангу до Жовтої ріки культивація землі стала головним заняттям вищих племен, і торгівля була побічним, додатковим, пов'язаним з цим основним, типом діяльності.

^{81:3.2 (903.4)} Збільшення обсягів торгівлі та виробництва різних примітивних товарів із природної сировини з подальшим перетворення їх на об'єти коммерції безпосередньо сприяло створенню тих ранніх та напівмирних общин, що здійснили суттєвий вплив на поширення культури та мистецтв цивілізації. До початку епохи екстенсивної світової торгівлі, соціальні спільноти були племінними — фактично розширеними сімейними групами. Торгівля поєднувала у спільноти різні типи людей, тим самим сприяючи швидшому перехресному заплідненню і розповсюдженню культури.

^{81:3.3 (903.5)} Близько дванадцяти тисяч років тому розпочиналась ера незалежних міст. Такі примітивні міста, що були центрами торгівлі та виробництва, завжди були оточені зонами сільського господарства та скотарства. Так, промисловість дійсно була розвинута завдяки покращенню стандартів життя, однак не обманюйтесь в своєму уявленні щодо умов раннього міського життя. Древні раси не були надто охайними і чистими, й звичайно рівень поверхні місця, де мешкала примітивна пересічна громада, ставав вище на один-два фути кожні двадцять п'ять років внаслідок простого накопичення бруду та сміття. Деякі з цих стародавніх міст також швидко піднімались над рівнем оточуючої їх поверхні через те, що їх невипалені глиняні хати були нетривалими, а нове житло було прийнято будувати безпосередньо на руїнах старої оселі.

^{81:3.4 (903.6)} Широке застотсування металів було характерною рисою цієї ери ранніх промислових і торговельних міст. Ви вже знайшли бронзову культуру в Туркестані, що відноситься до періоду 9000 р. до н. е. й раніше; також Андіти швидко навчились працювати з залізом, золотом та міддю. Однак умови існування в районах, віддалених від більш просунутих центрів цивілізації дуже різнились. Таких чітко визначених періодів, як кам'яний, бронзовий та залізний віки не було ніколи; всі три відбувались одначасно в різних частинах світу.

^{81:3.5 (904.1)} Першим металом, який почала шукати людина було золото; воно легко піддавалось обробці і спочатку використовувалось лише для вигтотвлення прикрас. У подальшому люди почали використовувати мідь, але екстенсивно її почали застотсовувати лише після тотго, як навчились змішували її з оловом, щоб отримати більш тверду бронзу. Відкриття процесу змішування міді і олова для виробництва бронзи зробив один з Адамсонітів Туркестану — сталось так, що його мідна шахта була розташована поряд із родовищем олова.

^{81:3.6 (904.2)} Із появою примітивного виробництва та початком розвитку промисловості комерція швидко стала найбільш впливовим фактором у поширенні культурної цивілізації. Відкриття сухопутних і морських торговельних шляхів значно сприяло подорожам та змішуванню різних культур, а також злиттю цивілізацій. Ще до 5000 р. до н.е. мешканці цивілізованих та напівцивілізованих земель послуговувались кіньми. Ці пізні раси не тільки мали одомашнених коней, також вони використотвували різні типи візків і колісниць. Колесо вже було у вжитку протягом попередніх епох, але саме в цей час транспортні колесні засоби отримали загальне розповсюдження й почали використовуватись як в торгівлі, так і у військовій справі.

^{81:3.7 (904.3)} Подорожуючий торговець та мандрівний дослідник зробили більше для розвитку історичної цивілізації, ніж усі інші фактотри впливу разом взяті. Військові завоювання, колонізація та місіонерські походи, натхненні більш пізніми релігіями, також були факторами поширення культури, але всі вони були вторинними відносно до торговельних зв'язків, процес встановлення яких незмінно прискорювався завдяки швидкому розвитку мистецтв і виробничих наук.

^{81:3.8 (904.4)} Вливання Адамічного потенціалу до генетичного фонду людських рас не тільки прискорило темпи розвитку цивілізації, але також значно стимулювало їхні схильності до пригод і досліджень, аж до того, що незабаром більша частина Євразії та північної Африки перетворилась на землі, заселені змішаними нащадками Андітів, які на додачу до того ще й швидко розмножувались.

