^{1:0.1 (21.1)} ВСЕСВІТНІЙ Отець є Богом усього створіння, першим джерелом і центром усіх речей та істот. Найперше, думайте про Бога як про творця, потім як про керівника, і, нарешті, як про нескінченне джерело підтримки. Істина про Всесвітнього Отця почала озоряти людство тоді, коли пророк сказав: “Ти, Боже - Господь єдиний; і нема іншого окрім тебе. Ти створив небо і небеса небес, з усіма їхніми воїнствами; ти підтримуєш їх та керуєш ними. Синами Божими були створені всесвіти. Творець вкриває себе світлом, немов одягом, і простирає небеса, як завісу.” Лише саме поняття про Всесвітнього Отця — одного Бога замість багатьох богів — дозволило смертному людству усвідомити Отця як божественного творця та нескінченного управителя.

^{1:0.2 (21.2)} Міріади планетних систем створено для того, щоб у підсумку бути заселеними різними видами розумних істот, істот, які могли б пізнати Бога, прийняти божественну любов і полюбити у відповідь. Всесвіт всесвітів є витвором Бога та місцем проживання його різноманітних cтворінь. “Бог створив небеса і сформував землю; Він створив всесвіт і цей світ не даремно; Він сформував його для заселення.”

^{1:0.3 (21.3)} Просвітлені сфери визнають і шанують Всесвітнього Отця, вічного творця та нескінченного утримувача всього творіння. Всесвіт за всесвітом, наділені волею істоти відправляються у довгу, тривалу подорож до Раю, захоплюючу боротьбу і вічну пригоду у меті досягнення Бога-Отця. Трансцендентна ціль дітей часу полягає у тому, щоб знайти вічного Бога, зрозуміти божественну природу, упізнати Всесвітнього Отця. Істоти, які знають Бога, мають лише одну верховну мету, всього одне всепоглинаюче бажання, а саме, такими, якими вони є у своїх сферах, стати подібними до його Райської досконалості особистості та у його всесвітній сфері праведної верховності. Від Всесвітнього Отця, що проживає у вічності надходить найвище доручення: “Будьте ж і ви досконалими, такими яким досконалим я є.” З любов'ю та милосердям посланці Раю донесли це божественне заохочення крізь віки та всесвіти, досягнувши навіть таких скромних істот тваринного походження, як людські раси Урантії.

^{1:0.4 (22.1)} Цей величний та всесвітній наказ прагнути досягнення досконалості божественності є першим обов'язком і повинен стати найвищою метою всих істот у творіннях Бога досконалості, які ведуть еволюційну боротьбу. Ця можливість досягнення божественної довершеності є кінцевим та безсумнівним призначенням вічного духовного прогресу людини.

^{1:0.5 (22.2)} Смертні Урантії вряд чи можуть сподіватися на досконалість у нескінченному розумінні, але для людей, що розпочинають свій шлях на цій планеті, цілком можливо досягнути надзвичайної та божественної мети, яку нескінченний Бог поставив перед смертними людьми; й осягнувши таку долю вони стають так само повноцінними у своїй сфері божественної досконалості в всьому, що стосується самореалізації та опанування розуму, як і сам Бог є у своїй сфері нескінченності та вічності. Така досконалість може не бути суцільною у її матеріальному розумінні, необмеженою в її інтелектуальному осягненні чи завершеною в її духовному досвіді, але вона є завершеною та повноцінною у всіх кінцевих аспектах божественності волі, досконалості особистісної мотивації та Богосвідомості.

^{1:0.6 (22.3)} Саме таким є істинний сенс цього божественного наказу: “Будьте ж і ви досконалими, такими яким досконалим я є.”, який вічно спонукає смертну людину йти вперед й манить його до самого центру, до цієї довгої та захоплюючої боротьби за досягнення все вищих і вищих рівнів духовних цінностей і істинних всесвітніх значень. Цей піднесений пошук Бога всесвітів є найвищою подорожжю, найвищою пригодою мешканців усіх світів часу та простору.

^{1:1.1 (22.4)} З усіх назв, за якими Бог-Отець відомий у всесвітах, найчастіше зустрічаються ті, що позначають його як Перше Джерело та Центр Всесвіту. Перший Отець відомий під різними іменами в різних всесвітах та в різних секторах одного і того ж всесвіту. Наймення, які створіння надають Творцю значною мірою залежать від уявлення створінь про Творця. Перше Джерело та Центр Всесвіту ніколи не відкривало себе за ім'ям, лише за природою. Якщо ми віримо, що ми є дітьми цього Творця, цілком природно, що з часом ми будемо називати його Отцем. Але це ім'я ми обираємо самі, воно виникає з усвідомлення наших особистих стосунків з Першим Джерелом та Центром.

