193 Останні Явлення та Вознесіння

193:0.1 (2052.1) Шістнадцята моронціальна проява Ісуса відбулася у п'ятницю, 5 травня, у дворі Нікодима, близько дев'ятої години вечора. Саме цього вечора віруючі з Єрусалиму вперше зробили спробу зібратися після воскресіння. На цей час тут зібралися одинадцять апостолів, жіночий корпус і їхні сподвижники, а також близько п'ятдесяти інших провідних учнів Учителя, включаючи декілька греків. Ця компанія віруючих вже більше ніж півгодини неформально спілкувалася, коли раптом моронціальний Учитель з'явився на повний ріст і негайно почав навчати їх. Ісус сказав:
193:0.2 (2052.2) “Мир вам. Це найбільш репрезентативна група віруючих - апостолів і учнів, чоловіків і жінок, перед якими я з'явився з часу мого визволення від тіла. Я тепер закликаю вас свідчити, що я заздалегідь сказав вам, що моє перебування серед вас має закінчитися; я сказав вам, що незабаром я повинен повернутися до Отця. І потім я ясно сказав вам, як первосвященики і правителі євреїв видають мене на смерть, і що я воскресну з гроба. Чому ж ви дозволили собі стати такими розгубленими, коли все це сталося? і чому ви були такими здивованими, коли я воскрес з гробу на третій день? Ви не повірили мені, тому що ви чули мої слова, не зрозумівши їхнього значення.
193:0.3 (2052.3) “І тепер ви повинні прислухатися до моїх слів, щоб знову не припуститися помилки, слухаючи моє вчення розумом, але в серцях ви не розумієте його значення. З початку мого перебування серед вас я навчав вас, що моя єдина мета - це відкрити мого Отця на небі його дітям на землі. Я прожив життя, відкриваючи Бога, щоб ви могли досвідчувати знання Бога. Я відкрив Бога як вашого Отця на небі; я відкрив вас як синів Бога на землі. Це факт, що Бог любить вас, своїх синів. Вірою в моє слово цей факт стає вічною і живою правдою у ваших серцях. Коли, живою вірою, ви стаєте божественно відчуваючими Бога, ви тоді народжуєтеся духом як діти світла і життя, навіть вічного життя, за яким ви підніметеся у всесвіт всесвітів і досягнете досвіду знаходження Бога-Отця на Раї.
193:0.4 (2052.4) “Я закликаю вас завжди пам'ятати, що ваша місія серед людей - це проголошувати Євангеліє Царства - реальність Батьківства Бога і правду про синівство людини. Проголошуйте всю правду Доброї Новини, а не лише частину спасительного Євангелія. Ваше послання не змінюється моїм воскресінням. Синівство з Богом через віру все ще є спасительною правдою Євангелії Царства. Ви повинні йти і проповідувати любов Бога і служіння людям. Те, що світу найбільше потрібно знати, це: люди є синами Бога, і через віру вони можуть дійсно усвідомити, і щодня переживати, цю возвеличуючу правду. Моє віддання повинно допомогти всім людям знати, що вони є дітьми Бога, але таке знання не буде достатнім, якщо вони особисто не зрозуміють спасительну правду, що вони є живими духовними синами вічного Отця. Євангелія Царства стосується любові Отця і служіння його дітям на землі.
193:0.5 (2053.1) “Між вами, тут, ви поділяєте знання, що я воскрес з мертвих, але це не дивно. У мене є сила віддати своє життя і знову його прийняти; Отець дає таку силу своїм Синам Раю. Ви, радше, повинні бути зворушені в своїх серцях знанням, що мертві віку вступили на вічне піднесення незабаром після того, як я покинув новий гроб Йосипа. Я прожив своє життя в плоті, щоб показати, як ви можете через любляче служіння стати Бог-відкривачем для своїх ближніх, так само як, люблячи вас і служачи вам, я став Бог-відкривачем для вас. Я жив серед вас як Син Людський, щоб ви, і всі інші люди, могли знати, що ви всі дійсно сини Бога. Тому, йдіть тепер у весь світ, проповідуючи це Євангеліє Царства небесного всім людям. Любіть усіх людей, як я вас любив; служіть своїм смертним ближнім, як я служив вам. Ви вільно отримали, вільно давайте. Лише пробудьте тут у Єрусалимі, поки я піду до Отця, і доки я не надішлю вам Духа Істини. Він проведе вас до розширеної правди, і я піду з вами у весь світ. Я завжди з вами, і мій мир я залишаю вам.”