^{81:4.1 (904.5)} Перед початком історичних часів уся Євразія, північна Африка та Тихоокеанські острови були заселені змішаними людськими расами. Сучасні раси виникли в результаті змішування і повтотрного змішування п'яти базових джерел людського роду Урантії.

^{81:4.2 (904.6)} Кожна раса Урантії мала свої певні характерні відмінні фізичні ознаки. Адаміти та Нодіти мали вузькі голови; Андоніти були широкоголовими. Санґікські раси були мали середній розмір голови, однак жовті та сині люди мали тенденцію до більш широких розмірів голів. Змішуючись із Андонітським джерелом, сині раси ставали виразно широкоголовими. Вторинні Санґікські раси були середньо- та довгоголовими.

^{81:4.3 (904.7)} Й хоча розмір черепа і допомагає у визначенні расового походження, пропорції усього скелету є набагато більш надійним джерелом. Спершу, на етапі раннього розвитку Урантійських рас, існувало п'ять відмінних типів структури скелета:

^{81:4.4 (904.8)} 1. Андонічний, корінні Урантіці.

^{81:4.5 (904.9)} 2. Первинний Санґікський тип — червона, жовта та синя раси.

^{81:4.6 (904.10)} 3. Вторинний Санґікський тип — помаранчева, зелена та індиго раси.

^{81:4.7 (904.11)} 4. Нодіти, нащадки даламатів.

^{81:4.8 (904.12)} 5. Адаміти — фіолетова раса.

^{81:4.9 (904.13)} Оскільки ці п'ять великих расових груп активно перемішувались, результатом такого постійного змішування стала тенденція до приглушення Андонітського типу домінуючою спадковістю Санґікських рас. Лапландці та ескімоси є сумішшю Андонітської та Санґікської синьої раси. Структура їхнього скелету найкраще зберегла первісний Андонічний тип. Щодо Адамітів і Нодитів — вони настільки змішалися з іншими расами, що їх можна виявити в цілому лише у якості узагальненої Європеоїдної (Кавказоїдної) групи.

^{81:4.10 (905.1)} Отже, загалом, послуговуючись людськими залишками останніх двадцяти тисяч років, буде неможливо чітко визначити п'ять оригінальних расових типів. Дослідження цих скелетних структур покажуть, що наразі людство поділяється приблизно на три наступні класи:

^{81:4.11 (905.2)} 1. Кавказоїди — це суміш Андітів, які походять від Нодитів та Адамічного джерела, що у подальшому модифікувалась через змішування з переважно первинними і (дещо) вторинними Санґікськими расами та значним перехрещенням з Андонічною расою. До цієї групи належать західні білі раси, разом з деякими індійськими та туранськими народами. Об'єднуючим фактором в цьому класі є більша або менша частка спадковості Андітів.

^{81:4.12 (905.3}) 2. Монголоїди — первинний тип Санґікської раси, до якого належать первісні червона, жовта та сині раси. Китайці та американські індіанці належать до цієї групи. В Європі монголоїдний тип був змодифікований вторинним змішуванням Санґікської раси та Андонітів, однак іще більше на нього вплинули Андіти. Малайці та інші індонезійські народи входять до цього класу, хоча вони й несуть у собі високий відсоток крові вторинних Санґських рас.

^{81:4.13 (905.4)} 3. Негроїди — вторинний тип Санґіксьої раси, до якого на початку входили помаранчева, зелена та раса індиго. Цей тип найкраще представлений неграми, і його можна знайти в Африці, Індії та Індонезії, де були розселені вторинні Санґікські раси.

^{81:4.14 (905.5)} В Північному Китаї присутнє певне перемішування кавказоїдного та монголоїдного типів; у Східному Середземномор'ї кавказоїдний та негроїдний типи змішались; в Індії, як і в Південній Америці, представлені всі три типи. Специфічні характеристики скелета цих трьох результуючих типів і досі присутні; ці відмінності допомагають визначати пізніх предків сучасних людських рас.

