56 Універсальна Єдність

56:0.1 (637.1) БОГ є єдністю. Божество універсально координоване. Всесвіт всесвітів - це один великий інтегрований механізм, який абсолютно контролюється одним безмежним розумом. Фізичний, інтелектуальний та духовний домени всесвітнього створення божественно взаємопов'язані. Досконале та недосконале дійсно взаємопов'язані, і тому кінцевий еволюційний твір може підніматися на Парадиз в покорі Батькові Всесвіту, за Його велінням: "Будьте досконалі, як і Я досконалий".
56:0.2 (637.2) Різнорівневі рівні створення є об'єднаними в планах та адмініструванні Архітекторів Головного Всесвіту. Для обмежених розумінням часопросторових смертних всесвіт може представляти багато проблем і ситуацій, які, очевидно, зображують дисгармонію та вказують на відсутність ефективної координації; але ті з нас, хто може спостерігати ширші простори всесвітнього явища та більш досвідчені в цьому мистецтві виявлення основної єдності, яка лежить в основі творчої різноманітності, і виявлення божественної єдності, яка охоплює всю цю функціонуючу множинність, краще сприймають божественну та єдину мету, виявлену у всіх цих множинних проявах всесвітньої творчої енергії.
56:1.1 (637.3) Фізичне або матеріальне створення не є безмежним, але воно досконало координоване. Є сила, енергія та потужність, але вони всі мають спільне походження. Семеро Супервсесвітів здавалося багатостороннім; Центральний Всесвіт - триєдиною; але Парадиз має єдину природу. І Парадиз є фактичним джерелом усіх матеріальних всесвітів - минулих, теперішніх та майбутніх. Проте цей космічний похід є вічним подією; ніколи - ні минулого, ні теперішнього, ні майбутнього - простір або матеріальний світ не виходять з ядра Острова Світла. Як космічний джерело, Парадиз функціонує перед простором і до часу; отже, їхні походження, здавалося б, були б порожніми від батьківського догляду в часі та просторі, якби вони не виходили через Некваліфікований Абсолют, свій остаточний сховище в просторі та їхній розкривач та регулятор в часі.
56:1.2 (637.4) Некваліфікований Абсолют підтримує фізичний всесвіт, тоді як Божественний Абсолют стимулює витончене переведення всієї матеріальної реальності; і обидва Абсолюти функціонально об'єднані Всесвітнім Абсолютом. Ця цілісна взаємозв'язок матеріального всесвіту найкраще розуміється всіма особистостями - матеріальними, моронтийними, абсонітними або духовними - шляхом спостереження за гравітаційною відповіддю всієї справжньої матеріальної реальності на гравітаційний центр Піднебесної Парадизу.
56:1.3 (638.1) Об'єднання гравітації є універсальним і незмінним; відповідь чистої енергії також є універсальною та неминучою. Чиста енергія (первісна сила) та чистий дух є цілком безвідгуковими на гравітацію. Ці первісні сили, що притаманні Абсолютам, персонально контролюються Вселенським Батьком; отже, всі гравітації центруються в особистій присутності Парадизького Батька чистої енергії та чистого духу і в його надматеріальному притулку.
56:1.4 (638.2) Чиста енергія є предком всіх відносних, не-духовних функціональних реальностей, тоді як чистий дух є потенціалом божественного та директивного переведення всіх базових енергетичних систем. І ці реальності, настільки різноманітні, які проявляються по всьому простору та спостерігаються у русі часу, обидві центруються в особі Парадизького Батька. В Ньому вони є одними - повинні бути об'єднані - тому що Бог є один. Особистість Отця абсолютно єднана.
56:1.5 (638.3) В нескінченній природі Бога-Отця не може існувати подвійності дійсності, такої як фізична та духовна; але відразу, якщо ми звернемося від нескінченних рівнів та абсолютної реальності персональних цінностей Парадизького Батька, ми спостерігаємо існування цих двох реальностей та визнаємо, що вони повністю відгукується на Його особисту присутність; у Ньому все складається.
56:1.6 (638.4) Із моменту, коли відходите від некваліфікованої концепції нескінченної особистості Парадизького Батька, ви повинні постулювати РОЗУМ як необхідну техніку об'єднання все більшої розбіжності цих двох проявів всесвітів від початкової монофетичної творчої особистості, Першого Джерела та Центру - Я ЄСТЬ.
56:2.1 (638.5) Мислитель-Батько реалізує духовний вираз у Слові-Сині та досягає розширення реальності через Парадиз в далеко розкиданих матеріальних всесвітах. Духовні вирази Вічного Сина пов'язані з матеріальними рівнями творіння функціями Нескінченного Духа, через чию духовну реакційну службу розуму та в чиїх фізично-директивних актах розуму духовні реалії Божества та матеріальні наслідки Божества пов'язані один з одним.
