^{72:0.1 (808.1)} З ДОЗВОЛУ Ланафоржа та за згодою Всевишніх Едентії, мені надано право переповісти деякі аспекти соціального, морального та політичного життя найбільш розвиненої людської раси, яка проживає на недалекій планеті, що належить до системи Сатанія.

^{72:0.2 (808.2)} З усіх світів Сатанії, які стали ізольованими через їх участь у повстанні Люцифера, перебіг історичних подій на цій планеті був найбільш схожим до розвитку подій на Урантії. Така схожість, безумовно, пояснює те, чому було надано дозвіл здійснити такий надзвичайний опис, оскільки це дуже незвично для правителів систем — надавати згоду для висвітлення стану справ своєї планети на планеті іншій.

^{72:0.3 (808.3)} Ця планета, так само як і Урантія, була введена в оману через невірність свого планетарного правителя у зв'язку з бунтом Люцифера. Вона отримала Матеріального Сина невдовзі після того, як Адам прибув на Урантію, й цей Син також зрадив свої зобов'язання, залишивши планету в ізоляції, оскільки до цього Розсудний Син не був присвячений смертним расам цієї планети.

^{72:1.1 (808.4)} Незважаючи на всі ці планетарні обмеження, на ізольованому континенті площею близько до площі Австралії високорозвинена цивілізація продовжує свою еволюцію. Ця нація нараховує приблизно 140 мільйонів і є змішаною расою, переважно блакитною та жовтою, з трохи більшим відсотком фіолетової раси порівняно з так званою білою расою Урантії. Ці різні раси все ще не повністю змішані, але вони спілкуються й співіснують у дусі братерства на дуже прийнятному рівні. Середня тривалість життя на цьому континенті зараз становить дев'яносто років, що на п'ятнадцять відсотків більше середньої тривалості життя будь-якого іншого народу цієї планети.

^{72:1.2 (808.5)} Структура промисловості цієї нації користується певною тією великою перевагою, яка є наслідком унікальної топографії континенту. Високі гори, на яких вісім місяців на рік спадають сильні дощі, знаходяться в самому центрі країни. Цей природний устрій сприяє використанню водної енергії та значно полегшує зрошення більш сухої західної чверті континенту.

^{72:1.3 (808.6)} Ці люди є самодостатніми, тобто вони можуть жити необмежено довго у часі не імпортуючи нічого від навколишніх націй. Їхні природні ресурси увесь час поповнюються, і за допомогою досягнень науки і технології вони навчилися компенсувати свої недоліки в основних засобах існування. Вони мають жваву внутрішню торгівлю, але мало займаються зовнішньою торгівлею через загальну ворожість їх менш прогресивних сусідів.

^{72:1.4 (808.7)} Ця континентальна нація, в цілому, відчувала на собі вплив тих самих еволюційних тенденцій, що їх відчували й інші країни цієї планети: розвитку від племінного етапу до появи сильних правителів і королів зайняв тисячі років. Повновладні монархи змінювалися багатьма іншими формами урядування — невдалими республіками, комунальними державами і диктатурою, які йшли нескінченною низкою одна за одною. Цей розвиток тривав і припинився близько п'ятиста років тому, коли під час періоду політичних змін один із трьох могутніх диктаторів-тріумвіратів змінив свою думку. Він відмовився від влади за умови, що інший правитель, менший з тих двох, що залишились, також відмовиться від своєї диктатури. Таким чином, суверенітет континенту було передано в руки одного правителя. Уніфікована країна під сильним монархічним правлінням, що тривало понад сто років, пройшла шлях відчутного прогресу, під час якого і з'явився впевнений владний статут свободи.

^{72:1.5 (809.1)} Подальший перехід від монархії до форми представницького уряду був поступовим, королі лишалися при владі в якості більш соціальних чи навіть сентиментальних символів, і нарешті вони цілком зникли тоді, коли чоловіча лінія їх нащадків вичерпалась. І хоча поточна республіка існує лише двісті років, протягом яких відбувався сталий поступ в напрямку розвитку урядових технік, які будуть описані надалі, останніх важливих досягнень в промисловості та політичній сфері було досягнуто протягом минулого десятиліття.

^{72:2.1 (809.2)} Ця континентальна нація наразі має представницький уряд зі своєю національною столицею, що знаходиться в центрі об'єднаної країни. Центральний уряд складається з могутньої федерації ста відносно вільних держав. Ці держави обирають своїх правителів та законодавців на десять років, і жоден з них не може бути переобраний знову. Судді окремих держав призначаються державними правителями по-життєво, а їх кандидатури затверджуються законодавчими органами цих держав, що складаються з одного представника на кожні сто тисяч громадян.

^{72:2.2 (809.3)} Існує п'ять різних типів міських урядів, залежно від розміру міста, але жодному місту не дозволяється мати більш ніж мільйон мешканців. В цілому, ці муніципальні управлінські схеми дуже прості, прямодійні та економічні. Міська адміністрація має небагато посад, й усі ці місця є дуже бажаними посадами для найбільш розвинених громадян цих держав.

^{72:2.3 (809.4)} Федеральний уряд має три скоординовані гілки влади: виконавчу, законодавчу та судову. Голова виконавчої гілки влади на федеральному рівні обирається кожні шість років на універсальному територіальному голосуванні. Ця особа не може бути переобраною, окрім випадку, коли таке переобрання було запропоноване щонайменше сімдесят п'ятьма державними законодавчими органами, й узгоджене відповідними правителями держав, й навіть тоді — лише на один термін. Поточний голова виконавчої гілки влади отримує поради від свого супер-кабінету — дорадчого органу, що складається з усіх живих попередніх голів виконавчої гілки влади.