^{81:5.1 (905.6)} Біологічна еволюція та культурна цивілізація не обов'язково корелюють; у будь-яку епоху органічна еволюція може тривати незалежно, навіть на піку культурного занепаду. Однак дослідження протяжих періодів людської історії покажуть, що у кінцевому рахунку еволюція та культура пов'язані як причина і наслідок. Прогрес в еволюції може відбуватись без поступу у культурі, але культурна цивілізація не процвітає без базового і достатнього попереднього расового прогресу. Адам і Єва не вводили жодних нових цивілізаційних мистецтв чи вмінь, не властивих сучасному їм прогресу людського суспільства, однак адамітська кров посилила природні здібності рас і прискорила темпи економічного розвитку та прогресу в майструванні виробів. Дар крові Адама покращив розумові здібності рас, тим самим значно прискоривши процеси природної еволюції.

^{81:5.2 (905.7)} Завдяки землеробству, одомашненню тварин та покращенню методів будівництва людство поступово лишило часи свооєї найтяжчої безперервної боротьби за життя й почало шукати методи, які б дозволили людині отримувати більше насолоди від процесу своєї життєдіяльності; й це стало початком періоду змагань за вищі й іще вищі стандарти матеріального комфорту. Розвиваючи виробництво і промисловість, поступово, людина збільшує вміст задоволення в своєму смертному житті.

^{81:5.3 (906.1)} Але культурне суспільство не є великим благочинним клубом спадкових привілей, з відкритим членством й абсолютною рівністю, куди автотматично і без виключення приймаються всі лише за правом свого народженя. Скоріш за все, культурне суспільство — це велична гільдія земних працівників, що безперевно вдосконалюється, допускаючи в свої ряди лише тих обраних найліпших трудівників, які прагнуть зробити світ кращим місцем для життя своїх дітей і дітей їх дітей, що будуть жити й розвиватись на цій землі у віки прийдешні. Й ця цивілізаційна гільдія стягує високу плату за вступ до своїх лав, вона вимагає ретельного дотримання суворої дисципліни, накладає важкі покарання на всіх відступників і заколотників, при тому надаючи не так вже й багато особистих вигод чи привілеїв своєму членству, окрім тих, що забезпечують посиленний захист від загальних небезпек та ризиків, пов'язаних із расовим походженням.

^{81:5.4 (906.2)} Соціальне об'єднання — це вид страхування життя, який люди завчили тому, що вважають його вигідним; саме тому переважна більшість готова платити за такі вигоди додану вартість у вигляді самопожертви і обмеження особистої свободи, що їх вимагає суспільство від своїх членів за цей посилений груповий захист. У підсумку, сучасний соціальний механізм — це страховий план, винайдений методом проб і помилок, розроблений із метою надання певних гарантій та захисту від повернення до жахливих антисоціальних умов, які були властиві раннім періодам виживання людської раси.

^{81:5.5 (906.3)} Cуспільство, отже, стає взаємопов'язаним завдяки коопераційній схемі забезпечення цивільної свободи через громадські установи, економічної свободи через капітал та винахідництво, соціальної свободи через культуру, та свободи від насильства через поліцейське врегулювання.

^{81:5.6 (906.4)} Сила не становить право, однак вона примушує дотримуватись загальновизнаних прав кожне наступне покоління. Основне завдання уряду — визначення права, справедлива та чесна регуляція класових відмінностей та забезпечення рівності можливостей відповідно до норм закону. Кожне людське право пов'язане з соціальним обов'язком; груповий привілей — це страховий механізм, що незмінно потребує сплати повної і високої вартості від індивідума за відповідні групові переваги. Права як групи, так і індивіда повинні бути захищені, включаючи регулювання статевого потягу.

^{81:5.7 (906.5)} Свобода, підконтрольна груповому регулюванню, є виправданою метою соціальної еволюції. Свобода без обмежень — це марна та химерна вигадка мінливих та легковажних людських інтелектів.

^{81:6.1 (906.6)} Висхідний прогрес біологічної еволюції відбувався завжди, однак еволюція культури багато в чому залежала від тих міграційних хвиль, що виходили з долини Євфрату, послаблюючись з плином часу, поки, нарешті, увесь чистий родовід Адамічного потомства не вичерпав себе, збагативши таким чином цивілізації Азії та Європи. Раси не змішались повністю, але цивілізації окремих рас дійсно у значній мірі перемішались. Культура поступово поширилась по всьому світу. Й цю цивілізацію потрібно плекати і підтримувати, адже сьогодні не існує нових джерел культури, немає нових Андітів, що могли б надихнути і стимулювати повільний прогрес еволюції цивілізації.

