^{3:0.1 (44.1)} БОГ присутній усюди; Вселенський Отець керує колом вічності. Він керує локальними всесвітами в особі своїх Райських Синів-Творців так само, як і дарує життя через цих Синів. "Бог подарував нам вічне життя, і це життя — у Його Синах." Ці Сини-Творці Бога є його особистим вираженням в секторах часу для дітей планет, що обертаються у еволюціонуючих всесвітах простору.

^{3:0.2 (44.2)} Нижчі групи інтелектуальних створінь можуть чітко розрізняти надзвичайно уособлених Синів Божих; таким чином ці сини компенсують невидимість безмежного і тому менш помітного Отця. Райські Сини-Творці Вселенського Отця є виявленням інакше невидимої істоти, невидимої через абсолютність та нескінченність, притаманні колу вічності та особистостям Райських Божеств.

^{3:0.3 (44.3)} Творчість важко вважати атрибутом Бога; це скоріше сукупність його діючої природи. І ця вселенська функція творчості вічно проявляється, оскільки вона зумовлена та контролюється всіма узгодженими атрибутами нескінченної та божественної реальності Першого Джерела та Центру. Ми маємо відверті сумніви в тому, чи можна вважати будь-яку з характеристик божественної природи першою серед інших, але якщо б таке було можливо, то творча природа Божества мала б перевагу над усіма іншими природами, діяльностями та атрибутами. І творчість Божества досягає апогею в універсальній істині Батьківства Бога.

^{3:1.1 (44.4)} Здатність Вселенського Отця бути присутнім всюди і одночасно становить його повсюдність. Тільки Бог може бути в двох місцях, у незліченній кількості місць одночасно. Бог одночасно присутній "на небі вгорі та на землі внизу"; як вигукнув псалмоспівець: "Куди піду від Твого духа? або куди втечу від Твоєї присутності?"

^{3:1.2 (44.5)} " 'Я Бог, що є поруч, так само як і вдалині', каже Господь. 'Чи не заповнюю я небо й землю?' " Вселенський Батько постійно присутній у всіх частинах і в усіх серцях свого далеко протяжного творіння. Він є "повнотою Того, хто наповнює все і в усьому" та "хто діє всім в усіх"; більше того, сама концепція його особистості свідчить про те, що "небо (всесвіт) і небо небес (всесвіт всесвітів) не можуть його умістити." Без перебільшення є істиною, що Бог є все і в усьому. Але навіть це ще не є увесь Бог. Нескінченного може бути врешті-решт виявлено лише в нескінченності; причину ніколи не можна повністю зрозуміти за допомогою аналізу наслідків; живий Бог невимірно більший за суму творіння, яке стало результатом творчих актів його незв'язаної вільної волі. Бог виявляється по всьому космосу, але космос ніколи не може умістити або охопити повноту нескінченності Бога.

^{3:1.3 (45.1)} Присутність Отця безупинно патрулює головний всесвіт. "Він сходить із початку неба, і коло його до самого краю світу; і немає нічого прихованого відіснує світла його."

^{3:1.4 (45.2)} Створіння не лише в Богу, але також Бог живе в створінні. "Ми знаємо, що ми живемо в ньому, тому що він живе в нас; він дав нам свій дух. Цей дар від Райського Батька — невід'ємний супутник людини." "Він є всюдисутнім і всеосяжним Богом." "Дух вічного Батька прихований у розумі кожної смертної дитини." "Людина вирушає на пошуки друга, тоді як цей самий друг живе у її серці." "Справжній Бог не десь далеко; він є нашою часткою; його дух промовляє із нашого єства." "Батько живе в своїй дитині. Бог завжди з нами. Він — провідний дух нашої вічної долі."

^{3:1.5 (45.3)} Справді, про людський рід було сказано: "Ви є від Бога", тому що "хто живе в любові, живе в Богу, і Бог є у ньому." Вчиняючи зло людина примушує до страждання ту частку Богу, той Божий дар, що перебуває у вас, адже нерозривно пов'язаному з вами Настроювачу Мислення також доводиться проходити крізь всі наслідки лихих задумів разом із людським розумом.