^{72:2.4 (809.5)} Законодавча гілка влади включає у себе три палати:

^{72:2.5 (809.6)} 1. Верхня палата обирається промисловими, сільськогосподарськими, об'єднаними за своєю професією, та іншими групами працівників, що голосують відповідно до своєї економічної функції.

^{72:2.6 (809.7)} 2. Нижня палата обирається певними суспільними організаціями, що включають у себе групи, об'єднані за соціальною, політичною і філософською ознакою, що не мають відношення до промисловості або професійних функцій. Усі громадяни з гарною репутацію беруть участь в виборах обох цих класів представників, однак під час виборів до верхньої і до нижньої палати виборці групуються різним чином.

^{72:2.7 (809.8)} 3. Третя палата — попередні посадові особи — включає у себе ветеранів громадського служіння та включає багатьох з тих видатних осіб, що їх номінує голова виконавчої влади, регіональні (субфедеральні) виконавці, голова найвищого трибуналу та голови будь-яких інших законодавчих палат. Ця група є обмеженою і складається зі ста осіб; членів цієї групи попередні державні службовці обирають своєю більшістю голосів. Членство в третій палаті законодавчої гілки влади є по-життєвим, і коли в ній з'являється нове вакантне місце, обраним на нього вважається кандидат зі списку номінантів, який має найбільшу кількість голосів. Цей орган повністю консультативний, але він є потужним регулятором громадської думки й створює вплив на всі гілки уряду.

^{72:2.8 (810.1)} Велику частину федеральної адміністративної роботи виконують десять регіональних (субфедеральних) органів влади, кожен з яких формується асоціацією десяти держав. Ці регіональні підрозділи мають виключно виконавчу та адміністративну функцію, вони не мають законодавчих або судових прав. Десять голів регіональних виконавчих органів влади особисто призначаються головою федеральної виконавчої гілки влади, й їхній термін виконання повноважень є таким самим, як і термін перебування на посаді голови виконавчої влади і складає також шість років. Найвищий федеральний трибунал затверджує призначення цих десяти регіональних виконавців; вони не переобираються, а закінчивши своє перебування на посаді вони автоматично стають асоційованими радниками свого наступника. В усьому іншому ці керівники регіональних виконавчих органів влади вільні самостійно обирати свій власний штат адміністративних виконавців.

^{72:2.9 (810.2)} Судова гілка влади цієї нації складається з двох основних судових органів — це суди з питань законодавства та суди з питань соціально-економічних відносин. Суди з питань законодавства функціонують на трьох наступних рівнях:

^{72:2.10 (810.3)} 1. Місцеві суди муніципальної та локальної юрисдикції, рішення яких можна оскаржити в вищих трибуналах окремих держав.

^{72:2.11 (810.4)} 2. Вищі державні суди, рішення яких є остаточними в усіх питаннях, що не стосуються федерального уряду або порушення прав та свобод громадянства. Голова регіонального виконавчого органу влади має право негайно передати будь-яку справу до найвищого федерального суду.

^{72:2.12 (810.5)} 3. Найвищий федеральний суд — це вищий трибунал, який вирішує суперечки на національному рівні та розглядає апеляції, що надходять із судів окремих держав. Цей вищий трибунал складається з дванадцяти осіб віком від сорока до сімдесяти п'яти років, що протягом двох або більше років служили в якомусь з трибуналів окремих держав, і які також були призначені на цю високу посаду головою виконавчої влади, затверджені більшістю голосів його супер-кабінету та третьої палати законодавчої гілки влади. Усі рішення цього найвищого судового органу приймаються найменше двома третинами голосів.

^{72:2.13 (810.6)} Суди з питань соціально-економічних відносин діляться на наступні три категорії:

^{72:2.14 (810.7)} 1. Суди батьківства, що пов'язані з законодавчими та виконавчими аспектами домашньої та соціальної систем.

^{72:2.15 (810.8)} 2. Освітні суди — судові органи, пов'язані з державними та регіональними системами освіти й асоційовані з виконавчими та законодавчими гілками освітнього адміністративного механізму.

^{72:2.16 (810.9)} 3. Промислові суди — юридичні трибунали, що мають необхідні повноваження для вирішення всіх економічних питань.

^{72:2.17 (810.10)} Найвищий федеральний суд не вирішує питань соціально-економічних відносин, крім тих випадків, коли третя палата національного уряду — палата ветеранів державної служби — приймає таке рішення трьома чвертями своїх голосів. У всіх інших випадках рішення вищого суду батьківства, освітнього або промислового вищого суду є остаточними.

^{72:3.1 (811.1)} На цьому континенті проживання двох сімей під одним дахом вважається протизаконним. Й оскільки таке спільне проживання було заборонено, більшість багатоквартирних багатоповерхових будинків були знесені. Однак неодружені все ще живуть в клубах, готелях та інших спільних типах житла. Найменша площа ділянки землі під будинок має складати п'ятдесят тисяч квадратних футів. Уся земля та інше майно, що використовуються для побутових цілей звільняється від оподаткування тільки якщо розмір ділянки будинку не перевищує цю мінімальну площу більше ніж вдесятеро.

^{72:3.2 (811.2)} Домашнє життя цього народу значно поліпшилося за останні століття. Відвідування шкіл батьківської освіти є обов'язковим для обох батьків — як для батька, так і для матері. Навіть селяни, що проживають у невеликих сільських поселеннях, також проходять таке навчання через листування, періодично відвідуючи найближчі центри для особистого інструктажу раз на десять днів — кожні два тижні, оскільки вони послуговуються п'ятиденним робочим тижнем.

^{72:3.3 (811.3)} Родини мають у середньому п'ятеро дітей, які перебувають під повним контролем своїх батьків або, у разі смерті одного з них чи їх обох, під контролем опікунів, призначених судами батьківства. Для будь-якої родини вважається за велику честь мати опіку над повним сиротою. Дитина-сирота передається в дім тих батьків, які мають найкращі батьківські якості відповідно до спеціальних батьківських випробувань, що проводяться на конкурсній основі.