56:2.2 (638.6) Розум є функціональним даром Нескінченного Духа, тому він безмежний в потенціалі та універсальний у віддачі. Первинна думка Всесвітнього Батька вічнізується в подвійному виразі: Острів Парадизу та Його Божественний рівний, духовний та Вічний Син. Така подвійність вічної реальності робить розум Бога, Нескінченого Духа, необхідним. Розум є незамінним каналом спілкування між духовним та матеріальним реальностями. Матеріальне еволюційне створіння може уявити та зрозуміти присутність духу тільки через службу розуму.
56:2.3 (638.7) Цей безмежний та універсальний розум служиться во всесвітах часу та простору як космічний розум; і хоча він поширюється від примітивної служби прибічних духів до величного розуму головного виконавця всесвіту, навіть цей космічний розум відповідно об'єднується в нагляді за Сімома Головними Духами, які з свого боку координуються з Всесвітнім Розумом часу та простору і повністю корелюються зо всюдиосяжним розумом Нескінченного Духа.
56:3.1 (639.1) Як універсальна гравітація розуму центрується в особистій присутності Нескінченного Духа на Парадизі, так само універсальна гравітація духу центрується в особистій присутності Вічного Сина на Парадизі. Батько Всесвіту є один, але для часу та простору Він розкривається в подвійних явищах чистої енергії та чистого духу.
56:3.2 (639.2) Реальності духу на Парадизі також є однією, але в усіх ситуаціях та взаємозв'язках часу та простору цей єдиний дух розкривається в подвійних явищах духовних особистостей та випромінювань Вічного Сина і духовних особистостей та впливів Нескінченного Духа та пов'язаних створень; і є ще третє - чисто духовні фрагментації - Батькові дарування Розумових Настановників та інших духовних сутностей, які є передособистісними.
56:3.3 (639.3) Незалежно від рівня діяльності всесвіту, на якому ви зустрінетеся з духовними явищами або з контактом з духовними істотами, ви можете знати, що вони всі походять від Бога, який є духом, через служіння Сина Духа та Нескінченого Розуму Духа. І цей розкидистий дух функціонує як явище на еволюційних світах часу, коли він керується з центральних місць місцевих всесвітів. З цих центрів Синів-Творців приходить Святий Дух і Дух Правди, разом з послугою прибічних розум-духів, до нижчих та еволюційних рівнів матеріальних розумів.
56:3.4 (639.4) Хоча розум є більш об'єднаним на рівні Головних Духів у співпраці з Всевишнім та як космічний розум у підпорядкуванні Абсолютному Розуму, служіння духу еволюційним світам безпосередньо об'єднане більше в особистостях, що проживають в центрах місцевих всесвітів, і в особах керівних Божественних Міністрів, які в свою чергу майже повністю корелюються з Парадизьким гравітаційним контуром Вічного Сина, де відбувається остаточна уніфікація всіх проявів духу часу та простору.
56:3.5 (639.5) Досконале існування створіння може бути досягнуте, підтримане та вічно зафіксоване за допомогою злиття самосвідомого розуму з фрагментом духовного дарування до Трієдини від однієї з осіб Трійці Парадизу. Смертний розум є творінням Синів та Дочок Вічного Сина та Нескінченого Духа, а коли він зливається з Розумовим Настановником від Отця, то бере участь у тритрійному духовному даруванні еволюційних областей. Але ці три прояви духу стають досконало об'єднаними в фіналітерів, так само, як вони були з'єднані в єдності від вічності в Універсальному Я Є, ще до того, як він став Вселенським Отцем Вічного Сина та Нескінченого Духа.
56:3.6 (639.6) Дух завжди й неминуче повинен стати тритрійним у вираженні та єдним у фінальному реалізації Трійцею. Дух виникає з одного джерела через тритрійне вираження; і на фінальній стадії він повинен і дійсно досягати повної реалізації в тій божественній уніфікації, яку він досвідчує, знаходячи Бога - єдність з божественністю - в вічності, та за допомогою служіння космічного розуму Нескінченного виразу вічного слова всесвітньої думки Батькового.
56:4.1 (639.7) Вселенський Отець є божественно об'єднаною особистістю; тому всі його високосні діти, які пронесені до Раю під час повернення Розумових Настановників, які вийшли з Раю, щоб пробуджувати духовно в смертних, відповідно до наказу Отця, також стануть повністю об'єднаними особистостями, перш ніж досягнуть Гавони.
56:4.2 (640.1) Особистість завжди спрямована на об'єднання всіх складових реалій. Нескінченна особистість Першого Джерела та Центру, Вселенського Отця, об'єднує всі сім складових Абсолютів Нескінченності; і особистість смертної людини, як ексклюзивний та безпосередній дарунок Вселенського Отця, також має потенціал для об'єднання складових факторів смертної істоти. Така творчість уніфікації всієї створеної особистості є родовим знаком її високого та виняткового джерела, що ще раз свідчить про її невід'ємний контакт з цим же джерелом через коло особистості, за допомогою якого особистість істоти підтримує прямий і підтримуючий контакт з Отцем всієї особистості на Парадизі.