^{3:1.6 (45.4)} Повсюдність Бога насправді є частиною його нескінченної природи; простір не становить перешкоди для Божества. Бог є, в досконалості та без обмежень, помітно присутнім тільки у Раю та у центральному всесвіті. Його присутність не настільки помітна у творіннях, що оточують Гавону, адже Бог обмежив свою безпосередню та актуальну присутність визнанням суверенітету та божественних прерогатив співтворців та правителів всесвітів часу та простору. Отже, концепція божої присутності повинна передбачати широкий діапазон методів і засобів його прояву, включаючи у себе присутність контуру Вічного Сина і контуру Нескінченного Духа, а також — існування Острову Рай. Не завжди можливо відрізнити присутність Вселенського Отця від дій його вічних скоординованих істот, органів і сил, настільки ідеально вони виконують усі нескінченні вимоги його незмінного наміру. Але з контуром особистісних Настроювачів все інакше; тут Бог діє унікально, безпосередньо і виключно.

^{3:1.7 (45.5)} Всесвітній Управитель потенційно присутній у гравітаційних колах Острова Рай, у всіх частинах всесвіту й в усі часи в однаковій мірі, відповідно до маси, у відповідь на фізичні вимоги до його присутності і завдяки притаманній всьому створінню властивості, що змушує всі речі міститися в ньому та повертатися до нього. Таким же чином Перше Джерело та Центр потенційно присутній у Некваліфікованому Абсолюті, вмістилищі нестворених всесвітів вічного майбутнього. Отже, Бог потенційно пронизує фізичні всесвіти минулого, теперішнього та майбутнього. Він є первісною основою згуртованості так званого матеріального створіння. Цей не-духовний потенціал Божества стає актуальним повсюдно й на всіх рівнях фізичного існування через нез'ясненне втручання до сцени дії всесвіту деяких з його ексклюзивних сил.

^{3:1.8 (45.6)} Розумова присутність Бога корелює з абсолютним розумом Сполученого Діяча, Нескінченного Духа, але в кінцевих творіннях вона може бути краще розрізнена у повсюдному функціонуванні космічного розуму Райських Верховних Духів. Так само, як Перше Джерело та Центр потенційно присутнє у колах розуму Сполученого Діяча, так і Сполучений Діяч потенційно присутній у колах напруги Вселенського Абсолюту. Але варто зазначити, що розум людського порядку завжди є даром Дочок Сполученого Діяча, Божественних Опікунів всесвітів, що розвиваються.

^{3:1.9 (46.1)} Всюдисущий дух Вселенського Батька координується з функцією універсальної духовної присутності Вічного Сина та вічного божественного потенціалу Божественного Абсолюту. Однак ані духовна діяльність Вічного Сина та його Райських Синів, ані дари розуму Нескінченного Духа, здається, не виключають безпосередню дію Настроювачів Мислення — внутрішніх часток Бога, що проживають у серцях його дітей — його створінь.

^{3:1.10 (46.2)} Стосовно присутності Бога на планеті, системі, сузір'ї чи всесвіті, ступінь такої присутності в будь-якій одиниці творіння є мірою ступеню еволюційної присутності Верховної Істоти: це в свою чергу визначається визнанням Бога та лояльністю щодо нього всередині величезної організаційної структури всесвіту, яка функціонує на рівні систем і планет. Тому іноді з надією зберегти та захистити ці аспекти дорогоцінної присутності Бога, коли деякі планети (або навіть системи) потрапляють у глибоку духовну темряву, вони у певному сенсі піддаються карантину або частковій ізоляції взаємного зв'язку із більшими одиницями творіння. Такі заходи, які наприклад, введені в дію на Урантії, є духовною оборонною реакцією зі сторони більшої кількості світів, які мають на меті врятувати себе, наскільки це можливо, від поширення страждань і наслідків розділяючих відчужувальних дій свавільної, злої та м'ятежної меншості.

^{3:1.11 (46.3)} І хоча Отець й охоплює всіх своїх синів — всі особистісні створіння — своєю батьківською турботою, його вплив на них обмежений через віддаленість їх походження від Другої та Третьої Особи Божества, однак такий вплив збільшується в міру наближення життєвих досягнень створінь до цих рівнів. Сам факт присутності Бога в розумах створінь визначається тим, чи наділені вони присутністю такої частки Отця, як Таємничі Спостерігачі, але ефективна присутність Бога визначається тим ступенем співпраці, який можуть забезпечити сами розуми їхнього перебування цим внутрішнім Настроювачам.

^{3:1.12 (46.4)} Зміни у ступіні присутності Отця відбуваються не тому, що Бог мінливий, він не такий. Отець не усамітнюється від створінь якщо його зневажили; його прихильність не відчужується і не зникає через гріхи чи провини створіння. Натомість, наділені силою і можливістю вибору (стосовно Бога самого), його діти, здійснюючи такий вибір, безпосередньо визначають ступінь та обмеження божественного впливу Отця у їхніх власних серцях і душах. Батько безкорисно дарує себе нам без обмежень та не вибірково. Він не надає перевагу особам, планетам, системам чи всесвітам. В секторах і світах часу він диференціює свою шану лише у подобі Райських особистостей Бога Семикратного, коодринованих співтворців кінцевих всесвітів.