^{72:3.4 (811.4)} Ці люди вважають інститут домашнього господарства базовим інститутом їхньої цивілізації. Очікується, що найцінніша частина освіти і виховання характеру буде здобута дитиною від її батьків у родині, й татусі приділяють майже таку саму кількість своєї уваги культурі розвитку дитини, як і матері.

^{72:3.5 (811.5)} Вся сексуальна освіта надається дітям батьками або законними опікунами у родині. Моральний інструктаж відбувається під керівництвом вчителів в період відпочинку у в шкільних майстернях, однак щодо релігійного навчання, то воно воно вважається виключним привілеєм батьків, оскільки релігія вважається невід’ємною частиною домашнього життя. Виключно релігійна освіта публічно надається лише у храмах філософії, бо ці люди не мають таких ексклюзивних релігійних інституцій, якими є церкви на Урантії. У їхній філософії релігія є прагненням пізнати Бога та виявленням любові до своїх друзів через служіння ним, однак такий статус релігії не є типовим для інших націй на цій планеті. Проміж цих людей релігія є настільки глибоко і внутрішньо сімейною справою, що вони не мають ніяких публічних місць призначених виключно релігійним зібранням. Мешканці Урантії ймовірно сказали б, що в політичному плані церква і держава тут повністю відокремлені, однак ці люди мають дивовижне переплетіння релігії і філософії.

^{72:3.6 (811.6)} Ще двадцять років тому духовні вчителі (аналогічні урантійським пасторам), що вони регулярно відвідують кожну родину для перевірки дітей на предмет того, чи належним чином навчають їх їхні батьки, перебували під наглядом уряду. Зараз ці духовні порадники та екзаменатори перебувають під керівництвом новоствореної Фундації Духовного Прогресу — інституту, що фінансується добровільними внесками. Ймовірно, що цей інститут у подальшому не матиме свого розвитку аж до часу приходу Райського Розсудного Сина.

^{72:3.7 (811.7)} Відповідно до вимог закону діти лишаються у підпорядкування своїх батьків до п'ятнадцяти років; саме в цей час відбувається їх перша ініціація у сферу громадянської відповідальності. Після цього кожні п'ять років, протягом п'яти послідовних періодів, для відповідних вікових категорій проводяться схожі тренінги громадської відповідальності, й відповідно до кожного такого періоду зобов'язання перед батьками зменшуються, а нові громадянські та соціальні обов'язки перед державою навпаки — приймаються. Виборче право надається з двадцяти років, право на шлюб без згоди батьків надається в двадцять п'ять років, діти повинні залишити батьківський дім по досягненню ними тридцяти років.

^{72:3.8 (812.1)} Закони щодо шлюбу та розлучення однакові в усій цій об'єднаній країні. Шлюб до двадцяти років — віку настання громадянської свободи — не допускається. Дозвіл на шлюб надається тільки після проходження одного року з моменту повідомлення про шлюбні наміри та тільки після того, як наречені представляють свої свідоцтва, що підтверджують належне проходження ними навчання щодо відповідальності за шлюбне життя в школах батьків.

^{72:3.9 (812.2)} Регуляції щодо розлучення достатньо м'які, проте постанови про розлучення, видані судами щодо батьківства, набувають дійсності лише через рік після реєстрації заяви про розлучення, у той час, як рік на цій планеті значно довший, ніж на Урантії. Незважаючи на прості закони щодо розлучення, поточна кількість розлучень тут становить лише одну десяту частину від відповідної кількості розлучень, порівняно із цивілізованими расами Урантії.

^{72:4.1 (812.3)} Система освіти цієї об'єднаної країни є обов'язковою й спільною для хлопчиків і дівчат; вони навчаються у школах з п'яти до вісімнадцяти років. Ці школи відрізняються від урантійських шкіл. Тут немає класних кімнат, лише один предмет вивчається в одночасно, а після перших трьох років всі учні стають помічниками вчителів та навчають тих, хто знаходиться іншому, нижчому рівні. Книги використовуються лише для зберігання інформації, яка допомагає вирішувати проблеми, які виникають в шкільних майстернях і шкільних фермах. Багато фурнітури, що використовується на континенті, а також багато механічних пристроїв — тут триває великий вік винаходів та механізації — виготовляється в цих майстернях. Поруч з кожною майстернею знаходиться бібліотека, в якій студент може знайти всі необхідні книги-довідники. Також, на великих фермах поруч з кожною місцевою школою протягом всього періоду навчання викладаються сільське господарство та садівництво.

^{72:4.2 (812.4)} Слабо розумні люди навчаються лише сільському господарству та тваринництву й на все своє життя оселяються в спеціальних опікунських поселеннях, де їх відокремлюють за статтю, щоб запобігти народженню дітей, що заборонено для всіх недорозвинутих людей. Ці обмежувальні заходи діють в цій уніфікованій країні вже протягом сімдесяти п'яти років; рішення про занесення індивідів до опікунських поселень приймають суди батьківства.

^{72:4.3 (812.5)} Кожен тут отримує щорічну відпустку тривалістю в один місяць. Тривалість занять в початковій школі складає дев'ять місяців із десяти, відпустка звичайно витрачається на спільний час проведений з батьками або на подорожі з друзями. Такі подорожі є частиною програми дорослої освіти й тривають протягом усього життя; кошти на такі витрати накопичуються за тими ж принципами, які застосовуються для накопичувального страхування похилого віку.

^{72:4.4 (812.6)} Чверть усього навчального часу відводиться на гру — спортивні змагання. В таких змаганнях учні поступово підіймаються з місцевого рівню, через державні і регіональні змагання до національних випробувань на вміння та відвагу. Також студенти змагаються в ораторському та музичному мистецтві, в науці та філософії; такі змагання проводяться починаючи з нижчих рівнів соціальної організації, і закінчуючи змаганнями національної пошани.

