^{1:0.1 (21.1)} ВСЕСВІТНІЙ Отець є Богом усього створіння, першим джерелом і центром усіх речей та істот. Найперше, думайте про Бога як про творця, потім як про керівника, і, нарешті, як про нескінченне джерело підтримки. Істина про Всесвітнього Отця почала озоряти людство тоді, коли пророк сказав: “Ти, Боже - Господь єдиний; і нема іншого окрім тебе. Ти створив небо і небеса небес, з усіма їхніми воїнствами; ти підтримуєш їх та керуєш ними. Синами Божими були створені всесвіти. Творець вкриває себе світлом, немов одягом, і простирає небеса, як завісу.” Лише саме поняття про Всесвітнього Отця — одного Бога замість багатьох богів — дозволило смертному людству усвідомити Отця як божественного творця та нескінченного управителя.

^{1:0.2 (21.2)} Міріади планетних систем створено для того, щоб у підсумку бути заселеними різними видами розумних істот, істот, які могли б пізнати Бога, прийняти божественну любов і полюбити у відповідь. Всесвіт всесвітів є витвором Бога та місцем проживання його різноманітних cтворінь. “Бог створив небеса і сформував землю; Він створив всесвіт і цей світ не даремно; Він сформував його для заселення.”

^{1:0.3 (21.3)} Просвітлені сфери визнають і шанують Всесвітнього Отця, вічного творця та нескінченного утримувача всього творіння. Всесвіт за всесвітом, наділені волею істоти відправляються у довгу, тривалу подорож до Раю, захоплюючу боротьбу і вічну пригоду у меті досягнення Бога-Отця. Трансцендентна ціль дітей часу полягає у тому, щоб знайти вічного Бога, зрозуміти божественну природу, упізнати Всесвітнього Отця. Істоти, які знають Бога, мають лише одну верховну мету, всього одне всепоглинаюче бажання, а саме, такими, якими вони є у своїх сферах, стати подібними до його Райської досконалості особистості та у його всесвітній сфері праведної верховності. Від Всесвітнього Отця, що проживає у вічності надходить найвище доручення: “Будьте ж і ви досконалими, такими яким досконалим я є.” З любов'ю та милосердям посланці Раю донесли це божественне заохочення крізь віки та всесвіти, досягнувши навіть таких скромних істот тваринного походження, як людські раси Урантії.

^{1:0.4 (22.1)} Цей величний та всесвітній наказ прагнути досягнення досконалості божественності є першим обов'язком і повинен стати найвищою метою всих істот у творіннях Бога досконалості, які ведуть еволюційну боротьбу. Ця можливість досягнення божественної довершеності є кінцевим та безсумнівним призначенням вічного духовного прогресу людини.

^{1:0.5 (22.2)} Смертні Урантії вряд чи можуть сподіватися на досконалість у нескінченному розумінні, але для людей, що розпочинають свій шлях на цій планеті, цілком можливо досягнути надзвичайної та божественної мети, яку нескінченний Бог поставив перед смертними людьми; й осягнувши таку долю вони стають так само повноцінними у своїй сфері божественної досконалості в всьому, що стосується самореалізації та опанування розуму, як і сам Бог є у своїй сфері нескінченності та вічності. Така досконалість може не бути суцільною у її матеріальному розумінні, необмеженою в її інтелектуальному осягненні чи завершеною в її духовному досвіді, але вона є завершеною та повноцінною у всіх кінцевих аспектах божественності волі, досконалості особистісної мотивації та Богосвідомості.

^{1:0.6 (22.3)} Саме таким є істинний сенс цього божественного наказу: “Будьте ж і ви досконалими, такими яким досконалим я є.”, який вічно спонукає смертну людину йти вперед й манить його до самого центру, до цієї довгої та захоплюючої боротьби за досягнення все вищих і вищих рівнів духовних цінностей і істинних всесвітніх значень. Цей піднесений пошук Бога всесвітів є найвищою подорожжю, найвищою пригодою мешканців усіх світів часу та простору.