^{3:2.1 (46.5)} Всі всесвіти знають, що "Всемогутній Господь Бог царює." Справи цього світу та інших світів знаходяться під божественним наглядом. "Він діє за своєю волею у війську небесному та серед жителів землі." Це вічно правдиво: "немає влади, окрім влади Божої."

^{3:2.2 (46.6)} В межах того, що є узгодженим з божественною природою, дослівно істинно, що "з Богом усе можливо." Довготривалі еволюційні процеси народів, планет та всесвітів знаходяться під повним контролем творців та адміністраторів всесвіту і розвиваються відповідно до вічної мети Вселенського Отця, у гармонії та порядку та відповідно до всерозумного плану Бога. Є лише один законодавець. Він підтримує світи у просторі та забезпечує циклічний рух всесвітів нескінченним колом вічного кругообігу.

^{3:2.3 (47.1)} З усіх божественних атрибутів, його всемогутність, особливо так, як вона виявляється у матеріальному всесвіті, зрозуміла найкраще за інші. Якщо розглядати Бога як не духовне явище, то він є енергією. Ця декларація фізичного факту ґрунтується на незбагненній істині того, що Перше Джерело та Центр є первинною причиною всіх універсальних фізичних явищ усього простору. Саме із цієї божественної активності походить уся фізична енергія та інші будь-які матеріальні маніфестації. Світло, тобто світло без тепла, — це ще один з не духовних проявів Божеств. Також існує ще одна форма недуховної енергії, яка практично невідома на Урантії; вона поки що нерозпізнана.

^{3:2.4 (47.2)} Бог контролює всі сили; Він проклав "шлях для блискавки"; Він започаткував контури і кола всієї енергії. Він визначив час та спосіб прояву всіх форм енергії-матерії. І всі ці речі усталені навіки в Його вічних обіймах — в центрі гравітаційного контролю, що зосереджений у нижньому Раю. Таким чином, світло та енергія вічного Бога продовжують обертатися його величним колом, безкінечною, але впорядкованою процесією безлічі зоряних світів, що складають всесвіт всесвітів. Все творіння обертається вічно навколо Райського Особистісного центру всіх речей та всіх істот.

^{3:2.5 (47.3)} Всемогутність Батька властива повсюдно домінуючому рівню абсолюту, на якому три типи енергії — матеріальна, енергія розуму та духовна енергія — нерозрізненно і безпосередньо поєднані з ним — Джерелом всіх речей. Розум створіння, який не є ані Райською монотою, ані райським духом, не реагує безпосередньо на Всесвітнього Отця. Бог узгоджується із недосконалим розумом — розумом смертних Урантії — за допомогою Настроювачів Мислення.

^{3:2.6 (47.4)} Всесвітній Отець не є швидкоплинною, випадковою чи тимчасовою силою, змінною потугою або флуктуацією енергії. Сила та мудрість Отця абсолютно достатні для того, щоб впоратися з будь-якими та усіма потребами всесвіту. Він передбачив усі можливі виникаючі і надзвичайні ситуації людського досвіду, саме тому він не реагує на події, що відбуваються у всесвіті відокремленим чином, але замість цього він реагує на них відповідно до вимог вічної мудрості та мандатів нескінченного судження. Незалежно від зовнішнього прояву, сила Бога не функціонує у всесвіті як сліпа сила.

^{3:2.7 (47.5)} Дійсно, іноді виникають ситуації, коли здається, що були прийняті надзвичайні рішення, дію природних законів було припинено, були втілені невідповідні адаптації, здійснено спробу виправити деяку ситуацію; але насправді така інтерпретація не є вірною. Такі чи схожі уявлення про Бога походять із обмеженості вашого кругозору, із кінцевості вашого сприйняття та звуженості вашого світогляду; таке неправильне розуміння Бога є результатом глибокого невігластва стосовно існування вищих законів світу, величності характеру Отця, безмежності його характеристик та того факту, що він володіє вільною волею.