^{72:4.5 (812.7)} Система шкільного управління є копією національної системи урядування, що так само має три пов'язані гілки влади; педагогічний персонал функціонує в якості третьої або консультативної законодавчої гілки. Основною метою освіти на цьому континенті є зробити так, щоб кожний учень став самодостатнім громадянином.

^{72:4.6 (813.1)} Кожен випускник системи шкільної освіти, яка передує навчанню в вищому навчальному закладі, в свої 18 років є кваліфікованим майстром. Після закінчення таких шкіл починається вивчення книг і поглиблення спеціальних знань, що відбувається або в школах для дорослих, або в вищих навчальних закладах. Коли талановитий студент закінчує свою роботу швидше ніж це було заплановано, він отримує нагороду у вигляді часу та необхідних засобів, щоб він зміг самостійно виконати свій, власноруч розроблений проект. Вся система освіти спроектована з метою належного навчання кожного окремого індивіда.

^{72:5.1 (813.2)} Поточний стан промисловості цієї нації далекий від їхніх ідеалів; між капіталом і робітничим класом все ще є існують певні конфлікти, але обидві сторони поступово пристосовуються до плану щирої співпраці. На цьому унікальному континенті робітники все більше й більше перетворюються на акціонерів промислових підприємств; кожен розумний робітник поступово стає малим капіталістом.

^{72:5.2 (813.3)} Соціальні антагонізми зменшуються, добра воля переважає й стрімко набуває своєї ваги. Нещодавнє скасування рабства (більше ста років тому) не призвело до будь-яких серйозних економічних проблем оскільки ця адаптація відбувалася поступово за рахунок звільнення двох відсотків рабів щорічно. Ті раби, які успішно склали психологічні, моральні та фізичні тести, були наділені правом громадянства; багато з цих вищих типів рабів були військовими полоненими або дітьми таких полонених. Близько п'ятдесяти років тому останні неповноцінні раби були депортовані, й нещодавно ця нація почала працювати над завданням зменшення кількості своїх дегенеративних та злочинних класів.

^{72:5.3 (813.4)} У недалекому минулому ці люди розробили нові принципи попередження економічних зловживань, що допомагають вирішувати проблеми, які виникають через конфлікти в індустрії; ці нові принципи значно покращили їх попередні методи вирішення таких проблем. Насильство було оголошено поза законом у вирішенні як особистих, так і індустріальних розбіжностей. Заробітна плата, прибутки та інші подібні параметри економіки не підлягають жорсткій регуляції, однак в цілому ці показники контролюються промисловими законодавчими органами, у той час, як спори, що виникають в промисловості, вирішуються промисловими судами.

^{72:5.4 (813.5)} Промислові суди функціонують лише тридцять років, але вже зарекомендували себе дуже задовільно. Нещодавні їх напрацювання визначають, що в майбутньому промислові суди юридично визнаватимуть фінансову компенсацію, розподілену відповідно до таких трьох груп:

^{72:5.5 (813.6)} 1. Законні ставки відсотків на інвестований капітал.

^{72:5.6 (813.7)} 2. Розумна заробітна плата за використану кваліфікацію в промисловій діяльності.

^{72:5.7 (813.8)} 3. Справедлива і рівна оплата праці.

^{72:5.8 (813.9)} Першочергово, зобов'язання відповідно щодо цих груп розподілу компенсації виконуються відповідно до контракту; у випадку зниження прибутків ці групи розподілу компенсації пропорційно зменшуються відповідно до фактичного зменшення надходжень. Й надалі всі прибутки, що перевищують ці фіксовані витрати, вважаються дивідендами й розподіляються цими трьома групами: вкладеним капіталом, залученою кваліфікацією та затраченою працею.

^{72:5.9 (813.10)} Кожні десять років керівники регіонального рівню встановлюють і оголошують законну тривалість оплачуваного робочого дня. Зараз промисловість працює п'ять днів на тиждень, працюючи чотири дні й присвячуючи один день розвагам. Ці люди працюють так само, як і навчаються, шість годин на день, дев'ять місяців на рік із десяти. Відпустка, як правило, витрачається на подорожі, а оскільки нові засоби транспорту були розроблені досить нещодавно, вся нація мандрує. Клімат сприяє подорожам близько восьми місяців на рік, й в цьому плані вони максимально використовують всі свої можливості.

^{72:5.10 (813.11)} Двісті років тому прагнення отримання прибутку абсолютно домінувало в промисловості, але зараз його швидко витісняють інші, вищі рушійні сили. На цьому континенті існує дуже відчутна конкуренція, але значна її частина перенесена з промисловості в царину ігор, змагань у навичках, в сферу наукових та інтелектуальних досягнень. Найбільш сильно конкуренція відчувається в соціальному служінні і лояльності до держави. Громадська служба серед цих людей швидко стає головною метою їхніх амбіцій. Найбагатша людина на континенті працює шість годин на день в офісі своєї майстерні й після цього поспішає в місцеве відділення школи державності, де намагається кваліфікувати себе для громадської служби.

^{72:5.11 (814.1)} Праця на цьому континенті стає все більш шановною, й усі здорові громадяни старше вісімнадцяти років працюють або вдома й на фермах, або в якійсь сфері промисловості, або на державних роботах для тимчасово безробітних осіб, або ж інакше обов'язково — в складі робочих бригад на шахтах.

^{72:5.12 (814.2)} Цей народ також починає виховувати в собі нову форму соціальної огиди — несприйняття неробства й незаробленого багатства. Повільно, але впевнено вони опановують свої технології і машини. Колись і вони боролись за політичну свободу, а після цього — за свободу економічну. Зараз вони насолоджуються обома цими свободами, а на додачу до цього вони починають насолоджуватися своїм заслуженим відпочинком, який вони можуть присвятити своїй додатковій самореалізації.