56:4.3 (640.2) Незважаючи на те, що Бог проявляється від областей Семикратного до найвищого ступеня до Бога Абсолютного, коло особистості, що фокусується на Парадизі та в особі Бога-Отця, забезпечує повне та досконале об'єднання всіх цих різноманітних проявів божественної особистості щодо всіх створених особистостей на всіх рівнях розумного існування та в усіх областях досконалих, удосконалюючихся і досконалих всесвітів.
56:4.4 (640.3) Хоча Бог є для всесвітів усе те, що ми зобразили, проте для вас та для всіх інших створінь, які знають Бога, він є одним, вашим Отцем та їхнім Отцем. Для особистості Бог не може бути багатоїм. Бог є Отцем для кожної зі своїх істот, і цілком неможливо, щоб будь-яке дитина мала більше, ніж одного батька.
56:4.5 (640.4) Філософськи, космічно та з посиланням на відмінні рівні та місця прояву ви можете і повинні уявляти функціонування багатьох Божеств та створювати припущення про існування багатьох Трій, але в богослужіннєвому досвіді кожної особистості-поклонника по всьому панувальному всесвіту Бог є одним. І цей єднісний та особистий Бог є нашим Парадизьким батьком, Богом-Отцом, надавачем, охоронцем та батьком всіх особистостей, від смертного людини на населених світах до Вічного Сина на центральному острові Світла.
56:5.1 (640.5) Єдність, недільність Божества Парадизу є існуючою та абсолютною. Є три вічні особистості Божества - Вселенський Отець, Вічний Син та Нескінченний Дух, але в Трійці Парадизу вони насправді є одним Божеством, нероздільним і недільним.
56:5.2 (640.6) З оригінального рівня існуючої реальності Парадиз-Гавона виникли два підабсолютних рівні, на яких Отець, Син та Дух зайнялися створенням численних особистих співробітників та підлеглих. І хоча в цьому контексті не є доцільним розглядати об'єднання абсонітного Божества на трансцендентальних рівнях ультимності, можна розглянути деякі риси об'єднуючої функції різних персоналізацій Божества, в яких божественність функціонально виявляється у різних секторах створення та для різних порядків розумних істот.
56:5.3 (640.7) Функціонування божественності у сверхвсесвітах в даний момент активно виявляється в діях Верховних Творців – Синів і Духів Творців місцевих всесвітів, Старших Днів сверхвсесвітів та Семи Головних Духів Райського Острова. Ці істоти становлять перші три рівні Бога у Сімохвилях, що ведуть до Вселенського Батька, і весь цей діапазон Бога у Сімохвилях координується на першому рівні досвідченої божественності у розвиваючогося Верховного Істоти.
56:5.4 (641.1) На Раю і в центральному всесвіті єдиність Божества є фактом існування. У розвиваючихся всесвітах часу та простору єдиність Божества є досягненням.
56:6.1 (641.2) Коли три вічні особи Божества функціонують як нерозривне Божество в Трійці на Раю, вони досягають досконалої єдності. Аналогічно, коли вони створюють, спільно або окремо, своїх нащадків на Раю, то ці їх діти проявляють характерну єдність божественності. І ця божественність цілей, що проявляється Верховними Творцями та Володарями часопросторових областей, кінцево проявляється в потенціалі єдності суверенітету досвідчуваної вищості, який в присутності безособової єдності енергії всесвіту становить напругу реальності, яку можна розв'язати лише шляхом належного злиття з досвідчувальними особистісними реальностями досвідчувального Божества.
56:6.2 (641.3) Особистісні реальності Всевишнього Істоти виходять від Божественості Райських Божеств та на пілотному світі зовнішнього кола Хавони об'єднуються з правами на владу Всемогутнього Всевишнього, що виходить від Творчих Божеств великого всесвіту. Бог Всевишній як особа існував в Хавоні до створення семи супервсесвітів, але він функціонував лише на духовних рівнях. Еволюція Всемогутньої влади Всевишньості через різноманітні синтези Божества в еволюційних всесвітах призвела до появи нової влади Божества, яка координувалася з духовною особою Всевишнього в Хавоні за допомогою Верховного Розуму, який одночасно перекладав потенційне проживання в безмежному розумі Нескінченного Духа в активний функціональний розум Всевишньої Істоти.