193:0.6 (2053.2) Коли Майстер промовив до них, він зник з їхнього виду. Було близько до світанку, коли ці віруючі розійшлися; всю ніч вони залишалися разом, серйозно обговорюючи настанови Майстра і розмірковуючи над усім тим, що їх спіткало. Яків Зеведей та інші апостоли також розповідали їм про свої переживання з моронцієвим Майстром в Галілеї і розповідали, як він тричі з'являвся їм.
193:1.1 (2053.3) Близько четвертої години дня в суботу, 13 травня, Майстер з'явився Налді та близько семидесяти п'яти самарянським віруючим біля колодязя Якова, в Сихарі. Віруючі мали звичку зустрічатися в цьому місці, близько того місця, де Ісус говорив Налді про воду життя. У цей день, як тільки вони закінчили свої обговорення про повідомлене воскресіння, Ісус раптом з'явився перед ними, говорячи:
193:1.2 (2053.4) “Мир вам. Ви радієте знати, що я є воскресінням і життям, але це нічого вам не допоможе, якщо ви спочатку не народжені від вічного духу, тим самим отримавши вірою дар вічного життя. Якщо ви вірні сини мого Отця, ви ніколи не помрете; ви не загинете. Євангеліє Царства навчило вас, що всі люди є синами Бога. І цю добру новину про любов небесного Отця до його дітей на землі треба нести у весь світ. Настав час, коли ви поклоняєтесь Богу не на Геризимі, не в Єрусалимі, а там, де ви є, такі які ви є, у дусі і в істині. Ваша віра спасає ваші душі. Спасіння є даром Бога для всіх, хто вірить, що вони є його синами. Але не вводьте себе в оману; хоча спасіння є безкоштовним даром Бога і надається всім, хто приймає його вірою, наступає досвід ношення плодів цього духовного життя, як воно живе у плоті. Прийняття доктрини батьківства Бога передбачає, що ви також вільно приймаєте пов'язану істину братства людей. І якщо людина є вашим братом, вона є навіть більше, ніж вашим ближнім, якого Отець вимагає любити, як себе самого. Ваш брат, є членом вашої сім'ї, ви будете любити не тільки сімейною любов'ю, але ви також будете служити, як би ви служили собі. І ви будете таким чином любити і служити вашому брату, тому що ви, будучи моїми братами, були таким чином кохані і служені м
193:1.3 (2054.1) Ці самаряни були дуже здивовані цією з'явою Майстра, і вони поспішили до найближчих міст і сіл, де вони розголосили новину, що вони бачили Ісуса, і що він говорив до них. І це була сімнадцята моронцієва з'ява Майстра.
193:2.1 (2054.2) Вісімнадцята моронцієва з'ява Майстра відбулася в Тирі, у вівторок, 16 травня, трохи перед дев'ятою годиною вечора. Знову він з'явився наприкінці зустрічі віруючих, коли вони збиралися розходитися, говорячи:
193:2.2 (2054.3) "Мир вам. Ви радієте, знаючи, що Син Чоловічий воскрес з мертвих, тому що ви тим самим знаєте, що ви та ваші брати також виживуть після смерті. Але таке виживання залежить від того, чи народилися ви заздалегідь від духа шукачів правди і знаходження Бога. Хліб життя та вода від нього діють лише на тих, хто голодний до правди та спраглий праведності - за Бога. Факт воскресіння мертвих не є Євангелією Царства. Ці великі правди та ці всесвітні факти всі пов'язані з цим Євангелієм, оскільки вони є частиною результату віри у добру новину та включаються в подальший досвід тих, хто вірою стає на ділі та насправді вічними синами вічного Бога. Мій Отець послав мене у світ, щоб проголосити це спасіння синівства для всіх людей. І так я посилаю вас за кордон проповідувати це спасіння синівства. Спасіння є безкоштовним даром Бога, але ті, хто народжений від духа, негайно почнуть проявляти плоди духа у люблячому служінні своїм співтворінням. А плоди божественного духа, які родяться в життях духовно народжених і знаючих Бога смертних, є: любляче служіння, безкорислива відданість, відважна вірність, щира справедливість, просвітлена чесність, невмируща надія, довірлива довіра, милосердне служіння, невпинне добро, прощаюча терпимість і стійкий мир. Якщо визнані віруючими не
193:2.3 (2054.4) І тоді Майстер зник з їхнього поля зору. Наступного дня з Тира вийшли ті, хто розніс цю історію до Сідона і навіть до Антіохії та Дамаска. Ісус був з цими віруючими, коли був у тілі, і вони швидко впізнали його, коли він почав їм навчати. Хоча його друзі не могли легко впізнати його моронціальну форму, коли вона ставала видимою, вони ніколи не були повільними, щоб ідентифікувати його особистість, коли він говорив до них.