^{1:1.2 (22.5)} Всесвітній Отець ніколи не нав'язує розумним вольовим істотам всесвітів жодної форми свавільного визнання, формального поклоніння чи рабської служби. Мешканці світів часу та простору, що йдуть шляхом еволюції мусять самі — у своїх серцях — визнавати, любити та добровільно поклонятися йому. Творець відмовляється примушувати до вираження або пригнічувати у вираженні власної свободної волі свої матеріальні створіння. Пристрасне присвячення людської волі виконанню волі Отця є найціннішим подарунком людини Богу; насправді, таке присвячення волі створіння — єдиниий можливий істинно вартістний подарунк людини Райському Отцю. У Богові людина живе, діє і існує; немає нічого, що людина може дати Богові, окрім цього вибору дотримуватися волі Отця, і такі рішення, прийняті розумними вольовими істотами всесвітів, становлять реальність того справжнього поклоніння, що настільки повно вдовольняє люблячу природу Отця-Творця.

^{1:1.3 (22.6)} Тоді, коли ви станете насправді Богосвідомими, після того, як ви направду відкриєте для себе величного Творця і почнете проживати реалізацію внутрішньої присутності божественного наставника, тоді, згідно зі ступенем вашого просвітлення та відповідно до властивого стилю та методу, якими божественні Сини відкривають Бога, ви знайдете те ім'я для Всесвітнього Отця, яке буде належним чином виражати ваше уявлення про Перше Велике Джерело та Центр. Таким чином, у різних світах та різних всесвітах, Творець стає відомим під численними найменуваннями, які у своєму духовному відношенні всі мають одне й те саме значення, але відповідно до словного і символічного вираження, кожне таке ім'я відповідає ступеню і глибині уособлення Бога в серцях створінь будь-якого окремого населеного світу.

^{1:1.4 (23.1)} Ближче до центру всесвіту всесвітів, Всесвітній Отець зазвичай відомий за іменами, які можуть передавати значення Першого Джерела. Далі у просторі всесвітів терміни, що вживаються для позначення Всесвітнього Отця, частіше означають Всесвітній Центр. Ще далі в зоряному творінні, як і в столичному світі вашого локального всесвіту, він відомий, як Перше Творче Джерело та Божественний Центр. В одному із сусідніх сузір'їв Бог має назву Отця Всесвітів. В іншому — Джерелом Нескінченної Підтримки, а на сході – Божественним Управителем. Також, його називали Отцем Світів, Даром Життя та Всемогутнім.

^{1:1.5 (23.2)} У тому світі, якому Райський Син присвятив своє посвятне життя, Бог зазвичай відомий під якимось іменем, що вказує на особисті стосунки, ніжну прихильність та батьківську відданість. У столиці вашого сузір'я Бога називають Всесвітнім Отцем, а на різних планетах вашої локальної системи населених світів він відомий такими назвами, як Отець Отців, Райський Отець, Гавонський Отець та Духовний Отець. Ті, хто пізнає Бога через одкровення посвятних Райських Синів, з часом під зворушливого емоційного зв'язку між створінням та Творцем, починають звертатися до Бога як до "нашого Отця".

^{1:1.6 (23.3)} На планетах, де мешкають статеві істоти, у світах, в яких імпульси батьківських емоцій настільки притаманні серцям розумних істот, термін Отець стає дійсно виразним та відповідним ім'ям для вічного Бога. Всесвітній Отець найкраще відомий, найбільш загально визнаний на вашій планеті, Урантії, під найменуванням Бог. Надане йому ім'я не є настільки суттєвим; важливим є те, що ви повинні знати його та прагнути бути схожими на нього. Ваші прадавні пророки насправді називали його "вічним Богом" та згадували його як того, хто "населяє вічність".

^{1:2.1 (23.4)} Бог є первинною реальністю у духовному світі; Бог є джерелом істини у сферах розуму; у матеріальних світах Бог охоплює собою всі речі. Для всіх створених інтелектів Бог є особистістю, для всього всесвіту всесвітів він є Першим Джерелом та Центром вічної реальності. Бог не схожий ні на людину, ні на машину. Перший Отець є всеосяжним духом, вічною істиною, нескінченною реальністю та батьківською особистістю.

^{1:2.2 (23.5)} Вічний Бог є незмірно більшим за ідеалізовану реальність чи уособлений всесвіт. Бог є не лише найвищим прагненням людини, ціллю і об'єктом усього смертного життя. Також Бог не є лише концепцією чи ідеєю, потенційною силою праведності. Всесвітній Отець не є синонімом природи, також він не є уособленням природного закону. Бог є трансцендентною реальністю, а не просто традиційним поняттям людини про найвищі цінності. Бог не є психологічним зосередженням духовних значень, також він не є "найбільш благородним творінням людини". У свідомості людей Бог може бути будь-якою або усіма із цих концепцій, але насправді він перевершує їх усі. Він є рятівною особистістю та люблячим Отцем для всіх, хто вподобає духовний мир на землі, для всіх тоих, хто прагне зазнати збереження своєї особистості по смерті.

^{1:2.3 (24.1)} Реальність існування Бога проявляється у людському досвіді через внутрішнє проживання божественної присутності духовного Спостерігача, посланого з Раю, щоб жити у смертному розумі людини та допомагати їй у розвитку безсмертної вічної душі. Присутність цього божественного Настроювача у людському розумі виявляється у трьох досвідніх явищах:

^{1:2.4 (24.2)} 1. Інтелектуальна здатність пізнавати Бога — Богосвідомість.