56:6.3 (641.4) Матеріально-мислячі створіння еволюційних світів семи супервсесвітів можуть сприймати єдність Божества лише в тій мірі, в якій вона еволюціонує в цій синтезі сили та особистості Всевищого Буття. На будь-якому рівні існування Бог не може перевищувати поняттєвих можливостей істот, які живуть на такому рівні. Смертна людина повинна через визнання істини, оцінку краси та поклоніння добру еволюціонувати визнання Бога любові і потім прогресувати через вищі ступені божественності для розуміння Всевищого. Божество, яке було зрозумілим як єдність влади, може потім бути персоналізоване духовно для розуміння та досягнення створеннями.
56:6.4 (641.5) Піднімаючись вгору, смертні досягають пізнання сили Всевишнього на столицях супервсесвітів та пізнання особистості Всевишнього на зовнішніх колах Гавони, проте вони не знаходять Найвищого Істоту так, як повинні знайти Божества Парадизу. Навіть остаточники, духи шостого етапу, не знайшли Всевишнього Істоту і, ймовірно, не знайдуть його до того часу, поки не досягнуть статусу духів сьомого етапу і поки Всевишній не стане дійсно функціональним у діяльності майбутніх зовнішніх всесвітів.
56:6.5 (641.6) Але коли піднімаючись, вони знаходять Всесвітнього Батька як сьомий рівень Бога у семикутному божественному об'єднанні, вони досягають особистості Першої Особи всіх божествених рівнів персональних взаємин з творіннями всесвіту.
56:7.1 (642.1) Постійний прогрес еволюції у всесвітах часопростору відбувається нарізнішими відкриттями Божества для всіх розумних істот. Досягнення вершин еволюційного прогресу на планеті, у системі, сузір'ї, всесвіті, сверхвсесвіті або у великому всесвіті сигналізує відповідні збільшення божественної функції до і в цих прогресивних одиниць творіння. І кожне таке місцеве збільшення реалізації божества супроводжується певними чітко визначеними наслідками збільшеного прояву Божества до всіх інших секторів творіння. Розширюючись від Парадису, кожний новий домен досягнутої й здобутої еволюції становить нове і збільшене відкриття досвідчуваного Божества для всесвіту всесвітів.
56:7.2 (642.2) Як складові частини локального всесвіту послідовно входять до стану світла і життя, Бог Сімейства зростає у своїй прояві. Часово-простірна еволюція розпочинається на планеті з першого прояву Бога Сімейства - з асоціації Створця-Сина та Творчого Духа, яка перебуває під контролем. З освоєнням системи світла ця співпраця Сина та Духа досягає повної функційної зрілості, а коли таким чином освоюється ціла констеляція, друга фаза Бога Сімейства стає активнішою у всьому такому урядовому утворенні. Завершення адміністративної еволюції локального всесвіту супроводжується новими та прямішими послугами Майстерні Духів Супервсесвіту, а на цьому етапі починається той незупинний процес розкриття та розуміння Бога Всевишнього, який кульмінує в сприйнятті піднімаючимся духом його Існування Всевишнього, як тільки він проходить світи шостого кола Хавони.
56:7.3 (642.3) Вічний Батько, Вічний Син та Нескінченний Дух є виявами божественності інтелігентним істотам, а тому не розширюються у відносинах особистості з розумними створіннями всього творіння.
56:7.4 (642.4) Слід зауважити, що зростаючі смертні можуть досвідчувати безособову присутність послідовних рівнів Божества задовго до того, як стануть достатньо духовними та належним чином освіченими, щоб отримати досвідчене особисте визнання цих Божеств як особистих істот.
56:7.5 (642.5) Кожне нове досягнення еволюції у секторі творіння, а також кожна нова інвазія простору виявляється одночасними розширеннями функцій-розкриттів Божества в тоді існуючих і раніше організованих одиницях всього творіння. Ця нова інвазія адміністративної роботи всесвітів та їх складових одиниць може не завжди здійснюватися точно відповідно до описаної техніки, оскільки практикується надсилати передові групи адміністраторів для підготовки до наступних і послідовних ер нового адміністративного контролю. Навіть Бог Остаточний пророчить свій трансцендентальний контроль над всесвітами в пізніші етапи місцевого всесвіту, встановленого в світло та життя.
56:7.6 (642.6) Фактом є те, що по мірі того, як творіння часу та простору поступово заселяються еволюційним становищем, спостерігається нове і повніше функціонування Бога Всевишнього, яке супроводжується відповідним відступом перших трьох проявів Бога Сімкралесні. Якщо грандіозний всесвіт стане заселеним в світлі та житті, яка буде майбутня функція Творецько-Творчих проявів Бога Сімкралесні, якщо Бог Всевишній прийме пряме керівництво цими творіннями часу та простору? Чи звільняться ці організатори та піонери часово-просторових всесвітів для подібної діяльності в зовнішньому просторі? Ми не знаємо, але багато гадаємо про ці та пов'язані питання.