^{81:6.2 (906.7)} Та цивілізація, яка зараз еволюціонує на Урантії, зросла завдяки, а також ґрунтується на наступних факторах:

^{81:6.3 (906.8)} 1. Природні обставини. Характер та масштаби матеріальної цивілізації в значній мірі визначаються доступними природними ресурсами. Клімат, погода та численні фізичні умови є факторами впливу на процес еволюції культури.

^{81:6.4 (907.1)} На початку ери Андітів в усьому світі було лише два обширні і родючі відкриті мисливські простори. Один із них знаходився в Північній Америці і був заселений Амеріндами; інший знаходився на півночі від Туркестану і частково був заселений Андонійсько-жовтою расою. Критично важливими факторами у розвитку вищого типу культури в регіоні південно-західної Азії були расові особливості і клімат. Андити були великим народом, але вирішальним фактором у визначенні напряму розвитку еволюції їхньої цивілізації стала зростаюча посушливість Ірану, Туркестану та Сіньцзяну, що змусило їх винаходити та застосовувати нові передові методи здобуття засобів до існування на своїх дедалі менш родючих землях.

^{81:6.5 (907.2)} Розташування континентів та інші фактотри, пов'язані з географією земель мають велике значення, обумовлюючи мир або війни. Мало які з урантійських народів будь-коли мали таку сприятливу можливість для неперервного та вільного від зовнішніх втручань розвитку, яку свого часу отримали народи Північної Америки, що були захищені майже з усіх боків величезними океанами.

^{81:6.6 (907.3)} 2. Засоби до існування. Культура ніколи не розвивається в умовах бідності; для прогресу цивілізації необхідне дозвілля. Особистий характер, заснований на моральних та духовних цінностях може бути набутий навіть за відсутності матеріального достатку, але культурна цивілізація виникає лише за таких умов матеріального достатку, що сприяють дозвіллю, поєднаному з прагненням до реалізації амбіцій.

^{81:6.7 (907.4)} За первісних часів життя на Урантії було складним, поміркованим і серйозним заняттям. І саме для того, щоб врятувати себе від такої нескінченної боротьби та невпинної праці людство постійно зберігало тенденцію до переселення в життєдайні тропічні кліматичні зони. Й хоча ці тепліші зони проживання і дозволяли певним чином зменшити тиск боротьби за існування, ті раси і племена, що здобували таке полегшення рідко використовували свій незаслужений відпочинок з метою розвитку цивілізації. Досягнення соціального прогресу було незмінним результатом роздумів і планів тих рас, які завдяки своїй розумній праці навчилися здобувати засоби до існування із землі використовуючи для цього менше зусилль, скорочуючи тим самим свій робочий день, й таким чином отримуючи можливість насолоджуватись додатковим, заслуженим часом дозвілля.

^{81:6.8 (907.5)} 3. Наукові знання. Матеріальний розвиток цивілізації завжди залежить від накопичення наукових даних. Багато часу минуло з моменту відкриття лука і стріл й початку використання тварин в якості тяглової сили, перш ніж людина дізналась про те, як отримати користь від вітру і води, щоб пізніше відкрити для себе силу пари і електрики. Інструменти цивілізації поліпшувались повільно. Ткацтво, гончарство, одомашнення тварин і обробка металів проторили шлях для часів письма і друку.

^{81:6.9 (907.6)} Знання — це сила. Винахідництво завжди передує прискоренню культурного розвитку в світотвих масштабах. Наука і винахідництво найбільше виграли від відкриття друкарського пресу, а взаємодія між усіма такими культурними та винахідницькими процесами значно прискорила темпи культурного прогресу.

^{81:6.10 (907.7)} Наука вчить людину говорити новою мовою математики, ґартуючи хід її думки у напрямку вимогливої точності. Також, наука стабілізує філософію завдяки усуненню помилок, в той самий час очищуючи релігію від забобонів.