^{3:2.8 (47.6)} Планетарні створіння, в яких є Божий дух, розсіяні тут і там по всьому всесвіту; вони майже безмежні числом і порядком, а їхні інтелекти настільки різноманітні, їхні розуми настільки обмежені, а іноді й дуже грубі, їхнє бачення настільки стисле і локалізоване, що майже неможливо сформулювати адекватні узагальнення законів, що описують безмежні атрибути Отця, які б були в достатній мірі зрозумілі для цим створеним інтелектам. Тому для вас, створених істот, багато дій всемогутнього Творця здаються довільними, відокремленими, а іноді й безжалісними і жорстокими. Але знову і знову я запевняю вас, що це не так. Божі вчинки мають визначений сенс, вічну мету, розумні й мудрі, обумовлені добрим ставленням Бога до створінь, незмінно виважені приносити найбільше благо і користь, не завжди для окремої істоти, окремої раси, окремої планети чи навіть окремого всесвіту; але такі Божі рішення несуть добробут та найбільшу кількість можливих благих результатів для усіх зацікавлених сторін, від найнижчих до найвищих. В епохах часу добробут частини іноді може здаватися відмінним від добробуту цілого; у колі вічності такі видимі відмінності неіснуючі.

^{3:2.9 (48.1)} Ми всі є частинами родини Божої, і тому іноді повинні розділяти і поважати дисципліну у нашій родині. Багато з тих Божих дій, які турбують, спантеличють та заплутують нас, є результатом рішень та остаточних вироків всесвітньої мудрості; ці вироки і рішення надають повноваження Сполученому Діячу на виконання вибору несхибної волі нескінченного розуму, на забезпечення втілення рішень досконалої особистості, чий погляд, бачення та турбота охоплюють найвищий можливий та вічний добробут усього його величезного, нескінченно далеко простягнутого творіння.

^{3:2.10 (48.2)} Отже, маючи відірвану, сегментарну, кінцеву, грубу і вельми матеріалістичну точку зору, а також обмеження, притаманні природі вашого існування, що становлять для вас перешкоду, ви не можете бачити, розуміти чи усвідомлювати мудрість та благодійність багатьох із тих божественних актів, які, з вашої точки зору, сповнені руйнівної жорстокості, і які, як вам здається, відзначаються абсолютною байдужістю до комфорту та добробуту, до планетарного щастя та особистого процвітання ваших смертних товаришів. Це відбувається через обмеження, притаманні людському баченню, через ваше лімітоване розуміння та кінцеве сприйняття реальності, що приводить до неправильно розуміння мотивів та спотворення намірів Божих. Але пам'ятайте, що в еволюційних світах відбувається також багато різних подій, які не є особистими діяннями Вселенського Отця.

^{3:2.11 (48.3)} Божественна всемогутність ідеально узгоджена з іншими атрибутами особистості Бога. Сила Бога, зазвичай, обмежена в своєму всесвітньому духовному прояві тільки трьома умовами або ситуаціями:

^{3:2.12 (48.4)} 1. Природою Бога, особливо — його нескінченною любов'ю, істиною, красою та добродійністю.

^{3:2.13 (48.5)} 2. Волею Бога, його милосердним служінням та батьківськими відносинами з особистостями у всесвіті.

^{3:2.14 (48.6)} 3. Законом Бога, праведністю та справедливістю вічної Трійці Раю.

^{3:2.15 (48.7)} Бог є необмежений у владі, божественний за природою, остаточний у волі, безмежний у атрибутах, вічний у мудрості та абсолютний у реальності. Всі ці характеристики Вселенського Батька об'єднуються в Божестві та універсально виражаються в Райській Трійці та божественних Синах Трійці. В іншому разі, поза Раєм та центральною вселенною Гавона, все, що стосується Бога, обмежене еволюційною присутністю Верховного, зумовлене виникаючою присутністю Кінцевого та координовано трьома екзістенціальними Абсолютами — Абсолютом Божественним, Універсальним та Необмеженим. І отже, присутність Бога обмежена тому, що такою є Божа воля.

^{3:3.1 (48.8)} "Бог знає все." Божественний розум усвідомлює і знайомий з думками всього творіння. Його знання подій є універсальним і досконалим. Божественні сутності, що походять від нього, є частиною його; той, хто "зрівноважує хмари", також є "досконалим у знаннях". "Очі Господа є в кожному місці". Ваш великий учитель сказав ці слова про маловажного горобця: "Жоден з них не впаде на землю щоб Батько мій не знав про це", а також: "Навіть волосся на вашій голові все злічене". "Він рахує число зірок; він називає їх усі своїми іменами".