56:7.7 (643.1) При розширенні меж досвідченої Божественності в області Нездійсненного Абсолюту ми передбачаємо діяльність Бога Сімох Разом протягом раніших еволюційних епох цих майбутніх творінь. Ми не всі погоджуємося щодо майбутнього статусу Древних Днів та Майстрів Первинної Вселенної. Також ми не знаємо, чи функціонуватиме Бог Всевишній в тих же формах, що і в семи сверхвселенних. Але ми всі припускаємо, що Михаїли, Сини-Творці, призначені для роботи в цих зовнішніх всесвітах. Деякі стверджують, що майбутні віки будуть свідками деякої більш близької форми об'єднання між пов'язаними Синами-Творцями та Божественими Міністерствами; навіть можливе, що таке об'єднання творців може призвести до деякого нового виразу ідентичності, що має остаточний характер. Але ми насправді нічого не знаємо про ці можливості невідкритого майбутнього.
56:7.8 (643.2) Однак ми знаємо, що во всесвітах часу та простору Бог Семикратний забезпечує поступовий підхід до Вселенського Батька, і що цей еволюційний підхід є досвідчено уніфікований в Богу Всевишньому. Ми можемо припустити, що такий план повинен існувати в зовнішніх всесвітах; з іншого боку, нові порядки істот, які колись можуть населяти ці всесвіти, можуть мати можливість підходити до Бога на остаточних рівнях і за абсонітними техніками. Коротко кажучи, ми не маємо жодного уявлення, які техніки підходу до Бога можуть стати операційними в майбутніх всесвітах зовнішнього простору.
56:7.9 (643.3) Тем не менее, ми вважаємо, що удосконалені сверхвсесвіти у деякий спосіб стануть частиною Парадайських підйомів тих істот, які можуть заселяти ці зовнішні творіння. Зовсім імовірно, що в майбутньому ми можемо спостерігати жителів зовнішніх просторів, які наближаються до Хавони через сім сверхвсесвітів, які керуються Богом Всесвітнім з участю або без співпраці з Сема Майстерні.
56:8.1 (643.4) Всевишнє Істота виконує три функції у досвіді смертного людини: По-перше, він є об'єднувачем Божества в часопросторі, Богом Семикратним; по-друге, він є максимумом Божества, яке обмежені створення можуть фактично сприйняти; по-третє, він є єдиним шляхом наближення смертної людини до трансцендентного досвіду спілкування з абсонітним розумом, вічним духом та особистістю Райського світла.
56:8.2 (643.5) Піднесені фіналітери, які народилися в місцевих всесвітах, виростилися в супервсесвітах і навчалися в центральному всесвіті, зібрали в своєму особистому досвіді повний потенціал розуміння часово-просторової божественності Бога Семеро, що об'єднується в Найвищому. Фіналітери служать послідовно в супервсесвітах, що не є місцем їхнього народження, тим самим наслідуючи досвід за досвідом, поки не будуть охоплені повністю семикратною різноманітністю можливого досвіду створення. За допомогою послуг Наділювачів, фіналітери можуть знайти Всесвітнього Батька, але саме за допомогою цих технік досвіду, фіналітери дійсно приходять до пізнання Найвищого Істоти, і їх чекає служіння і відкриття цього Первовияву Божества в майбутніх всесвітах зовнішнього простору.
56:8.3 (644.1) Пам’ятайте, все те дії, які Бог-Отець та його Сини з Парадису виконують для нас, ми, зі свого боку, маємо можливість зробити для та в самому Супремному Бутті. Досвід любові, радості та служіння во всесвіті є взаємним. Бог-Отець не потребує, щоб його сини повертали йому все, що він дарує їм, але вони (або можуть) в свою чергу передавати усе це своїм товаришам і Супремному Бутті, що розвивається.
56:8.4 (644.2) Усі явища творіння є відображенням попередніх дій створців та духовної діяльності. Ісус сказав, і це буквально правда: «Син робить лише те, що бачить робити Отця». Часом ви, смертні, можете розпочати відкриття Верховного своїм товаришам, і поступово ви можете збільшувати це відкриття, коли будете здійснювати свій вищий шлях до Парадису. В вічності вам може бути дозволено робити все більші та більші відкриття цього Бога еволюційних створінь на найвищих рівнях, навіть на рівні Верховного як сьомоступеневі фіналітери.
56:9.1 (644.3) Некваліфіковано Абсолютне і Абсолют Божество об'єднуються в Універсальному Абсолютному. Абсолюти координовані в Остаточному, умовлені в Всевищому і модифіковані часопросторово в Божестві Семикратному. На підінфінітних рівнях існує три Абсолюти, але в нескінченності вони здаються одним. На Парадизі існує три персоналізації Божества, але в Трієдині вони є одним.