193:3.1 (2055.1) Рано у четвер, 18 травня, Ісус зробив свою останню появу на землі як моронціальна особистість. Коли одинадцять апостолів збиралися сісти до сніданку у верхній кімнаті дому Марії Марк, Ісус з'явився перед ними і сказав:
193:3.2 (2055.2) "Нехай мир буде з вами. Я просив вас затриматися тут у Єрусалимі, поки я не відійду до Отця, аж до того, як я відправлю вам Духа Істини, який незабаром буде вилитий на всіх людей, і який наділить вас силою з високого". Симон Зілот перебив Ісуса, запитавши: "Тоді, Учителю, чи відновиш ти королівство, і чи побачимо ми славу Божу, що проявляється на землі?" Коли Ісус вислухав питання Симона, він відповів: "Симоне, ти все ще тримаєшся своїх старих ідей про юдейського Месію та матеріальне королівство. Але ти отримаєш духовну силу після того, як дух зійде на тебе, і ти незабаром підеш у весь світ, проповідуючи це Євангеліє королівства. Як Отець послав мене у світ, так я посилаю вас. І я хотів би, щоб ви любили та довіряли один одному. Юда більше не з вами, тому що його любов охолола, і тому що він відмовився довіряти вам, своїм вірним братам. Чи не читали ви в Письмі, де написано: 'Не добре людині бути самотнім. Ніхто не живе сам для себе'? І також там, де сказано: 'Хто хоче мати друзів, повинен бути дружелюбним'? І чи я не навіть послав вас навчати, двох і двох, щоб ви не стали самотніми і не потрапили в пастку та біди самітності? Ви також добре знаєте, що, коли я був у тілі, я не дозволяв собі бути довго самотнім. З самого початку наших стосунків я завжди мав двох або трьох з в
193:3.3 (2055.3) Коли він закінчив говорити, він помахав їм, щоб вони пішли за ним, і він вивів їх на гору Оливкову, де він попрощався з ними перед відходом з Урантії. Це була урочиста подорож до Оливкової гори. Ніхто з них не процедив ні слова від часу, коли вони покинули верхню кімнату, поки Ісус не зупинився з ними на горі Оливковій.
193:4.1 (2055.4) Це була в першій частині прощального послання Майстра до його апостолів, що він згадав про втрату Юди та представив трагічну долю їхнього зрадливого співробітника як суворе попередження проти небезпек соціальної та братерської ізоляції. Може бути корисним для віруючих, в цьому і в майбутніх віках, коротко оглянути причини падіння Юди в світлі зауважень Майстра та в світлі накопиченого просвітлення наступних століть.
193:4.2 (2055.5) Задивляючись назад на цю трагедію, ми припускаємо, що Юда пішов на криву доріжку, в основному, тому що він був дуже помітною ізольованою особистістю, особистістю, яка була закрита і відірвана від звичайних соціальних контактів. Він наполягав на тому, щоб не довіряти і не вільно спілкуватися зі своїми апостолами. Але його ізольованість, сама по собі, не принесла б такої шкоди Юді, якби він також не збільшив любові та не розвинув духовної благодаті. А потім, ніби щоб зробити погану справу гіршою, він наполягав на тому, щоб тримати образи і підтримувати таких психологічних ворогів, як помста та узагальнене прагнення "поквитатися" з кимось за всі свої розчарування.