^{3:3.2 (49.1)} Всеохопний Батько — єдина особистість у всесвіті, яка насправді знає кількість зірок і планет космосу. Усі світи кожного всесвіту постійно перебувають у свідомості Бога. Він також каже: "Направду я бачив страждання мого народу, я чув їхній крик і знаю їхні скорботи". Бо "Господь дивиться з небес; він бачить усіх синів людських; з місця свого перебування він дивиться на всіх мешканців землі". Кожне створене дитя Боже може правдиво сказати: "Він знає шлях, яким я йду, і коли він випробовує мене, проходячи ці випробування, я перетворююсь на золото". "Бог знає наші падіння та підйоми; він розуміє наші думки здалеку і знайомий з усіма нашими шляхами". "Всі речі оголені й відкриті для очей того, з ким ми маємо справу". І це повинно бути справжньою розрадою для кожної людини, розуміння того, що "він знає вашу природу; він пам'ятає, що ви — порох". Ісус, говорячи про живого Бога, сказав: "Ваш Батько знає, те, що вам потрібно, навіть перш ніж ви питаєте його за це".

^{3:3.3 (49.2)} Бог має необмежену здатність знати все; його свідомість є універсальною. Його власне персональне коло охоплює всі особистості, і навіть його знання щодо створінь, які знаходяться на низьких щаблях у всесвіті доповнюються опосередковано через низхідний порядок божественних Синів, а також безпосередньо — через перебуваючих у розумах створінь Настроювачів Мислення. Більше того, Безмежний Дух незмінно присутній повсюдно.

^{3:3.4 (49.3)} Ми не зовсім впевнені у тому, чи бажає Бог знати і чи передбачає він гріховні події. Але навіть якщо Бог передбачає волевиявлення і діяння свободної волі своїх дітей, таке передзнання зовсім не скасовує їхню свободу. Одне є безсумнівним: Бог ніколи не діє непродумано і імпульсивно.

^{3:3.5 (49.4)} Всемогутність не передбачає можливість робити нездійсненне, якісь дії, які не є божественними. Також всезнання не передбачає знання того, що не може бути збагненним. Але такі твердження важко зрозуміти кінцевому розуму. Створіння навряд чи зможе зрозуміти діапазон та обмеження волі Творця.

^{3:4.1 (49.5)} Послідовне самоприсвячення Божества всесвітам у міру їх створення ніяк не зменшує потенціал сили чи запас мудрості Божества, які зосереджені і так само незмінно продовжують перебувати у центральній особистості Божества. В потенціалі сили, мудрості та любові Отець навіть на найменшу краплину ніколи не зменшував своє самовладання; навіть тоді, коли Отець необмежено присвячує себе своїм Райським Синам, своїм підпорядкованим творінням, і внаслідок цього відповідним різноманітним істотам, навіть тоді в результаті таких присвячень він ніколи не відмовлявся від будь-яких атрибутів своєї славної особистості.

^{3:4.2 (49.6)} Створення кожного нового всесвіту потребує нового узгодження гравітації; але навіть якщо творення всесвітів буде продовжуватися невизначено довго, нескінченно, і навіть вічно, так, що врешті-решт матеріальне творіння існуватиме без обмежень, усе ж навіть тоді та потужність контролю і координації, яка міститься в Райському Острові, буде достатньою для опанування, контролю та координації такого нескінченного всесвіту. Навіть після присвячення нескінченної сили та потуги безмежному всесвіту, Безмежний все ще буде перенасичений тією самою мірою сили та енергії; Необмежений Абсолют усе ще буде так само незменшеним; Бог все ще матиме той самий нескінченний потенціал так само, як ніби жодна сила, енергія чи потуга ніколи не виходили із нього для обдарування ними всесвіту за всесвітом.

^{3:4.3 (50.1)} Те саме стосується й мудрості: той факт, що розум настільки щедро розповсюджується для поширення мислення у світах, анітрохи не збіднює центрального джерела божественної мудрості. У міру того, як всесвіти примножуються, й істоти що населяють світи зростають у числі аж до межі усвідомлення, навіть якщо розум буде продовжувати безкінечно даруватися цим істотам високого та низького становища, центральна особистість Бога все ще продовжуватиме обіймати той самий вічний, нескінченний та всемудрий розум.

^{3:4.4 (50.2)} Той факт, що він відсилає духовних посланців від себе, щоб вони мешкали в чоловіках і жінках вашого світу та інших світів, анітрохи не зменшує його здатності функціонувати в якості божественної та всемогутньої духовної особистості; не існує абсолютно ніякого ліміту в обсязі чи кількості таких духовних Наглядачів, які може вислати Бог. Це дарування себе самого своїм власним створінням породжує безмежну, майже незбагненну майбутню перспективу прогресу та послідовних життєвих існувань для таких божественно наділених смертних. Щедре розподілення себе в якості духовних сутностей, що опікуються створіннями, ніяк не зменшує мудрості чи досконалості істини та знання, які покояться всередині особистості всемудрого, всезнаючого та всемогутнього Отця.