56:9.2 (644.4) Головним філософським пропозицією головного всесвіту є така: чи існував Абсолют (три Абсолюта як одне в нескінченності) до Трійці? Чи є Абсолют предком Трійці? Або ж Трійця передує Абсолюту?
56:9.3 (644.5) Чи є Нездатний Абсолют присутністью сили, незалежною від Трієдності? Чи означає наявність Божественного Абсолюту необмежену функцію Трієдності? Або ж Універсальний Абсолют - це остаточна функція Трієдності, навіть Трієдності Трієдностей?
56:9.4 (644.6) На перший погляд концепція Абсолюту як прародича всього, навіть Тринітету, здається задовольною в контексті задоволення вимог узгодженості і філософського уніфікації, але будь-яке таке заключення стає недійсним через наявність вічності Тріади Райської. Ми вчимося і віримо, що Вселенський Батько та Його Тріадний співтоваристві є вічними за своєю природою та існуванням. Таким чином, є тільки одне послідовне філософське висновок, а саме: Абсолют є для всіх інтелігенцій всесвіту імперсональною та співкоординованою реакцією Тріади (Трінітетів) на всі базові та первинні космічні ситуації, інтрауніверсальні та екстрауніверсальні. Для всіх особистісних інтелігенцій великого всесвіту Тріада Райської вічно стоїть в остаточності, вічності, найвищості та абсолютності та, для всіх практичних цілей особистісного сприйняття та реалізації створінь, є абсолютною.
56:9.5 (644.7) Якщо розглядати це питання з погляду створень, то остаточним постулатом Єдиного Всевишнього як первісної причини та незалежного джерела і Трійці і Абсолюту. Тому, коли ми прагнемо уявити особисту концепцію Абсолюту, ми повертаємося до наших ідей та ідеалів про Батька-Парадайського. Коли ми бажаємо полегшити розуміння або підвищити свідомість про цей інакше безособовий Абсолют, ми повертаємося до факту, що Всесвітній Батько є екзистенційним Батьком абсолютної особистості; Вічний Син є Абсолютною Особою, хоча не, в досвідченому розумінні, персоналізацією Абсолюту. Тоді ми продовжуємо уявляти досвідові Трійці, які завершуються досвідченою персоналізацією Божественого Абсолюту, тоді як Всеабсолют вважається всесвітньою та позасвітовою феноменією прояву безособових дій об'єднаних і координованих Божественних асоціацій вищості, остаточності та нескінченності - Трійці з Трійць.
56:9.6 (645.1) Бог-Отец виявляється на всіх рівнях, від кінцевого до нескінченного, і хоча його створіння від Райських до еволюційних світів різноманітно відчувають його, тільки Вічний Син та Нескінченний Дух знають його як безмежність.
56:9.7 (645.2) Духовна особистість є абсолютною лише на Парадайсі, а поняття Абсолюту є беззастережним лише в безмежності. Присутність Бога є абсолютною лише на Парадайсі, а виявлення Бога завжди є частковим, відносним і прогресивним, доки Його потужність не стане досвідно безмежною у космічній потенції Необмеженого Абсолюту, тоді як Його виявлення особистості стане досвідно безмежним у явній присутності Божественного Абсолюту, а ці два потенціали безмежності стануть реалістично об’єднаними в Універсальному Абсолюті.
56:9.8 (645.3) Але за межі підінфінітних рівнів три Абсолютність стають одним, і тим самим нескінченність Божества реалізована, незалежно від того, чи самосвідомість будь-якого іншого порядку існування коли-небудь реалізує свідомість про нескінченність.
56:9.9 (645.4) Екзистенційний статус у вічності передбачає екзистенційну самосвідомість безмежності, незважаючи на те, що для відчуття самоусвідомлення досвідних потенцій, що вбираються в нескінченність вічності - вічної безмежності - може знадобитися ще одна вічність.
56:9.10 (645.5) Бог-Отец є особистим джерелом всіх проявів Божества та реальності для всіх розумних створінь та духовних істот по всьому Всесвіту всіх Всесвітів. Як особистості, тепер або в наступних універсальних досвідченнях вічного майбутнього, незалежно від того, чи досягнете ви досягнення Бога Семиразового, сприйматимете Бога Всевишнього, знайдете Бога Остаточного, або спробуєте осягнути поняття про Бога Абсолютного, ви відкриєте для своєї вічної задоволення, що в кінцевому рахунку на кожному новому досвідченому рівні відкриваєте вічного Бога - Отця Парадизу всіх особистостей Всесвіту.
56:9.11 (645.6) Вселенський Батько є поясненням вселенського єднання таким, яким воно повинно бути в надзавершальному об’єднанні абсолютних цінностей і значень – некваліфікована Реальність.
