130 На Шляху до Риму

130:0.1 (1427.1) Тур Римським світом зайняв більшу частину двадцять восьмого та цілу двадцять дев’яту річні дні Ісуса на землі. Ісус та два індійці – Гонод та його син Ганід – вирушили з Єрусалиму у неділю рано вранці, 26 квітня 22-го року н. е. Вони подорожували за розкладом, а Ісус прощався з батьком та сином у місті Харакс на Перській затоці в десятий день грудня наступного року, 23-го року н. е.
130:0.2 (1427.2) Вони вирушили з Єрусалиму до Кесарії через Йоппу. У Кесарії вони сіли на корабель до Александрії. З Александрії вони попливли до Ласеї на Криті. З Криту вони попливли до Картагену, зупинившись у Кирені. У Картагені вони сіли на корабель до Неаполя, зупинившись на Мальті, в ��иракузах та Мессині. З Неаполя вони вирушили до Капуа, звідки подорожували Апієвою дорогою до Риму.
130:0.3 (1427.3) Після перебування в Римі вони подорожували суходолом до Таренту, де вони вирушили до Афін у Греції, зупинившись у Нікополі та Коринті. З Афін вони поїхали до Ефесу через Троаду. З Ефесу вони попливли до Кіпру, зупинившись на Родосі по дорозі. Вони провели значний час у відвідуванні та відпочинку на Кіпрі, а потім попливли до Антіохії в Сирії. З Антіохії вони вирушили на південь до Сидону, а потім поїхали до Дамаска. Звідти вони подорожували караваном до Месопотамії, проїхавши через Тапсак та Ларису. Вони провели деякий час у Вавилоні, відвідали Ур та інші місця, а потім поїхали до Суси. З Суси вони вирушили до Хараксу, звідки Гонод та Ганід вирушили до Індії.
130:0.4 (1427.4) Під час роботи на протязі чотирьох місяців у Дамаску, Ісус вивчив основи мови, якою розмовляли Гонод та Ганід. Тут він багато часу працював над перекладами з грецької мови на одну з мов Індії, беручи участь у цьому разом з одним з місцевих жителів з домашнього району Гонода.
130:0.5 (1427.5) Під час цього Середземноморського туру Ісус проводив близько половини кожного дня, навчаючи Ганіда та діючи як перекладач під час ділових зустрічей та соціальних контактів Гонода. Решту часу, який був вільним, він присвячував тісним особистим контактам зі своїми співвітчизниками, тим інтимним спілкуванням з смертними, які так характеризували його діяльність протягом цих років, що передували його публічному служінню.
130:0.6 (1427.6) Із першої руки та внаслідок безпосереднього контакту Ісус ознайомився з вищою матеріальною та інтелектуальною цивілізацією Заходу та Сходу; він дізнався багато про цивілізацію та культуру Індії та Китаю від Гонода та його розумного сина, оскільки сам Гонод, який був громадянином Індії, здійснив три обширні поїздки до імперії жовтої раси.
130:0.7 (1427.7) Молодий чоловік Ганід дізнався багато від Ісуса протягом цієї довгої та тісної співпраці. Вони взаємно відчували велику прихильність один до одного, а батько хлопця багато разів намагався переконати Ісуса повернутися з ними до Індії, проте Ісус завжди відмовлявся, стверджуючи необхідність повернення до своєї родини в Палестині.
130:1.1 (1428.1) Під час їх перебування в Йоппі, Ісус познайомився з Гадієм, філістимським перекладачем, який працював на Симона – дубильника. Агенти Гонода в Месопотамії багато угодували з Симоном; тому Гонод та його син бажали відвідати його під час свого шляху до Кесарії. Поки вони зупинилися в Йоппі, Ісус і Гадій стали друзями. Цей молодий філістимлянин був шукачем істини. Ісус був тим, хто передавав істину; він був істинністю для того покоління на Урантії. Коли великий шукач істини і великий давець істини зустрічаються, результатом є велике та визволяюче прозріння, яке народжується з досвіду нової істини.
130:1.2 (1428.2) Одного разу після вечері Ісус та молодий філістимлянин прогулювалися вздовж моря, і Гадій, не знаючи, що цей "писар з Дамаска" добре знає єврейські традиції, показав Ісусові місце прибуття корабля, з якого, як вважалося, Йона почав свій нещасний шлях до Таршіша. ��ісля того, як він закінчив свої зауваження, він запитав Ісуса таке питання: "Чи вважаєте ви, що велика риба дійсно поглинула Йону?" Ісус відчув, що життя цього молодого чоловіка сильно вплинуло цією традицією і що її роздуми надихали його на глупоту спробувати втекти від обов'язку; Ісус тому не сказав нічого, що раптово зруйнувало б фундаменти Гадієвої теперішньої мотивації до практичного життя. Відповідаючи на це питання, Ісус сказав: "Мій друг, ми всі Йони з життям, яке потрібно жити відповідно до волі Бога, і в усі часи, коли ми намагаємося втекти від поточного обов'язку жити, втечаючи до далеких привабливостей, ми тим самим піддаємо себе безпосередньому впливу тих впливів, які не керуються силами істини та силами праведності. Втеча від обов'язку - це жертва правди. Втеча від служіння світла та життя може призвести лише до тих неприємних конфліктів із трудними китами самолюбства, які нарешті призведуть до темряви та смерті, якщо такі Йони, що відкин
130:1.3 (1428.3) Гадій був сильно збуджений вченням Ісуса, і вони довго розмовляли до пізньої ночі біля моря, і перед тим, як піти до своїх помешкань, вони помолилися разом і за один одного. Це був той самий Гадій, який слухав подальшу проповідь Петра, став глибоким віруючим в Ісуса з Назарету та провів пам'ятну дискусію з Петром одного вечора в домі Доркаси. І Гадій мав дуже багато впливу на остаточне рішення Симона, багатого купця шкір, перейти на християнство.