^{1:1.1 (22.4)} З усіх назв, за якими Бог-Отець відомий у всесвітах, найчастіше зустрічаються ті, що позначають його як Перше Джерело та Центр Всесвіту. Перший Отець відомий під різними іменами в різних всесвітах та в різних секторах одного і того ж всесвіту. Наймення, які створіння надають Творцю значною мірою залежать від уявлення створінь про Творця. Перше Джерело та Центр Всесвіту ніколи не відкривало себе за ім'ям, лише за природою. Якщо ми віримо, що ми є дітьми цього Творця, цілком природно, що з часом ми будемо називати його Отцем. Але це ім'я ми обираємо самі, воно виникає з усвідомлення наших особистих стосунків з Першим Джерелом та Центром.

^{1:1.2 (22.5)} Всесвітній Отець ніколи не нав'язує розумним вольовим істотам всесвітів жодної форми свавільного визнання, формального поклоніння чи рабської служби. Мешканці світів часу та простору, що йдуть шляхом еволюції мусять самі — у своїх серцях — визнавати, любити та добровільно поклонятися йому. Творець відмовляється примушувати до вираження або пригнічувати у вираженні власної свободної волі свої матеріальні створіння. Пристрасне присвячення людської волі виконанню волі Отця є найціннішим подарунком людини Богу; насправді, таке присвячення волі створіння — єдиниий можливий істинно вартістний подарунк людини Райському Отцю. У Богові людина живе, діє і існує; немає нічого, що людина може дати Богові, окрім цього вибору дотримуватися волі Отця, і такі рішення, прийняті розумними вольовими істотами всесвітів, становлять реальність того справжнього поклоніння, що настільки повно вдовольняє люблячу природу Отця-Творця.

^{1:1.3 (22.6)} Тоді, коли ви станете насправді Богосвідомими, після того, як ви направду відкриєте для себе величного Творця і почнете проживати реалізацію внутрішньої присутності божественного наставника, тоді, згідно зі ступенем вашого просвітлення та відповідно до властивого стилю та методу, якими божественні Сини відкривають Бога, ви знайдете те ім'я для Всесвітнього Отця, яке буде належним чином виражати ваше уявлення про Перше Велике Джерело та Центр. Таким чином, у різних світах та різних всесвітах, Творець стає відомим під численними найменуваннями, які у своєму духовному відношенні всі мають одне й те саме значення, але відповідно до словного і символічного вираження, кожне таке ім'я відповідає ступеню і глибині уособлення Бога в серцях створінь будь-якого окремого населеного світу.

^{1:1.4 (23.1)} Ближче до центру всесвіту всесвітів, Всесвітній Отець зазвичай відомий за іменами, які можуть передавати значення Першого Джерела. Далі у просторі всесвітів терміни, що вживаються для позначення Всесвітнього Отця, частіше означають Всесвітній Центр. Ще далі в зоряному творінні, як і в столичному світі вашого локального всесвіту, він відомий, як Перше Творче Джерело та Божественний Центр. В одному із сусідніх сузір'їв Бог має назву Отця Всесвітів. В іншому — Джерелом Нескінченної Підтримки, а на сході – Божественним Управителем. Також, його називали Отцем Світів, Даром Життя та Всемогутнім.

^{1:1.5 (23.2)} У тому світі, якому Райський Син присвятив своє посвятне життя, Бог зазвичай відомий під якимось іменем, що вказує на особисті стосунки, ніжну прихильність та батьківську відданість. У столиці вашого сузір'я Бога називають Всесвітнім Отцем, а на різних планетах вашої локальної системи населених світів він відомий такими назвами, як Отець Отців, Райський Отець, Гавонський Отець та Духовний Отець. Ті, хто пізнає Бога через одкровення посвятних Райських Синів, з часом під зворушливого емоційного зв'язку між створінням та Творцем, починають звертатися до Бога як до "нашого Отця".

^{1:1.6 (23.3)} На планетах, де мешкають статеві істоти, у світах, в яких імпульси батьківських емоцій настільки притаманні серцям розумних істот, термін Отець стає дійсно виразним та відповідним ім'ям для вічного Бога. Всесвітній Отець найкраще відомий, найбільш загально визнаний на вашій планеті, Урантії, під найменуванням Бог. Надане йому ім'я не є настільки суттєвим; важливим є те, що ви повинні знати його та прагнути бути схожими на нього. Ваші прадавні пророки насправді називали його "вічним Богом" та згадували його як того, хто "населяє вічність".