56:9.12 (645.7) Майстри-організатори сили виходять у космос і мобілізують його енергії, щоб вони стали гравітаційно відповідальними на тягар Парадайського Тата - Універсального Творця, і згодом з'являються Сини-Творці, які організовують ці гравітаційно-відповідальні сили в населених всесвітах, а в них еволюціонують розумні створіння, які приймають до себе дух Парадайзького Тата і згодом піднімаються до Тата, щоб стати подібними до Нього в усіх можливих божественних атрибутах.
56:9.13 (645.8) Нескінченний і розширюючийся похід творчих сил Парадису через простір здається передвіщенням ніколи не закінчуючого утримання гравітаційного захоплення Вселенським Батьком і ніколи не припинної множини різноманітних типів розумних створінь, які здатні любити Бога і бути любленими Ним, і які, ставши Богопізнанням, можуть обрати бути подібними до Нього, можуть вибрати досягти Парадису і знайти Бога.
56:9.14 (646.1) Всесвіт усесвітів цілком єдиний. Бог єдиний у владі та особистості. Є координація всіх рівнів енергії та всіх фаз особистості. Філософськи та досвідчено, в концепції та в реальності, усі речі та істоти центруються у Райському Отці. Бог - все і в усьому, і ніякі речі або істоти не існують без Нього.
56:10.1 (646.2) Як світи, що оселились у житті та світлі, просуваються від першого етапу до сьомого, то послідовно вони здобувають розуміння реальності Бога Сімох, починаючи з поклоніння Створителю-Сину і закінчуючи вшануванням його Батька з Парадису. Протягом сьомого етапу історії такого світу продовжують просуватися вперед і зростають у знаннях про Бога Всевишнього, тоді як вони відчувають реальність напівтінного служіння Бога Найвищого.
56:10.2 (646.3) Протягом цього славного епохи головною зайнятістю постійно розвиваючихся смертних є пошук кращого розуміння та повнішого реалізації зрозумілих елементів Божества — істини, краси та добра. Це представляє зусилля людини розпізнати Бога у розумі, речах і дусі. І якщо смертний просувається в цьому пошуку, то він знаходить себе все більше поглинутим дослідженням філософії, космології та божественності.
56:10.3 (646.4) Філософію ви дещо усвідомлюєте, а божественність ви сприймаєте у відчутті поклоніння, соціальній службі та особистому духовному досвіді, але прагнення до краси - космології - ви занадто часто обмежуєте вивченням грубих художніх здібностей людини. Краса, мистецтво, в значній мірі - це питання об'єднання протилежностей. Різноманітність є необхідною у понятті краси. Найвищою красою, вершинним досягненням скінченного мистецтва є драма об'єднання величезної космічної екстремальності Творця та створення. Людина знаходить Бога, і Бог знаходить людину - створіння стає досконалим, як Творець - це возвишене досягнення найвищої краси, досягнення апексу космічного мистецтва.
56:10.4 (646.5) Тому матеріалізм, атеїзм, є максимізацією потворності, клімаксом скінченної антитези краси. Найвища краса полягає в панорамі уніфікації варіацій, які виникли з попередньої гармонійної дійсності.
56:10.5 (646.6) Досягнення космологічних рівнів мислення включає в себе:
56:10.6 (646.7) 1. Цікавість. Бажання гармонії і спрага краси. Неустанні спроби виявити нові рівні гармонійних космічних відносин.
56:10.7 (646.8) 2. Естетична оцінка. Любов до краси та постійно розширювана оцінка художнього дотику всіх творчих проявів на всіх рівнях реальності.
56:10.8 (646.9) 3. Етична чутливість. Через реалізацію правди, сприйняття краси веде до відчуття вічного відповідності тих речей, які впливають на визнання божественної доброти в Божих відносинах з усіма істотами; і таким чином навіть космологія веде до пошуку божественних реальностей - до Богоідентифікації.
56:10.9 (646.10) Світи, у яких настане стан "освітлення та життя", настільки повністю захоплені сприйняттям істини, краси та добра, тому що ці якісні цінності охоплюють відкриття Божественності в областях часу та простору. Значення вічної істини поєднують розумові та духовні аспекти людської природи. Всесвітня краса охоплює гармонійні зв'язки та ритми космічного творіння; це більш різноманітний інтелектуальний аспект, який спрямовується на єдність та синхронне сприйняття матеріального всесвіту. Божественне добро представляє відкриття нескінченних цінностей для скінченного розуму, щоб той міг їх сприймати та підійматися до духовного рівня розуміння.
56:10.10 (647.1) Правда є основою науки та філософії, надаючи інтелектуальний фундамент релігії. Краса сприяє мистецтву, музиці та значущим ритмам усього людського досвіду. Добро охоплює відчуття етики, моралі та релігії - досвідчене голодування за досконалістю.
56:10.11 (647.2) Існування краси передбачає наявність вдячного розуму створіння, так само, як і існування прогресивної еволюції свідчить про домінування Вищого Розуму. Краса - це інтелектуальне визнання гармонійного синтезу часопросторової різноманітності феноменальної реальності, яка всі випливає з попереднього і вічного єднання.