^{81:6.11 (907.8)} 4. Людській ресурс. Людська робоча сила незамінна для розповсюдження цивілізації. При інших рівних умовах численніший народ буде домінувати над цивілізацією меншої раси. Отже, неможливість збільшити чисельність нації до певної межі перешкоджає повній реалізації національної долі, однак, з іншої сторони, існує деяка межа приросту населення, поза якою подальше його зростання стає самогубним. Збільшення чисельності населення понад оптимальну межу, яка визначає нормальне співвідношення кількості населення відповідно до одиниці площі землі, означає або зниження рівня життя, або негайне розширення територіальних кордонів шляхом мирного проникнення або військового завоювання, тобто насильницької окупації.

^{81:6.12 (908.1)} Іноді вас шокуть жахіття спустошення війни, однак ви повинні визнати необхідність появи великої кількості смертних, бо це необхідно для виникнення достатніх можливостей соціального і морального розвитку; зауважте, що при такій планетарній родючості незабаром виникає серйозна проблема перенаселення. Більшість населених світів невеликі за розміром. Масштаби Урантії цілком відповідають таким середнім показникам, можливо, Урантія є навіть трохи замалою. Стабілізація населення нації на деякому оптимальному рівні сприяє культурі і запобігає війні. Мудра нація та, яка знає, коли їй треба зупинити свій ріст.

^{81:6.13 (908.2)} Однак навіть найбагатший на природні ресурси континент, що володіє передовим механічним обладнанням і технологіями, не буде здатний на суттєвий прогрес у випадку, якщо інтелектуальний розвиток його населення занепадає. Знання можна отримати через освіту, але мудрість, що є невід'ємною частиною справжньої культури, може бути здобута лише завдяки досвіду й тільки тими чоловіками й жінками, які володіють вродженим інтелектом. Такі люди здатні вчитися на досвіді; вони можуть стати насправді мудрими.

^{81:6.14 (908.3)} 5. Ефективність використання матеріальних ресурсів. Багато що залежить від мудрості, проявленої у використанні природних ресурсів, наукових знань, засобів до існування, а також людського потенціалу. Головним фактором у розвитку ранньої цивілізації була сила, застотсована мудрими майстрами соціальних змін; первісній людині цивілізація буквально нав'язувалась її більш просунутими сучасниками. Добре організовані й розвинуті спільноти, що однак були у меньшості, в значній мірі правили цим світом.

^{81:6.15 (908.4)} Сила не становить право, однак сила сформувала історію цивілізації й продовжує формувати її тепер. Лише нещодавно Урантія досягла того етапу, коли суспільство нарешті готове обговорювати етичні аспекти сили і права.

^{81:6.16 (908.5)} 6. Ефективність мови. Істотрично, поширення цивілізації очікує на достатній розвиток мови. Мови, що живуть і розвиваються гарантують поширення цивілізаційного мислення і планування. Важливий прогрес у розвитку мови був досягнутий людством протягом ранніх віків. Й сьогодні також є велика потреба у подальшому лінгвістичному розвитку мов, бо такий розвиток сприяє кращому вираженню прогресуючої людської думки.

^{81:6.17 (908.6)} Мова еволюціонувала починаючи з групових асоціацій, коли кожна окрема людська група складала свою власну систему обміну словесними символами. Мова формувалась через жести, знаки, крики, звуки імітації, інтонації та акценти, закінчуючи вокалізацією виниклих у подальшому алфавітів. Мова — найвеличніший і найкорисніший інструмент мислення людини, але мова ніколи не сягала вершин свого розквіту доти, допоки соціальні групи її носіїв не отримували хочаб якийсь час для свого дозвілля. Схильність грати з вимовою породжує нові слова — сленг. Якщо більшість носіїв мови приймає новий сленг, він також стає частиною мови. Походження діалектів може бути проілюстроване на прикладі потурання «дитячої мови» в сімейній групі.

^{81:6.18 (908.7)} Мовний бар'єр завжди був великою перешкодою у поширенні миру. Подолання діалекичного бар'єру повинно передувати розповсюдженню культури на всю расу, континент чи на весь світ. Універсальна мова сприяє миру, гарантує розвиток культури і підвищує рівень людського щастя. Навіть тоді, коли у світі лишається декілька основних мов спілкування, знання цих мов, якщо воно демонструється провідними культурними прошарками суспільства, значно впливає на досягнення всесвітнього миру та процвітання.