^{3:4.5 (50.3)} Для смертних часу існує майбутнє, але Бог живе в вічності. Навіть походячи із місця, де перебуває Божество, я не можу претендувати на повне розуміння безмежності багатьох божественних атрибутів. Тільки безмежність розуму може повністю зрозуміти безмежність існування та вічність дії.

^{3:4.6 (50.4)} Смертний не може знати безмежності небесного Батька. Кінцевий розум не може осмислити таку абсолютну істину чи факт. Однак та сама кінцева людина може дійсно відчути — буквально пережити — повний та незменшений вплив такої безмежної ЛЮБОВІ Отця. Ця любов може бути направду пережита, і хоча глибина прожиття такого досвіду не є обмеженою, сама можливість досягнення цього переживання суворо обмежена людською здібністю до духовного сприйняття і пов'язаною з цим здатністю любити Отця навзаєм.

^{3:4.7 (50.5)} Можливості кінцевого чутливого розрізнення безкінечних якостей значно перевищують логічно обмежені розумові здібності створіння через те, що смертна людина створена за образом Божим — в ній живе фрагмент безмежності. Саме тому найближчим й найбільш любим для людини шляхом до Бога є шлях любові, оскільки Бог і є любов. І всі ці унікальні відносини є фактичним досвідом космічної соціології, це є відносини Творця зі створінням — це є прихильністю Батька до своєї дитини.

^{3:5.1 (50.6)} У своєму контакті з пост-гавонськими творіннями Вселенський Отець не впроваджує свою безмежну силу та остаточну владу безпосередньо; він робить це через своїх Синів та підпорядкованих ним особистостей. І робить це Бог відповідно до свого власного вільного вибору. Будь-які або навіть всі із делегованих Богом повноважень, якщо в цьому виникне потреба, якщо це стане вибором божественного розуму, можуть бути впроваджені ним самим безпосередньо; але, як правило, такі дії відбуваються лише тоді, коли особистість, якій було делеговано відповідні повноваження не спромоглась справдити божественну довіру. В такі моменти і у випадках скоєння таких похибок, у межах зарезервованої для таких випадків божественної сили та потенціалу, Отець діє незалежно та відповідно до мандатів свого власного вибору; і цей вибір завжди поєднано з безпомилковою досконалістю та безмежною мудрістю.

^{3:5.2 (51.1)} Батько керує через своїх Синів; вся низхідна організація всесвіту — це єдиний неперервний ланцюг довірених керівників, заключно з Планетарними Правителями; саме вони спрямовують долі еволюційних сфер величних владарств Отця. Ці декларації не лише поетичний вираз, вони є істинні: "Земля і все, що її наповнює належить Господу." "Він усуває царів і встановлює царів." "Всевишні керують над царствами людей."

^{3:5.3 (51.2)} В справах сердець людських Вселенський Отець не завжди може домогтися своєї волі; але в управлінні та впровадженні планетарної долі божественний план завжди перемагає; вічна мета мудрості та любові тріумфує.

^{3:5.4 (51.3)} Ісус сказав: "Мій Отець, який дав мені їх, величніший за всіх; і ніхто не може забрати їх з руки Мого Отця." Бачачи різноманітність дій Божих та заворожливу безмежність його майже нескінченного творіння, ви можете сумніватися в своєму розумінні його первинності, але вам не повинно бути важко прийняти його як надійного, вічно перебуваючого на Райському престолі у центрі всіх речей та милостивого Отця всіх розумних істот. Є лише "один Бог і Отець для всіх, який над усіма та в усіх", "і він є до всіх речей, і в ньому поєднується все".

^{3:5.5 (51.4)} Існування невизначеності та мінливості в житті ні в якому разі не протирічить концепції всесвітнього суверенітету Бога. Все еволюційне життя створінь стикається з певними неминучостями. Розгляньте наступне:

^{3:5.6 (51.5)} 1. Чи бажана мужність — сила характеру? Тоді людина має зростати в оточенні, що вимагає боротьби з труднощами, а також реакції на розчарування.

^{3:5.7 (51.6)} 2. Чи бажаний альтруїзм — служіння своїм ближнім? Тоді життєвий досвід має передбачати зіткнення з ситуаціями соціальної нерівності.