56:10.12 (647.3) Добро є ментальним визнанням відносних цінностей різноманітних рівнів Божественної досконалості. Визнання добра передбачає розум морального статусу, особистісний розум з можливістю розрізнити між добром і злом. Але володіння добром, величчю, є мірою досягнення справжньої Божественної досконалості.
56:10.13 (647.4) Визнання правильних відносин передбачає розум, здатний відрізняти між істинами та помилками. Наділення Духом Правди, який інвестує людський розум Урантії, нещо помилкове, що відповідає істині - живій духовній взаємодії всіх речей і всіх істот, як вони співвідносяться в вічному підйомі до Бога.
56:10.14 (647.5) Кожен імпульс кожного електрона, думки чи духу є діючою одиницею в усьому Всесвіті. Тільки гріх є ізольованим і злом, що відчувається на рівнях мислення та духу. Всесвіт є цілим; нічого і ніхто не існує або не живе в ізоляції. Самопізнання потенційно є злою, якщо воно є антисоціальним. Це буквально правда: «Ніхто не живе сам по собі». Космічна соціалізація становить найвищу форму об'єднання особистості. Ісус сказав: «Хто хоче бути серед вас першим, той буде всіх слугою».
56:10.15 (647.6) Навіть істина, краса та добро - інтелектуальний підхід людини до всесвіту розуму, речовини та духу - повинні бути поєднані в єдин�� узгоджену концепцію божественного та вищого ідеалу. Як особистість земної людини поєднує людський досвід з матерією, розумом та духом, так цей божественний та вищий ідеал стає згодом уніфікованим в Всевищості та персоналізується як Бог батьківської любові.
56:10.16 (647.7) Будь-яке розуміння взаємозв'язків між частинами якогось цілого потребує розуміння відношення всіх частин до цілого; а в всесвіті це означає відношення створених частин до Творчого Цілого. Таким чином, Божество стає трансцендентною, навіть безмежною, метою всесвітнього і вічного досягнення.
56:10.17 (647.8) Всесвітня краса полягає в сприйнятті відображення Острова Раю у матеріальному створінні, тоді як вічна істина є особливим служінням Синів Раю, які не тільки дарують себе народам смертних, але навіть виливають Свій Дух істини на всіх народів. Божественна доброта більш повно проявляється у люблячій службі численних особистостей Нескінченного Духа. Але любов, сума цих трьох якостей, є сприйняттям людиною Бога як свого духовного Отця.
56:10.18 (648.1) Фізична матерія є часово-просторовим відображенням божественної енергії, що випромінюється абсолютними Божествами з Райського світла. Значення істини є відбиванням вічного Слова Божого, яке здійснюється у свідомості смертних як сприйняття найвищих понять. Високі цінності Божества — це милосердність духовних особистостей Всесвіту, Вічного та Безкінечного, які діють у часово-просторовому світі серед істот еволюційних світів.
56:10.19 (648.2) Ці значущі реальність-цінності божественності змішуються в стосунку Отця з кожною персональною істотою як божественна любов. Вони координуються Сином та його Синами як божественна милість. Вони проявляють свої якості через Духа та його духовних дітей як божественна служба, зображення люблячої милості для дітей часу. Ці три божества передусім проявляються Всесвітньою Істотою як синтез сили-особистості. Вони показують свої різноманітні значення та цінності через Бога Семеро у семи різних спілках божественного значення на семи зростаючих рівнях.
56:10.20 (648.3) Для скінченної людини правда, краса і добро охоплюють повне відкриття божественної реальності. Якщо це розуміння любові до Бога знаходить духовний вираз у житті пізнаючих Бога смертних, то даруються плоди божественності: інтелектуальний мир, соціальний прогрес, моральне задоволення, духовна радість та космічна мудрість. Розуміючі Бога смертні на планеті, що перейшла у сьому стадію світла та життя, вивчили, що любов - це найвеличніша річ у всесвіті, і вони знають, що Бог є любов'ю.
56:10.21 (648.4) Любов - це бажання добра для інших.
[Представлено Могутнім Посланцем, що відвідує Урантію за запитом Небадонського Відкривального Корпусу та співпраці з Мелхиседеком, заступним Планетарним Князем Урантії.]
Я готова продовжувати надання послуг. Що я можу для вас зробити?
56:10.23 (648.6) Ця стаття про всесвітнє єднання є двадцять п’ятою з серії презентацій різних авторів, спонсорованих комісією небадонських особистостей, що налічує дванадцять членів і діє під керівництвом Мантутиї Мелхиседека. Ми склали ці наративи та перевели їх на англійську мову за технікою, схваленою нашими начальниками, у 1934 році за урантійським часом.