130:1.4 (1428.4) (У цьому описі особистої роботи Ісуса з його співлюдьми під час цієї мандрівки Середземномор'ям ми, згідно з нашим дозволом, вільно перекладатимемо його слова на сучасну фразеологію, що була вживана на Урантії під час цієї події.)
130:1.5 (1429.1) Останній візит Ісуса до Гадія мав стосунок до дискусії про добро і зло. Цей молодий філістимлянин дуже турбувався відчуттям несправедливості через наявність зла в світі поряд із добром. Він сказав: "Як Бог, якщо він нескінченно добрий, може дозволити нам страждати від скорбот зла; в кінці кінців, хто створює зло?" В ті часи багато хто ще вірили, що Бог створює як добро, так і зло, але Ісус ніколи не вчив такої помилки. Відповідаючи на це питання, Ісус сказав: "Мій брате, Бог - це любов; отже, він повинен бути добрим, і його доброта настільки велика і реальна, що вона не може містити маленьких та нереальних речей зла. Бог настільки позитивно добрий, що немає ніякого місця в ньому для негативного зла. Зло - це незріле вибір та необдуманий крок тих, хто опирається добру, відкидає красу та нелояльний до правди. Зло - це лише несприйняття незрілістю або руйнівний вплив незнання. Зло - це неодмінна темрява, яка слідує за п'ятилітнім відхиленням від світла. Зло - це те, що є темним та неправдивим, а коли свідомо обране і вольово підтримане, стає гріхом.
130:1.6 (1429.2) "Ваш Отець на небі, наділивши вас силою вибирати між правдою і помилкою, створив потенційне негативне з позитивним способом світла і життя; але такі помилки зла є насправді неіснуючими до тих пір, поки розумне створіння не захоче їх існування, відкинувши шлях життя. А пізніше такі зла стають гріхом через свідому та добровільну вибір такого вольового та бундючного створіння. Саме тому наш Отець на небі дозволяє добру та злу іти поруч до кінця життя, так само, як природа дозволяє пшениці та бур'яну рости поруч до збору врожаю." Гадій був повністю задоволений відповіддю Ісуса на його запитання після того, як їх подальша дискусія прояснила його розуміння суті цих вагомих заяв.
130:2.1 (1429.3) Ісус і його друзі задержалися в Кесарії понад очікуваний термін, оскільки одна з величезних керуючих весел на судні, на якому вони збиралися відправитися, була виявлена в небезпеці розламу. Капітан вирішив залишитися в порту, доки не буде виготовлено нову. Було нестача кваліфікованих столярів для цієї роботи, тому Ісус запропонував допомогти. Під час вечорів Ісус і його друзі прогулювалися на красивій стіні, яка слугувала променадом навколо порту. Ганід дуже насолоджувався поясненням Ісуса про водопровідну систему міста та техніку, за допомогою якої використовувалися припливи для промивання вулиць та каналізації міста. Цей юнак з Індії дуже вражений храмом Октавіана, розташованим на височині і прикрашеним колосальною статуєю римського імператора. Другого дня вони відвідали виставу в величезному амфітеатрі на двадцять тисяч осіб, а того вечора вони пішли на грецьку виставу в театрі. Це були перші такі вистави, які Ганід коли-небудь бачив, і він запитав у Ісуса багато питань про них. Вранці третього дня вони здійснили офіційний візит до палацу губернатора, оскільки Кесарія була столицею Палестини та резиденцією римського прокурора.
130:2.2 (1429.4) У їх готелі також зупинився торговець з Монголії, і оскільки цей східний мисливець говорив досить добре грецькою мовою, Ісус мав декілька довгих розмов з ним. Цей чоловік був дуже вражений філософією життя Ісуса та ніколи не забув його слова мудрості щодо "життя небесного на землі шляхом щоденної підкореності волі Небесного Отця". Цей торговець був таоїстом і став великим прихильником вчення про універсального Бога. Коли він повернувся до Монголії, він почав вчити ці просунуті істини своїх сусідів та бізнес-партнерів, і безпосереднім результатом таких заходів стало рішення його старшого сина стати священиком таоїзму. Цей молодий чоловік сильно вплинув на розповсюдження просунутих істин протягом свого життя, і його нащадки також були відданими прихильниками доктрини про Одного Бога - Всесвітнього Правителя Небес.
130:2.3 (1430.1) Хоча східне розгалуження ранньої християнської церкви, зі штаб-квартирою в Філадельфії, більш вірно втілювало в собі вчення Ісуса, ніж Єрусалимські брати, проте було шкодливим те, що не було жодної людини, схожої на Петра, щоб піти до Китаю, або на Павла, щоб увійти в Індію, де духовна ґрунт був тоді настільки сприятливим для посіву насіння нової Євангелії Царства. Ці самі вчення Ісуса, які були закріплені в Філадельфійцях, зробили б саме таке негайне і ефективне закликання до розуміння духовно голодних азіатських народів, як це робили проповіді Петра та Павла на Заході.