^{1:2.1 (23.4)} Бог є первинною реальністю у духовному світі; Бог є джерелом істини у сферах розуму; у матеріальних світах Бог охоплює собою всі речі. Для всіх створених інтелектів Бог є особистістю, для всього всесвіту всесвітів він є Першим Джерелом та Центром вічної реальності. Бог не схожий ні на людину, ні на машину. Перший Отець є всеосяжним духом, вічною істиною, нескінченною реальністю та батьківською особистістю.

^{1:2.2 (23.5)} Вічний Бог є незмірно більшим за ідеалізовану реальність чи уособлений всесвіт. Бог є не лише найвищим прагненням людини, ціллю і об'єктом усього смертного життя. Також Бог не є лише концепцією чи ідеєю, потенційною силою праведності. Всесвітній Отець не є синонімом природи, також він не є уособленням природного закону. Бог є трансцендентною реальністю, а не просто традиційним поняттям людини про найвищі цінності. Бог не є психологічним зосередженням духовних значень, також він не є "найбільш благородним творінням людини". У свідомості людей Бог може бути будь-якою або усіма із цих концепцій, але насправді він перевершує їх усі. Він є рятівною особистістю та люблячим Отцем для всіх, хто вподобає духовний мир на землі, для всіх тоих, хто прагне зазнати збереження своєї особистості по смерті.

^{1:2.3 (24.1)} Реальність існування Бога проявляється у людському досвіді через внутрішнє проживання божественної присутності духовного Спостерігача, посланого з Раю, щоб жити у смертному розумі людини та допомагати їй у розвитку безсмертної вічної душі. Присутність цього божественного Настроювача у людському розумі виявляється у трьох досвідніх явищах:

^{1:2.4 (24.2)} 1. Інтелектуальна здатність пізнавати Бога — Богосвідомість.

^{1:2.5 (24.3)} 2. Духовне прагнення знайти Бога — пошук Бога.

^{1:2.6 (24.4)} 3. Прагнення особистості бути подібним до Бога — щире бажання виконувати волю Отця.

^{1:2.7 (24.5)} Існування Бога ніколи не може бути доведено науковим експериментом або бездоганною аргументацією логічної дедукції. Бог може бути усвідомлений лише у сферах людського досвіду; тим не менше, справжнє уявлення про реальність Бога є зрозумілим для логіки, достовірним для філософії, необхідним для релігії та невід'ємним для будь-якої надії на виживання особистості.

^{1:2.8 (24.6)} Ті, хто знає Бога, відчули факт Його присутності; такі смертні, які знають Бога, мають у своєму особистому досвіді єдиний позитивний доказ існування живого Бога, який одна людина може запропонувати іншій. Демонстрація існування Бога виходить за межі будь-яких можливостей, за винятком лише безпосереднього контакту між Богосвідомістю людського розуму та Божою присутністю Настроювача Мислення, який проживає в іншому смертному розумі, цим вільним даром, яким людину наділив Всесвітній Отець.

^{1:2.9 (24.7)} Теоритично, ви можете сприймати Бога як Творця, бо він і є безпосереднім творцем Раю та центрального всесвіту досконалості, однак всесвіти часу та простору створені та організовані Райським корпусом Синів-Творців. Всесвітній Отець не є особистим творцем локального всесвіту Небадон; всесвіт, в якому ви живете, є творінням його Сина Михаїла. Хоча Отець особисто не створює еволюційні всесвіти, він керує ними в багатьох їхніх всесвітніх взаємозв'язках та в певних проявах фізичних, розумових та духовних енергій. Бог Отець є особистим творцем Райського Всесвіту та, у співпраці з Вічним Сином, є творцем усіх інших особистих Творців всесвітів.

^{1:2.10 (24.8)} Як фізичний контролер у матеріальному всесвіті всесвітів, Перше Джерело і Центр діє згідно закономірностей вічного Остріву Рай; через цей абсолютний центр гравітації Вічний Бог реалізує свій космічний контроль над фізичним рівнем існування в центральному всесвіті та в усьому всесвіті всесвітів. Інтелектуально, Бог проявляє свої дії у Божестві Нескінченного Духа; в якості духу, Бог проявляється у особі Вічного Сина та в особистостях божественних дітей Вічного Сина. Ця взаємодія Першого Джерела і Центра зі спів-координованими Особами та Абсолютами Раю зовсім не перешкоджає прямій особистій дії Вселенського Отця на всіх рівнях усього творіння. Через присутність свого фрагментованого духу Творець-Отець підтримує постійний, безпосередній і миттєвий зв'язок зі своїми дітьми-створіннями та створеними всесвітами.