^{1:2.5 (24.3)} 2. Духовне прагнення знайти Бога — пошук Бога.

^{1:2.6 (24.4)} 3. Прагнення особистості бути подібним до Бога — щире бажання виконувати волю Отця.

^{1:2.7 (24.5)} Існування Бога ніколи не може бути доведено науковим експериментом або бездоганною аргументацією логічної дедукції. Бог може бути усвідомлений лише у сферах людського досвіду; тим не менше, справжнє уявлення про реальність Бога є зрозумілим для логіки, достовірним для філософії, необхідним для релігії та невід'ємним для будь-якої надії на виживання особистості.

^{1:2.8 (24.6)} Ті, хто знає Бога, відчули факт Його присутності; такі смертні, які знають Бога, мають у своєму особистому досвіді єдиний позитивний доказ існування живого Бога, який одна людина може запропонувати іншій. Демонстрація існування Бога виходить за межі будь-яких можливостей, за винятком лише безпосереднього контакту між Богосвідомістю людського розуму та Божою присутністю Настроювача Мислення, який проживає в іншому смертному розумі, цим вільним даром, яким людину наділив Всесвітній Отець.

^{1:2.9 (24.7)} Теоритично, ви можете сприймати Бога як Творця, бо він і є безпосереднім творцем Раю та центрального всесвіту досконалості, однак всесвіти часу та простору створені та організовані Райським корпусом Синів-Творців. Всесвітній Отець не є особистим творцем локального всесвіту Небадон; всесвіт, в якому ви живете, є творінням його Сина Михаїла. Хоча Отець особисто не створює еволюційні всесвіти, він керує ними в багатьох їхніх всесвітніх взаємозв'язках та в певних проявах фізичних, розумових та духовних енергій. Бог Отець є особистим творцем Райського Всесвіту та, у співпраці з Вічним Сином, є творцем усіх інших особистих Творців всесвітів.

^{1:2.10 (24.8)} Як фізичний контролер у матеріальному всесвіті всесвітів, Перше Джерело і Центр діє згідно закономірностей вічного Остріву Рай; через цей абсолютний центр гравітації Вічний Бог реалізує свій космічний контроль над фізичним рівнем існування в центральному всесвіті та в усьому всесвіті всесвітів. Інтелектуально, Бог проявляє свої дії у Божестві Нескінченного Духа; в якості духу, Бог проявляється у особі Вічного Сина та в особистостях божественних дітей Вічного Сина. Ця взаємодія Першого Джерела і Центра зі спів-координованими Особами та Абсолютами Раю зовсім не перешкоджає прямій особистій дії Вселенського Отця на всіх рівнях усього творіння. Через присутність свого фрагментованого духу Творець-Отець підтримує постійний, безпосередній і миттєвий зв'язок зі своїми дітьми-створіннями та створеними всесвітами.

^{1:3.1 (25.1)} "Бог є дух." Він є всесвітня духовна присутність. Вселенський Отець є нескінченною духовною реальністю; він — "суверенний, вічний, безсмертний, невидимий та єдиний справжній Бог." Навіть будучи "нащадками Бога" вам не слід думати, що Отець схожий на вас формою чи будовою тільки тому, що було сказано про те, що ви створені "за його подобою", тобто наділені Таємничими Доглядачами, які прибувають із самого центру, місця перебування вічної присутності Отця. Навіть якщо вони не мають плоті та крові, духовні істоти є реальними, хоча вони і невидимі для людських очей.

^{1:3.2 (25.2)} Прадавній провидець сказав: "Ось він проходить повз мене, і я його не бачу; він минає мене, але я його не помічаю." Кожного дня, спостерігаючи за за діяннями Бога ми можемо бути вельми свідомими щодо матеріальних доказів його величного проводу, однак нам рідко вдається особисто вбачати маніфестацію його божественності, не кажучи вже навіть про те, щоб засвідчити присутність наданого ним духу, що живе у людині.

^{1:3.3 (25.3)} Всесвітній Отець непомітний не тому, що він переховується від матеріальних створінь, які знаходяться на низьких щаблях розвитку у всесвіті, обмежених матеріально і духовно. Ситуація скоріше така: "Ви не можете побачити мого обличчя, бо жоден смертний не може побачити мене і жити." Жодна матеріальна людина не змогла б продовжувати своє смертне існування узрівши духовного Бога. Зближення зі славою і духовним сяйвом особистісної Божої присутності неможливе для нижчих груп духовних істот або для будь-якого класу матеріальних особистостей. Духовна світність особистої присутності Отця — це "світло, до якого не може наблизитися жодна смертна людина; якого не бачила і не може побачити жодна матеріальна істота." Однак для того, щоб угледіти Бога духовним баченням віри одухотвореного розуму, не потрібно бачити Бога очима плоті.