130:2.4 (1430.2) Один з юнаків, який разом з Ісусом працював над весловим шестиром, зацікавився тим, що Ісус кидав з себе з словами протягом робочих годин. Коли Ісус натякнув на те, що Батько на небі цікавиться благополуччям своїх дітей на землі, цей молодий грек, Анаксанд, сказав: «Якщо боги цікавляться мною, то чому вони не знищують жорстокого та несправедливого майстра цієї майстерні?» Він здивувався, коли Ісус відповів: «Якщо ви знаєте шляхи доброти та цінуєте праведність, то, можливо, боги приблизили цього помиляючого до вас, щоб ви веліли його до кращих шляхів. Можливо, ви – сіль, яка зробить цього брата приємнішим для всіх інших людей, тобто, якщо ви не втратили своєї солодкості. Зараз цей чоловік ваш майстер тим, що його злі шляхи негативно впливають на вас. Чому б не проявити своє панування над злом завдяки силі добра та стати паном у всіх відносинах між вами двома? Я передбачаю, що добро в вас зможе перемогти зло в ньому, якщо ви дасте йому чесну та живу нагоду. Немає нічого більш захоплюючого у житті людини, ніж відчувати захоплення тим, що стати матеріальним партнером духовної енергії та божественної істини в одному з їх триумфальних боїв з помилкою та злом. Це чудовий та трансформуючий досвід стати живим каналом духовного світла для смертного, який сидить у духовній темряв
130:2.5 (1430.3) Анаксанд був сильно зворушений словами Ісуса. Незабаром він розповів своєму начальнику про те, що сказав Ісус, і ту ніч вони обоє звернулися до Ісуса за порадою щодо добробуту своїх душ. А пізніше, коли християнське послання було проголошено в Кесарії, обоє цих чоловіків, один грек, а інший римлянин, повірили проповіді Філіпа і стали видатними членами церкви, яку він заснував. Пізніше цього молодого грека було призначено доглядати за римським столоначальником Корнелієм, який став віруючим через служіння Петра. Анаксанд продовжував нести світло тим, хто сидів у темряві, до днів ув’язнення Павла в Кесарії, коли він загинув в результаті нещасного випадку, під час великого вбивства двадцяти тисяч євреїв, коли служив тим, хто страждав і помирав.
130:2.6 (1431.1) На цей час Ганід почав вивчати, як свій вільний час використовує його наставник в цьому незвичайному особистому служінні своїм співлюдям, і молодий індієць почав дізнаватися мотив для цих нескінченних дій. Він запитав: «Чому ти так безупинно займаєшся цими зустрічами з незнайомцями?» А Ісус відповів: «Ганід, ніхто не є незнайомцем для того, хто знає Бога. У досвіді знаходження Отця Небесного ти відкриваєш, що всі люди - твої брати, і чи здається дивним, що один може насолоджуватись відчуттям зустрічі з новою знайденою братом? Дізнавшись своїх братів і сестер, знаючи їхні проблеми і вчившись любити їх, ти переживаєш найвищий досвід життя».
130:2.7 (1431.2) Це була конференція, що тривала до глибокої ночі, в ході якої молодий чоловік попросив Ісуса пояснити різницю між волею Бога та вибором людського розуму, який також називають волею. По суті, Ісус сказав: Воля Бога - це шлях Бога, співпраця з вибором Бога в обличчі будь-якої можливої альтернативи. Тому робити волю Бога - це прогресивний досвід стаючись все більш і більш схожим на Бога, а Бог - джерело та мета всього, що є добрим, красивим та правдивим. Воля людини - це шлях людини, сума та сутність того, що смертний вибирає бути та робити. Воля - це свідомий вибір самосвідомого існування, що призводить до рішучої поведінки на основі розумового відображення.
130:2.8 (1431.3) Того дня Ісус і Ганід гралися з дуже розумним вівчарським псом, і Ганід хотів дізнатися, чи має собака душу, чи має волю, і на це запитання Ісус сказав: «У собаки є розум, який може знати матеріального людину, її господаря, але не може знати Бога, який є духом; тому собака не має духовної природи і не може насолоджуватися духовним досвідом. У собаки може бути воля, яка виникає з природи та покращується навчанням, але така сила розуму не є духовною силою, навіть не може бути порівняна з людською волею, тому що вона не відображає вищі і моральні значення або вибір духових та вічних цінностей. Існування таких сил духовної дискримінації та вибору правди робить зі смертного чоловіка моральну істоту, створіння, наділене атрибутами духовної відповідальності та потенціалом вічного виживання». Ісус продовжив пояснювати, що саме відсутність таких ментальних сил у тварині назавжди робить неможливим для тваринного світу розвиток мови в часі або досвід чогось еквівалентного виживанню особистості вічно. В результаті цього дня настанов Ганід більше не вірив у пересічення душ людей у тіла тварин.
130:2.9 (1431.4) Наступного дня Ганід обговорив все це зі своїм батьком, і на запитання Гонода Ісус пояснив, що "людські волі, які повністю займаються тимчасовими рішеннями, що стосуються матеріальних проблем тваринного існування, засуджені на загибель у часі. Ті, хто приймають рішення, засновані на моральних принципах і беззаперечних духовних виборах, поступово ідентифікуються з пробудженням та божественним духом і, завдяки цьому, вони все більше перетворюються на цінності вічного виживання - безкінечний прогрес божественного служіння".
130:2.10 (1431.5) В той же день ми вперше почули цю важливу правду, яку, сформульовано сучасно, можна визначити так: "Воля - це та проява розуму людини, яка дозволяє суб'єктивній свідомості виражатися об'єктивно та досвідчувати явище прагнення бути божественним". І саме в цьому самому значенні кожен рефлексивний та духовно налаштований людина може стати творчою.
130:3.1 (1432.1) Це був подієвий візит до Кесарії, і коли човен був готовий, Ісус та його два друга відправилися в Александрію в Єгипті о 12 годині одного дня.
130:3.2 (1432.2) Троє друзів насолодилися приємним плаванням до Александрії. Ганід був у захваті від подорожі та поставив Ісусу багато запитань. Коли вони наближалися до гавані міста, юнака зачарувала величезна маяк Фарос, розташований на острові, на який Александр зв'язав міську частину молом, створивши два чудові порти та зробивши Александрію морською комерційною перехресткою Африки, Азії та Європи. Цей величний маяк був одним зі семи див Існування і був попередником всіх наступних маяків. Вони піднялися рано вранці, щоб побачити цей чудовий пристрій для порятунку життів людей, і під час вигуків Ганіда Ісус сказав: «І ти, мій сину, будеш схожий на цей маяк, коли повернеться до Індії, навіть після того, як твій батько спочиватиме на вічному покої; ти станеш світлом життя для тих, хто сидить у темряві навколо тебе, показуючи всім, хто так бажає, шлях до гавані спасіння в безпеці». І коли Ганід стиснув руку Ісуса, він сказав: «Так і буде».