^{81:6.19 (908.8)} І хоча на Урантії було зроблено дуже мало для створення міжнародної мови спілкування, багато вагомих досягнень було зроблено завдяки встановленню міжнародної комерції і торгівлі. І всі ці міжнародні відносини слід розвивати, незалежно від того, чи стосуються вони мови, торгівлі, мистецтва, науки, змагань чи релігії.

^{81:6.20 (909.1)} 7. Ефективність механізмів. Прогрес цивілізації безпосередньо пов'язаний із розробкою та володінням інструментами, машинами, а також логістичною інфраструктурою. Удосконалені й майстерно вироблені інструменти та ефективні машини визначають виживання конкуруючих груп на арені розвитку цивілізації.

^{81:6.21 (909.2)} В ранні епохи єдиною доступною силою, яку можна було застосувати для обробки землі, була людина. Протягом довгого часу тривала боротьба за заміну людей на тяглових биків, оскільки така заміна позбавляла людей їхньої роботи. Нещодавно машини почали витісняти людей, і кожне таке досягнення безпосередньо сприяє розвитку суспільства, оскільки це визволяє людську силу для виконання більш цінних завдань.

^{81:6.22 (909.3)} Наука, керована мудрістю, може стати великим соціальним визволителем людини. Через занадто швидкі темпи винайдення і розвитку нових типів машин, що економлять працю, виникають певні труднощі, пов'язані із раптовою втратою роботи великою кількістю людей. Епоха механізації може закінчитись катастрофою лише для тієї нації, рівень інтелекту якої є занадто низьким для відкриття нових мудрих методів, а також корисних і благотворних технологій, що так необхідні для успішного пристосування до цих тимчасових труднощів переходу.

^{81:6.23 (909.4)} 8. Соціальне і культурне провідництво. Соціальна спадщина дозволяє людині стояти на плечах усіх тих, хто йшов попереду, тих, хто додав свою частку до загальної суми культурного насліддя і людських знань. В цій роботі з передачі смолоскипу культури до наступного покоління дім завжди буде головною інституцією. За ним йдуть гра та соціальне життя, а на останньому місці стоїть школа, яка, однак так само є невід'ємною частиною цього процесу у складному та добре організованому суспільстві.

^{81:6.24 (909.5)} Комахи народжуються повністю навченими і готовими до життя — направду, дуже обмеженого існування, повністю заснованого на інстинктах. Людська дитина народжується неосвіченою; тому людина має можливість, контролюючи освіту і навчання нового покоління, значно впливати на еволюційний розвиток цивілізації.

^{81:6.25 (909.6)} У двадцятому столітті розвитку цивілізації та підвищенню рівню культури найбільше сприяло помітне збільшення кількості людських подорожей в усьому світі та небувале поліпшення методів комунікації. Однак, нажаль, паралельно із розширенням соціальної структури не відбувалось відповідого покращення освіти; сучасне розуміння етики також не зазнавало розвитку порівняно із великим прогресом чисто інтелектуальних і наукових досягнень. Більш того, в плані духовного розвитку та в убезпеченні інституції дому сучасна цивілізація перебуває в стані застою.

^{81:6.26 (909.7)} 9. Расові ідеали. Ідеали одного покоління прорізають шляхи долі своїм безпосереднім нащадкам. Внутрішня якість провідників соціуму визначає, слідує цивілізація вперед чи назад. Домівки, церкви і школи одного покоління передбачають характерний тренд покоління наступного. Моральний і духовний момент раси чи нації в значній мірі визначає культурну швидкість відповідної цивілізації.

^{81:6.27 (909.8)} Ідеали підносять джерело потоку соціальних змін. Й жодна ріка не зможе піднятися вище свого джерела, незалежно від того, які саме методи впливу й контролю за рухом води можуть бути використані. Рушійна сила навіть найбільш матеріальних аспектів культурної цивілізації містисться у найменш матеріальних досягненнях суспільства. Інтелект може контролювати сам механізм цивілізації, мудрість може ним керувати, однак духовний ідеалізм є саме тією енергією, яка в реальності підносить людську культуру з одного рівня досягнень до іншого, забезпечуючи її прогрес.

^{81:6.28 (910.1)} Спочатку життя було боротьбою за існування; тепер — це боротьба за рівень життя; у подальшому життя стає боротьбою за якість мислення, що і є прийдешньою земною метою людського існування.