^{1:3.4 (25.4)} Всесвітній Отець цілком і повністю розділяє свою духовну природу зі своїм співіснуючим Я, Вічним Сином Раю. Як Отець, так і Син схожим чином повністю і без застережень діляться своїм всеосяжним і вічним духом з їх спільним особистісним партнером, Нескінченним Духом. Дух Бога у ньому, та за своєю сутністю, є абсолютним; у Сині він є безумовним, у Дусі — всеосяжним, а в них усіх, та через них — нескінченним.

^{1:3.5 (25.5)} Бог є всесвітнім духом; Бог є всеохоплюючою особистістю. Найвищою особистісною реальністю кінцевого творіння є дух; остаточною реальністю особистісного космосу є абсонітний дух. Абсолютними є лише щаблі нескінченності, і тільки на таких щаблях існує остаточність об'єднання матерії, розуму та духу.

^{1:3.6 (25.6)} У всесвітах Бог Отець є, у своєму потенціалі, верховним керманичем матерії, розуму та духу. Бог вступає у безпосередній зв'язок з волевими особистостями свого гігантського творіння тільки через свій всеосяжний контур особистості, однак зауважте, що контакт із ним (поза Раєм) можливий лише за наявності його фрагментованих сутностей, які являють собою Божу волю у всесвітах. Цей райський дух, що оселяється в розумах смертних часу і сприяє у ньому еволюції невмирущої душі істоти — створіння, що зберігає своє життя — є природою і божественністю Всесвітнього Отця. Але ж розуми таких еволюційних істот походять із локальних всесвітів, а отже вони повинні сягати божественої досконалості через такі досвідні трансформації своїх духовних досягнень, за допомогою таких перетворень, які становлять результат неминучого вибору створіння творити волю Отця небесного.

^{1:3.7 (26.1)} У самому внутрішньому досвіді людини розум поєднаний з матерією. Такий пов'язаний з матерією розум не може продовжити своє існування після смерті. Техніка збереження життя посмерти полягає у таких узгодженнях людської волі і таких перетвореннях смертного розуму, внаслідок яких богосвідомий інтелект поступово стає навчений духом, і, врешті-решт, керований ним. Така еволюція людського розуму від асоціації з матерією до спілкування з духом призводить до перетворення тих частин смертного розуму, які до цього були духовними лише потенційно, на моронтійні реальності невмирущої душі. Смертний розум підпорядкований матерії приречений ставати все більш і більш матеріальним, а отже, внаслідок цього, зазнати подальшого вгасання, зникнення особистості; розум, що підкорився духові приречений ставати все більш і більш духовним, і, врешті-решт, досягти єдності з керуючим ним існуючим вічно духом божим, таким чином забезпечивши виживання та вічне існування для своєї особистості.

^{1:3.8 (26.2)} Я прийшов із Вічності; я неодноразово повертався присутності Всесвітнього Отця. Я свідомий реальності та особистості Першого Джерела і Центру, Вічного та Всесвітнього Отця. Я знаю про те, що хоча Великий Бог і є абсолютним, вічним та нескінченним, він також є добрим, прекрасним та милосердним. Я знаю істину цих великих тверджень: "Бог є дух" та "Бог є любов"; і ці дві ознаки найбільш повно проявляються у всесвіті в Вічному Синові.

^{1:4.1 (26.3)} Нескінченність досконалості Бога навічно перетворює його на таємницю. І найбільшою з усіх незбагненних таємниць Бога є явище божого проживання в смертних розумах. Метод, завдяки якому Всесвітній Отець перебуває з істотами часу, є найбільш глибокою з усіх таємниць Всесвіту; божественна присутність у розумі людини є таємницею таємниць.

^{1:4.2 (26.4)} Фізичні тіла смертних є "храмами Божими". Незважаючи на те, що Суверенні Сини-Творці наближаються до істот своїх заселених світів і "залучають усіх людей до себе"; хоча вони і "стоять у дверях" свідомості, "стукають" і радо входять до всіх, хто "відчиняє двері своїх сердець"; хоча й існує таке тісне особистісне спілкування між Синами-Творцями та їхніми смертними істотами, втім смертні люди мають щось і від самого Бога, щось, що насправді перебуває в них самих; тож їхні тіла і є його храмами.

^{1:4.3 (26.5)} Коли ваш час на землі спливе, коли ваш шлях у тимчасовій земній формі буде пройдено, коли ваше випробування в плоті завершиться, коли прах, що складає шатро смертне, "повернеться до землі, звідки він і вийшов"; тоді, як було розкрито людям, внутрішній "Дух повернеться до Бога, що надав його." У кожній моральній істоті цієї планети перебуває частка Бога, невід'ємна частина божественності. Ви все ще не можете володіти нею, але вона нарочито призначена до об'єднання з вами, якщо ви переживете своє смертне існування.

^{1:4.4 (26.6)} Ми постійно стикаємося з цією таємницею Бога; ми вражені постійно новим і новим розкриттям безкінечної панорами істини його нескінченної доброти, безмежного милосердя, неперевершеної мудрості та незрівнянного характеру.