130:3.3 (1432.3) І знову ми зауважуємо, що ранні вчителі християнської релігії допустили велику помилку, коли так ексклюзивно звернули свою увагу на західну цивілізацію римського світу. Науки Ісуса, як вони були засвоєні месопотамськими віруючими першого століття, були б отримали відклик від різних груп азіатських релігійних людей.
130:3.4 (1432.4) До четвертої години після прибуття вони вже знаходилися в західній частині широкої алеї завдовжки п’ять миль, що простиралася до східних меж цього міста з одним мільйоном населення. Після огляду головних визначних місць цього міста - університету (музею), бібліотеки, королівської мавзолеї Александра, палацу, храму Нептуна, театру та гімназії, Гонод зайнявся своїми справами, тоді як Ісус та Ганід пішли до бібліотеки, найбільшої в світі. Тут було зібрано майже мільйон рукописів з усього цивілізованого світу: Греції, Риму, Палестини, Партії, Індії, Китаю і навіть Японії. У цій бібліотеці Ганід побачив найбільшу колекцію індійської літератури в усьому світі, і вони проводили тут кілька годин кожен день на протязі свого перебування в Александрії. Ісус розповідав Ганіду про переклад єврейських свит на грецьку мову в цьому місці. І вони обговорювали знову й знову всі релігії світу, причому Ісус намагався показати цьому юному розуму істину в кожній з них, додавши завжди: «Але Яхве - це Бог, який виник з відкриттів Мелхиседека та зі взаємин Авраама. Євреї були нащадками Авраама, який пізніше зайняв саме ту землю, де жив і вчив Мелхиседек, і звідки він висилав вчителів до всього світу; і їх релігія в кінцев
130:3.5 (1432.5) Під керівництвом Ісуса Ганід зібрав весь навчальний матеріал усіх релігій світу, які визнавали Бога Всесвіту, хоча вони також могли більше або менше визнавати підлеглих божеств. Після багатьох обговорень Ісус і Ганід вирішили, що у римлян не існувало справжнього Бога у їхній релігії, що їхня релігія мало небагато більше, ніж поклоніння імператору. Греки, за їх висновками, мали філософію, але мало персонального Бога в їх релігії. Таємні культи вони відкинули через плутанину їх багатоманітності та тому, що їх різноманітні концепції Божества, здавалося, походили від інших, старіших релігій.
130:3.6 (1433.1) Хоча переклади були зроблені в Александрії, Ганід не влаштував ці виборки та не додав своїх власних висновків до кінця їх перебування в Римі. Він був дуже здивований виявленням, що найкращі автори світової священної літератури всі більш-менш чітко визнавали існування вічного Бога і майже повністю узгоджували його характер та відносини з смертним людством.
130:3.7 (1433.2) Ісус і Ганід провели багато часу в музеї протягом свого перебування в Александрії. Цей музей був не колекцією рідкісних предметів, а скоріше університетом зі сфери мистецтва, науки та літератури. Учені професори щодня читали лекції, і в ті часи це було інтелектуальним центром Заходу. День за днем Ісус перекладав лекції для Ганіда; одного дня під час другого тижня молодий чоловік заявив: «Вчитель Йосуа, ви знаєте більше, ніж ці професори; ви маєте виступити і сказати їм про великі речі, про які ви говорили мені; вони заплутані від багатого мислення. Я поговорю з батьком і домовлюся про це ». Ісус посміхнувся, сказавши: «Ти вдячний учень, але ці вчителі не бажають, щоб ми їх навчали. Гордість недуховного навчання - це підступна річ у людському досвіді. Справжній вчитель зберігає свою інтелектуальну чесність, залишаючись завжди учнем ».
130:3.8 (1433.3) Олександрія була містом зі змішаною культурою Заходу та поруч з Римом найбільшим і найвеличнішим у світі. Тут була розташована найбільша єврейська синагога в світі, сидіння уряду Сангедрину Олександрії, влади зі 70 старейшин.
130:3.9 (1433.4) Поміж багатьох людей, з якими Гонод провадив бізнес, був певний єврейський банкір Александр, брат якого, Філо, був відомим релігійним філософом того часу. Філо займався злагодженням грецької філософії та єврейської теології. Ганід і Ісус багато розмовляли про вчення Філо і планували відвідати його лекції, але протягом всього їхнього перебування в Александрії цей знаменитий геленістичний єврей хворів і лежав у ліжку.
130:3.10 (1433.5) Ісус рекомендував Ганіду дослідити грецьку філософію та стоїчні доктрини, але наголосив хлопчикові, що ці системи вірування, так само як неозначені вчення його власної народності, є релігіями лише в тому сенсі, що вони ведуть людей до Бога та допомагають знайти живий досвід знайомства з Вічним.