^{3:5.8 (51.7)} 3. Чи бажана надія — велич довіри? Тоді людське існування має постійно протистояти непевності та періодичній невизначеності.

^{3:5.9 (51.8)} 4. Чи бажана віра — верховне ствердження людської думки? Тоді розум людини повинен перебувати в тому складному становищі, в якому він завжди знає менше від того, у що він може повірити.

^{3:5.10 (51.9)} 5. Чи бажана любов до істини та готовність йти за нею, куди б вона не звела? Тоді людина повинна рости у світі, де існує недосконалість, а зло завжди можливе.

^{3:5.11 (51.10)} 6. Чи бажаний ідеалізм — концепція, що межує з божественним? Тоді людина повинна боротися в оточенні відносного добра і краси, в оточенні, яке стимулює непереборне прагнення до кращого.

^{3:5.12 (51.11)} 7. Чи бажана вірність — відданість найвищому обов'язку? Тоді людина повинна існувати поруч з можливістю зради та зневаги. Мужність відданості обов'язку полягає в присутності небезпеки порушення зобов'язань.

^{3:5.13 (51.12)} 8. Чи бажаний безкорисливість — дух самозабуття? Тоді смертна людина повинна жити віч-на-віч із неспинною потребою неоминного "Я" до визнання та поваги. Людина не змогла б динамічно обрати божественне життя, якби не існувало внутрішнього егоцентричного життя, яке для цього необхідно полишити. Людина ніколи не змогла б врятувати себе спершись на праведність, якби не було потенційного зла, що возвеличує та відрізняє добро на контрасті.

^{3:5.14 (51.13)} 9. Чи бажане вдоволення — відчуття щастя? Тоді людина повинна жити у світі, де альтернатива відчуття болю та ймовірність страждань завжди присутні в життєвому досвіді.

^{3:5.15 (52.1)} У всесвіті кожна одиниця розглядається як частина цілого. Виживання частини залежить від підтримки плану і участі у досягненні мети цілого, щирого бажання і абсолютної готовності виконувати божественну волю Отця. Єдиним можливим бездоганним еволюційним світом (світом в якому немає немудрих суджень) міг би бути лише світ, в якому відсутній вільний інтелект. У всесвіті Гавона є мільярд ідеальних світів з їхніми ідеальними мешканцями, але еволюційна людина повинна бути мати можливість помилятися, якщо вона хоче бути вільною. Вільний та необтяжений досвідом інтелект не може бути з самого початку однорідно мудрим. Можливість помилкового судження (зло) стає гріхом лише тоді, коли людська воля свідомо підтримує та обізнано приймає нарочито аморальне судження.

^{3:5.16 (52.2)} Повноцінне розрізнення правди, краси та доброчесності притаманне досконалості божественного всесвіту. Мешканцям світів Гавони не потрібен потенціал, що несуть у собі відносні рівні цінностей в якості стимулу для здійснення вибору; такі досконалі істоти можуть визначати та обирати добро навіть за відсутності всіх контрастуючих, стимулюючих думку моральних ситуацій. Але всі такі досконалі істоти є, по своїй моральній природі та духовному статусу, тими, ким вони є, внаслідок самого свого факту існування. Вони досягли нового досвіду лише у межах свого природного статусу. Смертна людина ж набуває навіть свій статус кандидата на вознесіння своєю вірою та надією. Все те божественне, що може вхопити й зберегти в собі людський розум, все те божественне, що здобуває людська душа, є досвідним досягненням; це реальність особистого досвіду і тому вона є унікальним надбанням на противагу природній доброті та праведності бездоганних особистостей Гавони.

^{3:5.17 (52.3)} Створіння Гавони від природи відважні, але вони не мужні в людському розумінні. Вони є вроджено добрими та уважними, але навряд чи вони є по-людські альтруїстичні. Їм знайоме очікування славного майбутнього, але вони не сповнені витонченої надії в тій манері, як її відчувають довірливі смертні на нестабільних еволюційних сферах. Вони мають віру в стабільність всесвіту, але їм абсолютно не знайома та рятівна віра, завдяки якій смертна людина піднімається від статусу тварини до порталів Раю. Вони люблять правду, але не знають нічого про ті її якості, які спасають душу. Вони ідеалісти, але вони народилися такими; вони абсолютно несвідомі щодо того несамовитого захоплення, яке відчувають люди, що стають ідеалістами в результаті свого піднесеного вибору. Вони лояльні, але ніколи не відчували благоговінного збудження від щирої і розумної відданості своєму обов'язку в той момент, коли існує спокуса скоїти злочин. Вони безкорисливі, але ніколи не досягали цих рівнів досвіду через величне підкорення непокірного себе. Вони відчувають насолоду, але не розуміють те приємне полегшення що дає втеча від можливого потенційного болю.