^{1:4.5 (26.7)} Божественна таємниця полягає в природній відмінності, яка існує між кінцевим та нескінченним, тимчасовим та вічним, творінням у часопросторі та Вселенським Творцем, матеріальним та духовним, недосконалістю людини та досконалістю Райського Божества. Бог всесвітньої любові неодмінно виявляє себе кожному зі своїх створінь відповідно до повноти можливості такого створіння духовно сприймати якості божественної істини, краси та доброти.

^{1:4.6 (27.1)} Кожній духовній істоті та кожному смертному створінню в кожній сфері й у кожному зі світів усього всесвіту всесвітів Всесвітній Отець відкриває всю свою милісну та божественну сутність, яка може бути сприйнята і усвідомлена. Бог не виявляє особливого ставлення до будь-яких осіб, як духовних, так і матеріальних. Та Божественна присутність, якою будь-яке дитя Всесвіту користується в будь-який момент часу, обмежена лише здатністю цього створіння сприймати та розрізняти духовні реальності надматеріального світу.

^{1:4.7 (27.2)} Як реальність у духовному досвіді людини, Бог не є таємницею. Однак намагаючись пояснити реальності духовного світу фізичному розуму матеріального порядку, виникає таїнство: ці таємниці настільки тонкі і глибокі, що лише віра богосвідомої смертної людини може досягти філософського дива визнання Нескінченного кінцевим, розпізнавання вічного Бога еволюційними смертними матеріальних світів часу та простору.

^{1:5.1 (27.3)} Не дозволяйте величi Бога, його нескінченності, зробити малопомітною, чи навіть повністю заслонити собою його особистість. "Той, хто спроектував вухо, чи не почує він? Той, хто сформував око, чи не побачить він?" Всесвітній Отець є вершиною божественної особистості; він є походженням та призначенням особистості в усьому творінні. Бог є і нескінченним і особистісним; він є нескінченною особистістю. Отець направду є особистістю, незважаючи на те, що нескінченність його особи назавжди робить повне розуміння Отця недосяжним для матеріальних і кінцевих істот.

^{1:5.2 (27.4)} Бог значно більше, ніж особистість в тому вигляді, як її розуміє людський розум; він є навіть набагато більше, ніж будь-яке можливе уявлення про над-особистість. Але цілком марно обговорювати такі незрозумілі концепції божественної особистості з розумами матеріальних істот, чиє максимальне уявлення про реальність буття полягає в ідеї та ідеалі особистості. Найвище можливе уявлення матеріальної істоти про Всесвітнього Творця знаходиться в духовному ідеалі величної ідеї божественної особистості. Тому, хоча ви й можете збагнути, що Бог повинен бути значно більше, ніж людське уявлення про особистість, ви так само добре знаєте, що Всесвітній Отець ніяк не може бути чимось меншим, ніж вічною, нескінченною, істинною, доброю та прекрасною особистістю.

^{1:5.3 (27.5)} Бог не ховається від жодної зі своїх істот. Він є недосяжним для такої великої кількості категорій створінь лише тому, що він "перебуває в світлі, до якого жодна матеріальна істота не може підійти". Неосяжність і велич божественної особистості виходять за межі сприйняття недосконалого розуму еволюційних смертних. Він "вимірює води своєю долонею, вимірює всесвіт розмахом своєї руки. Він є той, хто посідає коло землі, хто небеса простягає, мов завісу і поширює їх як всесвіт для проживання". "Підніміть очі свої вгору і побачте, хто створив усе це, хто виводить їхні світи за числом і називає їх усіх своїми іменами"; і таким чином, справді "невидимі речі Божі частково зрозумілі через речі, що створені". Сьогодні, такими, якими ви є, вам слід розпізнавати невидимого Творця через його різноманітне та різнорідне створіння, а також через явлення та служіння його Синів та їх численних підлеглих.

^{1:5.4 (28.1)} Навіть якщо матеріальні смертні не можуть бачити особистість Бога, вони повинні радіти впевненості в тому, що він є особистістю; вірою прийняти істину, яка зображає- те, що Всесвітній Отець так полюбив світ, що забезпечив можливість вічного духовного прогресу навіть для тих його мешканців, що знаходяться на нижчих щаблях еволюції; що він "тішиться своїми дітьми". Богу не бракує жодної з тих надлюдських і божественних якостей, які становлять досконалу, вічну, люблячу та нескінченну Творчу особистість.

^{1:5.5 (28.2)} У локальних творіннях (за винятком персоналу супер-всесвітів) Бог не має особистого або місцевого представництва, окрім Райських Синів-Творців, які є отцями населених світів та верховними правителями локальних всесвітів. Якщо би віра створіння була досконалою, вона безперечно би знала, що тоді, коли істота бачить перед собою Сина-Творця, вона направду бачить також і Всесвітнього Отця; шукаючи Отця, вона не просила би й не очікувала би побачити когось іншого, крім Сина. Смертна людина просто не може побачити Бога, допоки не досягне завершеної духовної трансформації та фактично не потрапить до Раю.