^{72:6.1 (814.3)} Ця нація доклала визначних зусиль для того, щоб заміни той тип благодійності, що знищує самоповагу, на гідні гарантії державного страхування безпеки під час похилого віку. Ця нація надає кожній дитині освіту і кожній людині роботу, саме тому вона може успішно впроваджувати цю схему страхування для захисту немічних і літніх людей.

^{72:6.2 (814.4)} Серед цього народу всі люди повинні виходити на пенсію у віці шістдесяти п'яти років, тільки якщо вони не отримали дозвіл від державного комісара з праці, що дозволить їм продовжувати працювати до сімдесяти років. Ця вікова межа не стосується державних службовців або філософів. Фізично непрацездатних або назавжди калік їх можуть перевести в розряд пенсіонерів будь-якого віку за рішенням суду, що також затверджує своїм підписом член комісії пенсійної установи регіонального уряду.

^{.72:6.3 (814.5)} Кошти для пенсій на старість отримують з чотирьох джерел:

^{72:6.4 (814.6)} 1. Сума в еквіваленті одноденної заробітної плати стягується федеральною владою з кожної людини один раз на місяць; в усій цій об'єднаній країні кожен громадянин працює.

^{72:6.5 (814.7)} 2. Багато хто з заможних громадян заповідає кошти спеціально з цією метою.

^{72:6.6 (814.8)} 3. Дохід від примусової праці у державних шахтах. Після того, як призвані на цю службу працівники забезпечують себе, відклавши свої власні внески на пенсійний рахунок, всі надлишкові прибутки від їхньої праці передаються до пенсійного фонду.

^{72:6.7 (814.9)} 4. Дохід від природних ресурсів. Всі природні багатства на континенті перебувають під соціальним контролем федерального уряду, а дохід від них використовується для соціальних потреб, таких як запобігання захворюванням, навчання талановитих дітей й витрати на особливо перспективних особистостей в школах державництва. Половина доходів від використання природних ресурсів направляється до пенсійного фонду літніх людей.

^{72:6.8 (814.10)} Й хоча державні і регіональні статистичні фонди пропонують багато форм страхового захисту, пенсії на старість адмініструються виключно федеральним урядом через свої десять регіональних департаментів.

^{72:6.9 (814.11)} Вже протягом довгого періоду часу процес керування цими урядовими коштами відбувається ретельно й чесно. Поруч з державною зрадою та вбивством суди цього континенту накладають свої найтяжчі покарання за злочини, пов'язані зі зрадою громадської довіри. Соціальна та політична невірність тепер розглядаються як найбільш мерзенні з усіх можливих злочинів.

^{72:7.1 (815.1)} Федеральний уряд залишає за собою виключні права щодо адміністрування пенсій за віком та щодо заохочення творчої оригінальності і обдарованих індивідів; уряди окремих держав трохи більш турбуються про самого громадянина, в той час, як місцеві уряди більш соціально орієнтовані й опікуються місцевою громадою. Місто (або деякі райони міста) займаються такими питаннями як здоров'я, санітарія, будівельні норми, міський благоустрій і краса, постачання води, освітлення, опалення, міські зони відпочинку, музика, зв'язок і комунікації.

^{72:7.2 (815.2)} В усіх галузях промисловості здоров'я і безпека знаходяться на першому місці; певні аспекти фізичного добробуту вважаються прерогативою промисловості та громади, але проблеми здоров'я окремих індивідів та сімей є справою особистою. В медицині, як і в усіх інших цілком особистих сферах уряд все більше займається плануванням, утримуючись від втручання.

^{72:7.3 (815.3)} Міста не мають права оподаткування, також міста не можуть мати борги. Міста отримують фінансування відповідно до чисельності їх населення зі скарбниці держави, й також вони повинні додатково турбуватись про те, що отримувати прибуток із доходів своїх соціальних підприємств та завдяки ліцензуванню різних видів комерційної діяльності.

^{72:7.4 (815.4)} Засоби швидкого транспортування, що дозволяють значно розширювати межі міст, контролюються муніципалітетами. Пожежні департаменти міст підтримуються фондами запобігання пожеж та страховими фондами, а всі будівлі, в місті чи в сільській місцевості, захищені від вогню вже понад сімдесят п'ять років.

^{72:7.5 (815.5)} Тут не існує службовців з підтримання порядку, призначених муніципалітетами; поліцейські сили забезпечуються урядами окремих держав. Поліцейський департамент набирається майже виключно з нежонатих чоловіків віком від 25 до 50 років. Більшість держав стягують досить високий податок із нежонатих, від якого звільняються чоловіки, що служать у поліції. В середньому в окремих державах кількість поліцейських загонів зараз складає лише одну десяту від тієї їх кількості, яка перебувала на службі п'ятдесят років тому.

^{72:7.6 (815.6)} Серед усіх ста відносно вільних та суверенних держав не існує однієї уніфікованої схеми оподаткування, оскільки економічні та інші умови в різних регіонах континенту різняться. Кожна держава має десять основних конституційних положень, які не можуть бути змінені, окрім як за згоди вищого федерального суду, й одне з цих положень запобігає стягненню податку на суму більше ніж одного відсотку з будь-якого майна протягом одного року, в той час як житло, незалежно від того, чи знаходиться воно в місті, чи в сільський місцевості, звільнене від оподаткування.

^{72:7.7 (815.7)} Федеральна влада не може мати борг, а для того, щоб будь-яка з окремих держав могла взяти позику, їй потрібно отримати три чверті голосів на референдумі, окрім як у випадку війни. Оскільки федеральна влада не може створювати боргів, в разі війни Рада Національної Оборони має право звернутись до держав із проханням на виділення коштів, а також необхідних матеріалів та потрібного людського ресурсу. Проте жодний борг не може повертатись більше ніж двадцять п'ять років.