130:4.1 (1433.6) У ніч перед від'їздом з Александрії Ганід та Ісус провели довгу розмову з одним з учителів університету, який читав лекції про вчення Платона. Ісус перекладав вченого грека, але не додавав жодного свого вчення для опроверження грецької філософії. Гонод був відсутній того вечора, тож після того, як професор пішов, вчитель та його учень провели довгу й щиру розмову про вчення Платона. Ісус, хоч і виразив певну згоду з деякими грецькими вченнями, які стверджували, що матеріальні речі світу є тінню відображень невидимих, але більш суттєвих духовних реалій, намагався покласти більш достовірні основи для роздумів юнака. Так, він розпочав довгу дисертацію про природу реальності во всесвіті. Загалом, в сучасному вираженні Ісус сказав Ганіду наступне:
130:4.2 (1434.1) Джерелом реальності всесвіту є Безкінечний. Матеріальні речі створення скінченості є відбиваннями часово-просторових наслідків Парадайзького Патерну та Всесвітнього Розуму вічного Бога. Причинність у фізичному світі, самосвідомі��ть у інтелектуальному світі та прогресуюче «Я» у духовному світі — ці реальності, котрі проектуються в універсальному масштабі, поєднуються в вічній взаємозв'язаності та досвіджуються зі ступенем досконалості якості та божественної цінності. У цьому полягає реальність Всевищого. Однак в незмінному всесвіті Оригінальна Особистість причинності, інтелекту та духовного досвіду є незмінною та абсолютною. Все, навіть у вічному всесвіті нескінченних цінностей та божественних якостей, може та часто змінюється, окрім Абсолютів та того, що досягло фізичного стану, інтелектуального обсягу або духовної ідентичності, яка є абсолютною.
130:4.3 (1434.2) Найвищий рівень, до якого може сягнути скінчений створіння, це визнання Вселенського Батька та пізнання Всевишнього. І навіть тоді, коли такі створіння, призначені до завершеності природи, дійдуть до цього рівня, вони продовжуватимуть досвіджувати зміну в рухах фізичного світу та його матеріальних явищах. Так само вони будуть залишатися свідомими прогресування у саморозвитку духовного Всесвіту та збагачення свідомості у своїй глибинній апрезентації й реакції на інтелектуальний космос. Лише у вищості, у гармонії та єдності волі, створіння можуть стати одним з Творцем. Такий стан божественності досягається та зберігається тільки шляхом того, що скінченне особисте бажання віддавати перевагу бажанню Батька переважає над розумом сходящого сина Бога. Завжди бажання робити волю Батька мусить бути найвищим в дусі та домінувати над розумом сходящого сина Бога.
130:4.4 (1434.3) Одноглаза людина ніколи не може сподіватися уявити глибину перспективи. Ні матеріальні вчені з єдиною точкою зору, ні духовні містики та алегористи з єдиною точкою зору не можуть правильно уявити та адекватно сприймати справжню глибину реальності всесвіту. Усі справжні цінності досвіду творіння приховані у глибині впізнання.
130:4.5 (1434.4) Бездумна причинність не може еволюціонувати витончене та складне з грубого та простого, так само як духовний досвід не може еволюціонувати божественні характери вічного виживання з матеріальних розумів смертних часу. Єдину рису всесвіту, яка настільки властива безмежному Божеству, є цей безкінечний творчий дар особистості, яка може вижити в прогресивному досягненні Бога.
130:4.6 (1434.5) Особистість - це космічна дотація, фаза всесвітньої реальності, яка може співіснувати з необмеженою зміною і в той же час зберігати свою ідентичність у самій присутності всіх таких змін і назавжди після них.
130:4.7 (1434.6) Життя є адаптацією первісної космічної причинності до вимог та можливостей універсальних ситуацій, воно народжується дією Універсального Розуму та активацією духовного іскорки Бога, який є Духом. Зміст життя полягає в його адаптивності, а цінність життя в його прогресивності — аж до вершин Богосвідомості.
130:4.8 (1434.7) Непристосованість свідомого самоіснування до всесвіту призводить до космічної дисгармонії. Кінцеве розходження волі особистості від тенденцій всесвітів завершується інтелектуальною ізоляцією, сегрегацією особистості. Втрата присутності духовного пілота призводить до духовної зупинки існування. Розумне та прогресуюче життя стає, саме по собі, неопровержним доказом існування цілеспрямованого всесвіту, який виражає волю божественного Творця. Це життя, у цілому, прагне до вищих цінностей, маючи як кінцеву мету Універсального Батька.
130:4.9 (1435.1) Лише в певній мірі людина має розум, який перевищує рівень тварин, окрім вищих та півдуховних послуг інтелекту. Тому тварини (не маючи поклоніння та мудрості) не можуть досвідчувати надсвідомості, свідомості свідомості. Розум тварин свідомий лише об'єктивного світу.
130:4.10 (1435.2) Знання є сферою матеріального розуму, що виявляє факти. Правда належить духовно наділеному інтелекту, що свідомий знання Бога. Знання можна продемонструвати; правду можна пережити. Знання - це власність розуму; правда - це досвід душі, прогресуючого Я. Знання - це функція недуховного рівня; правда - це фаза рівня розум-дух всесвіту. Око матеріального розуму сприймає світ фактичного знання; око духовно просвіченого інтелекту розрізняє світ істинних цінностей. Ці два погляди, синхронізовані та узгоджені, розкривають світ реальності, де мудрість інтерпретує феномени всесвіту в термінах прогресивного особистого досвіду.
130:4.11 (1435.3) Помилка (зло) є наслідком недосконалості. Якості недосконалості або факти недостосування виявляються на матеріальному рівні критичним спостереженням і науковим аналізом; на моральному рівні - людським досвідом. Присутність зла свідчить про неточності розуму та незрілості розвиваючогося я. Зло є також мірою недосконалості в тлумаченні всесвіту. Можливість помилок є неодмінною у здобутті мудрості, схемі переходу від часткового і тимчасового до повного і вічного, від відносного і недосконалого до остаточного і удосконаленого. Помилка є тінню відносної неповноти, яка, з необхідністю, падає на шлях зростання людини від неповної скінченості до парацелзійської досконалості. Помилка (зло) не є актуальною якістю всесвіту; це просто спостереження відносної неповноти у зв'язку з незрілістю скінченної істоти на її шляху до Верховного та Абсолютного.