^{81:6.29 (910.2)} 10. Фахова координація. У надзвичайно великій мірі цивілізація розвинулась завдяки ранньому виникненню розподілу праці та пізнішому наслідку цього процесу — спеціалізації. Існування сучасної цивілізації залежить від ефективної фахової координації. В процесі розширення меж суспільства повинно бути винайдено деякі методи зближення різних типів спеціалістів.

^{81:6.30 (910.3)} У подальшому буде з'являтись все більше нових фахівців з соціальних наук, митців, технічних та промислових спеціалістів, й усі вони будуть примножувати свої вміння та майстерність. З часом таке розмаїття здібностей та різноманітність занять може послабити і розділити людське суспільство, тільки якщо ефективні методи координації та співпраці між спеціалістами не будуть вироблені. Однак інтелект, здатний на таку винахідливість і таку спеціалізацію, повинен бути достатньо компетентним щоб розробити адекватні методи контролю і коригування всіх тих проблем, які виникають внаслідок швидкого розвитку винахідництва і прискореного темпу культурної експансії.

^{81:6.31 (910.4)} 11. Розподілення людського ресурсу. Більш ефективне співробітництво та краща координація між фахівцями, на фоні постійного примноження типів спеціальностей і розширення їх спеціалізації, ознаменує наступний етап соціального розвитку. Й оскільки праця все більше диверсифікується, необхідно виробляти деякі методи, що допоможуть спрямовувати людей на доречну для них роботу. Автоматизація не є єдиною причиною безробіття цивілізованих народів Урантії. Складність економічної системи і постійне зростання промислової та професійної спеціалізації посилюють проблеми працевлаштування.

^{81:6.32 (910.5)} Недостатньо навчити людей працювати; в складному суспільстві обов'язково повинні бути створені ефективні методи пошуку робочого місця. Перед тим, як навчати громадян високоспеціалізованим технікам заробітку, їм слід навчитись одному чи декільком поширеним методам праці, ремеселам чи професіям, які вони могли б використовувати під час тимчасового періоду безробіття за своєю основною вузькою спеціалізацією. Жодна цивілізація не зможе вижити, утримуючи велику кількість безробітних протягом довгого часу. Втрата свого фаху і деморалізація загрожують навіть найкращим із громадян, коли вони отримують державну підтримку з безробіття тривалий період. Навіть приватна благодійність стає згубною, якщо її отримують працездатні громадяни протягом довгого часу.

^{81:6.33 (910.6)} Такі високоспеціалізовані суспільства не будуть лояльні до старих комунальних чи феодальних практик суспільного регулювання, розповсюджених серед народів минулого. Безумовно, багато відносно простих загально поширених професій завжди можуть бути прийнятно та прибутково соціалізовані, однак керувати висококваліфікованими та надспеціалізованими людьми найкраще за все за допомогою відповідних методів розумної співпраці. Сучасні техніки координації, а також братерське відношення у врегулювані питань взаємодії між спеціалістами будуть більш продуктивними й дозволять запровадити довшу співпрацю, порівняно зі старими і примітивними методами комунізму чи примусовими інституційними методами регулювання диктаторських режимів, що засновані на силі.

^{81:6.34 (910.7)} 12. Готовність до співпраці. Однією із великих перешкод на шляху прогресу людського суспільства є конфлікт між інтересами та благополуччям більшості — достатньо гарно соціалізованих людських груп — і меншості, протилежно налаштованих асоціальних спільнот, не кажучи вже про окремих індивідумів, що мають антисоціальний спосіб мислення.

^{81:6.35 (910.8)} Жодна національна цивілізація не витримає випробовування часом, якщо її освітні методи та релігійні ідеали не надихають на високий тип розумного патріотизму і національної відданості. Без такого розумного патріотизму і культурної солідарності будь-які нації демонструють тенденцію до розпаду через провінційне суперництво і місцеві чвари.

^{81:6.36 (911.1)} Збереження світової цивілізації залежить від того, чи навчаться люди жити разом в мирі та братерстві. Без ефективної координації промислова цивілізація опиняється під загрозою небезпек надмірної спеціалізації таких, як одноманітність, обмеженість, а також тенденцією до породження недовіри та заздрісності.