^{72:7.8 (815.8)} Доходи для підтримки федерального уряду отримуються з наступних п’яти джерел:

^{72:7.9 (815.9)} 1. Імпортні митні збори. Всі імпортні товари підлягають миту, призначеному для захисту рівня життя на цьому континенті, що набагато перевершує рівень життя будь-якої іншої нації на цій планеті. Мита встановлюються найвищим промисловим судом після того, як обидві палати промислового конгресу затверджують рекомендації голови виконавчої влади з економічних питань, що є спільним призначенцем цих двох органів законодавчої влади. Верхня палата промислового конгресу обирається професійними робітничими групами, нижня — капіталом.

^{72:7.10 (816.1)} 2. Роялті. Федеральна влада сприяє винахідливості та креативності, підтримуючи для цього десять регіональних лабораторій, допомагаючи усім різновидам геніальності — митцям, письменникам і вченим, захищаючи патенти на їх винаходи і досягнення. В якості плати за таку допомогу уряд збирає половину прибутку, отриманого від реалізації усіх таких винаходів та творів, незалежно від того, чи стосуються вони технологій, письменництва, мистецтва, рослинництва чи тваринництва.

^{72:7.11 (816.2)} 3. Податок на спадщину. Федеральна урядова влада стягує прогресивний податок на спадщину від одного до п'ятдесяти відсотків залежно від розміру спадщини, а також інших умов.

^{72:7.12 (816.3)} 4. Військове спорядження. Уряд заробляє значну суму грошей за рахунок здачі в оренду військового і морського спорядження для комерційних та рекреаційних цілей.

^{72:7.13 (816.4)} 5. Природні ресурси. Дохід від природних ресурсів, у випадку, якщо він не стягується цілком на конкретні потреби, зазначені в хартії федеральної державності, передається до національної скарбниці.

^{72:7.14 (816.5)} Федеральні видатки, окрім військових асигнувань, що стягуються Радою Національної Оборони, укладаються в верхній законодавчій палаті, затверджуються нижньою палатою, схвалюються головою виконавчої влади і нарешті підтверджуються федеральною бюджетною комісією, що складається зі ста осіб. Члени цієї комісії номінуються правителями окремих держав й обираються законодавчими органами цих держав на строк в двадцять чотири роки, одну чверть членів цієї комісії обирають кожні шість років. Кожні шість років цей орган обирає одного зі своїх членів трьома чвертями голосів на посаду голови, й він стає контролюючим директором федеральної скарбниці.

^{72:8.1 (816.6)} На додаток до програми базової загальної освіти, що обов'язкова для всіх з п'яти до вісімнадцяти років, на цьому континенті також здійснюється спеціальна підготовка у наступних школах:

^{72:8.2 (816.7)} 1. Школи державництва. Ці школи мають три рівні: національний, регіональний і державний. Національні публічні посади розподіляються на чотири категорії. Перша категорія посад публічної довіри переважно охоплює національний уряд, всі посадовці цієї категорії повинні бути одночасно випускниками і регіональних, і національних шкіл державництва. Після закінчення будь-якої з десяти регіональних шкіл державництва, їх випускники можуть обіймати політичні чи виборчі посади другої категорії, або посади другої категорії, що можливо отримати лише за призначенням; коло публічної довіри таких посадовців стосується відповідальності в регіональному уряді та урядових структурах окремих держав. Третя категорія посадових осіб включає відповідальність за внутрішньодержавні посади, й такі посадовці повинні мати ступінь освіти рівню держави. Четверта й остання категорія посадовців не обов'язково повинна мати ступінь освіти із державництва. Ці посади цілком й повністю обіймаються за призначенням та включають у себе другорядні позиції помічників, секретарів та технічних службовців, що їх обіймають спеціалісти різних професій; такі посадовці працюють в різноманітних урядових адміністративних структурах.

^{72:8.3 (816.8)} Судді судів нижчих і державних щаблів повинні мати ступінь освіти школи рівню держави. Судді юридичних трибуналів з соціальних, освітніх та промислових питань мають володіти ступенем регіональних державницьких шкіл. Судді федерального верховного суду повинні мати ступені усіх цих шкіл державного управління.

^{72:8.4 (817.1)} 2. Школи філософії. Ці школи є частиною структури храмів філософії і більш-менш асоційовані з релігією, як громадською функцією.

^{72:8.5 (817.2)} 3. Наукові установи. Ці технічні школи здебільшого орієнтовані на співпрацю з промисловістю, ніж на освітню систему; вони адмініструються відповідно до п'ятнадцяти спеціальних категорій.

^{72:8.6 (817.3)} 4. Школи професійної підготовки. Ці спеціальні заклади забезпечують технічну підготовку спеціалістів різних професій, пов'язаних з науковою діяльністю, загалом їх існує дванадцять видів.

^{72:8.7 (817.4)} 5. Школи військової та військово-морської підготовки. Інституції, присвячені військовій підготовці громадян віком від вісімнадцяти до тридцяти років розташовані неподалік від національної столиці та у двадцяти п'яти прибережних військових центрах; вступ до цих шкіл відбувається на добровільній основі; громадянам, молодшим двадцяти п'яти років для вступу до цих шкіл необхідна згода батьків.