130:4.12 (1435.4) Хоча Ісус розповідав все це юнаку мовою, найбільш придатною для його розуміння, в кінці обговорення Ганід сильно зітхнув і вскорі заснув. Наступного ранку вони піднялися рано, щоб підійти на корабель, що плив до Ласеї на острові Крит. Але перед тим, як вони відпливли, хлопець задав ще кілька питань про зло, на що Ісус відповів:
130:4.13 (1435.5) Зло є концепцією відносності. Воно виникає з спостереження недоліків, які з'являються в тіні, що відбивається від кінічного всесвіту речей і істот, коли такий космос затіняє живе світло всесвітнього вираження вічних реалій Безмежного Одного.
130:4.14 (1435.6) Потенційне зло властиве обов'язковій незавершеності виявлення Бога як часопросторово обмеженого виразу безмежності та вічності. Факт часткового в присутності повного створює відносність реальності, створює необхідність інтелектуального вибору та встановлює рівні цінності визнання духу та відповіді. Незавершена та кінцева концепція Безмежного, яку має часово обмежений та обмежений істотний розум, потенційно зла сама по собі. Але помилкове недооцінення розумної духовної виправки цих початково вроджених інтелектуальних розбіжностей та духовних недостатностей, еквівалентне здійсненню фактичного зла.
130:4.15 (1436.1) Усі статичні, мертві концепції потенційно зло. Кінцева тінь відносної і живої істини постійно рухається. Статичні концепції невід'ємно гальмують науку, політику, суспільство і релігію. Статичні концепції можуть представляти певний рівень знань, але вони є недостатніми в мудрості та порожніми від істини. Проте, не дозволяйте концепції відносності так мінливо вас підводити, щоб ви не впізнали координацію всесвіту під керівництвом космічного розуму та його стабілізованого контролю за допомогою енергії та духу Всевишнього.
130:5.1 (1436.2) Подорожні мали лише одну мету відвідати Крит, а саме – пограти, пройтися по острові та піднятися на гори. Критани того часу не мали заздалегідь визначеного іміджу серед навколишніх народів. Тим не менше, Ісус і Ганід зуміли переконати багатьох душ про вищі рівні думок і життя, закладаючи основу для швидкого прийняття перших послів, що прибули з Єрусалиму з проповідями щодо євангелії. Ісус любив цих критян, незважаючи на жорстокі слова, які в подальшому промовляв на їх адресу Павло, коли послав Тита на острів для переорганізації їх церков.
130:5.2 (1436.3) На гірському схилі на Криті Ісус вперше довго розмовляв з Гонодом про релігію. І батько дуже вразився, сказавши: «Не дивно, що хлопець вірить у все, що ти йому кажеш, але я ніколи не знав, що вони мали таку релігію, навіть у Єрусалимі, не кажучи вже про Дамаск». Саме під час перебування на острові Гонод першим запропонував Ісусові поїхати з ними назад в Індію, і Ганід був в захваті від думки, що Ісус може згодитися на таку угоду.
130:5.3 (1436.4) Одного разу, коли Ганід запитав Ісуса, чому той не присвятив себе роботі публічного вчителя, він відповів: "Мій сину, все має свій час. Ти народжуєшся у світі, але жодні тривоги та прояви нетерпіння не допоможуть тобі дороснути. Тобі потрібно в усьому чекати на час. Час сам розкриває зелене плоди на дереві. Сезон настає після сезону, а сонце заходить за горизонт лише зі сходом нового дня. Зараз я їду до Риму з вами і вашим батьком, і цього достатньо на сьогодні. Моє завтра повністю у руках мого Отця на небі". А потім він розповів Ганіду історію про Мойсея і с��рок років уважного очікування і постійної підготовки.
130:5.4 (1436.5) Однієї з відвідин до Fair Havens, Ганід ніколи не забув один епізод. Ця подія завжди надихала його бажанням змінити систему каст у своїй рідній Індії. П'яний злочинець напав на рабиню на громадській дорозі. Коли Ісус побачив убозтво дівчинки, він поспішив до неї і витягнув її з-під нападу недуги. Поки ледь не злякана дівчинка трималася за нього, він тримав обуреного чоловіка на безпечній відстані за допомогою с��ого потужного витягнутого правого плеча, поки втомлений нападник втомився, б'ючи повітря гнівними ударами. Ганід відчув сильний імпульс допомогти Ісусу управляти справою, але його батько заборонив йому. Хоча вони не могли говорити на мові дівчинки, вона могла зрозуміти їх акт милосердя і виразила свою щиру вдячність, коли всі троє супроводжували її додому. Це, ймовірно, було найбільш близьким особистим зіткненням з його товаришами, яке коли-небудь було у житті Ісуса в тілі. Але вечірньою порою йому важко було пояснити Ганіду, чому він не вдарив п'яного чоловіка. Ганід вважав, що цей чоловік повинен був бути ударений щонайменше стільки разів, скільки він вдарив дівчинку.
130:6.1 (1437.1) Перебуваючи у горах, Ісус довго розмовляв з молодим чоловіком, який був наляканий і пригнічений. Не знайшовши заспокоєння та мужності в спілкуванні зі своїми ровесниками, цей юнак звернувся до самотності в горах; він зростав з почуттям безпомічності та неповноцінності. Ці природні тенденції були посилені численними складними обставинами, з якими юнак зіштовхнувся, зокрема, втратою батька у дванадцять років. Коли вони зустрілися, Ісус сказав: «Вітаю, мій друг! Чому ти такий пригнічений в такий гарний день? Якщо щось трапилося та тебе засмутило, то можливо я зможу якимось чином тобі допомогти. У будь-якому випадку, це мені приносить справжню радість запропонувати свої послуги».