193:4.3 (2056.1) Це нещасливе поєднання індивідуальних особливостей та ментальних тенденцій змовилося, щоб знищити доброзичливого чоловіка, який не зміг подолати ці зла за допомогою любові, віри та довіри. Те, що Юда не повинен був йти на криву доріжку, добре доводять випадки з Томою та Нафанаїлом, обидва з яких були прокляті цим самим типом підозри та переростання індивідуалістичної тенденції. Навіть Андрій та Матвій мали багато схильностей в цьому напрямку; але всі ці люди з часом все більше любили Ісуса та своїх апостолів, а не менше. Вони зростали в благодаті і в знанні істини. Вони ставали все більш довірливими до своїх братів і поступово розвивали здатність довіряти своїм товаришам. Юда наполягав на тому, щоб не довіряти своїм братам. Коли його поштовхнуло накопичення його емоційних конфліктів, щоб шукати полегшення в самовираженні, він незмінно шукав пораду та отримував немудру втіху від своїх недуховних родичів або тих випадкових знайомих, які були або байдужими, або відверто ворожими до добробуту та прогресу духовних реалій небесного царства, одним з дванадцяти призначених послів на землі якого він був.
193:4.4 (2056.2) Юда зазнав поразки у своїх битвах земної боротьби через наступні фактори особистих тенденцій та слабкості характеру:
193:4.5 (2056.3) 1. Він був особливим типом людини. Він був високо індивідуалістичний і обрав стати впевненим "замкненим" і несоціальним типом особистості.
193:4.6 (2056.4) 2. У дитинстві життя було для нього занадто легким. Він гірко обурювався, коли щось йому перешкоджало. Він завжди очікував перемоги; він був дуже поганим гравцем, який втрачає.
193:4.7 (2056.5) 3. Він ніколи не вивчив філософського методу розуміння розчарувань. Замість того, щоб сприймати розчарування як регулярну та звичайну рису людського існування, він безвиключно звертався до практики звинувачення когось конкретного або своїх асоціатів як групи, за всі свої особисті труднощі та розчарування.
193:4.8 (2056.6) 4. Він прихильний до тримання злості; він завжди розглядав ідею помсти.
193:4.9 (2056.7) 5. Йому не подобалось відверто ставитися до фактів; він був недобросовісним у своєму ставленні до життєвих ситуацій.
193:4.10 (2056.8) 6. Він не любив обговорювати свої особисті проблеми зі своїми найближчими співробітниками; він відмовлявся обговорювати свої труднощі зі своїми справжніми друзями та тими, хто дійсно любив його. За всі роки їх співпраці він ні разу не звернувся до Майстра з чисто особистою проблемою.
193:4.11 (2056.9) 7. Він ніколи не навчився тому, що справжні винагороди за благородне життя, врешті-решт, є духовними призами, які не завжди розподіляються протягом цього одного короткого життя в тілі.
193:4.12 (2056.10) Внаслідок його постійної ізоляції особистості, його горе помножилося, скорботи зросли, тривоги збільшилися, а відчай заглибився майже до межі витримки.
193:4.13 (2057.1) Хоча у цього самоцентричного та ультраіндивідуалістичного апостола було багато психічних, емоційних та духовних проблем, його основні труднощі були: за особистістю, він був ізольований. За розумом, він був підозрілим та помстивим. За темпераментом, він був непривітний та помстивий. Емоційно, він був без любові та непробачний. Соціально, він був недовірливим та майже повністю самодостатнім. У дусі, він став зарозумілим та егоїстично амбітним. У житті, він ігнорував тих, хто його любив, а в смерті, він залишився без друзів.
193:4.14 (2057.2) Отже, це фактори розуму та злі впливи, які, взяті разом, пояснюють, чому доброзичливий і, в інший час, щирий віруючий в Ісуса, навіть після декількох років тісного спілкування з його трансформуючою особистістю, відмовився від своїх товаришів, відкинув священну справу, відмовився від свого святого покликання і зрадив свого божественного Учителя.
193:5.1 (2057.3) Було майже пів на восьму ранку цього четверга, 18 травня, коли Ісус прибув на західний схил Гори Оливкової зі своїми одинадцятьма тихими та дещо збентеженими апостолами. З цього місця, близько на дві третини шляху вгору гори, вони могли подивитися на Єрусалим та вниз на Гетсиманію. Ісус тепер готувався сказати своє останнє прощання апостолам перед тим, як він покинув Урантію. Коли він стояв перед ними, не отримавши наказу, вони стали на коліна навколо нього в колі, і Майстер сказав:
193:5.2 (2057.4) “Я просив вас пробути в Єрусалимі, поки ви не були обдаровані силою звище. Я зараз збираюся попрощатися з вами; Я збираюся взойти до свого Отця, і скоро, дуже скоро, ми пошлемо в цей світ мого перебування Дух Істини; і коли він прийде, ви почнете нове проголошення Євангелії Царства, спочатку в Єрусалимі, а потім до крайніх кутів світу. Любіть людей любов'ю, якою я полюбив вас, і служіть своїм співсмертникам, як я служив вам. Через духовні плоди вашого життя спонукаєте душі вірити в істину, що людина є сином Божим, і що всі люди є братами. Пам'ятайте все, що я вас навчив, і життя, яке я прожив серед вас. Моя любов захищає вас, мій дух буде проживати з вами, і мій мир залишиться на вас. Прощайте".