^{81:6.37 (911.2)} 13. Ефективне та мудре лідерство. Багато, й навіть дуже багато аспектів існування цивілізації залежать від того ефективного, завзятого, пакого і натхненного духу, що торує шлях вперед. Піднімаючи тяжку ношу десять людей мало чим відрізняються від однієї людини, якщо вони не піднімають її гуртом — всі разом в одну й ту саму мить. Але така командна робота — соціальна співпраця — залежить від лідерства. Культурні цивілізації минулого та сучасності ґрунтуються на інтелектуальній співпраці громадян з мудрими та прогресивними лідерами; й допоки людсська цивілізація не розвинеться до вищих рівнів, вона буде продовжувати залежати від мудрого та енергійного лідерства.

^{81:6.38 (911.3)} Високо розвинені цивілізації народжуються завдяки далекоглядній кореляції матеріального багатства, інтелектуальної величі, моральної цінності, соціальної проникливості та космічної усвідомленості.

^{81:6.39 (911.4)} 14. Соціальні зміни. Суспільство не є божественно досконалою інституцією; це явище прогресивної еволюції; розвиток цивілізації завжди затримується, коли її лідери зволікають з впровадженям тих змін в соціальній організації суспільства, які є життєво важливими для руху в темпі наукового прогресу своєї епохи. Проте, суспільні явища й подібні речі не слід зневажати лише тому, що вони старі, так само як і ідею не слід беззастережно приймати лише тому, що вона нова, інноваційна чи незвична.

^{81:6.40 (911.5)} Людина не повинна боятися експериментувати з механізмами функціонування суспільства. Однак завжди такі авантюри культурної регуляції повинні бути під контролем тих, хто ґрунтотвно обізнаний з історією соціальної еволюції; й завжди зусилля цих новаторів повинні супроводжувватись мудрістю тих, хто має практичний досвід в сферах запланованого соціального або економічного експерименту. Жодні великі соціальні чи економічні зміни не слід намагатися запровадити раптово. Час є важливим фактором для всіх видів людської адаптації — фізичної, соціальної чи економічної. Тільки моральні та духовні зміни можуть бути впроваджені спонтанно, й навіть вони вимагають часу для того, щоб проявитись у повноті своїх матеріальних та соціальних наслідків. Ідеали людської раси — головна опора й запорука упевненості в критичні часи, тоді, коли цивілізація знаходиться в процесі переходу із одного щабелю на інший.

^{81:6.41 (911.6)} 15. Попередження трансформаційного занепаду. Суспільство — це дитя багатьох епох випробувань і помилок; це та структура, що змогла вижити в результаті селективних пристотсувань та повторних адаптацій в процесі прохдження послідовних етапів багатовікового становлення людства із тваринного до людського рівня планетного статусу. Велику небезпеку для будь-якої цивілізації — в будь-який момент — становить загроза занепаду в часи переходу від усталених методів минулого до тих нових та кращих, але досі неперевірених процедур майбутнього.

^{81:6.42 (911.7)} Лідерство відіграє вирішальну роль у такому прогресі. Мудрість, проникливість і передбачливість конче необхідні для виживання націй. Тільки тоді, коли починає зникати спроможне лідерство, цивілізація потрапляє у справжню небезпеку. Й відсототк таких мудрих лідерів у суспільстві ніколи не перевищував одного відсотку від усієї популяції.

^{81:6.43 (911.8)} Саме цими сходами еволюції цивілізація дісталась туди, де змогли розпочатись ці потужні процеси, які призвели до швидкого поширення культури двадцятого століття. Лише дотримуючись цих основ, людина має надію захистити й утримати свої сучасні цивілізації, забезпечити їм тривалий розвиток і отримати впевність в їхньому виживанні.

^{81:6.44 (912.1)} Саме в цьому міститься суть довгого, дуже довгої боротьби земних народів за встановлення цивілізації із часів Адама. Сучасна культура є фінальним результатом цієї тяжкої еволюції. До винадення друкарського верстату прогрес відбувався доволі повільно, оскільки одне покоління не могло так швидко скористатись досягненнями своїх попередників. Однак тепер людське суспільство стрімко просувається вперед під тиском накопиченого імпульсу всіх попередніх епох цивілізаційної боротьби.

^{81:6.45 (912.2)} [Надано Архангелом Небадона.]