130:6.2 (1437.2) Молодик не був налаштований на розмову, тому Ісус звернувся до його душі вдруге, сказавши: "Привіт, мій друг! Чому ти такий засмучений в такий прекрасний день? Якщо трапилося щось, що тебе засмучує, то, можливо, я зможу якось тобі допомогти. В будь-якому випадку, мені приємно запропонувати свої послуги".
130:6.3 (1437.3) До цього часу юнак дуже бажав поговорити з Ісусом, і він став на коліна перед ним, благаючи Ісуса допомогти йому, показати шлях виходу з його світу особистої скорботи та поразки. І сказав Ісус: «Мій друг, піднімайся! Встань як чоловік! Тебе можуть оточувати дрібні вороги і ти можеш бути гальмований численними перешкодами, але великі речі і справжні речі цього світу і Всесвіту на твоєму боці. Сонце сходить щоранку, щоб привітати тебе, так само, як і наймогутнішого та найпроцвітаючого людину на землі. Подивись, ти маєш сильне тіло та потужні м'язи - твій фізичний екіпаж кращий, ніж у середнього. Звичайно, воно майже ні до чого, поки ти тут сидиш на гірському схилі та засмучуєшся через свої невдачі, реальні та уявлені. Але ти міг би зробити великі речі зі своїм тілом, якби швидко пішов туди, де чекають на зроблення великих речей. Ти намагаєшся втекти від свого незадоволеного себе, але це неможливо. Ти та твої проблеми життя реальні; ти не можеш уникнути їх, доки живеш. Але подивись ще раз, твій розум чистий та здатний. У тебе сильне тіло, що має розумний розум для його керування. Постав свій розум на роботу, щоб вирішити свої проблеми; навчи свій інтелект працювати для тебе; відмовся більше не домінувати страхом, як необдуманий тварина. Твій розум повинен б
130:6.4 (1438.1) “Сьогодні, мій сину, ти народжуєшся знову, відроджуєшся як чоловік віри, мужності та відданого служіння людству заради Бога. І коли ти перестанеш бути залежним від страху і звільниш свій духовний потенціал від кайданів страху, то з’явиться нове, надзвичайно домінуюче почуття – любов до ближнього, яке наповнить твою душу до краю, бо з’явилася свідомість, що ти є дитина Бога. Цього дня, мій сину, ти народжуєшся знову, відроджуєшся як чоловік віри, мужності та відданого служіння людству заради Бога. І коли ти перестанеш бути залежним від страху і звільниш свій духовний потенціал від кайданів страху, то з’явиться нове, надзвичайно домінуюче почуття – любов до ближнього, яке наповнить твою душу до краю, бо з’явилася свідомість, що ти є дитина Бога. Труднощі надихатимуть тебе; розчарування підбадьорять; складнощі надзвичайні; а перешкоди стимулюватимуть тебе до дії. Уставай, молодий чоловіку! Попрощайся з життям з твоїми страхами і втечами. Поспіши назад до своїх обов’язків і живи своє життя в плоті як син Божий, земна істота, присвячена надзвичайному служінню людям на землі і призначена до величного і вічного служіння Богові в вічності”.
130:6.5 (1438.2) А цей юнак, Фортун, пізніше став лідером християн на Криті та близьким співробітником Тита у його працях на підвищення рівня вірян на Криті.
130:6.6 (1438.3) Подорожні дійсно відпочили та оновилися, коли південного дня готувались відправлятись до Карфагена на півночі Африки, зупинившись на два дні у Кірени. Саме тут Ісус і Ґанід надали першу допомогу юнакові на ім’я Руф, який отримав травми внаслідок злому перевантаженого візка з худобою. Вони принесли його додому до матері, а батько Симон не міг навіть уявити, що чоловік, хрест якого йому довелося нести за наказом римського солдата, був незнайомець, який колись познайомився з його сином та врятував його.
130:7.1 (1438.4) Більшість часу під час подорожі до Карфагену Ісус розмовляв зі своїми співмандрівниками про суспільні, політичні та комерційні речі; мало що було сказано про релігію. Гонод і Ганід вперше дізналися, що Ісус вміє гарно розповідати і вони просили його розповідати історії про його життя в Галілеї. Вони також дізналися, що він виріс в Галілеї, а не в Єрусалимі або Дамаску.
130:7.2 (1438.5) Коли Ганід запитав, що можна зробити, щоб заводити друзів, помітивши, що більшість людей, з якими вони випадково зустрічалися, приваблювалися до Ісуса, його вчителя сказав: «Зацікався своїми співлюдьми; навчися любити їх і шукай можливості зробити щось для них, що вони точно хочуть, і тоді ти зможеш заводити друзів», і потім він процитував стародавнє єврейське прислів'я: «Той, хто бажає мати друзів, повинен проявляти дружелюбність».
130:7.3 (1439.1) У Картагені Ісус провів довгу і запам’ятовуючу бесіду з мітраїстським священиком про безсмертя, про час і вічність. Цей перс народився в Александрії та дійсно прагнув навчитися у Ісуса. Зі слів Ісуса сьогодні можна сформулювати наступне:
130:7.4 (1439.2) Час є потоком текучих часових подій, які сприймає свідомість творіння. Час - це назва, яку використовують для розрізнення та визнання подій. Всесвіт простору - це явище, пов’язане з часом, якщо його сприймати з будь-якої позиції поза сталою резиденцією Раю. Рух часу проявляється тільки відносно чогось, що не рухається в просторі як часове явище. У всесвіті всесвітів Рай та його Божества перевищують як час, так і простір. На населених світах людська особистість (що перебуває під впливом та орієнтується на Дух Отця з Раю) - єдина реальність, пов’язана з фізичною матеріальною послідовністю подій, яка може перевищити їх.