^{3:6.1 (52.4)} Із божественную безкорисливістю та неперевершеною щедрістю Всесвітній Отець поступається своєю владою, делегує свою силу, але він усе ще лишається первинним; його перст керує могутнім важелем подій всесвітнтних сфер; він залишив за собою право на прийняття остаточних рішень та з незаперечним авторитетом, грунтуючись на своїй вічній меті, безпомилково користується своїм всемогутнім і верховним правом вето щодо добробуту та долі його протягнутого, неупинного, динамічного творіння, яке вічно обертається нескінченним космічним колом.

^{3:6.2 (52.5)} Суверенітет Бога нічим не обмежений; це фундаментальний факт всього творіння. Створення всесвіту не було неминучим. Всесвіт також не створений випадково, також він не є існуючим самим у собі. Всесвіт створений зусиллями Творця і тому повністю підпорядкований його волі. Воля Бога є божественною істиною, живою любов'ю; отже, створіння еволюційних всесвітів, що йдуть шляхом вдосконалення, характеризуються доброчесністю — наближеністю до божественності, а також потенційним злом — віддаленістю від божественності.

^{3:6.3 (53.1)} Усі релігійні філософії, рано чи пізно, приходять до концепції універсального і єдиного управління всесвітом на чолі із єдиним Богом. Всесвітні причини не можуть бути нижчими за всесвітні наслідки. Джерело струменів життя і космічного інтелекту у всесвіті має бути вищим за рівні їх прояву. Людський розум не може бути послідовно пояснений в термінах нижчих порядків існування. Людський розум може бути по-справжньому зрозумілий лише за умови визнання реальності вищих рівнів мислення та цілеспрямованої волі. Неможливо збагнути людину, як моральну істоту без визнання реальності Всесвітнього Отця.

^{3:6.4 (53.2)} Механістичний філософ сповідує невизнання ідеї універсальної суверенної волі, саме тієї суверенної волі, чий внесок в творіння законів всесвіту він так сильно шанує. Яку ненавмисну пошану механіст віддає Творцю цих універсальних законів, коли стверджує, що вони діють самі по собі та пояснюють самі себе!

^{3:6.5 (53.3)} Великою помилкою є гуманізація Бога, за винятком концепції внутрішнього Настроювача Думки, але навіть такі намагання не є настільки дурними у порівнянні із повним механічним уявленням про Перше Велике Джерело і Центр.

^{3:6.6 (53.4)} Чи страждає Райський Отець? Я не знаю. Творці-Сини напевно що так; іноді вони дійсно відчувають страждання, так само як і смертні. Вічний Син і Безкінечний Дух страждають, але в іншому, видозміненому розумінні. Я думаю, що Всесвітній Отець також страждає, але я не можу зрозуміти, як саме; можливо, він відчуває страждання через особистісний контур або індивідуальність Настроювачів Думки та через інші обдарування його вічної природи. Про смертні раси він сказав: "У всіх ваших стражданнях страждаю і я". Без сумніву, він відчуває батьківське і симпатичне розуміння смертних істот; можливо, він дійсно страждає, але я не можу збагнути природи таких страждань.

^{3:6.7 (53.5)} Безмежний та вічний Владар всесвіту всесвітів є сила, форма, енергія, процес, модель, принцип, присутність та ідеалізована реальність. Але він є іще більшим на все це; він є особистістю; він здійснює свою суверенну волю, переживає самосвідомість божественності, впроваджує доручення творчого розуму, отримує задоволення від реалізації вічної мети та проявляє Батьківську любов і прихильність до своїх всесвітніх дітей. І всі ці риси Отця можна краще зрозуміти у більш особистому сенсі, спостерігаючи за тим, як вони проявлялися у посвятному житті Міхаїла, вашого Сина-Творця, під час його втілення на Урантії.

^{3:6.8 (53.6)} Бог Отець любить людей; Бог Син служить людям; Бог Дух надихає дітей Всесвіту до вічної висхідної пригоди відкриття Бога Отця шляхами, визначеними Синами Божими через благодатне служіння Бога Духа.

^{3:6.9 (53.7)} [Будучи Божественним Радником, призначеним для представлення одкровення Всесвітнього Отця, я продовжую із цим викладом атрибутів Божества.]