^{1:3.1 (25.1)} "Бог є дух." Він є всесвітня духовна присутність. Вселенський Отець є нескінченною духовною реальністю; він — "суверенний, вічний, безсмертний, невидимий та єдиний справжній Бог." Навіть будучи "нащадками Бога" вам не слід думати, що Отець схожий на вас формою чи будовою тільки тому, що було сказано про те, що ви створені "за його подобою", тобто наділені Таємничими Доглядачами, які прибувають із самого центру, місця перебування вічної присутності Отця. Навіть якщо вони не мають плоті та крові, духовні істоти є реальними, хоча вони і невидимі для людських очей.

^{1:3.2 (25.2)} Прадавній провидець сказав: "Ось він проходить повз мене, і я його не бачу; він минає мене, але я його не помічаю." Кожного дня, спостерігаючи за за діяннями Бога ми можемо бути вельми свідомими щодо матеріальних доказів його величного проводу, однак нам рідко вдається особисто вбачати маніфестацію його божественності, не кажучи вже навіть про те, щоб засвідчити присутність наданого ним духу, що живе у людині.

^{1:3.3 (25.3)} Всесвітній Отець непомітний не тому, що він переховується від матеріальних створінь, які знаходяться на низьких щаблях розвитку у всесвіті, обмежених матеріально і духовно. Ситуація скоріше така: "Ви не можете побачити мого обличчя, бо жоден смертний не може побачити мене і жити." Жодна матеріальна людина не змогла б продовжувати своє смертне існування узрівши духовного Бога. Зближення зі славою і духовним сяйвом особистісної Божої присутності неможливе для нижчих груп духовних істот або для будь-якого класу матеріальних особистостей. Духовна світність особистої присутності Отця — це "світло, до якого не може наблизитися жодна смертна людина; якого не бачила і не може побачити жодна матеріальна істота." Однак для того, щоб угледіти Бога духовним баченням віри одухотвореного розуму, не потрібно бачити Бога очима плоті.

^{1:3.4 (25.4)} Всесвітній Отець цілком і повністю розділяє свою духовну природу зі своїм співіснуючим Я, Вічним Сином Раю. Як Отець, так і Син схожим чином повністю і без застережень діляться своїм всеосяжним і вічним духом з їх спільним особистісним партнером, Нескінченним Духом. Дух Бога у ньому, та за своєю сутністю, є абсолютним; у Сині він є безумовним, у Дусі — всеосяжним, а в них усіх, та через них — нескінченним.

^{1:3.5 (25.5)} Бог є всесвітнім духом; Бог є всеохоплюючою особистістю. Найвищою особистісною реальністю кінцевого творіння є дух; остаточною реальністю особистісного космосу є абсонітний дух. Абсолютними є лише щаблі нескінченності, і тільки на таких щаблях існує остаточність об'єднання матерії, розуму та духу.

^{1:3.6 (25.6)} У всесвітах Бог Отець є, у своєму потенціалі, верховним керманичем матерії, розуму та духу. Бог вступає у безпосередній зв'язок з волевими особистостями свого гігантського творіння тільки через свій всеосяжний контур особистості, однак зауважте, що контакт із ним (поза Раєм) можливий лише за наявності його фрагментованих сутностей, які являють собою Божу волю у всесвітах. Цей райський дух, що оселяється в розумах смертних часу і сприяє у ньому еволюції невмирущої душі істоти — створіння, що зберігає своє життя — є природою і божественністю Всесвітнього Отця. Але ж розуми таких еволюційних істот походять із локальних всесвітів, а отже вони повинні сягати божественої досконалості через такі досвідні трансформації своїх духовних досягнень, за допомогою таких перетворень, які становлять результат неминучого вибору створіння творити волю Отця небесного.