^{72:9.1 (817.5)} Незважаючи на те, що кандидати на всі публічні посади цієї країни обмежені випускниками шкіл державництва рівню держави, а також регіонального і федерального рівню, прогресивні лідери цієї нації виявили серйозну ваду в своєму плануванні використання загального виборчого права, й отже близько п'ятдесяти років тому вони впровадили відповідні конституційні положення щодо модифікованої системи голосування, яка має наступні особливості:

^{72:9.2 (817.6)} 1. Кожен чоловік і кожна жінка віком від двадцяти років має один виборчий голос. По досягненню цього віку всі громадяни повинні приєднатися до членства у двох виборчих групах: до першої групи вони приєднуються відповідно до економічної функції, яку вони виконують —відповідно до залученості у промисловості, сільському господарстві, чи торгівлі, або ж до професійної приналежності; до другої групи вони вступають згідно своїх політичних, філософських та соціальних переконань. Таким чином, всі ті, хто працюють належать до якоїсь з економічних груп виборців, й такі гільдії, так само, як і відповідні не-економічні об'єднання, регулюються подібно до того, як функціонує національний уряд з його тричастинним поділом влади. Приналежність до цих груп не дозволяється змінювати протягом дванадцяти років.

^{72:9.3 (817.7)} 2. За номінацією правителів окремих держав або регіональних виконавчих органів та на підставі мандату вищих рад регіонів, індивіди, що надзвичайно проявили себе у служінні суспільству або виявили надзвичайну мудрість у державній службі, мають право на отримання додаткових голосів, але не частіше, ніж раз на п'ять років і не більше дев'яти таких привілейованих голосів загалом. Максимальна кількість голосів, що її може мати будь-який окремий виборець — десять. Таким саме чином, через надання додаткових голосів й відповідно через збільшення політичного впливу, вшановується і відзначається праця вчених, винахідників, вчителів, філософів і духовних лідерів. Ці розширені громадянські привілеї надаються вищими радами регіонів і держав так само, як і вчені ступені надаються спеціальними навчальними закладами; разом із іншими своїми ступенями, додаючи їх до свого переліку особистих досягнень, отримувачі таких виборчих привілей з гордістю демонструють символи цього громадянського визнання.

^{72:9.4 (817.8)} 3. Всі особи, засуджені до примусової праці у шахтах, а також всі державні службовці, що утримуються за державний кошт із податків, позбавляються права голосу на період засудження чи на період такої служби. Це не стосується осіб похилого віку, які можуть бути відсторонені від роботи на пенсію за віком в шістдесят п'ять років.

^{72:9.5 (817.9)} 4. Відповідно до виборчого права також існує п’ять категорій, пов'язаних із середнім показником річного податку, сплаченим за кожний період у п'ять років. Перераховуючи до скарбниці високі податки, індивіди можуть отримати право на додаткові виборчі голоси, максимум до п'яти голосів. Надання такого права не залежить від будь-якого іншого відзначення, але в жодному випадку будь-яка особа не може володіти більше ніж десятьма виборчими голосами.

^{72:9.6 (818.1)} 5. В часи прийняття цієї системи виборчого законодавства, метод голосування за територіальною приналежністю було скасовано на користь економічної або функціональної системи. Наразі всі громадяни голосують лише в якості членів промислових, соціальних або професійних груп незалежно від їхнього місця проживання. Завдяки цьому виборці завжди складають однорідні й узгоджені, об'єднані і розумні групи, що обирають лише своїх найкращих членів на державні посади гідні довіри та відповідальності. Є лише один виняток із цієї схеми функціонального або групового виборчого права: вибори голови федеральної виконавчої влади проводяться кожні шість років за національною схемою голосування, й жоден громадянин не має на цьому голосуванні більше одного голосу.

^{72:9.7 (818.2)} Таким чином, за винятком виборів голови виконавчої влади, виборче право реалізується економічними, професійними, інтелектуальними та соціальними групами громадян. Ідеальна держава — це держава скоординована, в якій кожна вільна і розвинена група громадян представляє собою життєво важливий й функціональний орган, що знаходиться, живе і діє всередині більшого державного організму.

^{72:9.8 (818.3)} Школи державного управління мають права і можливості порушувати провадження у державних судах щодо позбавлення виборчих прав будь-якого непридатного, бездіяльного, байдужого або злочинного індивіда. Ці люди цілком усвідомлюють, що у випадку, коли п'ятдесят відсотків нації складають неповноцінні чи дефективні індивіди, які володіють виборчим правом, нація стає приречена. Вони вважають, що домінування посередності веде до падіння будь-якої нації. Голосування тут є обов'язковим; з усіх тих, хто не голосує стягуються великі грошові суми у вигляді штрафів.

^{72:10.1 (818.4)} Методи, які застосовує ця нація щодо боротьби зі злочинністю, божевіллям, розумовою відсталістю і дегенерацією, хоча і є в деякому роді привабливі, безсумнівно, в інших аспектах шокують більшість урантійців. Типових злочинців і злочинців дефективних розміщують відповідно до їх статі в різних сільськогосподарських колоніях; ці колонії є більш ніж самодостатні. Закоренілі злочинці, або злочинці, що скоїли більш серйозні злочини та психічно невиліковні злочинці засуджуються судом до смертної кари у камерах з летальним газом. За скоєння численних злочинів, всіх окрім вбивства, включаючи зраду довіри до уряду, також накладається смертна кара; справедливість приходить швидко і невідворотно.

^{72:10.2 (818.5)} Зараз ці люди знаходяться на етапі переходу від епохи домінування негативного права до епохи права позитивного. Нещодавно вони зробили новий крок в напрямку запобігання злочинності, розпочавши засуджувати потенційних вбивць та вагомих злочинців до довічних робіт в ізоляційних колоніях. Якщо у подальшому такі засуджені змінюються, демонструючи більш нормальну поведінку, їх можуть або достроково звільнити із умовним обвинуваченням або ж помилувати. Кількість вбивств на цьому континенті становить лише один відсоток кількості вбивств, яку мають інші нації.

^{72:10.3 (818.6)} Практику попередження дітонародження серед злочинців і дефективних особистостей було розпочато понад сто років тому й ці зусилля вже принесли задовільні результати. На цьому континенті не існує в'язниць чи лікарень для недієздатних психічно хворих з однієї причини — кількість таких людей тут приблизно в десять разів менша, ніж на Урантії.