130:7.5 (1439.3) Тварини не відчувають часу так, як людина, і навіть для людини, через її обмежений погляд, час здається послідовністю подій; але коли людина піднімається в своєму розвитку, йде в середину, то її все більше і більше охоплює загальна картина цих подій. Те, що раніше здавалось послідовністю подій, тоді буде сприйматися як цілий і повністю пов’язаний цикл; таким чином, колова симультанеїзм все більше витіснятиме лінійну послідовність подій.
130:7.6 (1439.4) Існує сім різних уявлень про простір у залежності від часу. Простір вимірюється часом, а не час простором. Переплутання ученого виникає з-за невизнання реальності простору. Простір не є лише інтелектуальним поняттям варіації взаємозв'язку об'єктів всесвіту. Простір не є порожнім, і єдине, що людина знає, що може хоча б частково трансцендувати простір, це розум. Розум може функціонувати незалежно від концепції відношення до простору матеріальних об'єктів. Простір є відносно та порівняно скінченним для всіх істот статусу створіння. Чим свідомість наближується до усвідомлення семи космічних вимірів, тим більше концепція потенційного простору наближається до абсолютності. Але потенціал простору дійсно є абсолютним лише на абсолютному рівні.
130:7.7 (1439.5) Ясно, що всесвітня реальність має розширюючеся та завжди відносне значення на рівнях піднімання та удосконалення космосу. Нарешті, виживші смертні досягають тотожності в семи-вимірному всесвіті.
130:7.8 (1439.6) Понятно, що універсальна реальність має розширюване та завжди відносне значення на піднімаючихся та вдосконалюючихся рівнях космосу. Нарешті, виживаючі смертні досягають ідентичності у семирозмірному всесвіті.
130:8.1 (1440.1) Перша зупинка на шляху до Італії була на острові Мальта. Тут Ісус мав довгу розмову зі зневіреним і знущеним молодиком на ім'я Клауд. Цей хлопець розглядав можливість покінчити життя самогубством, але після розмови з писарем з Дамаска він сказав: "Я піду назад до своїх людей і почну все спочатку". Незабаром він став запальним проповідником циніків, а потім приєднався до Петра в проповідуванні християнства в Римі та Неаполі, а після смерті Петра продовжив своє послання в Іспанії. Проте він ніколи не дізнався, що Ісус, який надихнув його на Мальті, був тим самим Ісусом, якого він пізніше проголосив Спасителем світу.
130:8.2 (1440.2) У Сиракузах вони провели повний тиждень. Значним подією їх зупинки тут стала реабілітація Езри, відступного єврея, який веде трактир, де зупинився Ісус зі своїми співмандатами. Езра був очарований підходом Ісуса та попросив його допомогти йому повернутися до віри в Ізраїль. Він висловив свою безнадійність, кажучи: «Я хочу бути справжнім сином Авраама, але не можу знайти Бога». Ісус сказав: «Якщо ви дійсно хочете знайти Бога, це бажання саме по собі є доказом того, що ви вже знайшли його. Ваша проблема не полягає в тому, що ви не можете знайти Бога, бо Отець вже знайшов вас; ваша проблема просто в тому, що ви не знаєте Бога. Чи не читали ви в пророкові Єремії: «Ви будете шукати мене й знайдете, коли будете шукати мене всім серцем своїм»? І знову цей самий пророк не каже: «Я дам вам серце, щоб ви пізнали мене, що Я є Господь, і ви будете моїм народом, а Я буду вашим Богом»? І чи не читали ви в Писаннях, де сказано: «Він дивиться на людей, і якщо хтось скаже: я згрішив і відхилився від праведності, і це мені не приносить користі, тоді Бог визволяє душу того людини зі темряви, і вона бачить світло»?» І Езра знайшов Бога і був задоволений своєю душею. Пізніше цей єврей, в співпраці з багатим грецьким проселитом, збудував першу християнську церкву в Сиракузах.
130:8.3 (1440.3) У Мессині вони зупинилися всього на один день, але цього дня вистачило, щоб змінити життя маленького хлопчика-фруктового торговця, від якого Ісус купував фрукти і годував його хлібом життя. Хлопчик ніколи не забув слова Ісуса та доброзичливого погляду, який супроводжував їх, коли, поклавши руку на плече хлопчика, він сказав: "Прощавай, мій хлопчику, будь мужнім, коли зростеш дорослим, та після того, як наситиш своє тіло, навчися також наситити свою душу. І мій Отець на небі буде з тобою та піде перед тобою". Хлопчик став прихильником мітраїзму, а пізніше перейшов до християнської віри.
130:8.4 (1440.4) Затримавшись на багато часів у Неаполі, подорожні відчували, що не дуже далеко від мети своєї подорожі - Риму. У Гонода було багато справ у Неаполі, і окрім часу, який Ісус потребував як перекладач, він з Ганідом відвідували місто та досліджували його. Ганід вміло виявляв тих, хто потребував допомоги. Вони знайшли багато бідності в цьому місті та роздавали багато милостині. Проте Ганід ніколи не зрозумів значення слів Ісуса, коли той після того, як він дав монету вуличному жебракові, відмовився зупинятися та прощатися з ним словами зі спокоєм. Ісус сказав: "Чому витрачати слова на того, хто не може сприйняти значення того, що ви говорите? Дух Отця не може навчати та врятувати того, у кого немає здатності до синовства". Ісус мав на увазі те, що чоловік не був нормальної духовної природи; він не міг відповідати на провід Бога.
130:8.5 (1441.1) У Неаполі не було жодного особливого досвіду; Ісус та юнак докладно обстежили місто та розповсюдили добру настрій зі сто тисяч посмішками на сотні чоловік, жінок та дітей.
130:8.6 (1441.2) Звідси вони пішли через Капуа до Риму, зупинившись на три дні в Капуа. Вони подорожували по Апієвій дорозі поруч зі своїми вантажними тваринами до Риму, всі троє були захоплені бажанням побачити цю імперію-місто та найбільше місто у всьому світі.