^{1:5.6 (28.3)} Природа Райських Синів-Творців не охоплює всіх безумовних потенціалів універсальної абсолютності нескінченної природи Першого Великого Джерела і Центру, але Всесвітній Отець є божественно присутній у Синах-Творцях у всіх можливих відношеннях. Отець та його Сини є єдині. Ці Райські Сини порядку Михаїла є досконалими особистостями, навіть зразком для всіх особистостей локального всесвіту від Ясної та Ранкової Зірки до найнижчої людської істоти, що прогресує шляхом своєї еволюції починаючи із тваринного рівня.

^{1:5.7 (28.4)} Без Бога й без його величної центральної особистості, не існувало б будь-якої іншої особистості в усьому величезному всесвіті всесвітів. Бог і є сама особистість.

^{1:5.8 (28.5)} Незважаючи на те, що Бог є вічною силою, величною присутністю, незрівнянним ідеалом та славетним духом, хоча він є всім цим і одночасно невимірно більшим, тим не менше, він насправді й назавжди є досконалою Творчою особистістю, особою, яка може "знати й бути пізнанною", яка може "любити й бути любимою", і тим, хто може стати нашим другом; отже, і ви також можете бути знані, так само, як і інші люди до вас були знані, в якості друга/подруги Бога. Він є справжнім духом і духовною реальністю.

^{1:5.9 (28.6)} Спостерігаючи Вселенського Отця, що розкривається нам в усьому його всесвіті; розрізняючи його, що живе у безлічі своїх створінь; бачачи його в особах його Суверенних Синів; продовжуючи відчувати його божественну присутність повсюдно, поблизу і вдалині, не сумніваймося ж й не вагаймося в істині щодо первинності його особистості. Незважаючи на таке обширне розповсюдження особистості Отця, він все одно лишається справжньою особистістю й вічно підтримує особисті зв'язки з незліченними міріадами своїх створінь, розкиданими по всьому всесвіту всесвітів.

^{1:5.10 (28.7)} Ідея особистості Вселенського Отця є розширеним і більш вірним розумінням Бога; ця ідея потрапила до людства переважно завдяки одкровенню. Розум, мудрість та релігійний досвід вказують на особистість Бога і натякають на її існування, але вони не повністю підтверджують її. Навіть внутрішній Настроювач Думки є до-особистісним. Істина та зрілість будь-якої релігії прямо пропорційні її розумінню нескінченної особистості Бога та її усвідомленню абсолютної єдності Божества. Отже, після того, як концепція єдності Бога була сформульована через релігію, ідея Божества-особистості стає мірою зрілості цієї релігії.

^{1:5.11 (29.1)} Примітивна релігія мала багато богів, що мали якості особистості, й вони були створені за образом людини. Одкровення підтверджує правильність концепції особистості Бога — тієї концепції, яка є лише ймовірністю в науковому постулаті Першої Причини і лише умовно пропонується до розгляду філософською ідеєю Всесвітньої Єдності. Тільки за допомогою особистого і особистісного підходу будь-яка людина може розпочати усвідомлювати єдність Бога. Відмова від визнання особистості Першого Джерела і Центра залишає можливість вибору лише між двома філософськими дилемами: матеріалізмом або пантеїзмом.

^{1:5.12 (29.2)} Розмірковуючи про Божество, концепція особистості має бути позбавлена ідеї тілесності. Матеріальне тіло не є невід'ємною складовою особистості як для людини, так і для Бога. Помилка тілесності проявляється в обох крайнощах людської філософії. У матеріалізмі, оскільки людина втрачає своє тіло після смерті, вона припиняє існувати як особистість; у пантеїзмі, оскільки у Бога немає тіла, він не є особистістю. Надлюдський тип прогресуючої особистості функціонує в об'єднанні розуму та духу.

^{1:5.13 (29.3)} Особистість — це не просто атрибут Бога; скоріше вона відображає сукупність узгодженої нескінченної природи та об'єднаного божественного волевиявлення, особистість проявляється в вічності та в універсальності ідеального вираження. Особистість, у найвищому сенсі, є відкриттям Бога для всесвіту всесвітів.

^{1:5.14 (29.4)} Бог, будучи вічним, всесвітнім, абсолютним та нескінченним, не прогресує у своїх знаннях і не збільшує своєї мудрості. Бог не отримує досвіду так, як може припускати це чи уявляти собі це кінцева людина, але він, у межах своєї власної вічної особистості, насолоджується безперервними розширеннями самореалізації, що в певному сенсі можна порівняти з набуттям нового досвіду кінцевими істотами еволюційних світів.

^{1:5.15 (29.5)} Абсолютна досконалість нескінченного Бога примушувала би його зазнавати грандіозних обмежень, властивих безумовній завершеності досконалості, якби не той факт, що Всесвітній Отець безпосередньо бере участь у боротьбі кожної особистості кожної недосконалої душі в обширному всесвіті; кожної душі, яка за допомогою божественної підтримки прагне піднестися до височин духовно досконалих світів. Цей прогресивний досвід усіх духовних істот та усіх смертних створінь в усьому всесвіті всесвітів є частиною безперервно розширюваної Божественної свідомості Всесвітнього Отця у вічному колі безперервної самореалізації.