193:5.3 (2057.5) Коли так проговорив моронтійний Майстер, він зник з їхнього поля зору. Це так зване вознесіння Ісуса нічим не відрізнялось від його інших зникнень з смертного виду протягом сорока днів його моронтійної кар'єри на Урантії.
193:5.4 (2057.6) Майстер пішов до Еденції через Єрусем, де Всевишні, під спостереженням Райського Сина, визволили Ісуса з Назарету від моронтійного стану і, через духовні канали вознесіння, повернули його до статусу Райського синства та вищого суверенітету на Сальвінгтоні.
193:5.5 (2057.7) Було приблизно сім чортів п'ятдесят п'ять ранку, коли моронтійний Ісус зник з поля зору своїх одинадцяти апостолів, щоб почати восхід до правої руки свого Батька, там отримати формальне підтвердження його завершеного суверенітету в універсумі Небадону.
193:6.1 (2057.8) Діючи за інструкцією Петра, Іван Марко та інші вийшли, щоб запросити провідних учнів зібратися в будинку Марії Марко. Близько десятої тридцяти, сто двадцять провідних учнів Ісуса, що живуть в Єрусалимі, зібралися, щоб почути звіт про прощальне послання Майстра та дізнатися про його Вознесення. Серед цієї компанії була Марія, мати Ісуса. Вона повернулася до Єрусалима з Іваном Зеведеєм, коли апостоли повернулися з нещодавнього перебування в Галілеї. Незабаром після П'ятидесятниці вона повернулася до будинку Саломеї в Віфсаїді. Яків, брат Ісуса, також був присутній на цьому засіданні, першій конференції учнів Майстра, що була викликана після завершення його планетарної кар'єри.
193:6.2 (2058.1) Симон Петро взяв на себе відповідальність говорити від імені своїх співапостолів і зробив захоплюючий звіт про останню зустріч одинадцяти з їхнім Майстром і дуже зворушливо зобразив останнє прощання Майстра та його Вознесення. Такої зустрічі ще ніколи не було на цьому світі. Ця частина зустрічі тривала майже годину. Потім Петро пояснив, що вони вирішили обрати наступника Іуди Іскаріота, і що буде надана перерва, щоб дати апостолам можливість вирішити, кого з двох людей, які були запропоновані на цю посаду, Матфія або Юста, обрати.
193:6.3 (2058.2) Одинадцять апостолів тоді зійшли вниз, де вони домовилися кидати жеребки, щоб визначити, який з цих людей має стати апостолом і служити на місці Іуди. Жереб впав на Матфія, і його було оголошено новим апостолом. Його належним чином введено в посаду і потім призначено казначеєм. Але Матфій мало брав участь в подальшій діяльності апостолів.
193:6.4 (2058.3) Незабаром після П'ятидесятниці близнюки повернулися до своїх домівок в Галілеї. Симон Зелотес деякий час прожив у відставці, перш ніж вийшов проповідувати Євангеліє. Томас потурбувався протягом коротшого періоду, а потім відновив своє навчання. Нафанаїл все більше розходився з Петром щодо проповіді про Ісуса замість проголошення колишнього Євангелія царства. Це незгодження стало настільки гострим до середини наступного місяця, що Нафанаїл відклав, відправившись до Філадельфії відвідати Абнера і Лазаря; і після затримки там протягом більше ніж року, він пішов у землі за Месопотамією, проповідуючи Євангеліе так, як він його розуміє.
193:6.5 (2058.4) Це залишило лише шістьох з дванадцяти оригінальних апостолів, щоб стати діячами на сцені раннього проголошення Євангелія в Єрусалимі: Петра, Андрія, Якова, Івана, Филипа та Матвія.
193:6.6 (2058.5) Близько опівдні апостоли повернулися до своїх братів у верхній кімнаті і оголосили, що Матфей був обраний новим апостолом. А потім Петро закликав усіх віруючих до молитви, молитви, щоб вони могли бути готові прийняти дар духа, який Майстер обіцяв надіслати.