^{1:3.7 (26.1)} У самому внутрішньому досвіді людини розум поєднаний з матерією. Такий пов'язаний з матерією розум не може продовжити своє існування після смерті. Техніка збереження життя посмерти полягає у таких узгодженнях людської волі і таких перетвореннях смертного розуму, внаслідок яких богосвідомий інтелект поступово стає навчений духом, і, врешті-решт, керований ним. Така еволюція людського розуму від асоціації з матерією до спілкування з духом призводить до перетворення тих частин смертного розуму, які до цього були духовними лише потенційно, на моронтійні реальності невмирущої душі. Смертний розум підпорядкований матерії приречений ставати все більш і більш матеріальним, а отже, внаслідок цього, зазнати подальшого вгасання, зникнення особистості; розум, що підкорився духові приречений ставати все більш і більш духовним, і, врешті-решт, досягти єдності з керуючим ним існуючим вічно духом божим, таким чином забезпечивши виживання та вічне існування для своєї особистості.

^{1:3.8 (26.2)} Я прийшов із Вічності; я неодноразово повертався присутності Всесвітнього Отця. Я свідомий реальності та особистості Першого Джерела і Центру, Вічного та Всесвітнього Отця. Я знаю про те, що хоча Великий Бог і є абсолютним, вічним та нескінченним, він також є добрим, прекрасним та милосердним. Я знаю істину цих великих тверджень: "Бог є дух" та "Бог є любов"; і ці дві ознаки найбільш повно проявляються у всесвіті в Вічному Синові.

^{1:4.1 (26.3)} Нескінченність досконалості Бога навічно перетворює його на таємницю. І найбільшою з усіх незбагненних таємниць Бога є явище божого проживання в смертних розумах. Метод, завдяки якому Всесвітній Отець перебуває з істотами часу, є найбільш глибокою з усіх таємниць Всесвіту; божественна присутність у розумі людини є таємницею таємниць.

^{1:4.2 (26.4)} Фізичні тіла смертних є "храмами Божими". Незважаючи на те, що Суверенні Сини-Творці наближаються до істот своїх заселених світів і "залучають усіх людей до себе"; хоча вони і "стоять у дверях" свідомості, "стукають" і радо входять до всіх, хто "відчиняє двері своїх сердець"; хоча й існує таке тісне особистісне спілкування між Синами-Творцями та їхніми смертними істотами, втім смертні люди мають щось і від самого Бога, щось, що насправді перебуває в них самих; тож їхні тіла і є його храмами.

^{1:4.3 (26.5)} Коли ваш час на землі спливе, коли ваш шлях у тимчасовій земній формі буде пройдено, коли ваше випробування в плоті завершиться, коли прах, що складає шатро смертне, "повернеться до землі, звідки він і вийшов"; тоді, як було розкрито людям, внутрішній "Дух повернеться до Бога, що надав його." У кожній моральній істоті цієї планети перебуває частка Бога, невід'ємна частина божественності. Ви все ще не можете володіти нею, але вона нарочито призначена до об'єднання з вами, якщо ви переживете своє смертне існування.

^{1:4.4 (26.6)} Ми постійно стикаємося з цією таємницею Бога; ми вражені постійно новим і новим розкриттям безкінечної панорами істини його нескінченної доброти, безмежного милосердя, неперевершеної мудрості та незрівнянного характеру.

^{1:4.5 (26.7)} Божественна таємниця полягає в природній відмінності, яка існує між кінцевим та нескінченним, тимчасовим та вічним, творінням у часопросторі та Вселенським Творцем, матеріальним та духовним, недосконалістю людини та досконалістю Райського Божества. Бог всесвітньої любові неодмінно виявляє себе кожному зі своїх створінь відповідно до повноти можливості такого створіння духовно сприймати якості божественної істини, краси та доброти.

^{1:4.6 (27.1)} Кожній духовній істоті та кожному смертному створінню в кожній сфері й у кожному зі світів усього всесвіту всесвітів Всесвітній Отець відкриває всю свою милісну та божественну сутність, яка може бути сприйнята і усвідомлена. Бог не виявляє особливого ставлення до будь-яких осіб, як духовних, так і матеріальних. Та Божественна присутність, якою будь-яке дитя Всесвіту користується в будь-який момент часу, обмежена лише здатністю цього створіння сприймати та розрізняти духовні реальності надматеріального світу.

^{1:4.7 (27.2)} Як реальність у духовному досвіді людини, Бог не є таємницею. Однак намагаючись пояснити реальності духовного світу фізичному розуму матеріального порядку,