^{1:5.16 (29.6)} Буквально вірне наступне: "В усіх ваших стражданнях він страждає разом із вами." "В усіх ваших перемогах він перемагає разом із вами." Його до-особистісний божественний дух направду є вашою частиною. Острів Рай реагує на всі фізичні метаморфози всесвіту всесвітів; Вічний Син містить в собі всі духовні прагнення й духовні імпульси всього творіння; Сполучений Діяч охоплює собою всі вияви розуму в космосі, що безперервно розширюється. Всесвітній Отець в усій повноті свого божественного усвідомлення вміщає, тримаючи у своїй свідомості всі індивідуальні досвіди прогресивної боротьби розширюючихся розумів і висхідних духів кожної окремої сутності, істоти та особистості всього еволюційного творіння часу та простору. І все це буквально істинно, адже "в Ньому всі ми живемо, рухаємось й існуємо."

^{1:6.1 (29.7)} Особистість людини є лише просторово-часовою тінню образу божественної особистості Творця. Неможливо належним чином зрозуміти жодну реальність шляхом дослідження її тіні. Тінь слід інтерпретувати враховуючи її джерело, справжню сутність.

^{1:6.2 (30.1)} Бог для науки є причиною, для філософії — ідеєю, для релігії — особистістю, і навіть люблячим небесним Отцем. Бог для вченого — первісна сила, для філософа — гіпотеза єдності, для релігійної людини — живий духовний досвід. Недостатнє уявлення людини про особистість Всесвітнього Отця може покращитись лише завдяки духовному прогресу людини у всесвіті, це уявлення починає бути дійсно адекватним лише коли паломники часу і простору нарешті досягають божественних обіймів живого Бога в Раю.

^{1:6.3 (30.2)} Завжди пам'ятайте, що Бог і людина мають діаметрально протилежне бачення особистості. Людина сприймає та розуміє особистість, споглядаючи нескінченне з точки зору кінцевого; Бог навпаки — дивиться з нескінченності на кінцеве. Людина володіє найнижчим типом особистості; Бог має її найвищий тип, й навіть верховний, остаточний та абсолютний. Саме тому для поліпшення уявлень про божественну особистість довелося терпляче чекати появи вдосконалений ідей про особистість людини і, особливо, вдосконаленого розкриття як людської, так і божественної особистості у посвятному житті, яке Сином-Творець Михаїл прожив на Урантії.

^{1:6.4 (30.3)} Доособистісний божественний дух, який живе в смертному розумі, несе у самій своїй присутності істинний доказ свого фактичного існування, але концепцію божественної особистості можливо збагнути лише завдяки духовній прозорливості дійсного особистого релігійного досвіду. Будь-яка особа, людська чи божественна, може бути пізнаною та зрозумілою незалежно від зовнішніх реакцій або матеріальної присутності цієї особи.

^{1:6.5 (30.4)} Певний ступінь моральної спорідненості та духовної гармонії є необхідним для дружби між двома особами; любляча особистість навряд чи зможе відкритись іншій байдужій особі, позбавленій любові. Навіть для наближення до пізнання божественної особистості всі здібності особистості людської мають бути повністю задіяні; половинчаста, часткова відданість не принесе користі.

^{1:6.6 (30.5)} Чим повніше людина розуміє себе і цінить якості особистості своїх побратимів, тим більше вона буде прагнути пізнати Первинну Особистість, і тим наполегливіше така людина, людина, що знає Бога, буде прагнути стати схожою на Первинну Особистість. Ви можете дискутувати щодо різних переконань стосовно Бога, однак досвід перебування з ним і в ньому перевищує, виходячи поза межі будь-якої людської полеміки та чисто інтелектуальної логіки. Людина, що знає Бога, описує свої духовні переживання не для того, щоб переконати невіруючих, а скоріше навпаки — для взаємного визнання і зміцнення віри людей віруючих.

^{1:6.7 (30.6)} Припустити, що всесвіт може бути пізнаний, що він зрозумілий, означає припустити, що всесвіт створений розумом і керований особистістю. Розум людини у змозі сприймати лише інтелектуальний феномен іншого розуму, незалежно від того є такий інший розум людським чи над-людським. Якщо особистість людини здатна до пізнання всесвіту, десь у такому всесвіті приховано божественний розум й еталонну особистість.

^{1:6.8 (30.7)} Бог є духом — духовною особистістю; людина також є духом — потенційною духовною особистістю. Ісус з Назарету досягнув повної реалізації цього потенціалу духовної особистості в людському досвіді; саме тому його життя, присвячене здійсненню волі Отця, постає в якості найбільш реального й навіть ідеального відкриття особистості Бога людині. І хоча особистість Всесвітнього Отця може бути усвідомлена лише завдяки реальному особистому релігійному досвіду, земне життя Ісуса надихає нас своєю досконалою демонстрацією реалізації і відкриття особистості Бога в людському, істинно людському досвіді.