^{72:11.1 (818.7)} Випускники федеральних військових шкіл по закінченню свого навчання можуть отримати звання "захисник цивілізації” у семи різних рангах, залежно від своїх здібностей та досвіду, що присвоюється їм Президентом Національної Ради Оборони. Національна Рада Оборони складається з двадцяти п'яти членів, що були номіновані найвищими батьківськими, освітніми та промисловими трибуналами, затверджені федеральним верховним судом й офіційно очолюються командувачем штабу координованих військових сил. Ці члени служать до сімдесяти років.

^{72:11.2 (819.1)} Курс навчання, який проходять ці офіцери, триває чотири роки й обов'язково пов'язаний з володінням якоюсь іншою спеціальністю чи професією. Військова підготовка не надається без такої співвідносної промислової, наукової або професійної освіти. Закінчуючи свою військову підготовку, кожен окремий випускник протягом чотирьох років свого навчання також отримує половину усієї тієї освіти, що інакше надається в будь-якій спеціальній школі, навчання в якій також триває чотири роки. Таким чином, через надання великій кількості людей можливості підтримувати себе, володіючи також першою половиною технічної або професійної освіти, відбувається уникнення формування класу професійних військових.

^{72:11.3 (819.2)} Військова служба в мирний час виключно добровільна, й час обліку військовослужбовців в усіх відповідних реєстрах складає чотири роки, під час яких кожен чоловік, окрім вивчення військової тактики, отримує якісь спеціальні знання у відповідній галузі. Одним із головних напрямів навчання у центральній військовій школі та двадцяти п’яти тренувальних базах, розташованих по периферії континенту, є вправляння у музиці. В часи промислової депресії багато тисяч безробітних автоматично долучаються до війська з метою підвищення військової обороноздатності континенту на суходолі, в морі та у повітрі.

^{72:11.4 (819.3)} Й хоча ці люди і підтримують потужну військову інфраструктуру з метою самозахисту від нападу оточуючих ворожих народів, їхньою великою заслугою є те, що вже протягом понад ста років вони жодного разу не використовували цю військову потугу для нападу. Вони стали настільки цивілізованими, що можуть активно захищати свою цивілізацію, не піддаючись при цьому спокусі використання своєї військові сили з метою вчинення агресії. З моменту утворення об’єднаної континентальної держави не відбулося жодної громадянської війни, однак протягом останніх двох століть цим людям дев’ять разів доводилось вести жорстоку оборонну війну, під час трьох із яких вони протистояли могутнім конфедераціям інших світових держав. Незважаючи на те, що ця нація підтримує себе в стані бойової готовності, достатньої для оборони від нападу ворожих сусідів, ці люди приділяють значно більше уваги навчанню державних діячів, вчених та філософів.

^{72:11.5 (819.4)} Перебуваючи в мирі з оточуючим світом, усі рухомі оборонні машини цієї нації цілком і повністю застосовуються в торгівлі, комерції та в рекреаційних цілях. Коли оголошується війна, весь народ мобілізується. Протягом військового періоду військовий збір стягується з усіх галузей промисловості й командуючі усіх військових відомств стають членами кабінету голови виконавчої влади.

^{72:12.1 (819.5)} Не зважаючи на те, що суспільство та уряд цієї унікальної нації в багатьох відношеннях перевершують суспільства та уряди націй Урантії, слід зазначити, що уряди на інших континентах (а їх одинадцять на цій планеті) виразно відстають від більш розвинених націй Урантії.

^{72:12.2 (819.6)} Зараз цей прогресивний уряд планує встановлення представницьких відносини з іншими, менш розвиненими, народами; тут вперше з'явився великий релігійний лідер, який виступає за надсилання місіонерів до цих навколишніх націй. Ми боїмось, що вони можуть зробити ту саму помилку, якої припустився багато хто інший, намагаючись нав'язати свою культуру та релігію іншим расам. Яка чудова річ могла була б бути зроблена на цій планеті, якби тільки цей континентальний народ, володіючи такою розвиненою культурою, зміг би запросити до себе найкращих представників своїх сусідніх народів, а потім, після їхнього навчання, відправив би їх назад до їхніх темних співвітчизників в якості емісарів високої культури! Звичайно, в тому випадку, якщо Розсудний Син невдовзі прийде до цього передового народу, великі речі зможуть швидко відбутись на цій планеті.

^{72:12.3 (820.1)} Цей переказ стану справ на сусідній планеті надано за спеціальним дозволом з метою справити позитивний вплив на прогресивний розвиток цивілізації та підсилити процес еволюції урядування на Урантії. Можливо було б розповісти багато іншого, такого, що, без сумніву, зацікавило б і заінтригувало урантійців, однак розкриття викладеної тут інформації вичерпує ліміти нашого мандату.

^{72:12.4 (820.2)} Проте, урантійці повинні взяти до відому, що на згаданій тут сестринській для вашої планети сфері в родині Сатанія, не відбулось ні розсудної, ані посвятної місії Райських Синів. Крім цього, на Урантії не існує такої великої невідповідності між культурами, яка розділяє згадану континентальну націю з іншими народами їхнього світу.

^{72:12.5 (820.3)} Присвячення Духу Істини створює духовну основу для реалізації великих досягнень в інтересах всієї людської раси посвятного світу. Урантія, отже, набагато краще підготовлена до більш безпосереднього звершення планетарного уряду з його законами, механізмами, символами, конвенціями та мовою — усім тим, що може вкласти такий потужний внесок у встановлення миру в усьому світі відповідно до закону, й з часом призвести до початку справжнього віку духовних прагнень; а такий вік є справжнім планетарним порогом, що веде до утопічних епох світла і життя.

^{72:12.6 (820.4)} [Представлено Мелхиседеком Небадона.]