^{1:7.1 (31.1)} Коли Ісус говорив про "живого Бога", він мав на увазі особистісного Бога — Отця на небі. Концепція особистості Божества сприяє братерству; вона сприяє розумному поклонінню; вона сприяє освіжаючій вірі. Між речами, позбавленими особистості може відбуватись взаємодія, але не товариство, не братерство. Неможливо встановити товариські стосунки між батьком і сином, як у випадку стосунків між Богом і людиною, якщо обидві зі сторін, що вступають у такі стосунки не є особистостями. Лише особистості здатні до щирого товариського спілкування між собою, однак варто заувважити, що встановлення такої комунікації між людиною і Богом може бути значно полегшене наявністю саме такої не персоналізованої сутності, як Настроювач Думки.

^{1:7.2 (31.2)} Людина не досягає єдності з Богом так, як крапля води поєднується з океаном. Людина досягає божественного об'єднання через прогресивне взаємне духовне спілкування, через особистий зв'язок з особистісним Богом, все більше досягаючи божественної природи через щире та розумне підкорення божественній волі. Такі піднесені відносити можуть існувати лише між особистостями.

^{1:7.3 (31.3)} Поняття істини, ймовірно, можливо розглядати окремо від особистості, поняття краси може існувати і без особистості, але поняття божественного доброчинства зрозуміле лише відносно особистості. Лише особистість може любити та бути любимою. Навіть краса та істина були б позбавлені надії на продовження свого існування, якби вони не були атрибутами, властивими особистісному Богу, люблячому Отцю.

^{1:7.4 (31.4)} Ми не можемо в повній мірі усвідомити те, як Бог, будучи первинним, незмінним, всемогутнім і досконалим, в той самий час може бути оточеним очевидно обмеженим законами всесвітом, еволюціонуючим космосом відносних недосконалостей, який до всього ще й постійно змінюється. Але ми можемо пізнати цю істину на власному досвіді, оскільки всі ми, незважаючи на постійні зміні як в нас самих, так і в нашому оточенні, розділяємо ідентичність тієї самої особистості та єдність тієї самої волі.

^{1:7.5 (31.5)} Остаточну реальність Всесвіту неможливо зрозуміти через математику, логіку чи філософію; досягти такого розуміння можливо лише через особистий досвід прогресивного підпорядкування божественній волі особистісного Бога. Ані наука, ані філософія, ані теологія не можуть підтвердити особистості Бога. Тільки власний досвід синів віри Небесного Отця може досягти фактичного духовного усвідомлення його особистості.

^{1:7.6 (31.6)} Вищі концепції всесвітньої особистості передбачають: ідентичність, власну самосвідомість, власну волю та можливість власного саморозкриття. Ці характеристики у подальшому передбачають коммунікацію-об'єднання з іншими й рівними особистостями, так, як це відбувається у відносинах між особистостями Райських Божеств. Й абсолютна єдність цих об'єднань Райських Божеств настільки ідеальна, що божественність стає знаною через неподільність, через повну, тотальну цілісність. "Господь Бог єдиний." Неподільність особистості не заважає Богу дарувати свій дух, щоб він жив у серцях смертних людей. Так і у випадку батька земних дітей — неподільність батьківської особистості не заважає відтворенню смертних синів і дочок.

^{1:7.7 (31.7)} Ця концепція неподільності у поєднанні з концепцією єдності передбачає перевершення як часу, так і простору через Остаточність Божества; отже, ані простір, ані час не можуть бути абсолютними або нескінченними. Першоджерело і Центр є тією нескінченністю, яка безумовно перевершує весь розум, всю матерію і всі духовні сутності.

^{1:7.8 (31.8)} Факт існування Райської Трійці ніяк не порушує істини божественної єдності. Всі три особистості Райської Божественності єдині у всіх реакціях на всесвітню реальність й в будь-яких відносинах зі створіннями. Існування цих трьох вічних осіб не порушує істини про неподільність Божественності. Я повністю усвідомлюю, що в моєму розпорядженні немає адекватних мовних конструкцій, які би могли допомогти смертному розуму зрозуміти те, як саме ми вбачаємо ці проблеми всесвіту. Але нехай вас це не знеохочує; не всі ці речі цілком зрозумілі навіть для високих особистостей, що належать до моєї групи Райських істот. Завжди пам'ятайте: ґрунтовні істини, що мають відношення до Божественності, будуть все більше і більше роз'яснюватись для вас, оскільки ваш розум буде поступово одухотворятися протягом послідовних епох довгого смертного сходження до Раю.

^{1:7.9 (32.1)} [Подано Божественним Радником, членом групи небесних особистостей, призначених Древніми Днів на Уверсі, столиці сьомого над-всесвіту, для супервізії тих частин цього майбутнього одкровення, що мають стосунок до викладу стану справ поза межами локального всесвіту Небадон. Я отримав доручення надати ті документи, які зображають природу та атрибути Бога бо я представляю найвище джерело інформації, доступне для цієї мети у будь-якому із населених світів. Я служив в якості Божественного Радника у всіх семи над-всесвітах й довгий час проживав в Райському центрі всіх речей. Багато разів я мав втіху бути присутнім у безпосередній особистій близькості до Всесвітнього Отця. Я зображую реальність та істину природи і атрибутів Отця з беззаперечною авторитетністю; я знаю, про що кажу.]